Висновок щодо проєкту Закону України «Про державну реєстрацію суб’єктів лобіювання та здійснення лобіювання в Україні»

Микола Хавронюк, Михайло Серебряков

Михайло Серебряков, виконавчий директор ГО «Разом проти корупції», та Микола Хавронюк, член правління Центру політико-правових реформ, доктор юридичних наук, професор, підготували висновок щодо проєкту Закону України «Про державну реєстрацію суб’єктів лобіювання та здійснення лобіювання в Україні» (реєстр. No3059 від 11.02.2020 р.).

Лобіювання (лобізм) як вплив фізичних і юридичних осіб на політичні, економічні та соціальні рішення органів влади і посадових осіб є невід’ємною частиною політичного процесу та зворотного зв’язку між владою і суспільством.

Хоча лобіювання є частиною політичної системи будь-якої країни, сам інститут лобізму не закріплений в національному законодавстві та не має спеціального правового регулювання. Тому, окрім відкритого і публічного лобіювання, окремі його форми та методи впливу на політиків і чиновників є нелегальними, шкідливими та неетичними: хабарництво, непрозора фінансова підтримка політичних партій та кандидатів на виборні посади.

З наведених та багатьох інших причин лобізм в Україні часто інтерпретується з негативною конотацією. До того ж, незаконні та тіньові форми лобізму є одним з ключових інструментів негативного впливу зацікавлених груп, зокрема олігархів.

Пункт 3 Плану заходів щодо запобігання зловживанню надмірним впливом особами, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархами), затвердженого Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.11.2021 р. No1582-р (далі – План заходів), передбачає забезпечення прозорості діяльності осіб, які намагаються впливати на зміст розроблюваних правових актів або управлінських рішень (лобістської діяльності), та обмеження пов’язаних з такою діяльністю корупційних ризиків. Згідно з Планом заходів, мають бути:

обов’язковими:
– державна реєстрація лобістської діяльності;
– звітування лобістів про будь-які контакти і заходи з представниками органів влади;
– опублікування договорів про надання послуг з лобіювання та фінансових звітів;

забороненими:
– готівкові розрахунки за надання послуг з лобіювання;
– суміщення лобістської діяльності з іншими видами діяльності й отриманням бюджетних коштів;

запроваджені:
– публічний реєстр лобістів;
– контроль та відповідальність за порушення лобістами обмежень і обов’язків.

Пункт 1.3.3.1. Державної антикорупційної програми на 2023-2025 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2023 р. No220, в якості вирішення проблеми непрозорості та непублічності діяльності суб’єктів лобіювання [для впливу на парламентські рішення], передбачає прийняття закону, яким визначено:

1) дієві правила взаємодії посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування із заінтересованими сторонами та суб’єктами впливу (лобістами);

2) прозорі механізми забезпечення діяльності суб’єктів впливу (лобіювання) на посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування;

3)механізми контролю за лобістською діяльністю та орган, уповноважений здійснювати такий контроль;

4) відповідальність за порушення вимог відповідного закону.

Проєкт Закону України «Про державну реєстрацію суб’єктів лобіювання та здійснення лобіювання в Україні» (реєстр. No 3059 від 11.02.2020 р.) (далі – законопроєкт No3059) було повернуто на доопрацювання 17.03.2021 р., а 30.03.2021 р. суб’єктами законодавчої ініціативи було надано новий законопроєкт на заміну.

Всі альтернативні законодавчі ініціативи з питань лобіювання: законопроєкт «Про лобізм» (реєстр. No3059-1 від 28.02.2020 р.), законопроєкт «Про правове та прозоре регулювання діяльності з лобіювання» (реєстр. No3059-2 від 02.03.2020 р.), законопроєкт «Про лобістську діяльність» (реєстр. No3059-3 від 03.03.2020 р.) – були повернуті на доопрацювання суб’єктам законодавчої ініціативи.