Що вас цікавить?

Щотижневий аналіз 11 – 18 жовтня 2022 рокy

19.10.2022

Щотижневий аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua (Іван Голод, менеджер з комунікації)



Понад 300 кандидатів продовжують участь у конкурсі до ВККС


Подія

6 жовтня відбулося засідання Конкурсної комісії з добору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (далі – ВККС) на якому розглядалося питання про допуск кандидатів до участі в конкурсі. За результатами засідання, до участі в конкурсі був допущений 301 кандидат, з яких: 96 суддів, 64 кандидати мають «змішаний» професійний досвід, 50 науковців, 45 адвокатів, 11 суддів у відставці, 11 прокурорів, 9 представників правоохоронних органів та 15 фізичних осіб-підприємців та осіб, які мають інший професійний досвід. Наразі конкурс складає майже 19 осіб на одне вакантне місце члена ВККС.

Оцінка ЦППР

Після вирішення питання про допуск кандидатів до участі в конкурсі, на наступному етапі Конкурсна комісія повинна проаналізувати дані про кандидатів в контексті їх відповідності критеріям доброчесності та професійної компетентності та сформувати перелік кандидатів з якими буде проведена співбесіда (з розрахунку щонайбільше чотири кандидати на одну вакантну посаду). Тобто, до етапу співбесід має дійти всього 64 кандидати.

Вже за результатами співбесід Конкурсна комісія формуватиме список кандидатів, рекомендованих до призначення (з розрахунку не менше як два кандидати на одну вакантну посаду члена ВККС). Саме з цього переліку Вища рада правосуддя повинна призначити членів ВККС. Нагадаємо, що всього до складу ВККС повинно входити 16 членів, щонайменше вісім з яких повинні бути суддями (суддями у відставці). Проте для старту роботи ВККС достатньо і 11 членів (з яких щонайменше шість – судді/судді у відставці).


У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт щодо наслідків для народних депутатів та депутатів місцевих рад у звʼязку із забороною політичної партії


Подія 

29 вересня у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення юридичних наслідків для статусу народного депутата України, депутатів місцевих рад у зв’язку із ухваленням судом рішення про заборону політичної партії» (реєстр. № 8089), яким передбачається внесення змін до законів «Про статус народного депутата України», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про політичні партії в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад»”, «Про очищення влади» та Регламенту ВРУ, та пропонуються такі наслідки для народних депутатів та депутатів місцевих рад у звʼязку із забороною політичної партії: 

– ряд серйозних обмежень повноважень народних депутатів, обраних від політичних партій, щодо яких суд ухвалив рішення про їхню заборону;  

– дострокове припинення повноважень депутатів місцевих рад, обраних від такої політичної партії, а також дострокове припинення повноважень місцевої ради з дня набрання чинності актом Президента про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації, якщо повноваження більше ніж половини депутатів від загального складу ради були припинені внаслідок такої підстави;

– заборону обіймати посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, в тому числі на посадах суддів, співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури та інших правоохоронних органів протягом десяти років з моменту припинення повноважень народного депутата, депутата місцевої ради, обраного від такої політичної партії.

Юридична оцінка

Відповідно до законопроєкту у разі ухваленням судом рішення про заборону політичної партії народний депутат, який на момент ухвалення такого рішення був членом депутатської фракції такої політичної партії у ВРУ автоматично (без окремого рішення ВРУ) втрачає можливість реалізації базових повноважень, гарантованих Конституцією, та передбачених законом, зокрема, такий народний депутат: 

– не може брати участі у засіданнях ВРУ, у роботі депутатських фракцій (груп), у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, у парламентських слуханнях, у роботі над законопроєктами, іншими актами ВРУ; 

– втрачає повноваження голови, першого заступника голови, заступника голови, секретаря комітету, тимчасової спеціальної комісії, тимчасової слідчої комісії, утворених ВРУ; 

– не може бути обраним на посади Голови ВРУ, Першого заступника і заступника Голови ВРУ; 

– не може вступати до складу депутатських фракцій (груп), чи об’єднуватися в такі фракції (групи); 

– не може брати участь у засіданнях Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп);

– втрачає повноваження члена офіційної делегації ВРУ.  

На думку експертів ЦППР, такі юридичні наслідки виглядають дискримінаційними, оскільки у ВРУ поряд зі «звичайними» народними депутатами, створюється окрема група народних депутатів, які де-факто не можуть здійснювати свої основні повноваження відповідно до Конституції та закону, однак при цьому вони де-юре не втрачають свої повноваження відповідно до статті 81 Конституції України.  Фактично законопроект такими заборонами діяльності для народного депутата підміняє інститут дострокового припинення повноважень народного депутата, який регулюється Конституцією України. Підставою для здійснення народним депутатом своїх повноважень — незалежно від політичної партії — є його легітимний депутатський мандат, здобутий внаслідок участі у парламентських виборах, а не відсутність заборон для політичної партії, від якої такий депутат був обраний. Якщо закон фактично встановлює беззастережні заборони щодо здійснення народними депутатами значного обсягу своїх повноважень, це нівелює суть і значення представницького мандату члена парламенту.  З огляду на це, непропорційні обмеження повноважень народного депутата, які пропонуються цим законопроєктом, порушують принцип верховенства права, а отже, мають ознаки неконституційності. Обсяг і межі повноважень для всіх народних депутатів має бути однаковий, в цьому випадку обсяг і межі повноважень таких народних депутатів не мав би відрізнятися від відповідних повноважень позафракційних народних депутатів.  

Щодо депутатів місцевих рад, то законопроєкт передбачає дві додаткові підстави для припинення повноважень депутатів цих рад: 

– набрання законної сили рішенням суду про заборону діяльності політичної партії, від місцевої організації якої висувалася та була обрана відповідна особа депутатом місцевої ради; 

– входження депутата місцевої ради до депутатської фракції місцевої організації політичної партії, діяльність якої заборонена за рішенням суду, що набрало законної сили. 

Конституція не регулює питання підстав та процедури дострокового припинення повноважень депутатів місцевих рад, а також самих місцевих рад, адже відповідно до частини четвертої статті 144, а також статті 146 Конституції статус депутатів місцевих рад та їхні повноваження, а також інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом. Дострокове припинення повноважень депутатів місцевих рад, в яких повноваження більше ніж половини депутатів від загального складу ради були припинені внаслідок такої підстави, виглядають як пропорційний захід юридичного реагування, оскільки в протилежному випадку існуватиме ризик блокування діяльності таких рад. Однак, положення законопроєкту стосовно того, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради достроково припиняються за цією підставою з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації, має вади юридичної визначеності і має ознаки зворотної дії в часі.  

Щодо люстраційних обмежень, які пропонуються цим законопроєктом, то його положення також мають вади юридичної визначеності, адже перелік органів, в яких забороняється обіймати посади таким ексдепутатам, є занадто абстрактним, що може викликати різночитання при застосуванні таких приписів на практиці. Також варто зауважити, що Закон «Про очищення влади», зміни до якого пропонуються, був ухвалений як одноразовий захід для відновлення демократичного правління після Революції Гідності і відповідно до частини другої статті 1 цього закону «очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини». Виходячи з зазначеного, навряд чи є конституційним розширення в цьому Законі переліку осіб сьогодні, яким забороняється обіймати посади на державній службі та в органах місцевого самоврядування.

Також звертаємо увагу, що і сам Закон «Про очищення влади» на сьогодні є обʼєктом конституційного контролю з боку Конституційного Суду, який розглядає цю справу ще з 2015 року. 

Таким чином положення законопроєкту № 8089 мають ряд суттєвих вад щодо непропорційних обмежень для народних депутатів України, які впливають на його конституційність: 

– встановлення законодавчих обмежень та заборон, які підміняють конституційний інститут дострокового припинення повноважень народного депутата; 

– суперечність застосування інституту люстраційних обмежень щодо ексдепутатів. 

Щодо депутатів місцевих рад, то законопроєкт не передбачає неконституційних підстав для припинення їхніх повноважень, однак важливо розуміти, що будь-які наслідки для народних депутатів та депутатів місцевих рад у звʼязку із забороною політичної партії мають бути пропорційними відповідній легітимній меті, яка переслідується законодавцем.