Щотижневий аналіз 23 – 29 серпня 2023 року

Спеціальний трибунал щодо злочину агресії: деталі щодо позиції України

Подія

21 серпня 2023 року в Києві відбулася міжнародна конференція “Special tribunal for the crime of aggression against Ukraine. Justice to be served”, присвячена питанню створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії Росії проти України. Захід проводився під патронатом Офісу Президента.

Згодом деякі українські ЗМІ поширили інформацію про те, що Україна нібито “зважилася на поступки” й погодилася на створення “гібридного трибуналу”, що знаходитиметься в Гаазі й діятиме за нідерландським правом.

Натомість Посол України з особливих доручень А. Кориневич та заступник голови Офісу Президента А. Смирнов заявили, що ніяких остаточних рішень прийнято не було. За їхніми словами, влада у співпраці з міжнародними партнерами продовжує обговорювати різні моделі Спеціального трибуналу.

Оцінка ЦППР

Передмова

Протягом 18 місяців повномасштабної війни Україна працює над притягненням Росії як держави та її військово-політичного керівництва до міжнародної відповідальності. Для справедливого покарання за злочин агресії Росії українськими дипломатами ведеться робота зі створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.

Слід зазначити, що саме агресія є основним серед усіх учинених Росією міжнародних злочинів, адже саме в рамках рішення вищого військово-політичного керівництва Росії розпочати збройну агресію проти суверенної держави російські військові вчиняють десятки тисяч воєнних злочинів, злочинів проти людяності, а також злочин геноциду. Ця агресивна війна найбільша в Європі з часів Другої світової, і справедливість має бути відновлена, а винні понести покарання: держава Росія та її державні керівники, що приймали рішення грубо порушити міжнародне право. Передусім, для повної й усеосяжної міжнародної відповідальності Росії Україна потребує 2 механізми – притягнення до кримінальної відповідальності за злочин агресії та компенсаційний механізм. Це означає, що Україні випало прийняти доленосні для світу рішення. На треці компенсацій Україна має певні успіхи (погоджено Реєстр збитків). Інші систематичні міжнародні злочини Росії розслідує Міжнародний кримінальний суд. А з покаранням за злочин агресії Україні допоможе спеціальний трибунал, збирати матеріали справи для якого вже нещодавно почав Центр розслідування злочину агресії.

Особливості міжнародного злочину агресії

Збройна агресія проти суверенної держави є незвичним міжнародним злочином. Востаннє за злочин агресії (на той час “злочин проти миру”) осіб притягали до відповідальності ще в межах Нюрнберзького й Токійського військових трибуналів. І лише у 2018 році Міжнародний кримінальний суд, після погодження “Кампальських поправок” щодо включення злочину агресії до Римського статуту, активував власну юрисдикцію щодо цього злочину – при цьому існує ряд умов щодо “підсудності” конкретної справи Суду.

У розумінні МКС злочин агресії означає “планування, підготовку, розв’язування або здійснення особою, яка має можливість здійснювати ефективний контроль або керівництво політичними чи воєнними діями держави, акту агресії, який за своїм характером, серйозністю та масштабами є явним порушенням Статуту ООН”. Актом агресії може бути в тому числі вторгнення, анексія, блокада портів тощо. При цьому МКС не роз’яснює, як слід оцінювати “характер, серйозність і масштаби порушень”, тому злочин агресії досі не є повністю зрозумілим. Тож бачимо, що відповідальність за злочин агресії може бути лише індивідуальною кримінальною, а не державною, і наразі лише МКС здатний розглядати такі справи на міжнародному рівні. Ані на Україну, ні на Росію юрисдикція МКС щодо цього злочину все рівно не поширюється (вони не є учасниками Римського статуту і, відповідно, “Кампальських поправок”, а ініціювати провадження через РБ ООН з відомих причин не вдасться). При цьому через елітарну природу злочину агресії винними в ньому можуть бути лише перші особи держави: президент, голова уряду та міністр закордонних справ, які наділені персональним і функціональним імунітетами.

Формати трибуналу

Якщо ви раптом вирішите поцікавитися перебігом розробки трибуналу для керівництва Росії за злочин агресії проти України, вам доведеться звернутися до різних джерел, адже в комунікації Офісу Президента й дипломатів присутня певна неузгодженість.

Загалом, враховуючи сказане на конференції 21 серпня А. Смирновим і сказане в різних інтерв’ю А. Кориневичем, можемо підсумувати, що наразі є такі основні моделі майбутнього трибуналу для керівництва Росії.

1) За допомогою Генасамблеї ООН: трибунал створюється на основі угоди України з ООН, до якої додається прохання ГА до Генсекретаря укласти з Україною таку угоду

Ця модель була відстоюється Україною найбільш відчайдушно. Справа в тому, що Київ прагне наділити трибунал максимальною міжнародною легітимністю, і підтримка представницького органу  (якщо вже, на жаль, не Ради Безпеки) ООН як єдиної універсальної міжурядової організації тут є чудовою опцією. Утім, західні партнери цю модель не підтримують. На конференції 21 серпня А. Смирнов поділився: “Доктрина міжнародного права перебуває в заручниках у глобальної політики, у геополітики. І окремі наші партнери побоюються, що цей прецедент буде використаний проти них, бо вони також проводять військові кампанії за кордоном. І про це треба чесно говорити”;

2) на основі міжнародного договору: декларація України у формі міжнародного договору

Такий трибунал є ще однією пріоритетною моделлю для України. Як пояснив А. Смирнов, Україна ініціює підписання багатостороннього договору, і держави, підписуючи й ратифікуючи його, в такий спосіб наповнять змістом і міжнародним визнанням такий трибунал;

3) “гібридна модель”: за правовою системою України

Київ виступає проти такої моделі, адже, в першу чергу, інкорпорація такого інтернаціоналізованого суду в судову систему України вимагатиме внесення змін до Конституції, що є неможливим під час дії воєнного стану. По-друге, судова система України є далекою від досконалості, а судді, прокурори й адвокати не мають досвіду роботи з міжнародним злочином агресії. По-третє, така модель трибуналу не матиме необхідного ефекту: рішення трибуналу мусять мати потужне міжнародно-правове підґрунтя й широку міжнародну легітимність для справедливого покарання винних і недопущення злочину агресії в майбутньому;

4) змінена “гібридна модель”: за правовою системою іншої держави

За даними деяких ЗМІ, саме ця модель має найбільше шансів на погодження. Теоретично така модель передбачає функціонування трибуналу в державі з надійною судовою системою, розвиненою й стійкою системою права, досвідом розслідування й переслідування міжнародних злочинців. Необхідного рівня легітимності можна домогтися голосуванням у Генасамблеї ООН на підтримку такого гібридного суду в такій країні.

Реалістичність Нюрнберга 2.0: пошук унікальної моделі

Важливим видається пояснити, що повторення моделі Нюрнберзького процесу над державами Осі неможливе. По-перше, Україна не матиме військового контролю над територією Росії для затримання підозрюваних. По-друге, Росія не підпише акт про капітуляцію, адже й стан війни офіційно не оголошено. По-третє, трибунал для Росії працюватиме лише з однією категорією міжнародних злочинів – злочином агресії проти України, тому потребуватиме оригінальної моделі з унікальним набором правових інструментів.

При цьому відсилання до Нюрнберзького і Токійського процесів є важливим, оскільки вони – єдині міжнародні кримінальні трибунали, де судили в тому числі за скоєння злочину агресії. Також така аналогія важлива тому, що Україна переживає найбільшу війну в Європі з 1945 року і, відповідно, правова відповідь міжнародної спільноти має бути схожою на ту, що була надана після Другої світової війни. Окрім цього, незважаючи на ці відмінності, слід пам’ятати, що одним із пріоритетних для України сценаріїв є створення міжнародного трибуналу “в обхід ООН”, ґрунтуючись на багатосторонньому договорі – так на основі Лондонської угоди 1945 року був створений Нюрнберзький трибунал.

Путін і не тільки: кого, коли і де судитимуть

На здивування багатьох, у дискусіях партнери відстоюють ідею, що судовий процес проти Путіна, Мішустіна й Лаврова має розпочатися після їх відставки. На це, вочевидь, існує геополітична причина: трибунал стосовно діючого президента (тим паче держави постійного члена РБ ООН) дасть підстави завтра так само судити чинних лідерів як демократичних (деякі з яких проводять закордонні військові операції), так і недемократичних держав (для переслідування власних інтересів державам інколи необхідно домовлятися навіть із президентами країн із авторитарним, злочинним режимом).

Однак загалом ситуація має такий вигляд, що об’єктами різних судових процесів можуть стати

а) Путін, Мішустін і Лавров, а також члени Ради безпеки РФ: міністр оборони, командувачі родів військ, Росгвардії, ЗС РФ та ін. (за припущеннями А. Кориневича, їх може бути до 20 осіб) – мають постати у Трибуналі за злочин агресії;

б) польові командири, рядові солдати – мають постати за воєнні злочини, злочини проти людяності й злочин геноциду в національних судах України й інших держав, а також у МКС.

При цьому проти топ-керівників Росії цілком можуть відбуватися паралельні процеси: у Трибуналі за агресію й у МКС за, скажімо, злочин геноциду.

Варто сказати про імунітети, якими наділені ці особи:

а) функціональний: міністри, командувач війська, командувач Росгвардії та інші, а також колишні президент, голова уряду, міністр закордонних справ – цей імунітет може подолати будь-яка модель трибуналу;

б) персональний: чинні президент, голова уряду, міністр закордонних справ – чим більший трибунал (модель міжнародного трибуналу), тим більший шанс подолати цей імунітет.

Із огляду на це, доречно припустити, що “топ-трійка” нинішніх управлінців Росії – Путін, Мішустін, Лавров – стануть об’єктами судового розгляду на трибуналі лише після своєї відставки (що має задовільнити згадані вище геополітичні інтереси наших партнерів).

До речі, судовий процес in absentia (заочний формат): а) за моделі міжнародного трибуналу – скоріш за все, неможливий; б) за моделі інтернаціоналізованого трибуналу – можливий.

Зв’язок із компенсаціями для України

Як було зазначено, питання репарацій і компенсацій Україні має бути компонентом притягнення Росії та її керівництва до відповідальності за збройну агресію й решту злочинів. Очевидно, Україна з майбутнім компенсаційним механізмом є першопроходцем у міжнародно-правовому лабіринті відшкодування шкоди. Утім, слід зауважити, що безпосередньо Спеціальний трибунал щодо злочину агресії ніяк юридично не пов’язаний із Реєстром збитків, узгодженим у рамках Ради Європи, і механізмом компенсацій Україні, а також із можливими репараціями за результатом міждержавних спорів у Міжнародному суді ООН. Причина цьому – трибунал винесе рішення щодо притягнення керівництва Росії до індивідуальної кримінальної відповідальності, яке полягатиме в покаранні у вигляді позбавлення конкретних осіб волі. У той же час питання грошових виплат державі Україна, її громадянам і компаніям стосується відповідальності Росії як держави та вирішується окремо.

Ви знаходитесь тут: позиції України й партнерів

Отож відповідно до заяв представників уряду, перемовини тривають, Україна у співпраці з союзниками аналізує всі можливі моделі трибуналу. Влада не погодилась на якийсь із варіантів, бо остаточного рішення, вочевидь, немає. При цьому заявлялося, що саме вибір моделі трибуналу сповільнює процес: під різні формати вже продумані деталі. Як повідомляли ЗМІ,  в Офісі Президента сподіваються визначитися з форматом трибуналу до кінця року, після обговорення цього питання в рамках координаційної групи (Core Group) у вересні. Важливо, що наразі Україна все ще відстоює ідею міжнародного трибуналу на основі угоди з ООН або ж широкої міждержавної угоди, але твердість позицій партнерів змушує шукати компроміс.