Політичний аналіз подій за період за 9 – 16 липня 2018 року
Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.
У рубриці “Щотижневий політичний аналіз” подана вся щотижнева аналітика, здійснювана Центром політико-правових реформ.
Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.
Без уніфікації дисциплінарної практики щодо суддів не вирішити проблем суддівської безкарності і залежності: результати дослідження
1. Експертна позиція ЦППР
Торік в Україні реформовано інститут дисциплінарної відповідальності суддів. Зміни були спрямовані на те, щоб підвищити ефективність цього інституту та мінімізувати можливості використання його для тиску на суддів.
ЦППР оприлюднив результати дослідження нової дисциплінарної практики Вищої ради правосуддя (ВРП) та її органів. До уваги бралися рішення дисциплінарних палат ВРП 2017 року, а також подальша практика перегляду цих рішень у ВРП та у Верховному Суді (станом на 10 липня 2018 р.).
Ключові висновки дослідження:
1. Дисциплінарні палати ВРП перевантажені скаргами на суддів. У середньому на одного члена дисциплінарної палати ВРП у 2017 році припала підготовка близько 500 рішень у дисциплінарних справах. Дисциплінарні палати та різні члени ВРП розглядають скарги щодо суддів із різним ступенем ретельності.
2. Серйозною проблемою дисциплінарної практики є неуніфікованість підходів різних дисциплінарних палат щодо накладення дисциплінарних стягнень за аналогічні проступки. Різні санкції за схожі дисциплінарні проступки трапляються також і в межах однієї дисциплінарної палати. ВРП непослідовна в оцінці одних і тих самих даних, що характеризують особу судді. Поширені випадки очевидної неспівмірності вчинених суддями дисциплінарних проступків та покарань, які призначають дисциплінарні палати ВРП.
3. У практиці ВРП та її дисциплінарних палат помітна тенденція поблажливого ставлення до голів судів, порівняно з іншими суддями.
4. Різні підходи дисциплінарних палат та непропорційність у накладенні дисциплінарних стягнень здебільшого не можуть бути виправлені на рівні ВРП, адже дисциплінарні палати не надають заявникам дозволу на оскарження – навіть у тих випадках, коли доповідач пропонував застосувати до судді інше стягнення, аніж обране дисциплінарною палатою.
5. ВРП самоусунулася від перевірки декларацій суддів (майнових, родинних зв’язків, доброчесності) в межах дисциплінарних процедур, хоча неправдиві відомості у цих деклараціях становлять підставу для дисциплінарної відповідальності.
6. Судді досить успішно оскаржували рішення дисциплінарних палат до ВРП. Майже у кожній другій справі (25 з 54) ВРП погоджувалася з аргументами суддів і задовольняла або частково задовольняла їхні скарги на рішення палат про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
7. За результатами розгляду позовів суддів на рішення ВРП, ухвалені у 2017 р., Верховний Суд задовольнив 23 % таких позовів (станом на 10 липня 2017 року).
2. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми
За результатами дослідження напрацьовано такі рекомендації для Вищої ради правосуддя:
1. Розробити онлайн-систему для подання дисциплінарних скарг на суддів через мережу Інтернет. Впровадження такої системи дозволить скоротити часові витрати працівників апарату та членів ВРП на обробку дисциплінарних скарг, та у перспективі призведе до зменшення кількості неналежно оформлених дисциплінарних скарг.
2. Напрацювати та оприлюднити критерії неприйнятності дисциплінарних скарг на основі практики повернення дисциплінарних скарг та рішень про відмову у відкритті дисциплінарного провадження. Зрозумілі, уніфіковані та доступні критерії у перспективі призведуть до зменшення кількості невмотивованих дисциплінарних скарг.
3. Узагальнити дисциплінарну практику і напрацювати та оприлюднити правові позиції щодо застосування закону для вирішення подібних справ. Уніфікувати підходи до оцінки одних і тих самих даних, що характеризують особу судді, і застосування принципу пропорційності.
4. Демонструвати однакове ставлення до суддів, які вчинили аналогічні проступки, незалежно від займаної ними адміністративної посади чи рівня суду, у якому вони здійснюють правосуддя. Не допускати використання механізмів дисциплінарної відповідальності з нелегітимною метою (як для уникнення суддями відповідальності, так і для притягнення).
5. Надавати скаржникам право оскаржувати рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності у разі, якщо застосована до судді дисциплінарна санкція не пов’язана зі звільненням з посади, особливо у випадках, коли доповідач пропонував застосувати до судді інше стягнення, аніж обране дисциплінарною палатою.
6. Використовувати надані законом можливості щодо перевірки скарг, пов’язаних з недекларуванням або неналежним декларуванням у межах дисциплінарної процедури.
7. Формувати послідовну дисциплінарну практику, зокрема, щодо накладення того чи іншого виду дисциплінарного стягнення за аналогічні проступки. У випадку відступу від попередньої практики – ретельно обґрунтовувати мотиви.