preloader

Що вас цікавить?

Політичний аналіз подій за період з 19 по 26 березня 2018 року

26.03.2018

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

У рубриці “Щотижневий політичний аналіз” подана вся щотижнева аналітика, здійснювана Центром політико-правових реформ.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.




Верховна Рада не виявила бажання звільнити громадських активістів від обов’язку е-декларування


1. Експертна позиція ЦППР

23 березня 2017 року Верховна Рада проголосувала (№1975-19) за скасування необхідності подання е-декларацій деякими військовослужбовцями, але водночас зобов’язала подавати декларації також й членів громадських організацій.

27 березня 2017 року Президент підписав зазначені зміни до Закону «Про запобігання корупції», проте згодом просив народних депутатів скасувати вимогу про зобов’язання громадських активістів подавати електронні декларації.

2. Позиція відповідних органів влади

22 березня 2018 року Голова Верховної Ради намагався декілька разів включити до порядку денного законопроекти №8120 та №8120-1, що мають відтермінувати подання громадськими активістами електронних декларацій, а також законопроект №6271, який передбачає скасування декларування активістів. Однак за жоден з цих законопроектів депутати не проголосували.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Центр політико-правових реформ неодноразово висловлював свою позицію щодо цього питання: основні аргументи наведені у Висновку ЦППР (від 10.04.2017 року).

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Зміни, внесені Законом №1975-19 до статей 1, 3, 45, 46, 49, 60 Закону «Про запобігання корупції», суперечать ч. 3 ст. 22, статтям 24, 32, 34, ч. 2 ст. 43, статтям 64, 67 Конституції України.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Норми про обов’язок громадських активістів подавати електронні декларації повинні бути скасовані з огляду на те, що вони суперечать принципу верховенства права в частині порушення юридичної визначеності, праву на свободу об’єднань, принципу рівності та забороні обмежень за ознакою виду діяльності тощо.

Крім того, покладення обов’язку декларування на громадських активістів порушуватиме право на приватне життя, передбачене ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.



22 березня 2018 року стало відомо, що НАЗК не виконує рекомендацій Європейської комісії, спрямованих на підвищення ефективності перевірки електронних декларацій


1. Експертна позиція ЦППР

За результатами глибинного аналізу процедури перевірки НАЗК електронних декларацій фахівцями Європейської комісії було виявлено низку проблем у цій сфері. Експертами цієї міжнародної організації було підготовлено 19 рекомендацій, спрямованих на вирішення цих проблем. Утім, НАЗК виконало лише деякі з них, а тому процедура перевірки електронних декларацій так і залишилася малоефективною.

2. Позиція відповідних органів влади

Позиція НАЗК з цього питання невідома.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

– 

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Офіційних документів, які б зобов’язували НАЗК діяти саме таким чином немає. Утім, діяти саме таким чином слід було через те, що ці рекомендації розроблялися виключно з метою покращення діяльності НАЗК та ґрунтувалися на підставі аналізу багаторічного досвіду низки інших країн світу у відповідних питаннях.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

НАЗК слід дуже уважно вивчити отримані рекомендації, реалізувати всі ті з них, які можуть бути реалізовані за існуючих нині ситуації та можливостей, а також максимально активізувати діяльність у напрямку запуску автоматизованої системи перевірки таких декларацій



Висновок щодо проекту Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 7366-3


1. Експертна позиція ЦППР

Березень та квітень 2018 року – це, фактично, останні можливі місяці для ухвалення виборчої реформи, яка є однією з найважливіших для українського суспільства. Це необхідно зробити саме зараз для того щоб наступні парламентські вибори були належно проведені Центральною виборчою комісією за новими правилами.

Верховна Рада України цілеспрямовано саботує цей процес вже не перший рік. Поза проектом Виборчого кодексу № 3112-1, який був прийнятий у першому читанні, в парламенті знаходяться інші законопроекти щодо виборчої реформи.

Проект Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 7366-3 (далі – Проект) зареєстровано 20 грудня 2017 року, як альтернативний проекту Закону № 7366. Розробники законопроекту – народні депутати В. Чумак, Н. Новак, Д. Добродомов, С. Лещенко, Ю Дерев’янко, І Попов, Б. Береза.

Положення Проекту, як і Проекту № 7366-2, майже повністю базуються на нормах, викладених в Проекті № 1068-2, який був відхилений народними депутатами в 2017 році. Незначні відмінності є лише в територіальній організації виборів та в розмірі прохідного бар’єру.

2. Позиція відповідних органів влади

Відсутня.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

За пропорційною системою, передбаченою Проектом, парламентські вибори проводитимуться у 28 виборчих регіонах, межі яких загалом враховуватимуть межі областей. На парламентських виборах кожна партія висуватиме два типи списків – єдиний список кандидатів у загальнодержавному виборчому окрузі та списки кандидатів у відповідних виборчих регіонах, з яких формуватиметься єдиний список кандидатів. У виборчих регіонах виборці голосуватимуть за відповідні регіональні списки, а не єдиний список кандидатів. Голосування здійснюватиметься шляхом вписування порядкового номера списку до виборчого бюлетеня. Крім того, виборець факультативно може проголосувати також і за окремого кандидата, включеного до списку, за який він голосує (також шляхом вписування його порядкового номеру до бюлетеня). Бюлетень, в якому не буде зазначено жодного порядкового номеру списку, вважатиметься недійсним.

Згідно з Проектом, право на участь у розподілі депутатських мандатів отримуватимуть лише ті партії, на підтримку регіональних списків яких у загальнодержавному виборчому окрузі подано щонайменше 3% голосів виборців.  Після визначення партій, які подолали виборчий бар’єр, ЦВК визначатиме виборчу квоту – кількість голосів, необхідну для отримання одного мандата. Ця квота визначатиметься діленням кількості всіх голосів у загальнодержавному окрузі за всі регіональні списки партій, які подолали виборчий бар’єр, на конституційний склад Верховної Ради України (450).  Після цього ЦВК визначатиме кількість мандатів, які отримуватиме кожен регіональний список партії. Для цього кількість поданих за нього голосів у виборчому регіоні ділитиметься на виборчу квоту, і отримане число округлюватиметься до цілого числа. Ці мандати отримуватимуть кандидати від партії у виборчому регіоні, які отримали на свою підтримку найбільшу кількість голосів виборців. Нерозподілені в округах місця партії отримає список кандидатів від цієї ж партії у загальнодержавному виборчому окрузі. Місця, відведені списку кандидатів від партії у загальнодержавному окрузі, заміщуватимуться у порядку черговості, визначеної списком; при цьому кандидати, обрані у виборчих регіонах, не враховуватимуться.

Цим проектом пропонується встановити, що для розподілу мандатів використовується загальнонаціональна квота. Це до певної міри незвична модель для систем з регіональними виборчими округами. Однак, запропонований спосіб, в українських умовах має ряд переваг:

–  При формуванні виборчих регіонів не є критичною рівність кількості виборців у виборчих регіонах.

–  Ціна мандату є однаковою по всій Україні.

–  Загальнонаціональна квота є запобіжником для регіоналізації партій.

Другою особливістю проекту закону є те, що пропонується запровадити двоступеневий спосіб розподілу мандатів. Це означає, що кількість компенсаційних мандатів, що розподілятимуться на загальнонаціональному рівні буде доволі значною. В українських умовах це можна вважати швидше перевагою, ніж недоліком. По перше – керівництво політичних партій зберігає вплив на регіональні партійні організації. У партіях – лідерах на загальнонаціональному рівні буде розподілено 11-15 мандатів (10 – 15%).  Натомість, для межових партій, запропонована система, фактично є системою з закритими списками, оскільки у виборчих регіонах, вони здебільшого не наберуть голосів, необхідних для отримання хоч одного мандату.

Таким чином, запропонована система:

–  Пропонує баланс між регіональними партійними організаціями та партійним керівництвом.

–  Стимулює загальнонаціональний характер партій.

–  Не консервує існуючу партійну систему і дає шанс малим партіям потрапити до Парламенту.

Третя особливість проекту полягає в способі, переміщення в регіональному списку  окремого кандидата. Для цього встановлюється “відсоток голосів, поданих за нього, у відношенні до кількості дійсних голосів виборців у цьому регіоні. Цей відсоток визначається з точністю до цілих шляхом відкидання дробової частини. Тобто для того, щоб кандидату піднятися вище, потрібно набрати на 1% голосів більше від сусіда по списку. Такий спосіб хоч і знижує ступінь відкритості списку, однак запобігає недобросовісній внутрішньопартійній конкуренції.

З Експертним висновком ЦППР на проект Закону про вибори народних депутатів (за мажоритарною системою) № 7366-3 можна ознайомитися за посиланням.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Запровадження пропорційної виборчої системи із відкритими партійними списками відповідає Коаліційній угоді та Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Отже пропонований Проект є таким, що в основному відповідає Коаліційній угоді, рекомендаціям міжнародних організацій  (Резолюція ПАРЄ № 1549 (2007), Резолюції ПАРЄ № 1755 (2010), Висновку Венеціанської комісії CDL-AD(2011)037 від 17.10.2011 р.), належно захищає права внутрішньо переміщених осіб та українців, які мешкають за кордоном, дає можливості обрання конституційного складу Верховної Ради України.

Разом з тим, в проекті є недоліки, що стосуються запровадження жорсткої гендерної квоти, відсутності обмежень розміру виборчого фонду партії та обмежень, що стосуються політичної реклами на телебаченні та радіо. В разі, якщо проект Виборчого кодексу буде відхилено, цей Проект рекомендується нами для підтримки в першому читанні з подальшим його доопрацюванням.