Політичний аналіз подій за період з 21 по 28 жовтня 2019 року

Законопроект Президента не вирішує проблему перевантаженості Верховного Суду

---

1. Експертна думка ЦППР

16 жовтня Парламент ухвалив закон «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (законопроект №1008, ініційований Президентом). Поряд із позитивними змінами (перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів та перевірка чинних членів Вищої ради правосуддя із залученням міжнародних експертів) закон містить нічим не вмотивовану вимогу щодо скорочення вдвічі кількості суддів нового Верховного Суду (з 200 до 100). Не заперечуючи необхідності звільнення частини суддів цього суду у зв’язку з невідповідністю вимогам доброчесності, експерти Центру вважають, що в умовах значного навантаження на цей суд і за відсутності визначених процедур скорочення такий крок може виявитися шкідливим для користувачів судових послуг і для незалежності суддів з доброю репутацією.

2. Контраргумент відповідного органу влади

25 жовтня Президент вніс до Парламенту законопроект про внесення змін до процесуальних кодексів щодо удосконалення перегляду судових рішень в апеляційному та касаційному порядку (№2314).

Серед іншого, законопроект покликаний зменшити навантаження на Верховний Суд.  Проектом передбачені додаткові обмеження щодо прийнятності касаційних скарг. Верховний Суд може відкрити касаційне провадження, лише якщо:

•  апеляційний суд в оскарженому рішенні застосував закон, проігнорувавши позицію Верховного Суду;
•  скаржник обґрунтує необхідність відхилення від попередньо висловленої позиції Верховного Суду;
•  відсутня позиція Верховного Суду щодо застосування закону в певних правовідносинах;
•  рішення суду оскаржується на основі підстав, передбачених для обов’язкового скасування рішення;
•  дисциплінарний орган притягнув до дисциплінарної відповідальності суддів, що входили до складу колегії апеляційного суду, яка вирішила справу, якщо їхня поведінка була вчинена у зв’язку з розглядом такої справи.

У цивільних і господарських справах, якщо ціна позову становить 500 прожиткових мінімумів (понад 1 млн грн) і менше, Верховний Суд зможе відкрити касаційне провадження, коли визнає, що справа має принципове значення для правозастосовної практики чи суспільства або важливе значення для скаржника або в деяких інших ситуаціях.

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Ці положення не зменшать суттєво кількість справ у новому Верховному Суді.

По-перше, вони не стосуються наявних справ (а серед них тисячі справ, що перейшли від попередніх Верховного і вищих судів).

По-друге, у більшості випадків у касаційній скарзі, щоб її взяли до розгляду, достатньо посилатися на відсутність правового висновку Верховного Суду з певного питання.

По-третє, законопроект запроваджує нову підставу для касаційного оскарження (притягнення суддів апеляційного суду, які ухвалювали рішення до дисциплінарної відповідальності у зв’язку з цим).

По-четверте, в будь-якому випадку в цивільних і господарських справах, якщо ціна позову становить до 500 прожиткових мінімумів, Верховний Суд повинен вирішити питання про прийнятність касаційної інстанції, як це робить суд сьогодні. Це положення не зачіпає адміністративних справ, яких найбільше у Верховному Суді.

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

–

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Законопроект містить деякі корисні положення (вони тут не аналізуються, оскільки більшість з них за межами мети законопроекту), а тому його доцільно підтримати з подальшим доопрацюванням.

Водночас реалізація закону не забезпечить суттєвого зменшення кількості справ у Верховному Суді, а тому не запобіжить проблемам, зумовленим Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування». Актуальність невідкладного перегляду положень, запроваджених цим Законом, залишається (щодо скорочення Верховного Суду, слабкої ролі міжнародних експертів, можливості оскарження рішень конкурсної та етичної комісій до заполітизованого Окружного адміністративного суду м. Києва, замість Верховного Суду).

Зменшення Верховного Суду може стати стратегічною метою задля забезпечення послідовної практики, але потребує зміцнення апеляційних судів, підвищення якості їх діяльності та природного зменшення касаційних скарг і справ у Верховному Суді.