preloader

Що вас цікавить?

Адміністративний процесуальний кодекс: основні дискусії довкола проекту

29.09.2003
Судівництво /
Адміністративна юстиція

Прийняття Адміністративного процесуального кодексу – одне з першочергових завдань парламенту.

Прийняття нового Закону “Про судоустрій України”, а також Кримінального, Цивільного, Господарського, Сімейного кодексів дало можливість перейти до наступного етапу правової реформи – оновлення процесуального законодавства.


Законом України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2003 року передбачено запровадження в системі судів загальної юрисдикції адміністративних судів. У зв‘язку з цим особливої актуальності набуває питання про створення правової основи діяльності цих судів. Адміністративна юстиція як інститут судового захисту прав людини від порушень з боку влади вимагає запровадження особливих правил судового процесу, які б враховували специфіку публічно-правових спорів.

Сьогодні усі спори між фізичними чи юридичними особами, з одного боку, та органами влади, з іншого боку, вирішуються в порядку цивільного та господарського судочинства. Важливо, щоб адміністративні суди, система яких згідно з Законом “Про судоустрій України” повинна бути створена протягом 2002-2005 років, могли розглядати справи відразу за правилами адміністративного, а не цивільного чи господарського судочинства. Майбутній Цивільний процесуальний кодекс не міститиме положень про розгляд справ, які виникають з адміністративних правовідносин. Провадження у них здійснюватиметься згідно з Адміністративним процесуальним кодексом, проект якого схвалено парламентом 9 липня цього року у першому читанні і тепер готується до другого читання.

Необхідність прийняття окремого процесуального кодексу зумовлена насамперед тим, що завдання адміністративного і завдання цивільного судочинства різні. Так, у публічно-правових спорах завданням суду є насамперед захист людини від свавілля влади, оскільки у таких відносинах спостерігається нерівність людини і органу влади, що може мати наслідком порушення останнім її прав. У приватноправових спорах роль суду інша: в багатьох європейських державах сьогодні цивільне судочинство все частіше розглядається як послуга держави щодо законного і справедливого вирішення приватноправових спорів, що надається сторонам, які самостійно не можуть їх залагодити.

У зв‘язку з доопрацюванням проекту Адміністративного процесуального кодексу України перед другим читанням важливо проаналізувати основні проблеми проекту та окремі пропозиції, спрямовані на його вдосконалення.

Труднощі кодифікації норм адміністративного судочинства не в останню чергу зумовлені тим, що доктрина адміністративного судочинства перебуває на етапі становлення. По суті, йдеться про створення якісно нового кодифікованого акту, заснованого на нових принципах і нормах. Під час проведення кодифікаційної роботи можна передбачити чималу кількість проблем, з якими в майбутньому зіткнуться адміністративні суди. Сучасна доктрина на усі ці проблеми не завжди може дати однозначну відповідь. Наприклад, які типові види вимог (позовів) можливі в адміністративному процесі, а які ні? Які за змістом рішення по суті справи може ухвалити адміністративний суд? У яких категоріях адміністративних справ [1] необхідно запровадити коротші, ніж звичайно, строки розгляду? Тому постає питання: чи запроваджувати наперед конкретні правила, які б розв’язували ці питання, чи краще оминути їх у кодексі або ж вирішити на рівні загальних норм-принципів? Обрання першого варіанту спростить роботу майбутнім суддям адміністративних судів – їм не потрібно буде ламати голову над вирішенням проблеми, оскільки закон однозначно її вирішує. Це зменшуватиме можливість зловживань з боку суддів, тому що межі суддівського розсуду будуть мінімальними. З іншого боку, однозначне вирішення передбачуваної проблеми на рівні закону “сковуватиме” судову практику, якщо виявиться, що є кращий варіант її розв’язання. Тому при проведенні кодифікації норм адміністративного судочинства не можливо відразу вирішити усі проблеми, які можуть виникнути у судовій практиці і щодо правильності вирішення яких у законодавця виникає найменший сумнів. На перших порах достатньо викласти загальні засади, які дадуть судді можливість обрати найкращий спосіб розв’язання проблеми. Тут широкі межі суддівського розсуду є виправданими, і в майбутньому судова практика дасть поштовх для розвитку української доктрини адміністративної юстиції та удосконалення процесуального закону.


[1] Термін “адміністративна справа” не слід плутати зі справами про адміністративні правопорушення. Згідно з проектом Адміністративного процесуального кодексу України (№1331 від 27 травня 2003 року), адміністративна справа – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, або інший суб‘єкт, який здійснює владні управлінські функції на підставі законодавства або на виконання делегованих повноважень

Юридична Україна. – 2003. – №9

Повний текст документу – тут