Щотижневий аналіз 31 травня – 6 червня 2023 року

З’їзд юристів-науковців не зміг обрати члена ВРП: вакансія не заповнюється шістнадцятий місяць і цьому є причини

Оцінка експертів ЦППР

Відповідно до статті 131 Конституції України Вища рада правосуддя (далі – ВРП) складається з двадцяти одного члена, двох із яких обирає з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів (далі – ВНЗ) та наукових установ (далі – НУ).

Порядок обрання членів ВРП з’їздом представників юридичних ВНЗ і НУ та інші відповідні питання визначаються Законом «Про Вищу раду правосуддя» (статті 9, 13–15).

1. Законом встановлено, що юридичними ВНЗ і НУ для обрання членів ВРП є:

1) вищі навчальні заклади (університети, академії чи інститути, крім вищих військових навчальних закладів), які мають у своєму складі навчальні підрозділи, що на день проведення з’їзду а) здійснюють підготовку фахівців зі ступенем вищої освіти “магістр” протягом щонайменше десяти років та б) мають ліцензований обсяг на підготовку фахівців зі ступенем вищої освіти «магістр» за спеціальністю «Право», «Міжнародне право» щонайменше сімдесят п’ять осіб;

2) науково-дослідні установи, які на день проведення з’їзду перебувають у віданні Національної академії наук України, національних галузевих академій наук, пройшли державну атестацію та здійснюють наукову діяльність у сфері права як основну щонайменше десять років.

Проте, не встановлено, чим саме мають підтверджуватися на день проведення з’їзду вказані в Законі факти: що ВНЗ дійсно здійснює підготовку фахівців зі ступенем вищої освіти «магістр» протягом щонайменше десяти років та має ліцензований обсяг на підготовку фахівців зі ступенем вищої освіти «магістр» за спеціальністю «Право», «Міжнародне право» щонайменше 75 осіб, і що НУ дійсно пройшло державну атестацію та здійснює наукову діяльність у сфері права як основну щонайменше десять років.

Наприклад, на попередньому з’їзді, що відбувся 19 серпня 2022 року, були представлені лише 51 ВНЗ і НУ, а на з’їзді 2 червня 2023 року — вже 65. При цьому менше ніж за рік зникли 3, але додалося 17 нових ВНЗ і НУ. Проте, чому і яким чином відбувається така ротація, невідомо.

Крім того, якщо зміни відбуваються так швидко, то не виключається, що кількість ВНЗ і НУ може суттєво змінитися в період з дня скликання з’їзду та обрання делегатів кожним із ВНЗ і НУ і до дня проведення з’їзду.

Тому очевидно, що Міністерство освіти і науки України щоразу на день проведення з’їзду має офіційно підтверджувати відповідну, вказану в Законі, інформацію у спеціальній публікації на своєму вебсайті.

2. Закон зі зрозумілих причин не забороняє висуватися на посаду члена ВРП представникам будь-яких ВНЗ і НУ.

Водночас Закон створює приховані умови, за яких окремі кандидати мають пріоритет, що ґрунтується на внутрішніх зв’язках і домінуванні окремих ВНЗ і НУ. Йдеться, зокрема, про те, що сім НУ (Державна наукова установа «Інститут інформації, безпеки і права», НДІ правотворчості та науково-правових експертиз, НДІ інтелектуальної власності, НДІ приватного права i підприємництва імені академіка Ф.Г. Бурчака, НДІ вивчення проблем злочинності імені академіка В.В. Сташиса, НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування, НДІ правового забезпечення інноваційного розвитку) є структурними підрозділами Національної академії правових наук України (НАПрНУ). Президія останньої, розташована по сусідству з Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого, значною мірою складається з професорів цього ж університету, включаючи його керівника, і сама НАПрНУ очолюється всі останні роки також представником цього ж університету.

Узгоджені всередині названих ВНЗ і НУ кандидати на з’їзді завжди мають значну перевагу — голоси 16 делегатів, а також підтримку НАПрНУ через її членів. Це, своєю чергою, полегшує таким кандидатам досягти домовленостей і з представниками інших ВНЗ і НУ.

3. Закон передбачає створення організаційного комітету з представників юридичних ВНЗ і НУ для вирішення організаційно-технічних питань щодо підготовки з’їзду (при цьому запрошення до участі в роботі організаційного комітету надсилає орган, який скликає з’їзд), а також обрання з’їздом головуючого і секретаря, які за результатами голосування з’їзду підписують рішення про обрання членами ВРП.

Проте, закон не робить винятків, пов’язаних з конфліктом інтересів, для певних осіб щодо входження їх до складу організаційного комітету, обрання їх головуючим, секретарем, членом мандатної чи лічильної комісій з’їзду.

Внаслідок цього на двох останніх з’їздах, на яких кандидатами до складу ВРП були представники Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, головуючим або секретарем була одна і та сама особа – проректор саме цього університету.

В обох випадках кандидат в члени ВРП – представник цього ж університету набирав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів.

До цього слід додати, що з’їзд 19 серпня 2022 року проводився в місті Полтава у приміщенні структурного підрозділу цього ж університету.

4. Закон передбачає, що форма бюлетенів та інші організаційно-технічні питання щодо порядку голосування та підрахунку голосів встановлюються з’їздом.

Проте, закон не визначає, ким розробляється проєкт Порядку проведення з’їзду і не враховує, що делегати з’їзду протягом часу, який пропонується для його затвердження, не здатні реально обговорити положення цього багатосторінкового документа та з’ясувати його відповідність Закону, а тому голосують за той проєкт, який їм пропонує організаційний комітет.

5. Порядок проведення з’їзду, затверджений 2 червня 2023 року, передбачає, що з’їзд вважається правомочним за умови участі в його роботі не менше половини загального числа представників юридичних ВНЗ і НУ.

Проте, в Порядку проведення з’їзду, затвердженому 10 грудня 2021 року, аналогічного положення не було (як може його не бути і в Порядку, затвердженому будь-яким з’їздом у майбутньому). Внаслідок цього представник Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого був обраний 19 серпня 2022 року лише 37 голосами делегатів з’їзду (а не 52, як мало би бути, виходячи з того, що кожен ВНЗ і НУ має по два представника, тобто їх загальна кількість становить 102, а обраним вважається кандидат, який отримав більшість голосів обраних делегатів з’їзду).

6. Згідно із Законом, відбір кандидатів на посади члена ВРП загалом проводиться за критеріями: а) професійної компетентності, б) професійної етики і в) доброчесності. Етична рада надає органу, який скликає з’їзд, висновок щодо відповідності кожного кандидата лише двом критеріям – професійної етики та доброчесності. З цього логічно випливає, що з’їзд повинен перевірити відповідність кандидатів критерію професійної компетентності.

Проте, порядки проведення з’їзду, затверджені останніми з’їздами 10 грудня 2021 року і 2 червня 2023 року, про перевірку кандидатів зазначеному критерію не згадують і, відповідно, ознаки відповідності кожного з кандидатів цьому критерію не встановлюють. Голосування за кандидатів відбувається просто після заслуховування виступів кандидатів та обговорення кандидатур, вибір переможця є абсолютно суб’єктивним і не виключає впливу на делегатів з’їзду ні з боку керівників відповідних ВНЗ і НУ, ні з боку інших осіб та організацій.

Таким чином, положення Закону «Про Вищу раду правосуддя» в частині регламентації проведення з’їзду представників юридичних ВНЗ та НУ є неповними і недосконалими, містять приховані можливості для домінування певних ВНЗ та НУ та перемоги лише висунутих ними кандидатів.

Законом мають бути передбачені:

– обов’язок Міністерства освіти і науки щоразу на день з’їзду офіційно підтверджувати легітимність делегування представників;

– положення щодо запобігання будь-якого конфлікту інтересів під час формування робочих органів з’їзду;

– повноважність з’їзду за умови участі в його роботі не менше половини загального числа представників юридичних ВНЗ і НУ, а також усі інші ключові питання щодо порядку голосування та підрахунку голосів;

– обов’язок з’їзду здійснювати відбір кандидатів на посади члена ВРП за критерієм професійної компетентності, складові якого мають бути заздалегідь визначені.

У Верховній Раді зареєстровано альтернативний законопроєкт щодо уточнення положень про Конкурсний відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду ( № 9322-2)

Подія 

30 травня у Верховній Раді зареєстровано альтернативний законопроєкт для уточнення окремих положень про проведення конкурсного відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України (№9322-2). Попередньо експерти ЦППР вже висловлювали свою позицію щодо основного законопроєкту № 9322, з якою можна ознайомитись за посиланням. 

Оцінка експертів ЦППР

Головною новацією законопроєкту є пропозиція покласти повноваження Дорадчої групи експертів, яка покликана сприяти субʼєктам призначення в оцінюванні моральних якостей і рівня професійної компетентності кандидатів на посаду судді КСУ, на перший склад Етичної ради, сформованої відповідно до Закону України № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя». Передбачається, що у статусі ДГЕ Етична рада функціонуватиме у перехідний 6-річний період.   

Експерти ЦППР звертають увагу на те, що згідно з законом Етична рада сприяє суб`єктам призначення членів ВРП у встановленні відповідності кандидата на цю посаду критеріям професійної етики та доброчесності. Верховний Суд у своїй постанові від 23.03.2023 у справі № 990/161/22 також наголосив на статусі та повноваженнях Етичної ради. Склад Етичної ради формується Радами суддів, прокурорів та адвокатів як органами самоврядування, а також Національною академією правових наук України. Відтак, значною мірою порушується співвідношення між субʼєктами призначення суддів КСУ, визначених Конституцією, та субʼєктами формування ДГЕ, який покликаний сприяти субʼєктам призначення в оцінюванні кандидатів на посаду судді КСУ. Важливо зазначити, що Етична рада оцінює виключно відповідність кандидата критеріям професійної етики та доброчесності напротивагу ДГЕ, яка уповноважена оцінювати і рівень компетентності у сфері права. Також з техніко – юридичної точки зору, наділяючи Етичну раду такими повноваженнями, необіхдно внесення змін не лише до Закону України «Про Конституційний Суд України», але і до Закону України «Про Вищу раду правосуддя».

Відтак, ЦППР не рекомендує до ухвалення законопроєкт № 9322-2, враховуючи вище наведені зауваження, та наголошує на доопрацюванні основного законопроєкту № 9322.