preloader

Що вас цікавить?

Аналітична записка Центру політико-правових реформ щодо скасування депутатської недоторканності в Україні

20.09.2018
Конституціоналізм /
Парламентаризм

У Верховній Раді активізувалося обговорення питання скасування депутатської недоторканності. Центр політико-правових реформ вважає, що скасування депутатської недоторканності може негативно позначитися на розвитку парламентаризму в Україні та відповідно демократії.  Чому? Читайте далі в матеріалі. 


У Верховній Раді активізувалося обговорення питання скасування депутатської недоторканності. Верховна Рада ухвалила дві постанови про звернення до Конституційного Суду щодо надання висновку КСУ про відповідність вимогам статей 157 і 158 Конституції України пропонованих змін статті 80 Конституції України. За результатами розгляду Конституційним Судом даних звернень було ухвалено два висновки:

  • у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (в частині скасування депутатської недоторканності) (реєстр. № 6773) вимогам статей 157 і 158 Конституції України;
  • у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до статті 80 Конституції України (щодо недоторканності народних депутатів України) (реєстр. № 7203) вимогам статей 157 і 158 Конституції України.

В обох було визнано пропоновані конституційні зміни такими, що відповідають вимогам статті 157, 158 Конституції. Варто наголосити, що проекти змін до Конституції є ідентичними за своїм змістом, проте відрізняються моментом вступу таких змін в силу.

Скасування депутатської недоторканності може негативно позначитися на розвитку парламентаризму в Україні та відповідно демократії. Існування імунітету депутатів обумовлено необхідністю захисту парламентарів від безпідставного тиску з боку правоохоронних органів, прокуратури та інших суб’єктів, які можуть через вищеописані органи намагатися перешкоджати виконанню парламентарями своїх повноважень. Фактично цей інститут забезпечує баланс поділу гілок влади, та стримує можливі зазіхання виконавчої влади на законодавчу, і є елементом системи стримувань і противаг. Саме тому, будь-які зміни статті 80 Конституції України мають бути аналізовані через призму мети існування цього інституту.

Обидва законопроекти, № 6773 та № 7203, пропонують повне скасування депутатської недоторканності. Безумовно, існують країни конституційної демократії, в яких необхідність у таких конституційних положеннях (щодо депутатського імунітету) вже вичерпала себе, оскільки практика реалізації Конституції та звичаї виконують мету забезпечення системи стримувань і противаг. Проте, як зазначала і Венеційська комісія у своєму Висновку CDL-AD(2015)013 від 19 червня 2015 року, у політичній системі із вразливою демократією, якою є Україна, повне скасування депутатської недоторканності може бути небезпечним для функціонування та автономії парламенту. Відповідно, ці законопроекти можуть порушити систему стримувань і противаг державної влади в Україні.  До того ж побоювання щодо послаблення парламентаризму через скасування депутатського імунітету є обґрунтованими, виходячи з загальної тенденції тяжіння інституту президента в Україні до авторитаризму.

Наголосимо, що положення статті 80 Конституції України дійсно потребують свого коригування у векторі обмеження депутатського імунітету, але не повного скасування. Занадто широке трактування положень Конституції України фактично створює касту недоторканних осіб і викривляє закладену конституційну ідею. Зокрема, Конституційний Суд неодноразово наголошував, що недоторканність народних депутатів не є особистим привілеєм, індивідуальним правом народного депутата, а має публічно-правовий характер. Це питання ширше розкрито в низці окремих думок суддів Конституційного Суду, зокрема суддів Мельника, Саса та Сліденка.

З огляду на вищеописане, положення частини третьої статті 80 Конституції України може бути викладено в наступній редакції: «Народний депутат не може бути затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом без згоди Верховної Ради, за винятком вчинення тяжкого злочину».

Загалом, варто наголосити на відсутності однозначного розуміння чинних положень Конституції  про депутатський імунітет. У Рішенні Конституційного Суду № 9-рп/99 від 27 жовтня 1999 року, в якому КСУ тлумачив положення статті 80 Конституції України, зазначено, що згода Верховної Ради України на притягнення народного депутата України  до  кримінальної  відповідальності  має  бути одержана до пред'явлення йому  обвинувачення  у  вчиненні  злочину відповідно до чинного Кримінально-процесуального кодексу України. Оскільки в чинному КПК така категорія як «пред'явлення обвинувачення» відсутня.

Зміст і обсяг депутатської недоторканності може визначити КСУ через інтерпретацію тексту Конституції. Так, зараз в Конституційному Суді відкрито конституційне провадження у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 62, частини першої, третьої статті 80 Конституції України. Рішення КСУ у цій справі може суттєво вплине на розуміння  обсягу і змісту депутатського імунітету в Україні.

Висновок:

Центр політико-правових реформ вважає передчасним повне скасування депутатського імунітету в Україні через загрози послаблення парламентаризму та порушення  балансу гілок влади в умовах тяжіння інституту президента до авторитаризму  та низької конституційної культури.