Щотижневий аналіз 13 – 19 вересня 2023 року

Відновлення декларування і доступ до реєстру декларацій: перемога?

Подія

На початку вересня Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» (Закон про відновлення декларування), який передбачає відновлення обов’язкового декларування публічних службовців.

У першій редакції проєкту цього Закону, яку експерти ЦППР уже аналізували, пропонувалося обмежити відображення окремих відомостей (назва населеного пункту, де розташовані об’єкти декларування, прізвище, ім’я, по батькові членів сім’ї декларанта і третіх осіб) у відкритій частині Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (Реєстр декларацій). На етапі підготовки документа до другого читання були запропоновані поправки, згідно з якими відкритий доступ до Реєстру декларацій загалом залишатиметься закритим ще протягом року, але суб’єкт декларування може добровільно звернутися до Національного агентства з питань запобігання корупції щодо оприлюднення його декларацій. Цю поправку підтримала більшість народних депутатів. Відтак Закон із таким положенням був направлений на підпис Президентові.

12 вересня Президент України повернув до Верховної Ради Закон про відновлення декларування, застосувавши право вето і надавши пропозиції щодо відкритого доступу до Реєстру декларацій з деякими обмеженнями. Цьому передувала петиція про негайне відкриття Реєстру, яка набрала необхідну кількість підписів протягом рекордних трьох годин (за загальним правилом збір підписів триває 90 днів) та показала рівень обурення суспільства перспективою ще рік не здійснювати громадський контроль за доходами публічних службовців.

Оцінка експертів ЦППР

Чому Реєстр декларацій має бути відкритим для громадян?

Противники відкриття Реєстру декларацій посилалися на необхідність убезпечити дані публічних службовців від отримання їх спецслужбами держави-агресора. Мовляв, маючи частину даних про майно і доходи українських чиновників, ворог легко зможе зібрати відомості, яких не вистачає для здійснення можливого впливу на них.

Однак такі аргументи не враховують того факту, що механізм електронного декларування й оприлюднення декларацій у відкритому доступі був запроваджений ще у 2016 році, коли російсько-українська війна вже тривала. Стаття 52-1 Закону «Про запобігання корупції» до початку повномасштабної війни вже містила положення, які визначають особливості подання декларацій окремими категоріями осіб, чиє місце роботи не має бути в публічному доступі.

За час існування Реєстру декларацій суспільство вже неодноразово мало можливість переконатися, що він є дієвим інструментом виявлення і запобігання корупції. Неодноразово факти незаконного збагачення, набуття необґрунтованих активів виявлялися громадськими активістами чи журналістами. Крім того, відкритий Реєстр декларацій забезпечує належне виконання завдань уповноваженими підрозділами (уповноваженими особами) з питань запобігання корупції, які мають перевіряти своєчасність подання декларацій, та Громадською радою доброчесності, яка сприяє очищенню судової влади. Обурення суспільства тим, що доступ до декларацій публічних службовців буде закритий ще рік, цілком справедливе.

Що позитивного містить Закон про відновлення декларування?

Крім положень, які спричинили суспільний резонанс, Закон про відновлення декларування пропонує окремі удосконалення антикорупційного законодавства.

I. Частиною 4 ст. 23 Закону «Про запобігання корупції» визначено, якщо публічний службовець приймає рішення на користь особи, від якої він чи його близька особа отримали подарунок, то таке рішення вважається прийнятим в умовах конфлікту інтересів і підлягає скасуванню. Закон про відновлення декларування пропонує уточнити, що при цьому між отриманням подарунка і прийняттям рішення має пройти не більше трьох років. Це положення усуває правову невизначеність й удосконалює систему запобігання конфлікту інтересів.

II. Закон збільшує строк подання виправленої декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з 7 до 30 днів, однак знімає обмеження на кількість виправлень, яких за чинним положенням може бути не більше трьох.

III. Закон про відновлення декларування установлює чіткі строки, коли особа може подати декларацію або виправити у ній недостовірні відомості після притягнення її до відповідальності. Чинне положення Закону «Про запобігання корупції» містить лише обов’язок подати відповідну декларацію з достовірними відомостями без чітких часових меж.

Що пропонує Президент?

Ухвалена Парламентом редакція Закону про відновлення декларування, поряд із закритим іще на рік Реєстром, передбачає, що окремі категорії осіб протягом дії воєнного стану не подають декларації навіть після набрання чинності цим Законом. Зокрема, це стосується військовослужбовців, поліцейських, рятувальників, прикордонників, які безпосередньо беруть участь у захисті країни, розвідувальників, службовців, які перебувають на окупованих територіях чи в зоні активних бойових дій. Для них обов’язок подавати декларації виникає протягом 90 днів після закінчення або припинення правового режиму воєнного стану чи звільнення зі служби.

Президент пропонує не відкривати декларації саме цих категорій осіб. Натомість доступ до декларацій народних депутатів, службовців міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, посадових осіб місцевого самоврядування, працівників територіальних центрів комплектування (т. зв. військкоматів) має бути відкритий у тому ж обсязі, в якому він був до введення воєнного стану.

Президент ветував Закон. Що далі?

Статтею 106 Конституції України визначено, що Президент має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України.

Регламент Верховної Ради України передбачає процедуру і строки розгляду пропозицій до закону, наданих Президентом. Згідно зі ст. 132 Регламенту результати голосування за ветований закон скасовуються та розпочинається процедура його повторного розгляду позачергово на пленарному засіданні протягом 30 днів після повернення закону, якщо Парламент не прийме інше рішення.

Згідно зі ст. 135 Регламенту спершу мають бути розглянуті пропозиції Президента, які вважатимуться підтриманими, якщо за них проголосує більшість народних депутатів від конституційного складу. Так само ухвалюється і Закон в цілому, якщо Парламент схвалив пропозиції Глави держави.

Таким чином, можливі кілька варіантів розвитку подій.

Варіант перший (оптимістичний). Верховна Рада приймає пропозиції Президента і Закон в цілому простою більшістю голосів (не менше 226). У такому разі у публічних службовців буде 90 днів, щоб подати декларації за 2021 і 2022 роки, і час до 1 квітня для декларування доходів за 2023 рік. Доступ до Реєстру декларацій має бути відкритий протягом двох місяців з дня опублікування Закону.

Варіант другий (фантастичний). Верховна Рада двома третинами від конституційного складу (не менше 301 голосу) долає президентське вето і залишає Закон без змін. Відтак публічні службовці будуть зобов’язані подати декларації, як і за першого варіанту, але усі відомості залишаться закритими від громадськості ще протягом року чи до кінця дії воєнного стану (якщо його буде скасовано або припинено раніше). Як уже зазначалося вище, це не лише дозволить чиновникам ще рік приховувати свої статки, а й унеможливить роботу антикорупційних уповноважених щодо перевірок своєчасності подання декларацій та заблокує перевірку суддів на доброчесність.

Варіант третій (реалістично-песимістичний). Верховна Рада не зможе ані подолати вето, ані прийняти пропозиції Президента й ухвалити Закон в цілому. Тоді відновлення декларування, якого вимагає не лише громадянське суспільство в Україні, а й міжнародні партнери, зокрема, як умову надання фінансової допомоги, буде заблоковано на невизначений період.

За яким із варіантів будуть розвиватися події, покаже найближче майбутнє. Наразі публічні заяви окремих народних депутатів на сторінках у соціальних мережах, тиск з боку суспільства та представників європейських і міжнародних інституцій підказують, що найбільш імовірним є перший. 

У Києві відкрили польовий офіс Міжнародного кримінального суду

Подія

14 вересня 2023 року Генеральний прокурор А. Костін і прокурор Міжнародного кримінального суду К. Хан оголосили про відкриття польового офісу МКС у Києві.

Як зазначається, робота офісу підвищить ефективність роботи Суду та пришвидшить момент відновлення справедливості.

Польовий офіс МКС в Україні стане найбільшим представництвом МКС (ICC) за межами Гааги, де розташовується сам Суд.

Оцінка ЦППР

Ще в березні 2023 року, через рік після початку великої російської агресії, генеральний прокурор А. Костін і секретар МКС П. Льюїс підписали в Гаазі (Нідерланди) угоду щодо відкриття офісу Суду в Україні.  І ось майже рівно через півроку, демонструючи світовій спільноті приклад відданості власним зобов’язанням, МКС запустив у Києві роботу свого найбільшого за межами Гааги представництва.

Як було зазначено українською стороною й підтверджено К. Ханом, робота установи допоможе посилити взаємодію між Україною та МКС, адже співробітники Офісу прокурора Суду зможуть займатися розслідуванням міжнародних злочинів держави-агресора росії безпосередньо «на місці». Насамперед, це означає стабільну обстановку, гарантовану двосторонньою угодою; оперативний доступ до інформації й місця подій; консультації з українськими державними органами й неурядовими організаціями «вживу»; своєчасний допит потерпілих і свідків та можливість швидкого залучення до процесуальних дій разом з українськими слідчими та прокурорами.

Відомо, що розслідування міжнародних злочинів Росії проти України – пріоритетне завдання для прокурора МКС. Ми вже бачимо проміжні результати роботи його команди: зокрема, завдяки тісній взаємодії з українською владою МКС видав ордер на арешт В. Путіна й М. Львової-Бєлової. При цьому станом на сьогодні зареєстровано понад 104 000 кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів, вчинених російськими комбатантами – від найнижчих до найвищих звань. Проте МКС цікавить саме військово-політичне керівництво з огляду на принцип компліментарності (доповнюваності). Тож відповідно до меж визнаної Києвом юрисдикції Суду, для розслідування ситуації в Україні на предмет вчинення усіх цих злочинів, а також злочину геноциду, підлеглим К. Хана необхідно постійно перебувати якомога «ближче» до місця вчинення кримінальних правопорушень.

Як слушно зазначив у четвер К. Хан, «закон має бути на передовій». Дійсно, польове представництво Суду в Києві дозволить ефективніше реагувати на вже скоєні й майбутні злочини Росії. І хоч Україна досі не ратифікувала Римський статут МКС, у її столиці офіційно функціонуватиме філіал цього надпотужного органу міжнародної кримінальної юстиції. Нагадаємо, МКС наразі робить чи не найбільше для реального притягнення вищого політичного керівництва Росії до кримінальної відповідальності за міжнародні злочини проти України. Тож для України надважливо підтримувати й розвивати співпрацю з офісом К. Хана та всіляко сприяти безперешкодній роботі команди МКС у Києві.