Політичний аналіз подій 1–8 квітня 2019 року
Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.
У рубриці “Щотижневий політичний аналіз” подана вся щотижнева аналітика, здійснювана Центром політико-правових реформ.
Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.
Кандидати в Президенти України висловили свою позицію про подальші дії у боротьбі з корупцією
1. Експертна позиція ЦППР
На початку 2019 року понад 20 громадських організацій представили Антикорупційний порядок денний для кандидатів у Президенти України, до якого включені чотири основні проблеми: 1) втрата довіри до керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 2) неспроможність керівництва НАЗК забезпечити ефективну діяльність інституції; 3) постійні атаки політичної еліти на НАБУ; 4) перетворення частини Служби безпеки України в інструмент тиску на бізнес та незаконного збагачення.
2. Позиція відповідних органів влади
6 квітня Петро Порошенко провів зустріч з представниками громадських організацій, під час якої також порушувалися й питання Антикорупційного порядку денного. Зокрема, за словами виконавчого директора Центру протидії корупції Дар’ї Каленюк, Петро Порошенко погодився з потребою перезавантаження НАЗК і САП, висловив підтримку директору НАБУ Артему Ситнику та погодився з необхідністю забрати повноваження СБУ у сфері економіки.
Увечері того ж дня свою позицію про пріоритети антикорупційної політики представила команда іншого кандидата – Володимира Зеленського. Вони є значно ширшими за окреслені вище чотири питання та охоплюють також питання винагороди для викривачів корупції, дерегуляції, усунення можливостей тиску на бізнес з боку органів правопорядку, скасування імунітетів для публічних службовців, посилення санкцій за корупційні діяння, заборони суддівських рішень щодо виходу під заставу тощо. Варто відзначити, що Антикорупційний порядок денний для кандидатів у Президенти Володимир Зеленський підтримав найпершим серед кандидатів.
3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади
Обидва претенденти на посаду Президента України, які вийшли до другого туру, підтримують пріоритети громадськості у сфері антикорупційної політики. Порошенко фактично погодився із тим, що проблеми, визначені громадськими організаціями в Антикорупційному порядку денному, є актуальними та потребують вирішення. Водночас Зеленський, окрім висловленням підтримки цим чотирьом пріоритетам, озвучив й інші свої ідеї, які охоплюють значно ширше коло питань, зокрема у сфері запобігання корупції. Щонайменше одна з цих пропозицій – скасування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави для осіб, які підозрюються у корупційних злочинах, – є сумнівною з погляду дотримання прав і свобод людини. Інші ідеї кандидата – як скасування імунітетів для окремих категорій публічних службовців чи створення Вищого економічного суду – потребують більшої деталізації для формування остаточних висновків щодо них.
4. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми
Обидва кандидати в разі свого обрання можуть щонайменше виступити з ініціативою законодавчих змін, подавши до Верховної Ради України необхідні законопроекти та підтримуючи їхнє ухвалення. Обидва кандидати декларують безкомпромісність у боротьбі з корупцією, але щирість цієї позиції можливо буде оцінити не за декларативними заявами, а за діями будь-кого з кандидатів у випадку обрання.
Державні органи своїми діями делегітимізують склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів
1. Експертна позиція ЦППР
Різні суб’єкти, включаючи державні органи, своїми діями створюють підстави для того, щоб вважати чинний склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) незаконним.
4 квітня Уповноважена Верховної Ради України з прав людини призначила членом ВККС М. Сіроша у зв’язку із закінченням повноважень члена ВККС Т. Весельської. Нагадаємо, що Уповноважена ВРУ з прав людини оголосила конкурс на цю посаду 4 березня, а 29 березня конкурсна комісія одноголосно визнала суддю у відставці М. Сіроша переможцем конкурсу на посаду члена ВККС.
12 березня Голова Державної судової адміністрації (ДСА) оголосив конкурс на посаду члена ВККС замість С. Щотки, призначеного на цю посаду в грудні 2014 року. Сам факт призначення конкурсу на посаду члена ВККС свідчить про те, що Голова ДСА вважає, що повноваження С. Щотки закінчилися.
Питання щодо строку повноважень членів ВККС, яких спершу призначили на 6 років, а потім закон скоротив термін повноважень членів ВККС до 4 років, не є однозначним під кутом зору законодавства, яке допускає різночитання.
Окрім того, відповідно до інформації з сайту Окружного адміністративного суду м. Києва до суду надійшли позови щодо відсутності повноважень у членів ВККС М. Мішина, А. Заріцької, М. Макарчука, Ю. Тітова та В. Устименко. На думку позивача, 4-річний строк повноважень цих членів Комісії закінчився 29 березня цього року.
Раніше, 15 лютого, з’їзд адвокатів України вирішив достроково звільнити призначеного за квотою адвокатів члена ВККС П. Луцюка та призначити замість нього О. Дроздова. 19 лютого Рівненський окружний адміністративний суд до вирішення спору зупинив дію цього рішення з’їзду адвокатів України, і П. Луцюк продовжує брати участь у засіданнях ВККС.
2. Позиція відповідних органів влади
Дії Уповноваженого ВРУ з прав людини і Голови ДСА свідчать, що вони визнають, що повноваження членів, призначених цими органами, закінчилися.
ВККС не оприлюднювала офіційної позиції щодо обчислення строку повноважень членів ВККС. Призначені у 2014 році члени, включаючи голову Комісії, беруть участь у засіданнях ВККС, зокрема й під час конкурсів до Верховного Суду і Вищого антикорупційного суду.
25 березня у непов’язаній з конкурсами на посади членів ВККС справі Окружний адміністративний суд м. Києва ухвалив рішення на користь 6-річного строку повноважень членів ВККС, визначеного на час їх призначення. Комісія як третя особа у справі, висловлює позицію, що строк повноважень членів ВККС, призначених у 2014 – на поч. 2015 рр., становить 6 років. Це рішення не набрало законної сили, а спір перебуває на розгляді апеляційного суду.
3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади
Відсутність юридичної визначеності щодо повноважень окремих членів ВККС, включаючи Голову ВККС, та статусу новопризначених членів ставить під загрозу легітимність процедур, що проводяться Комісією. Зважаючи на те, що спори щодо легітимності членів Комісії ведуться у розпал виборчої кампанії, існують серйозні загрози політичних впливів на ці процеси.
4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином
Відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції, що діяла на момент призначення членів ВККС у 2014 – на поч. 2015 рр.) строк повноважень члена ВККС становить 6 років.
Відповідно до підпунктів 1, 5 п. 5 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року члени ВККС, обрані з’їздом суддів України, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України, здійснюють свої повноваження протягом 4 років з дня обрання (призначення) на посаду (за квотою Міністра юстиції України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови ДСА ) або 4 років з дати набрання чинності Закону «Про забезпечення права на справедливий суд» (за квотою з’їзду суддів).
Згідно з п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року члени ВККС виконують свої повноваження до закінчення строку, на який їх було призначено (обрано).
Таким чином, існує очевидна колізія між положеннями законів, що визначають строк повноважень членів ВККС, призначених у 2014 – на поч. 2015 рр.
5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми
З огляду на тривалість і різні сценарії розгляду спорів щодо терміну повноважень членів ВККС у судах, взаємну залежність суддів і членів ВККС, а також зважаючи на численні проблеми в роботі ВККС під час конкурсу до Верховного Суду та в межах кваліфікаційного оцінювання, оптимальним шляхом є перезавантаження цього органу. Необхідно розглянути можливість реорганізації ВККС для того, щоб на період проведення реформи включити до складу органів з добору й оцінювання суддів більше представників громадського сектору, яким довіряє суспільство (правозахисники, журналісти, представники профільних громадських організацій), ніж самих суддів. Участь у таких органах представників міжнародних організацій посилить прозорість і довіру до процесу з боку міжнародної спільноти.