Щотижневий аналіз 7 – 13 жовтня 2025 року

Рекомендована Комітетом ВРУ редакція законопроєкту «Про звернення» (11082) до ІІ читання повертає «радянські» рудименти та не розмежовує предмет регулювання із ЗАП

Подія

9 жовтня на вебсайті Верховної Ради України було нарешті опубліковано порівняльну таблицю з текстом проєкту Закону «Про звернення» (реєс. № 11082), що підготовлена у Комітеті Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин до 2 читання. Рішення Комітету датоване 13 січня 2025 року.

Оцінка ЦППР

Центр політико-правових реформ не підтримує запропоновану Комітетом редакцію проєкту Закону «Про звернення» (реєстраційний номер 11082), підготовлену до другого читання. Робота профільного Комітету Верховної Ради України, на жаль, велась у закритому режимі та призвела до суттєвого погіршення тексту законопроєкту з цілої низки важливих питань. 

Законопроєкт у поточному вигляді містить наступні недоліки: 

– передбачений (повертається) обов’язок розгляду звернень приватними підприємствами, установами, організація, громадськими об’єднаннями та медіа. Проте закон про звернення не має поширюватися на приватних осіб. Такі особи не наділені владними повноваженнями та не мають тих конституційних обов’язків перед громадянами, що й органи державної влади та місцевого самоврядування. Крім того,  поширення такого обов’язку на неурядові організації та медіа може бути формою тиску на цих суб’єктів;  

– відсутнє чітке розмежування із нормами Закону України «Про адміністративну процедуру» (ЗАП), що було одним із головних завдань при розробці та ухваленні законопроєкту «Про звернення». Зокрема, у пропонованій Комітетом редакції законопроєкту знову «повертаються» такі види звернень як: «клопотання»; «заяви щодо сприяння у реалізації передбачених законодавством прав, свобод чи законних інтересів суб’єкта звернення»; «скарги щодо розгляду звернень». Проте вони характерні саме для правовідносин, що регулюються ЗАП і містяться у його нормах. 

Зокрема, саме згідно ЗАП вирішуються справи за заявами осіб, що стосуються їх прав, свобод, законних інтересів та реалізації обов’язків. У ході розгляду справ такі особи мають право подавати різні клопотання (про відвід, про залучення у справу в якості заінтересованої особи, про проведення експертизи тощо) та подавати скарги на процедурні рішення, дії та адміністративні акти, що прийняті за результатами розгляду таких справ. Закон про звернення має врегульовувати зовсім інші правовідносини, а саме розгляд звернень з питань формування та реалізації державної політики, вирішення питань місцевого значення тощо. Такі звернення не стосуються безпосередньо особистих прав, свобод та законних інтересів осіб, а мають пропозиційний характер;  

– суб’єкту звернення надаються такі права, як право «бути присутнім при розгляді звернень» та право «доступу до матеріалів розгляду звернення». Закон «Про звернення» не має передбачати таких прав для особи, оскільки вони вже закріплені у Законі України «Про адміністративну процедуру». Саме ЗАП врегульовує відносини, в яких приймаються індивідуальні рішення щодо прав, свобод та законних інтересів особи (як-от призначення пенсії, житлової субсидії, реєстрація земельної ділянки, бізнесу, нерухомості, надання дозволів, проведення інспекцій тощо). А отже такі права необхідні особі саме в їх рамках. За законом про звернення вирішуватимуться зовсім інші питання, суто пропозиційного характеру. В таких справах немає потреби переобтяжувати органи публічної влади, їх посадових осіб надмірними витратами часу та інших ресурсів. Адже відсутнє вирішення особистої справи особи. А тому їй достатньо надати відповідь на пропозицію чи зауваження; 

– передбачається право на оскарження відповідей на звернення. Така норма є нераціональною, оскільки відповіддю на звернення не вирішується особиста справа особи. Тобто така відповідь не стосується прав, свобод та законних інтересів особи. Це предмет регулювання ЗАП і саме в цьому законі передбачається адміністративне оскарження процедурних рішень, дій та індивідуальних рішень (що негативно впливають на адресата) за результатами розгляду справи (як-от відмова у видачі ліцензії чи відмова у призначенні житлової субсидії). Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України також гарантують судовий захід від рішень, дій, бездіяльності органів публічної влади. Відповідь не є рішенням і тому не має підлягати оскарженню; 

У законопроєкті є інші недоліки (надто стислі терміни для розгляду звернень; не врегульовані питання захисту від зловживання правом на звернення тощо). 

Загалом редакція, рекомендована Комітетом ВРУ до 2 читання повертає низку нераціональних обтяжливих радянських рудиментів, не сприятиме ефективному використанню обмежених публічних ресурсів та пріоритетному фокусу діяльності органів публічної влади на їх основних функціях.

Треба також враховувати євроінтеграційне значення кроку щодо ухвалення Закону «Про звернення».

Закликаємо Верховну Раду України усунути негативні поправки від профільного Комітету ВРУ, наблизити редакцію до тієї, що була першопочатково подана Урядом, а для цього потрібно повернутися до додаткового опрацювання законопроєкту в межах його підготовки до 2 читання у відкритий інклюзивний спосіб.

ЦППР готовий надати необхідну експертну та комунікаційну підтримку.