Центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи

30 Тра, 2025

Структура виконавчих органів влади в Україні перебуває в стані перманентного «землетрусу». Постійні скорочення фінансування центральних органів виконавчої влади (далі – ЦОВВ) як «материнських» структур позначається на розгалуженості територіальних органів (далі — ТО) в регіонах. Спрацьовує правило збереження центральної організації при згортанні підрозділів, що є поза центром.

Як це виглядає на прикладі міністерств та інших ЦОВВ? При формуванні проєкту чергового державного бюджету на рік, урядовці намагаються знайти спосіб досягнути скорочення витрат на утримання органів влади. Це складне завдання в умовах боротьби за кваліфіковані кадри з приватним сектором та міжнародними організаціями, які теж потребують фахівців. Зазвичай, для ЦОВВ залишається єдиний прийнятний спосіб – це скорочення чисельності працівників територіальних органів для збереження або навіть збільшення кількості працівників у центральному осередку. Рішення про затвердження структури виконавчого органу та штатного розкладу працівників взаємопов’язані і приймаються першими керівниками ЦОВВ.

Результати дослідження багаторічних «управлінських експериментів» з формування організаційних структур на прикладі десяти ЦОВВ, представлені у таблиці «Зведена відомість про територіальні органи та підрозділи центральних органів виконавчої влади станом на 01.05.2025 року», додаток 1.

Аналізуючи зібрані дані можна зробити висновок, що на рівні країни відсутній єдиний підхід у створенні та функціонуванні територіальних органів ЦОВВ. Перше – в питанні території поширення юрисдикції ТО, де ми бачимо три відмінні моделі визначення території юрисдикції органу — від утворення ТО на рівні макрорегіонів в кількості від 4 до 12, до збереження ТО на рівні класичних регіонів (області, місто Київ), та синтез цих двох моделей, коли ТО макрорегіонального рівня покривають частину країни та працюють в поєднанні з класичними регіональними органами. Друге — в питанні наділення ТО статусом юридичної особи публічного права також відсутній єдиний підхід. Так, Фонду державного майна України маючи 12 ТО, що діють в межах своїх макрорегіонів, не надав їм статусу юридичної особи публічного права. Натомість 9 ТО Держлісагенства наділені цим статусом, ТО Головного сервісного центру МВС України, 8 з яких діють на рівні макрорегонів та 3 на рівні регіонів мають статус юридичної особи публічного права.

У процесі євроінтеграції України, формування макрорегіонів має ще один контекст — статистичний. Для впровадження європейських стандартів ведення статистики 18 липня 2024 року був виданий наказ Державної служби статистики України (далі – ДССУ) №189, який вступив в дію з 01 січня 2025 року. Ним затверджена Статистична класифікація територіальних одиниць України (NUTSUA), де передбачені вісім статистичних макрорегіонів відповідної конфігурації. При співставленні макрорегіонів затверджених ДССУ з межами діяльності ТО ЦОВВ на макрорегіональному рівні, фіксуємо повне неспівпадіння, що відображено у додатку 2, «Інформаційні матеріали з відображеними межами макрорегіонів ДССУ та територіальними межами для чотирьох ТО ЦОВВ». Така ситуація матиме наслідком значні незручності для ведення статистики, впровадження цифрових інструментів в роботі ТО та управління їх діяльністю загалом, вже в найближчому майбутньому. Для виправлення такої ситуації, насамперед, слід синхронізувати дії ДССУ та решти ЦОВВ по формуванню макрорегіонів, застосовуючи єдину мапу макрорегіонів для формування територіальних органів. Впровадження такого кроку має передбачити єдиний перелік та склад макрорегіонів країни і зберегти можливість функціонування територіальних органів ЦОВВ як на рівні класичних регіонів так і на рівні макрорегіонів за власним рішенням ЦОВВ. Такі зміни можливо імплементувати через до актуалізацію постанови КМУ від 25 травня 2011 року №563 «Про затвердження Типового положення про територіальні органи міністерства таіншого центрального органу виконавчої влади».

Використані джерела: