Що вас цікавить?

Політичний аналіз подій за період з 5 по 12 лютого 2018 року

12.02.2018

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

У рубриці “Щотижневий політичний аналіз” подана вся щотижнева аналітика, здійснювана Центром політико-правових реформ.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.




Регламент реалізації повноважень Директором Державного бюро розслідувань, затверджений Директором ДБР, спрямований на розв’язання прогалини в законодавстві


1. Експертна позиція ЦППР

Регламент реалізації повноважень Директором Державного бюро розслідувань, затверджений Директором ДБР, спрямований на розв’язання прогалини в законодавстві щодо процедури погодження Директором ДБР певних рішень і дій зі своїми заступниками.

2. Позиція відповідних органів влади

Глава Державного бюро розслідувань Роман Труба збирається розширити свої повноваження, порушуючи норми Закону «Про Державне бюро розслідувань». Про це повідомив народний депутат Мустафа Найєм з посиланням на оприлюднений Регламент реалізації повноважень директором ДБР на сайті Кабінету міністрів.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Проте, сам факт затвердження Директором ДБР зазначеного Регламенту є ілюстрацією наміру вийти із законодавчого кута (колізії) у правовий спосіб.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Законами «Про Державне бюро розслідувань», «Про центральні органи виконавчої влади» та іншими прямо не визначено, що означає «колективний спосіб реалізації окремих повноважень Державного бюро розслідувань». Погодження рішень Директора ДБР його заступниками означає механізм  інформування заступників про проекти таких рішення, право заступників висловити свої пропозиції та зауваження до такого проекту. Водночас непогодження не може мати блокуючого характеру, зважаючи на те, що ДБР є єдиноначальним органом. Директор ДБР відповідно до Закону здійснює керівництво діяльністю ДБР і несе відповідальність за діяльність ДБР.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Для уникнення ситуації блокування діяльності ДБР його Директор може своїм наказом, виданим в межах одноосібних повноважень, передбачених Законом «Про Державне бюро розслідувань», визначити порядок погодження із першим заступником та заступником Директора ДБР реалізації повноважень Директора ДБР з питань, передбачених пунктами 2, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 19 частини 1 статті 12 Закону «Про Державне бюро розслідувань».



9 лютого 2018 року НАЗК вперше в своїй історії провело засідання у повному складі та затвердило новий розподіл повноважень між членами НАЗК


1. Експертна позиція ЦППР

Функціонування НАЗК у повному складі (5 членів) має суттєво полегшити процес прийняття рішень цим органом (останні півроку такі рішення могли бути прийняті лише одностайно, бо в НАЗК було лише 3 члени), а також підвищити якість, оперативність та ефективність діяльності НАЗК по всіх сферах його відповідальності (до цього часу кожному з членів доводилося опікуватися одразу кількома принципово різними напрямками діяльності НАЗК).

Утім, п’ять членів колегіального органу – це критичний мінімум, що забезпечує лише певний рівень незалежності цього органу. Для нормальної та справді незалежної роботи НАЗК мало би функціонувати у складі не менше 7 (а ще краще – 9) членів.

2. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Відповідно до ст. 5 Закону «Про запобігання корупції» НАЗК є колегіальним органом, до складу якого входить п’ять членів. Призначення Урядом (17 січня 2018 року) останніх двох членів НАЗК є реалізацією вимог закону, які мали бути виконані ще два роки тому.

3. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

У найкоротші терміни всі члени НАЗК (особливо «нові»: О. Магул та С. Патюк) мають досконально розібратися зі своєю сферою відповідальності та нарешті забезпечити ефективну реалізацію НАЗК всіх тих повноважень, якими його наділено відповідно до антикорупційного законодавства, законодавства про партії та вибори.

В подальшому ж слід розробити та внести зміни до Закону «Про запобігання корупції» із тим, щоб НАЗК функціонувало у складі 9 (як-от Антимонопольний комітет чи Рахункова палата) або більшої (Центральна виборча комісія, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Вища рада правосуддя тощо) кількості членів.



Наступ на НАБУ триває


1. Експертна позиція ЦППР

7 лютого 2018 року в Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності планувався розгляд законопроекту 7315 «Про внесення змін до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (щодо особливостей початку досудового розслідування по окремим категоріям правопорушень)», відповідно до якого вносити відомості до ЄРДР щодо декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення стане можливим лише після наявності відповідного висновку НАЗК.

2. Позиція відповідних органів влади

Автори законопроекту стверджують, що його метою є забезпечення єдиного підходу при порушенні кримінальних проваджень за статтями 366-1, 368-2 КК України, а саме наявності висновку щодо недостовірності задекларованих відомостей або наявності ознак незаконного збагачення в рішенні НАЗК, прийнятому за результатами здійснення повної перевірки декларації (декларацій) осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

ЦППР підготовлено Висновок громадської антикорупційної експертизи, в якому рекомендовано законопроект 7315 відхилити, як такий, що не відповідає вимогам антикорупційного законодавства.

Запропонована прив’язка до наявності висновку НАЗК (щодо недостовірності задекларованих відомостей або наявності ознак незаконного збагачення) з моментом початку досудового розслідування створює необґрунтовані перешкоди у діяльності слідчих, прокурорів, які згідно КПК є єдиними  уповноваженими суб’єктами у цьому питанні. За умов, запропонованих законопроектом, на НАЗК покладаються невластиві цьому органу функції, які суперечать ідеї його створення.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Пропоновані законопроектом зміни до ч. 9 ст. 214 КПК суперечать ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 214 КПК (загальні положення про початок досудового розслідування).

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Для уникнення зазначених вище ризиків за результатами розгляду ВР в першому читанні законопроект доцільно відхилити.



Проблемне питання - незаконні платежі за адміністративні послуги


1. Експертна позиція ЦППР

30 квітня 2016 року до органів місцевого самоврядування (ОМС), за ініціативою Міністерства юстиції України, перейшли повноваження з державної реєстрації у сфері бізнесу та нерухомого майна (внаслідок прийняття Парламентом законів № 835-VIII та № 834-VIII). Така політика дозволила максимально наблизити дані адміністративні послуги до споживачів та уможливила їх надання через центри надання адміністративних послуг (ЦНАП), де громадяни можуть замовляти їх в комплексі разом з іншими потрібними для них послугами.

В той же час, окрім ОМС суб’єктами надання адміністративних послуг з державної реєстрації у сфері бізнесу та нерухомого майна були визначені також і «акредитовані суб’єкти». Ними є державні та комунальні підприємства. Недоліками таких суб’єктів є комерційна орієнтація. Як показує практика України, публічні підприємства часто стають інструментом для заробляння органами влади додаткових коштів на адміністративних послугах, які не потрапляють до бюджету і використовуються у непрозорий спосіб. Для запобігання такої ситуації, в законодавчих актах щодо вищезазначених послуг передбачено, що фінансове забезпечення «акредитованих суб’єктів» має здійснюватись виключно за рахунок 60 відсотків коштів адміністративного збору, що залишається для них від надання реєстраційної послуги.

Але Міністерство юстиції України схоже вирішило ігнорувати норми законодавства щодо заборони стягнення додаткових платежів при наданні адміністративних послуг. Так, на 8-му поверсі київського торговельного центру «Гулівер» Міністерством юстиції відкрито так званий «Будинок юстиції», технічне обслуговування якого здійснює компанія VFS.GLOBAL. При наданні адміністративних послуг у сфері державної реєстрації бізнесу, нерухомого майна, проставлені апостилю та реєстрації шлюбу у цьому «Будинку юстиції» з громадян стягуються не передбачені законодавством платежі. Наприклад, при реєстрації особи підприємцем (ФОП), з неї стягують додатково 250 грн., при реєстрації юридичної особи – 600 грн., при реєстрації або зміни відомостей речового права – 450 грн. При цьому такі «послуги» і платежі заборонені законодавством при надання адміністративних послуг.

2. Позиція відповідних органів влади

Міністерство юстиції України, за запитом  Центру політико-правових реформ (ЦППР), надало відповідь у формі листа. У листі Міністерство зазначило, зокрема, що відповідно до національного законодавства, акредитовані суб’єкти (зокрема, і цей «Будинок юстиції») є самостійними суб’єктами господарювання, що мають право без обмежень здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. При цьому, по суті наших питань відповіді не надано.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

ЦППР не заперечує право суб’єктів господарювання самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Однак в даному випадку, на нашу думку, має місце якраз порушення законодавства. Адже плата, що додатково стягується при наданні послуг у «Будинку юстиції» – заборонена Законом України «Про адміністративні послуги».

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Стягнення вищезазначених платежів є грубим порушенням вимог Закону України «Про адміністративні послуги». Відповідно до частини 6 статті 11 даного Закону, «стягнення за надання адміністративних послуг будь-яких додаткових не передбачених законом платежів або вимагання сплати будь-яких додаткових коштів забороняється». Крім того, згідно частини 1 статті 14 цього законодавчого акту, «забороняється відносити до супутніх послуг надання консультацій та інформації, пов’язаних з наданням адміністративних послуг, продаж бланків заяв та інших документів, необхідних для звернення щодо надання адміністративних послуг, а також надання допомоги в їх заповненні, формуванні пакета документів». Це означає, що вимагати оплату за них недопустимо.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Міністерство юстиції України повинне повернути роботу акредитованого суб’єкта «Будинку юстиції» у правове поле України та припинити стягнення ним, або пов’язаними з ним структурами, тих платежів, що не передбачені законодавством. Ситуація, за якої органи державної влади влаштовують бізнес на публічних послугах є неприйнятною. В цьому є і корупційний чинник, адже громадян схиляють сплачувати кошти, які вони не повинні сплачувати. Важливо, щоб Європейський Союз втрутився в цю ситуацію та нагадав українській владі про необхідність відданості верховенству права і правам людини. На жаль, до закликів громадянського суспільства влада не дослухається та робить часто неправдиві заяви.



Конституційний Суд надалі не розглядає конституційні скарги


1. Експертна позиція ЦППР

Після введення інституту конституційної скарги на рівні Конституції України (червень 2016) та на законодавчому рівні (липень 2017 року), його реалізація і надалі залишається неможливою. Проблемою, з якою пов’язана неможливість застосовувати нове право на оскарження неконституційних законів за допомогою конституційної скарги, є відсутність Регламенту діяльності Конституційного Суду, який він має ухвалити самостійно.

2. Позиція відповідних органів влади

Всі 515 скарг, поданих до Конституційного Суду «зависли», оскільки Конституційний Суд не може прийняти Регламент своєї роботи, без якого відмовляється розглядати скарги та виконувати своє нове конституційне повноваження.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Відповідно до прикінцевих положень Закону, Регламент мали ухвалити ще до 3 листопада 2017 року.

Безумовно, Регламент є важливим як і для організації внутрішньої роботи Конституційного Суду так і в контексті встановлення повної процедури роботи з конституційними скаргами, що лише сприятиме належній реалізації прав осіб на конституційну скаргу.

Але Конституційний Суд не може ставити реалізацію права осіб в залежність від власної неспроможності організувати внутрішню роботу, тим самим порушуючи Конституцію, а не захищаючи її. Це триває вже протягом чотирьох місяців і є неприйнятним.

Це, не в останню чергу, пов’язано з неповним складом Конституційного Суду, в якому нині має повноваження 14 суддів з 18 (для ухвалення Регламенту необхідно 12 голосів). Верховна Рада та Президент прострочили призначення суддів за власною квотою (по 2 в кожного), що мало відбутися ще вкінці минулого року.

Таким чином, з одного боку винним у ситуації, що склалася є сам Конституційний Суд, з іншого боку – Парламент та Президент, які відверто затягують виконання своїх кадрових повноважень.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Стаття 1511 Конституції України, встановлює що Конституційний Суд дії на підставі Конституції та Закону, тобто можливість розгляду конституційних скарг не ставиться в залежність до наявності чи відсутності Регламенту. Закон України Про Конституційний Суд України», в окремих положеннях, встановлює що для розгляду конституційних скарг необхідним є існування Регламенту. Водночас, відповідно до прикінцевих положень Закону, Регламент мали ухвалити ще до 3 листопада 2017 року.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Верховній Раді та Президенту негайно виконати свої кадрові повноваження щодо призначення 4 суддів Конституційного Суду, у відповідності до Конституції України.

Конституційному Суду ухвалити Регламент та почати розгляд конституційних скарг.