preloader

Що вас цікавить?

Політичний аналіз подій за період з 28 жовтня по 4 листопада 2019 року

04.11.2019

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

У рубриці “Щотижневий політичний аналіз” подана вся щотижнева аналітика, здійснювана Центром політико-правових реформ.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.




Президент призначив новий конкурс для добору члена Вищої ради правосуддя


1. Експертна думка ЦППР

10 червня Президент видав указ про проведення конкурсу з добору кандидатів для здійснення призначення членів Вищої ради правосуддя (ВРП).

Виданню цього указу передували юридично скасування Президентом Зеленським указів свого попередника про призначення двох членів ВРП і призначення нового конкурсу, що було предметом аналізу експертів ЦППР (політичний аналіз подій 10-17 червня).

На початку вересня створена Президентом комісія рекомендувала до призначення шістьох кандидатів, з яких він мав призначити двох. З-поміж рекомендованих кандидатів 30 вересня Президент призначив членом ВРП лише О. Блажівську. Тривалий час результати розгляду Президентом інших рекомендованих кандидатур не були відомі, хоча більшість з них були гідними обійняти цю посаду. Тепер Президент вирішив не призначати нікого іншого й оголосив ще один конкурс на одну посаду, сформувавши нову конкурсну комісію.

2. Позиція відповідних органів влади

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Закон України «Про Вищу раду правосуддя» визначає, що членів ВРП за своєю квотою (2) Президент може призначити лише за результатами конкурсу. При цьому не визначено жодних обов’язків Президента мотивувати своє рішення про відхилення запропонованих кандидатур або не міститься заборона на призначення ним необмеженої кількості конкурсів. Тобто Президент може призначати безліч конкурсів для заповнення своєї квоти ВРП.

Утім, таке тлумачення положень закону суперечить його духу. Встановлення законодавчої вимоги призначення членів ВРП за результатами конкурсу має на меті забезпечити об’єктивність реалізації Президентом своїх дискреційних повноважень та максимально унезалежнити призначеного члена ВРП від суб’єкта призначення. Натомість ситуація, за якої Президент ігнорує рішення створеної ним же конкурсної комісії та призначає новий конкурс, суперечить цьому законодавчому запобіжнику. Фактично за такого підходу Президент може призначати необмежену кількість конкурсів, допоки серед рекомендованих кандидатів, не буде особи, яка йому «подобається». За таких умов зміст конкурсної процедури цілком нівелюється, а призначення члена ВРП із конкурсної процедури перетворюється на політичну.

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» для призначення Президентом члена ВРП на веб-сайті Офіційного інтернет-представництва Президента розміщується оголошення про проведення відкритого конкурсу. Частина 9 вказаної статті визначає, що положення про проведення конкурсу затверджується Президентом.

Частина 1 ст. 16 цього Закону визначає, що Президент за результатами проведеного конкурсу видає указ про призначення членів ВРП.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Насамперед Президенту слід скасувати призначений ним новий конкурс, а також розглянути інші п’ять кандидатур, які були рекомендовані конкурсною комісією та за наявності серйозних застережень мотивувати свою відмову призначати цих осіб членами ВРП. Лише після цього можливе проведення нового конкурсу.

Проте ситуація, що виникла, засвідчила потребу внести зміни до Закону «Про Вищу раду правосуддя» та запровадити обмеження дискреційних повноважень Президента, зокрема через неможливість обов’язку мотивувати відхилення запропонованих кандидатур у разі непідтримання жодної з них.



Розслідування «справ Майдану» може бути призупинено


1. Експертна позиція ЦППР

21 жовтня 2019 року в Генпрокуратурі створено Департамент процесуального керівництва у кримінальних провадженнях про злочини, вчинені у зв’язку із масовими протестами у 2013–2014 роках. Пізніше Генеральний прокурор призначив очільника цього департаменту – Віктора Мисяка.

Водночас Адвокатська дорадча група, яка представляє потерпілих та родичів загиблих на Майдані під час Революції гідності, різко осудила вибір Генерального прокурора та звинувачує Віктора Мисяку в створенні перешкод для розслідувань злочинів, вчинених проти протестувальників, на попередній посаді в аналогічному підрозділі.

Окрім того, за словами директора Державного бюро розслідувань, розслідування «справ Майдану» може бути зупинено, оскільки колишні слідчі Генпрокуратури не можуть бути автоматично переведені до ДБР; слідчі ДБР перед продовженням розслідування мають ознайомитися з великою кількістю матеріалів, які налічуються в «справах Майдану»; ДБР не вистачає працівників, щоб забезпечити ефективне розслідування цих справ. З огляду на це директор ДБР закликав Парламент внести зміни до законодавства, якими скасується гранична чисельність працівників ДБР; запровадиться спрощена конкурсна процедура (лише співбесіда) для слідчих Генпрокуратури, які розслідують «справи Майдану».

Законодавчі рішення проблем, окреслених Директором ДБР, мали бути ухвалені Парламентом щонайменше рік тому. Адже відповідно до пункту 9 Перехідних положень Конституції України прокуратура продовжує виконувати функцію досудового розслідування до початку роботи органів, яким законом будуть передані відповідні функції. Ці повноваження передані ДБР на підставі КПК у 2012 році. Але оскільки саме ДБР розпочало свою роботу лише 27 листопада 2018 року, дія вказаних положень Конституції почалася саме в цей день.

Водночас директор ДБР не наводить обґрунтування пропозиції скасувати граничну чисельність працівників ДБР, а використання в цьому аспекті «справ Майдану» є довільним аргументом.

2. Позиція відповідних органів влади

ДБР оприлюднило заяву директора про те, що якщо запропоновані зміни до закону не будуть ухвалені, розслідування «справ Майдану» буде призупинене.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Пропозиція ДБР щодо запровадження спрощеної процедури призначення в ДБР колишніх слідчих Генпрокуратури, які розслідують «справи Майдану», не може не вітатися. Проте скасування граничної чисельності ДБР є необґрунтованим.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс, Закон «Про Державне бюро розслідувань».

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Парламенту слід якнайшвидше запровадити спрощену процедуру призначення в ДБР колишніх слідчих Генпрокуратури, які розслідують «справи Майдану», а також збільшити граничну чисельність працівників ДБР, якщо керівництво ДБР надасть належне обґрунтування.



Резюме висновку на проект Закону України«Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку» (№ 2314)


Законопроект загалом містить позитивні новели.

Необхідно підтримати:

  •  прагнення зменшити навантаження на касаційну інстанцію;
  •  запровадження обов’язку суду апеляційної чи касаційної інстанції, якщо справа має розглядатися за іншими правилами судочинства, скерувати справу до компетентного суду першої інстанції;
  •  встановлення правила, що запобігатиме зловживанню правом на відвід судді.

Водночас пропонуємо доопрацювати законопроект у таких напрямках:

  •  спростити та максимально уніфікувати правила допустимості касаційних скарг у різних видах судочинства (у законопроекті ці правила сформульовані надто заплутано та казуїстично);
  •  відмовитися від притягнення суддів апеляційного суду до дисциплінарної відповідальності як підстави для касаційного оскарження. Зловживання суддів під час ухвалення рішення доцільно визначити підставою для перегляду рішення за виключними обставинами в разі підтвердження цих зловживань не лише вироком суду, а й рішенням дисциплінарного органу;
  •  замість звуження можливостей для застосування судами заходів забезпечення позову надати перевагу дисциплінарним і навіть кримінально-правовим заходам боротьби зі зловживаннями з боку суддів;
  •  у разі конкуренції правил господарського судочинства про виключну підсудність у спорах стосовно нерухомості надати перевагу правилу розгляду справи за місцезнаходженням нерухомості, а не відповідача – спеціального суб’єкта.

Правила законопроекту будуть застосовні лише до нових касаційних скарг, поданих після набрання чинності цим законом. І це правильно – не надавати закону зворотної дії. Проте законопроект не дозволить найближчим часом вирішити проблему перевантаженості Верховного Суду як касаційної інстанції (внаслідок великого залишку справ), а тому не дає можливість обґрунтувати необхідність суттєвого скорочення його складу вже тепер.

Понад те, законопроект посилить цю проблему. Продемонструвати великий залишок можуть такі цифри: якби Верховний Суд зупинив приймати нові касаційні скарги, то в нинішньому складі Великій палаті потрібно приблизно два-три місяці, щоб розглянути залишок справ, Касаційному адміністративному суду – дев’ять місяців, Касаційному господарському суду – два місяці, Касаційному кримінальному суду – сім місяців, Касаційному цивільному суду – десять місяців.

Детальний аналіз положень законопроекту за посиланням.