Юлія Кириченко та Андрій Магера розповіли про напрацювання робочої групи з підготовки до післявоєнних виборів

Експерти Центру політико-правових реформ поділилися з онлайн-виданням Детектор Медіа деталями стосовно напрацювань Робочої групи з підготовки до післявоєнних виборів та розповіли про найбільші виклики майбутніх виборів.

Авторка: Марина Довженко

Робоча група при Верховній Раді з підготовки перших повоєнних виборів призупинила роботу та ще не розв’язала багато питань, однак за потреби її діяльність активізується і законопроєкт винесуть у парламент. Питання у тому, чи буде достатньо часу для підготовки виборів і чи вдасться подолати виклики, пов’язані з безпекою виборців і втручанням ворога у процес.

Вибори Президента України мали відбутися ще у 2024 році, однак за законами воєнного часу їх відклали. Останнім часом у медіа та соціальних мережах циркулювала інформація про те, що вибори можуть відбутися вже в листопаді цього року. Потім нібито відклали це питання до квітня 2027 року.

Робоча група з підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей порядку організації та проведення виборів в умовах особливого періоду та/або повоєнних виборів уже напрацювала певні ідеї, але законопроєкт поки не зареєстрували і не винесли до парламентської зали. І коли це станеться — невідомо.

«Детектор медіа» поцікавився у представників експертного середовища, які рішення вже напрацювала робоча група, яка черговість виборів може бути, який часовий проміжок є оптимальним для підготовки до виборчого процесу і з якими викликами зіткнуться медіа під час виборів.

Зараз на запитання відповідають: Андрій Магера, Олексій Кошель, Юлія Кириченко й Ірина Корженкова.

«ДМ» поставив наступні запитання:

1. Чи триває ще робота робочої групи з підготовки комплексних законодавчих пропозицій щодо особливостей порядку організації та проведення виборів в умовах особливого періоду та/або повоєнних виборів? До якої саме з семи підгруп ви входите? Що напрацьовано цією підгрупою?

2. Чи відомо, коли парламент почне роботу над законопроєктом про перші повоєнні вибори? Які саме, на вашу думку, це мають бути вибори: парламентські, президентські чи місцеві?

3. ЄС у своїй резолюції щодо прогресу України на шляху до Європейського Союзу, ухваленій на початку липня 2026 року, зазначив, що майбутні повоєнні вибори в Україні мають відбутися через достатній проміжок часу після скасування воєнного стану, аби бути вільними та чесними. На вашу думку, яким має бути цей «достатній проміжок»?

4. Як ви вважаєте, який найбільший виклик перших повоєнних виборів стоятиме перед медіа? Чи важлива буде їх роль?

Андрій Магера, експерт Центру політико-правових реформ:

1. Робоча група парламенту має у своєму складі сім підгруп за різними напрямами. Я разом зі своєю колегою з Центру політико-правових реформ Юлією Кириченко записався до співпраці в усіх семи підгрупах, тому в тій чи тій формі беру участь у кожній із них. Зараз можу сказати, що темпи роботи робочої групи сповільнилися. Весною цього року засідання відбувалися часто, мало не щотижня. Зараз певною мірою затишшя.

Центральна виборча комісія ще в грудні минулого року ухвалила постанову про законодавчі пропозиції щодо процесу післявоєнних виборів в Україні. Зокрема, вони виклали ці законодавчі пропозиції у формі готового законопроєкту для парламенту. Зрозуміло, що ЦВК не має права законодавчої ініціативи у Верховній Раді, не може офіційно подавати цей законопроєкт. Проте її напрацювання можуть використати суб’єкти права законодавчої ініціативи у Верховній Раді, зокрема народні депутати. Робоча група взяла цей законопроєкт як основу для роботи. Кожна з підгруп пропонувала зауваження по своїй частині. Наприклад, робоча група щодо військових має свої напрацювання про те, як полегшити життя військовим потенційним кандидатам, якщо вони захочуть балотуватися на виборах; що робити з активним виборчим правом військовослужбовців, тобто правом голосувати; у яких випадках утворювати спеціальні виборчі дільниці. Опрацьовуються всі ці моменти, і так робить кожна підгрупа.

Певні напрацювання є, але не можна говорити, що законопроєкт готовий. Не розв’язано багато принципових питань: черговість післявоєнних виборів, строки підготовки до виборів, сам вид цих виборів — чергові, позачергові, особливі тощо. Є чимало питань політичного характеру, які мав би розв’язати парламент. Що маю на увазі під політичним? Розв’язання питання щодо пасивного виборчого права. Часто у медіа або від експертів можна почути — зробімо винятки для громадян, які тікали від війни, будемо вважати їх такими, що проживають в Україні, щоб вони могли балотуватися. Але тут питання принципове. Ми не можемо готувати законопроєкт, який буде суперечити Конституції. Якщо тільки ми в одному положенні зробимо суперечність із Конституцією, то не матимемо аргументів, чому не можна порушувати й інші положення Конституції. Це шлях у безвихідь. Важливо принципово дотримуватися положень Конституції і не виходити за її межі.

2. За моїм прогнозом, робоча група може активізуватися з вересня, після літа. Зараз народні депутати перервали свою роботу на тривалий час, тому я вважаю вересень найбільш імовірним періодом, коли робоча група продовжить працювати над законопроєктом.

Щодо черговості називають різні варіанти. На мою думку, першими мають бути президентські вибори, другими — парламентські, третіми — місцеві вибори. Чому я виходжу з такої черговості? Перша причина — президент раніше досягнув п’ятирічного строку повноважень, ніж парламент, він раніше обирався. Другий аргумент — відносно легітимності парламенту ні у кого ніколи не виникало сумнівів, а от щодо легітимності президента вони є. Я не кажу, що вони висловлюються лише з боку держави-агресорки, російські наративи тут працюють, але і з боку українських експертів про це говорять. Я не належу до тих експертів, які вважають, що в Україні якісь нелегітимні органи влади — вважаю, що ці органи влади легітимні, але такі розмови є. Тому це друга причина, чому президентські вибори потрібно проводити першими. Третя причина — організаційна складова. Президентські вибори організаційно провести набагато простіше, ніж парламентські, тим більше за новою виборчою системою. Тому краще провести президентські вибори, подивитися, які можуть вилазити проблеми, яких ми зараз не бачимо. І тоді підготуватися краще до парламентських виборів і їх провести після президентських.

3. Щодо проміжку часу для підготовки до виборчого процесу склався своєрідний консенсус між представниками влади, маю на увазі ЦВК, парламентськими фракціями, з більшістю експертів, які працюють у цій сфері (громадськими організаціями, науковцями тощо). Ми говоримо про період шість місяців як найоптимальніший час для підготовки до виборів. Шість місяців не до проведення виборів, а підготовки до початку виборчого процесу.

Разом із тим, маємо бути реалістами. У разі закінчення повномасштабних бойових дій і припинення дії воєнного стану, настання певного стійкого миру, запит суспільства на негайне проведення виборів може бути настільки великим, що ніхто нам шість місяців на підготовку не дасть. Не виключаю, що підготовка до виборів займе набагато коротший період часу, можливо, два-три місяці. Чи буде це краще? Як подивитися. Негайний запит суспільства — це одне, а з іншого боку, якість підготовки може бути не такою хорошою. У будь-якому разі маємо розуміти, що перші післявоєнні вибори ідеальними, на жаль, не будуть. Але разом із тим, ці вибори мають суворо відповідати принципам виборчого права. Якщо вони відповідатимуть принципам виборчого права, то недотримання якихось другорядних процедурних моментів істотно не вплине на загальне уявлення про перебіг виборчого процесу і на легітимність виборів.

4. Роль медіа буде безумовно важливою. З одного боку, не хотів би недооцінювати роль медіа, з іншого, не хотів би перебільшувати. Чому? По-перше, не хотів би недооцінювати. Українці під час виборів будуть шукати інформацію і використовуватимуть інформацію, яка поширюється медіа. З іншого боку, маємо розуміти, що роль медіа не буде такою визначальною, якою вона була ще 10—15 років тому. Наприклад, роль телебачення була визначальною і дуже впливовою, а зараз це значною мірою соціальні мережі та платформи (фейсбук, телеграм, тікток). Це накладає своєрідні виклики. Тому медіа важливо не лише поширювати інформацію про перебіг виборчого процесу, розміщувати агітацію кандидатів чи партій, але і показувати приклад того, як верифікувати інформацію, як відділяти фейки від справжньої інформації. Саме медіа мають показати приклад суспільству. Можливо, це ідеалістично, але дуже важливо. Бо якщо ми загрузнемо у масиві фейків під час виборів, коли штучний інтелект почне настільки спотворювати реальність, я боюся, що Румунія і Молдова (вибори в цих країнах — «ДМ») нам здадуться «квіточками». Тому важливо ще й підготувати українське суспільство до цього всього. Однак тут є інша крайність, про яку треба попереджати — безумовно, буде російський вплив на вибори, вони будуть впливати як прямо, так і опосередковано, через різні структури, інші держави тощо. Але разом із тим, борючись із російським впливом, ми не повинні забувати, що це не індульгенція для того, аби боротися з опозиційними силами або незалежними медіа та громадянським суспільством. Це не дає владі право боротися проти інших точок зору і закривати рот.

Юлія Кириченко, членкиня правління ЦППР, радниця Голови Верховної Ради, співголова Ради Коаліції Реанімаційний пакет реформ:

1—2. Я входжу до всіх підгруп, які є в робочій групі. Всі підгрупи опрацьовували певні ідеї з різною інтенсивністю, в цілому вже є готові рішення до законопроєкту. Але десь із березня є призупинення роботи майже у всіх підгрупах, трохи більше тривала робота з питаннями внутрішньо переміщених осіб і військових. Зараз треба вносити і ухвалювати те, що вже напрацьоване якісно і зрозуміло. Щоправда, незрозумілим є час, коли мають відбутися вибори.

Робоча група не розв’язувала питання, якими будуть перші вибори, чи взагалі будуть вибори об’єднані, виходячи з того, що ми реально не знаємо, коли вони можуть бути проведені. Єдине, у чому одностайні всі підгрупи, — це відбудеться щонайменше через шість місяців після припинення або скасування воєнного стану. І мова не про день виборів, щоб ви розуміли, а початок виборчої кампанії.

Напрацювання підгруп ще не внесені до парламенту. Коли це станеться, парламент зможе над ними працювати.

3. Коли ми говоримо про достатній проміжок часу, то говоримо про термін щонайменше пів року до початку виборчого процесу. Тобто до моменту голосування, якщо це президентські вибори і процес не скорочувати, проводити у два тури — плюс три місяці, загалом дев’ять місяців. Якщо говоримо про парламентські вибори — це плюс два місяці, загалом вісім місяців. І розглядається, звісно, що спочатку будуть проведені національні вибори, але це рішення не ухвалене повністю.

4. Найбільшим викликом для медіа стане втручання країни-агресорки. Маю на увазі дезінформацію, заведення проросійських політичних проєктів, які будуть маскуватися, підкуп виборців через крипту, через платформи суспільного доступу, зокрема телеграм-канали. Втручання Росії, яке може відбуватися з різних країн, стане найбільшим викликом.

Чи була ця стаття корисна?