Аналітичний звіт "Формування нового Верховного Суду: ключові уроки"

                                          

 

Формування нового Верховного Суду:

2 здобутки та 12 провалів

Аналітики Центру політико-правових реформ та Фундації DEJURE відстежували та фіксували перебіг конкурсу до Верховного Суду й підготували аналітичний звіт. Вперше проведений шляхом конкурсу відбір суддів до найвищої судової інстанції тривав майже рік і завершився у листопаді 2017 року, а вже у грудні того ж року новий суд розпочав роботу.

Відбором та оцінюванням кандидатів займалися органи суддівського врядування, які переважно складаються з самих суддів, – Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) та Вища рада правосуддя (ВРП). Для сприяння ВККС в оцінці доброчесності утворили Громадську раду доброчесності (ГРД), яка мала дати громадськості вплив на процес добору суддів.

Під час конкурсу кандидати мали показати свою відповідність критеріям компетентності, доброчесності й професійної етики. Однак численні факти свідчать, що формування нового Верховного Суду не було достатньо чесним і прозорим, створило ризики для роботи самого Верховного Суду і виявило проблеми, які потрібно усунути для формування у подальшому гідного довіри антикорупційного суду, а також для кваліфікаційного оцінювання суддів.

ЗДОБУТКИ

1. Було забезпечено онлайн-трансляції співбесід з кандидатами, які дозволяли громадськості спостерігати за цим процесом. Втім, рішення, які прийняла ВККС за результатами цих співбесід, часто не відповідали побаченому.

2. Для участі у конкурсі допустили не лише суддів (як це було раніше), але й науковців та адвокатів, що, хоч і незначно, але дозволило влити нову кров у судову систему.

НЕДОЛІКИ

1. Створено серйозні юридичні загрози для функціонування нового Верховного Суду. Це може стати підставою для звернень до Європейського суду з прав людини з приводу законності створення Суду як такого. Зокрема:

·         Жоден зі строків утворення нового Суду та призначення його суддів не дотримано (закон встановлював термін до кінця березня, а пізніше вересня 2017 року, але Суд був сформований лише у кінці листопада). Також відсутній акт Президента про утворення Верховного Суду, як цього вимагають конституційні положення та закон.

·         У складі Суду сформували Велику палату, однак у меншій кількості, ніж визначає закон, що може призвести до сумнівів у легітимності її рішень.

2. Конкурс пройшов непрозоро, особливо у частині визначення результатів. Попри те, що громадськість неодноразово закликала органи суддівського врядування — ВККС та ВРП — забезпечити прозорість відбору, яка не може вичерпуватися лише відеотрансляціями. Для переконливого висновку про чесність відбору прозорості бракувало самому оцінюванню кандидатів під час конкурсу.

3. ВККС систематично затримувала оприлюднення пов’язаних з конкурсом документів. При цьому тривале неоприлюднення досьє кандидатів не може бути виправдане технічними причинами, адже ВККС має достатнє матеріально-технічне забезпечення і потужну підтримку проектів міжнародної технічної допомоги. Однак такою могла бути свідома позиція ВККС або її керівництва. Тривале (понад чотири місяці) неоприлюднення рішень ВККС було пов’язане або з відсутністю виписаних рішень ВККС, або з їхньою сумнівною якістю (і, відповідно, небажанням їх оприлюднювати до призначення суддів у Верховний Суд), або з обома причинами одночасно.

4. Походження отриманих кандидатами балів незрозуміле ні суспільству, ні самим кандидатам. ВККС не оприлюднила пояснень балам, виставленим під час конкурсу, натомість опублікувала лише загальні оцінки кандидатів за трьома критеріями і підсумкову оцінку. За цими даними неможливо встановити кореляцію виставлених балів з усіма показниками оцінювання.

5. Методологія відбору була нечіткою та неякісною, а надійність і точність результатів не підтверджені фахівцями, що підриває довіру до результатів конкурсу до нового Верховного Суду.

6. ВККС не забезпечила рівні умови для всіх учасників конкурсу:

·         Кандидатам залишили можливість користуватися засобами мобільного зв’язку під час іспиту, тобто окремі з них могли скористатися допомогою інших осіб і таким чином отримати перевагу над тими, хто проходив тестування чесно.

·         Під час виконання практичного завдання окремі кандидати отримали справи, які вони вирішували до того як судді, що з високою ймовірністю привело до отримання ними необґрунтованих переваг під час конкурсу. ВККС не навела переконливих аргументів і доказів для спростування наявності таких переваг, зокрема, не оприлюднила завдання, самі роботи і оцінки за них від кожного члена з наведенням критеріїв оцінювання.

·         ВККС допускала відхилення від заздалегідь визначеної методології, з високою ймовірністю — на користь конкретних кандидатів. Так, понад 40 кандидатів, які отримали бал, нижчий за мінімальний для практичного завдання, але високий бал за результатами тестування, не припинили участі в конкурсі й були допущені до наступного етапу оцінювання — всупереч визначеній методології.

7. Невідомо, відносно якої професіограми оцінювали особистісні якості майбутніх суддів. Опис такої професіограми був розроблений за підтримки донорів, але інформації про його затвердження чи врахування ВККС під час конкурсу немає.

8. Психологічне тестування, серед іншого, могли використати для відбору лояльних до системи кандидатів (залучали методику, що вимірює відданість правилам корпоративної спільноти і лояльність, зокрема, до керівництва). Це могло призвести до усунення з конкурсу незалежних кандидатів, орієнтованих на зміну системи.

9. ВККС і ВРП ігнорували надані ГРД факти, які свідчили проти доброчесності кандидатів. У більшості випадків рішення ВККС про подолання негативних висновків ГРД не містять переконливих фактів на користь доброчесності кандидатів. Рішення ВРП щодо кандидатів взагалі не містить такого мотивування — попри публічні заяви голови ВРП Ігора Бенедисюка про те, що ВРП докладає максимум зусиль для пояснення громадськості своїх рішень та способу дій. Це може свідчити про те, що справжніми мотивами для таких рішень були не об’єктивні, а суб’єктивні обставини.

10. ВККС і ВРП не були безсторонніми і незалежними. Деякі їхні члени — згідно з даними PROSUD, щонайменше 6 з 15 членів ВККС — вчиняли ті ж самі дії, за які кандидати отримували негативні висновки ГРД. А у складі ВРП долю нового Верховного Суду вирішували щонайменше три власника державних нагород від Президента України (І. Бенедисюк, О. Маловацький, Т. Малашенкова) і навіть один член Ради, якому висунуто звинувачення у вчиненні злочину — замаху на шахрайство в особливо великих розмірах (П. Гречківський).

11. Більшість очільників нового Верховного Суду призначили з числа колишніх керівників вищих спеціалізованих судів (що ліквідовані з початком роботи нового ВС), до доброчесності яких ГРД мала серйозні зауваження. Це може свідчити про свідоме надання переваг таким кандидатам під час конкурсу саме для того, щоб вони очолили касаційні суди.

12. Державні органи, які мали забезпечити перевірку кандидатів (передусім НАЗК), неналежно виконували свої обов’язки. Приміром, НАЗК не помічала фактів недекларування майна суддями або невідповідності статків доходам, а за перевірку декларацій в НАЗК відповідала особа, засуджена за корупційні злочини.

РЕКОМЕНДАЦІЇ

Для того, щоб запобігти виявленим проблемам у майбутніх процедурах добору і кваліфікаційного оцінювання, зокрема, під час створення антикорупційного суду, необхідно:

1. Оцінити відповідність методик кваліфікаційного оцінювання (зокрема, психологічного) потребам відбору суддів за участі незалежних експертів, а також валідність, надійність і точність результатів застосування.

2. Розглянути можливість реорганізації органів відбору суддів (ВККС та ВРП), щоб забезпечити найбільше представництво «агентів змін», а не тих, хто стоїть на сторожі кругової поруки, політичної залежності, хабарництва та інших негативних практик у судовій системі.

3. Внести зміни до законів, які давали б можливість: верифікувати результат кваліфікаційного оцінювання та конкурсів, зокрема передбачити прийняття рішень органів добору суддів у процесі оцінювання та конкурсів відкритим голосуванням; уніфікувати й зміцнити підходи щодо управління конфліктами інтересів в органах добору суддів; зміцнити роль громадськості (ГРД) у відповідних процедурах.

4. Враховуючи обґрунтовані сумніви у незалежності і безсторонності органів добору суддів, потрібно передбачити участь представників міжнародних донорів у відборі суддів до антикорупційного суду.

Аналітичний звіт "Формування нового Верховного Суду: ключові уроки" (ukr, pdf)