Віктор Тимощук про поширення ЗАП на діяльність МВС та Нацполіції України

29 липня  на засіданні робочої групи при Верховній Раді України відбулось обговорення щодо поширення дії Закону «Про адміністративну процедуру» (ЗАП) на діяльність МВС та Національної поліції Україні (НПУ). Згідно позиції представників МВС України та НПУ, їхня діяльність не підпадає під дію ЗАП. Портал «Реформа державного управління»  поспілкувалися з експертами з адміністративного права, щоб розібратися, чи має дія ЗАП поширюватися на сферу діяльності МВС та НПУ. Серед них і заступник Голови правління Центру політико-правових реформ – Віктор Тимощук.

Представники МВС і НПУ аргументували свою позицію тим, що:

• НПУ здійснює правоохоронну діяльність, і що вони є особливим (спеціальним) правоохоронним органом, а не адміністративним органом у розумінні ЗАП;
• МВС і НПУ працюють у секторі національної безпеки, а ЗАП не поширюється на застосування законодавства про національну безпеку і оборону;
• що МВС та НПУ загалом не вирішують адміністративних справ у розумінні ЗАП, та передусім захищають безпеку усіх громадян, а не окремих осіб. 

На моє переконання, МВС і НПУ зробили помилку.

По-перше, і МВС, і Нацполіція є органами виконавчої влади. Сам Закон України «Про Національну поліцію України» у статті 1 каже, що «Національна поліція України (поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку». А відповідно до ЗАП, адміністративними органами є також органи виконавчої влади, що здійснюють функції публічної адміністрації, зокрема, щодо надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної діяльності та ін.

По-друге, очевидно, що зміст і поняття категорій «національна безпека» і «публічна безпека і порядок» не є тотожними. Закон України «Про національну безпеку України» визначає національну безпеку як «захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз». 

Тож, навіть в умовах воєнного стану більша частина діяльності МВС і НПУ перебувають поза межами категорії «національна безпека», зокрема такі як: реєстрація транспортних засобів та видача посвідчень водія; ліцензійна та дозвільна діяльність щодо цивільної зброї; дозволи на перевезення небезпечних вантажів; діяльність патрульних поліцейських з підтримання публічного порядку, у тому числі інспекційна діяльність задля забезпечення безпеки дорожнього руху тощо.

МВС і НПУ має також взяти до уваги, що ЗАП тому і поширюється на усі сектори публічного адміністрування, що там завжди є публічний інтерес. До прикладу, діяльність дозвільних та інспекційних органів у сфері будівництва, екології, лікарських засобів, продуктів харчування тощо – можуть мати в конкретних справах суттєво більший рівень публічного інтересу, у тому числі безпекового впливу для життя і здоров’я громадян, аніж навіть діяльність НПУ.

Отже, безумовно ЗАП поширюється на систему МВС в цілому та НПУ, зокрема. І якщо вирішується справа конкретної фізичної чи юридичної особи, то у цих відносинах мають дотримуватися принципи і правила ЗАП.

Належне впровадження ЗАП це не лише наше формальне євроінтеграційне зобов’язання України, наша відповідальність перед партнерами, але й наша реальна можливість цивілізаційно наблизитися до країн західної політичної і правової культури. Також це важливо і для економіки, і для антикорупції.

Тому МВС варто зайняти конструктивну позицію щодо впровадження ЗАП, і для цього, замість заперечної позиції, визначити які особливості потрібно зберегти чи додати для певних питань та відносин (як-от, щодо протидії домашньому насильству чи застосування поліцейських заходів тощо), і зафіксувати їх у спеціальному законодавстві для гармонійної взаємодії із ЗАП.

Також важливо надолужити втрачений час і провести системне навчання по тематиці ЗАП у системі МВС. Тим паче в абсолютній більшості діяльність НПУ вже відбувається за стандартами ЗАП, адже ґрунтується на принципах законності, пропорційності, ефективності та ін.

Окремо треба наголосити на субсидіарному (додатковому) застосуванні ЗАП до відносин у сфері притягнення до адміністративної відповідальності за КУпАП (Кодексом України про адміністративні правопорушення). ЗАП безумовно поширюється на ці відносини. Таке рішення законодавця є більш ніж очевидним, ураховуючи виключення відповідного винятку з ч. 2 ст. 2 ЗАП на етапі прийняття ЗАП між І і ІІ читаннями. Це була детально проговорена і чітко виражена позиція Верховної Ради України. Україна свідомо обрала підхід тієї частини країн Європи, де це власне адміністративно-правова, а не кримінально-карана сфера.

Тож принцип гарантування права на участь (бути заслуханим та подавати докази), право доступу до матеріалів справи, вимога обґрунтування негативних адміністративних актів, зазначення порядку оскарження негативного адміністративного акта повинні застосовуватися у відповідній діяльності органів МВС та НПУ.  І, як вже зазначав вище, у більшій мірі поточне спеціальне регулювання та практика вже відповідають вимогам ЗАП. Зміни потрібні, але їх не так багато.  І це вже навіть не чекаючи ухвалення нового КУпАП, проєкт якого теж нещодавно подано до Парламенту.

Отже, у конструктиві і зі щирим бажанням до належного впровадження ЗАП, діяльність МВС та НПУ ще більше відповідатимуть задекларованій цілі України інтегруватися до ЄС і НАТО, а головне – належно служити суспільству і державі. 

Джерело: портал «Реформа державного управління»

Чи була ця стаття корисна?