В аналітичній записці експерти ЦППР розкрили проблему правового статусу незалежних регуляторів в Україні, а також можливі шляхи її розв’язання.
Незалежні регулятори – це спеціалізовані органи державної влади, які здійснюють державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання на ринках природних монополій (а також суміжних ринках) задля збалансування інтересів суспільства, суб’єктів господарювання та споживачів їх товарів, а також інші державні органи, які можуть створюватися для наглядових чи регуляторних повноважень у разі потреби.
У Конституції України незалежні регулятори як окремий різновид (класу) органів у системі виконавчої влади не згадуються, однак створення таких органів передбачено Законом України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р.
27.08.2014 р. Президент України П. Порошенко створив Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), призначив членів новоствореного органу, а також ліквідував органи-попередники НКРЕКП. Тоді ж постало питання про конституційність таких дій, адже Конституція України не уповноважує Президента України утворювати будь-які нові органи та призначати членів таких органів, якщо в самому тексті Конституції України немає прямої згадки про це.
29.08.2019 р., у перший день роботи новообраної ВРУ IX скликання, Президент України В. Зеленський одразу вніс сім законопроектів щодо конституційної реформи. Одним із них був проект Закону (реєстр. № 1014) про внесення змін до статті 106 Конституції України. Він пропонував надати Президенту повноваження утворювати незалежні регуляторні органи, що здійснюють державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання в окремих сферах, призначати на посади та звільняти з посад їх членів у порядку, визначеному законами України. Проте Конституційний Суд України надав негативний висновок на цей документ.
Станом на сьогодні, крім НКРЕКП, існують ще такі незалежні регулятори:
- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації
- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
- Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку
Вони мають низку спільних рис: є державними колегіальними органами, підпорядкованими Президенту України та підзвітними Верховній Раді України, утворені Президентом України, а не КМУ; їхній правовий статус визначається положенням, затвердженим відповідним Указом Президента України про утворення цих органів (а не законом).
Оскільки чинна редакція Конституції України не передбачає (1) можливості утворення державних колегіальних органів поза межами системи центральних органів виконавчої влади, (2) повноважень Президента України утворювати такі незалежні регулятори та затверджувати положення про них, ці органи мають сумнівний правовий статус з погляду Конституції України.
Детальніше проблему правового статусу незалежних регуляторів в Україні, а також можливі шляхи її розв’язання експерти ЦППР розкрили в аналітичній записці «Незалежні регулятори: конституційні питання».
Матеріали підготовлено межах проекту Центру політико-правових реформ «Посилення ролі експертної громадськості у процесі зміни Конституції в Парламенті», що є частиною Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво», яка виконується Фондом Східна Європа.