preloader

Що вас цікавить?

Політичний аналіз подій за період з 26 лютого по 5 березня 2018 року

05.03.2018

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

У рубриці “Щотижневий політичний аналіз” подана вся щотижнева аналітика, здійснювана Центром політико-правових реформ.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.




У жодній країні світу кримінальний кодекс, яким би жорстоким його не робили, ще не подолав ні корупцію, ні тероризм, ні злидні, ні суддівське свавілля


1. Експертна позиція ЦППР

Законопроект щодо удосконалення окремих норм з метою невідворотності покарання осіб, які вчинили корупційні злочини №8077 від 28 лютого його автору слід відкликати. Суб’єкт законодавчої ініціативи 5 березня це вже зробив – за нашою вимогою.

2. Позиція відповідних органів влади

Цим законопроектом, розробленим в Генеральній прокуратурі, пропонується посилити покарання за деякі корупційні злочини і встановити інакші підстави кримінальної відповідальності суддів за завідомо неправосудні судові рішення.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Законопроект створює колізії у Кримінальному кодексі, посягає на незалежність суду, при цьому всі вироки, що можуть бути винесені щодо суддів за прийняття ними неправосудних рішень, мають бути скасовані вищими судами через відверту правову невизначеність закону про кримінальну відповідальність.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Законопроект суперечить багатьом рішенням Конституційного суду України та Європейського суду з прав людини в частині обов’язку законодавця дотримуватися принципів пропорційності та юридичної визначеності, а також положенням статей 61, 65 чинного Кримінального кодексу.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Щоб забезпечити дію принципу невідворотності кримінальної відповідальності за корупційні злочини, треба у КК і КПК скасувати положення, що дозволяють звільнення від кримінальної відповідальності – у зв’язку «з дійовим каяттям», «передачею на поруки», «зміною обстановки», «примиренням з потерпілим», а також визначити конкретні випадки, за яких суддя зобов’язаний відсторонити підозрюваного від посади, накласти арешт на його майно, застосувати позбавлення права обіймати посади і спеціальну конфіскацію.



4 березня набув широкого розголосу корупційний скандал навколо Національного медичного університету імені О.О. Богомольця


1. Експертна позиція ЦППР

Студенти НМУ публічно стверджують, що у виші «процвітає» перманентна корупція. Викладачі вимагають неправомірну вигоду за все: від отримання поточних оцінок (відпрацювання незадовільних оцінок) до складання модулів, заліків й іспитів. Представники ГО «Студентське братство» підтверджують цей факт і додають, що керівництво постійно зловживає своїми повноваженнями (в т.ч. у питаннях витрат бюджетних коштів). На думку представників МОЗ України, саме високий рівень корупції та низький рівень знань студентів обумовили навмисний провал керівництвом вишу офіційного ліцензійного тестування (КРОК), яке мало би виявляти справжній рівень знань студентів-медиків.

2. Позиція відповідних органів влади

Керівництво НМУ поки не коментує ситуацію з корупцією у навчальному закладі, але стверджує, що зрив офіційного ліцензійного тестування у НМУ відбувся через недостатнє бюджетне фінансування.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Аргумент ректора НМУ виглядає вагомим, але заслуговує на увагу й контраргумент МОЗ, яке зауважує, що за аналогічного фінансування всі інші медичні виші це тестування пройшли.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Закон «Про запобігання корупції», КК та КПК України вимагають: 1) від керівництва НМУ – здійснити перевірку оприлюдненої інформації і вжити заходів щодо припинення вчинення правопорушень та забезпечення відповідальності винних; 2) від НАЗК – здійснити перевірку інформації та  передати зібрані матеріали до правоохоронних органів (у разі підтвердження відповідних фактів); 3) від правоохоронних органів – відкрити кримінальне провадження та почати досудове розслідування.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Якщо кожна із зазначених державних інституцій виконає покладений на неї законом обов’язок, то і корупційна проблема, і проблема із запровадженням у НМУ «КРОКу» буде вирішена.



Роботу над законопроектом про адміністративну процедуру необхідно пришвидшити


1. Експертна позиція ЦППР

22 лютого 2018 року відбулось перше засідання робочої групи при Міністерстві юстиції України щодо роботи над проектом Закону «Про адміністративну процедуру». До складу робочої групи входять Голова правління ЦППР Ігор Коліушко та заступник Голови Правління ЦППР Віктор Тимощук. Метою робочої групи є доопрацювання вже розробленого законопроекту про загальну адміністративну процедуру, який наприкінці 2014року отримав позитивний висновок Програми SIGMA. Такий закон є критично важливим для України, адже адміністративні органи в Україні приймають адміністративні акти за різними процедурними порядками та переважно без залучення заінтересованих осіб, тобто без врахування їх позиції. Однак частина членів вищезазначеної робочої групи мають скептичне ставлення щодо необхідності прийняття такого закону, або ж не усвідомлюють сутності змісту його ключових положень. Міністерство юстиції України мало змогу ще у 2015 році внести вже розроблений та схвалений Програмою SIGMA і експертним середовищем законопроект про адміністративну процедуру, але замість цього вирішило його переглядати та доопрацьовувати.

2. Позиція відповідних органів влади

Міністерство юстиції України дотримується позиції, що закон про адміністративну процедуру має бути прийнято до кінця 2018 року, як це передбачено Планом заходів з реалізації Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Центр політико-правових реформ відстоює позицію щодо необхідності прийняття в Україні закону про загальну адміністративну процедуру протягом останніх 10 років. На нашу думку, робоча група при цьому Міністерстві працює недостатньо активно та витрачає час на обговорення другорядних питань. Ми не бачимо підстав для зволікання із внесенням законопроекту про адміністративну процедуру до Верховної Ради ще до ІІІ кварталу 2018 року. Тобто вищезазначений законопроект необхідно внести до Парламенту вже до літа поточного року. Інакше його остаточне прийняття, через тривалі парламентські процедури розгляду та парламентські канікули, до кінця 2018 року або на початку 2019 року році не відбудеться.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

План заходів з реалізації Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки, затверджений розпорядженням Уряду від 24 червня 2016 р. № 474 передбачає схвалення законопроекту про адміністративну процедуру Урядом та його внесення до Парламенту вже у ІІІ кварталі 2018 року. Прийнятим даний закон, відповідно до цього Плану, має бути протягом IV кварталу 2018 р. – I кварталу 2019 р.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Роботу вищезазначеної робочої групи необхідно пришвидшити. Вона має бути інтенсивною та ефективною. Закликаємо не зволікати із внесенням законопроекту про адміністративну процедуру до Парламенту та здійснити це раніше ІІІ кварталу 2018 року, як це передбачено Планом заходів з реалізації Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки.



Конституційний Суд визнав неконституційним «мовний» закон


1. Експертна позиція ЦППР

28 лютого Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029–VI зі змінамиЗакон України «Про основи державної мовної політики» визнано неконституційним у цілому на підставі порушення конституційної процедури його ухвалення, що є безмовно позитивним фактором.

Одним із аспектів порушення процедури ухвалення закону, Конституційний Суд визнав порушення положення щодо персонального голосування, що в сукупності з іншими порушеннями процедури, спричинило істотне порушення встановленої Конституцією процедури ухвалення закону.

У зв’язку із рішенням Конституційного Суду, Закон України «Про основи державної мовної політики» втратив чинність з моменту ухвалення рішення КСУ. Тому в мовному питанні сьогодні є правовий вакуум. Це потребує як найшвидшої реакції Верховної Ради у вигляді ухвалення нового законодавства.

2. Позиція відповідних органів влади

«Рішення Конституційного суду відкриває нам можливість розглянути і ухвалити новий закон про мову» – заявив Андрій Парубій 1 березня 2018 року.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Верховна Рада, в питання ухвалення законодавства, в тому числі мовного, не залежить від рішень Конституційного Суду. Вона зв’язана юридичними позиціями Конституційного Суду і не може ухвалювати неконституційні закони, але і до ухвалення Рішення про неконституційність «мовного» закону, Верховна Рада могла ухвалити нове «мовне» законодавство.

Зокрема в парламенті зареєстровано чотири законопроекти: № 5556, № 5669, № 5670, № 5670-д.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Поки не буде ухвалено нове «мовне» законодавство, в Україні діє виключно стаття 10 Конституції України, положення якої є достатньо широкими, що створюватиме проблеми для фізичних та юридичних осіб в побутових питаннях, наприклад, щодо мови реклами.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Верховній Раді України необхідно в найкоротші строки ухвалити нове «мовне» законодавство, яке відповідатиме статті 10 Конституції України та в порядку, передбаченому Законом України «Про Регламент Верховної Ради України».