Політичний аналіз подій за період за 4 – 11 червня 2018 року

Ухвалений в першому читанні проект Закону про кримінальні проступки потребує суттєвого доопрацювання

---

1. Експертна позиція ЦППР

Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень (реєстр. № 7279-д) ухвалений в першому читанні 7 червня. Необхідність ухвалення цього Закону випливає з положень Кримінального процесуального кодексу від 2012 року.

2. Позиція відповідних органів влади

Проект Закону підтримує Генеральна прокуратура та МВС. На їхню думку, цей документ спрямований на розвантаження слідчих і прокурорів шляхом запровадження інституту кримінальних проступків і спрощення порядку їхнього розслідування.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Проект передбачає внесення змін до Кримінального кодексу щодо перетворення злочинів невеликої тяжкості в кримінальні проступки, що свідчитиме про гуманізацію кримінального законодавства.

Водночас не запропоновано перетворити найважчі адміністративні правопорушення з кримінально-правовим змістом (дрібну крадіжку, дрібне викрадення майна, дрібне хуліганство) у кримінальні проступки.

Також зміни до КПК, передбачені проектом № 7279-д, містять низку загроз для прав і свобод людини, а саме:

•  порушення права на особисту свободу (ст. 298-2) – запроваджуються нові підстави для затримання осіб, які прямо суперечать Конституції, зокрема, можливість затримувати осіб за намагання залишити місце події (без визначення, якої саме), перебування у стані алкогольного сп’яніння тощо;
•  порушення принципу юридичної визначеності (ст. 298 КПК) – законопроект містить положення, які дозволяють до початку розслідування опитувати осіб, вилучати знаряддя і засоби тощо. Водночас ні чинна редакція КПК, ні пропоновані зміни відповідні процедури не визначають;
•  порушення права на захист – кримінальне провадження повинне завершитися протягом 72 годин з моменту повідомлення про підозру, або 20 діб, якщо особа не визнає вину. Це буде чітким «сигналом» працівникам органів правопорядку – отримуйте зізнання за будь-яку ціну. А для спрощеного порядку кримінального провадження тепер вже не потрібна участь захисника і згода потерпілого. Достатньо бажання прокурора і визнання вини особи, яка не отримала правової допомоги;
•  порушення презумпції невинуватості – основною метою спрощеної процедури розслідування проступків стане підштовхування підозрюваного до визнання вини. А вину особи дозволяється доводити за допомогою нових «джерел доказів» – пояснення самої особи, медичного засвідчення, висновку спеціаліста і показань технічних приладів.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Законопроект № 7279-д може бути підтриманий в цілому лише у випадку виправлення зазначених недоліків перед його другим читанням у парламенті.

Петро Порошенко знову пропонує заборонити «відпускати під заставу» осіб, які підозрюються у вчиненні тяжкого корупційного злочину

---

1. Експертна позиція ЦППР

Реалізація цієї ініціативи призведе до того, що абсолютна більшість підозрюваних у вчиненні таких корупційних злочинів братиметься під варту. Між тим, відповідно до ст. 5 Конвенції із захисту прав людини із основоположних свобод та ст. 29 Конституції випливає, що кожна людина є вільною. Однієї лише наявності підозри щодо вчинення особою певного злочину недостатньо, щоб обмежувати або позбавляти її особистої свободи. Саме тому для взяття під варту обов’язково повинно бути доведено, що існують реальні ризики переховування підозрюваного, вчинення ним нових злочинів, впливу на свідків і слідство тощо.

2. Позиція відповідних органів влади

«На сьогодні часто-густо у нас боротьбу з корупцією роблять як спортивну риболовлю: спіймав, затримав, сфотографував – і відпустив…». На думку Президента, така ситуація є неприпустимою, адже всіх підозрюваних у вчиненні тяжких корупційних злочинів слід одразу ж брати під варту.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Хибність висловленого Президентом підходу пояснюється таким:

1) підозрюваний – це не винуватий, а тому взяття його під варту (фактично позбавлення свободи) за міжнародними стандартами може бути застосовано лише у виняткових випадках (коли будь-який інший запобіжний захід не може забезпечити належної поведінки підозрюваного);

2) «вихід» підозрюваного (після затримання) під заставу – це не звільнення особи від відповідальності чи покарання, а лише один із видів запобіжних заходів, покликаних забезпечити належну поведінку підозрюваного;

3) випадки переховування від слідства осіб, які були «випущені» судом під заставу, одиничні (у 2014–2017 роках понад 99% таких осіб належним чином виконували умови запобіжного заходу у виді застави);

4) навіть якщо особа, до якої застосовано заставу, втече за кордон чи почне переховуватися, її однаково можна притягнути до кримінальної відповідальності (за допомогою інституту так званого «заочного засудження») та конфіскувати все її майно, а також неправомірно отриману вигоду;

5) реалізація таких ідей Президента призведе до численних звернень українських громадян до ЄСПЛ, за рішеннями якого Україна (точніше ми – платники податків) буде змушена виплачувати багатотисячні компенсації;

6) незастосування до таких осіб застави призведе до суттєвого зменшення можливостей щодо подальшої компенсації потерпілим шкоди, у той час як взяття їх під варту – до перевантаження слідчих ізоляторів та значних грошових витрат на їхнє утримання.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Ст. 5 Конвенції із захисту прав людини із основоположних свобод, ст. 29 Конституції України та статті 176-178, 182, 183 КПК України вимагають від слідчого судді та суду застосовувати запобіжний захід у виді тримання під вартою виключно у разі, якщо жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Президент України має припинити провадити передвиборчу агітацію ціною прав людини, а правоохоронні органи та суд повинні діяти виключно в межах нині чинного законодавства.

Для запуску антикорупційного суду потрібні додаткові зміни до законодавства

---

1. Експертна позиція ЦППР

7 червня 2018 року Парламент ухвалив Закон України «Про Вищий антикорупційний суд». 11 червня Президент підписав його. Текст станом на 11 червня не оприлюднено, тому зміст наразі оцінити неможливо. Раніше ЦППР повідомляв про високу ймовірність маніпулятивного відбору суддів антикорупційного суду у разі, якщо переможців конкурсу визначатиме у непрозорий спосіб Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС).

Водночас для впровадження ефективного антикорупційного суду потрібні ще законодавчі зміни.

2. Позиція відповідних органів влади

Президент закликав міжнародні організації, які спеціалізуються на боротьбі з корупцією і де Україна бере участь на міждержавному рівні, надати мінімум 12 кандидатів міжнародних експертів до ВККС для того, щоб запустити процес створення суду. Також Президент звернувся до Уряду і Міністерства фінансів терміново виділити фінансування, яке передбачено в бюджеті, а також до ВККС і Вищої ради правосуддя – до кінця року сформувати цей суд.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Визначений Президентом алгоритм створення Вищого антикорупційного суду правильний, однак не враховує вимог Конституції України. Відповідно до неї для початку роботи Вищого антикорупційного суду потрібен ще один закон про утворення цього суду, проект якого наразі не внесено до парламенту. Також загрозою для незалежного розгляду справ про високопосадову корупцію є те, що касаційною інстанцією є Верховний Суд, діючий склад якого відібрали у непрозорий та маніпулятивний спосіб.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Відповідно до Конституції (ч. 2 ст. 125), суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Президенту України після консультацій з Вищою радою правосуддя внести, а Верховній Раді України – прийняти закон про утворення Вищого антикорупційного суду.

Також змінами до Закону «Про судоустрій і статус суддів» доцільно створити окрему автономну антикорупційну палату у Верховному Суді, суддів якої дібрати за тими ж процедурами, що й суддів Вищого антикорупційного суду.