Андрій Магера про повоєнні вибори

Андрій Магера

Чому публічні дискусії про дати виборів під час війни несуть серйозні ризики для суспільства; хто має повноваження призначати президентські вибори і чому президент не може цього зробити; від якої точки може починатися підготовка до повоєнного виборчого процесу та чому вибори й референдуми не можуть бути предметом міжнародних домовленостей? Про це й не тільки розповів Андрій Магера, експерт з конституційного права Центру політико-правових реформ, в інтерв’ю Суспільне Новини.

— Ви знаєте, днями ми спілкувалися тут, в етері Суспільного, з Ольгою Айвазовською з мережі «ОПОРА» І вона сказала таку важливу, мені здається, суб’єктивно для розуміння процесів конструкцію, що у спільноті, яка обговорює в принципі теоретично вибори, є консенсус щодо деяких питань, але перелік питань, щодо яких консенсусу немає, міг би зайняти декілька сторінок тексту. Чи доцільно за таких умов взагалі сьогодні вкидати в інформаційний простір інформацію про вибори на якусь дату? Якщо ні, то навіщо тоді це роблять? І хто? І з якою метою?

— Я думаю, що це дуже небезпечна затія — вкидати такі теми, як проведення виборів у якусь дату. Ці слова приписують президентові Зеленському. Можна до нього по-різному ставитися, але він подібне не заявляв, що буде оголошувати якийсь там виборчий процес. Він цього не може зробити хоча б тому, що це прерогатива парламенту — призначати президентські вибори. Більше ніхто цього не може зробити в країні. А сама ідея, яка вкинута через зарубіжні ЗМІ, вона, на жаль, може мати далекі наслідки. Це розхолодження українського суспільства: начебто вже скоро вибори, війни вже не буде, все добре, можна додому йти всім, все добре і не треба донатити на армію, не треба допомагати… Тобто тут ризики в тому, що йде розхолодження українського суспільства: що війни немає, що завтра якимось чарівним чином ні ракет не буде, ні безпілотників не буде, ні проблем воєнного часу в Україні не буде. Тому про ці ризики ми повинні говорити. І ми повинні з суспільством говорити по-дорослому. Ми повинні говорити суспільству ті речі, які не завжди йому подобаються, але які є реальними.Тобто на сьогоднішній день ніяких виборів у травні 2026 року відбутися не може. Я це можу навіть пояснити дуже коротко. Яким чином? Справа в тому, що стаття 103 Конституції України передбачає 90 днів від оголошення президентських виборів до дня голосування. От відніміть від 15 травня три місяці — вийде 15 лютого. Всі ми чудово розуміємо, що принаймні арифметика не дуже сходиться по цих вкидах, які йдуть, на жаль, через таке поважне видання, як Financial Times.

— Пане Андрію, гаразд, станом на зараз, чи можемо ми говорити про час, який необхідний для того, аби врегулювати всі питання, які зараз стоять перед робочими групами, які напрацьовують різні варіанти, опрацьовують різні проблеми, які зараз стоять у питанні проведення виборів? Скільки часу потрібно, аби опрацювати весь той обсяг матеріалів і бути готовими принаймні до проведення виборів?

— Я мабуть не відкрию великої таємниці, коли скажу, що завтра відбудеться перше засідання вже робочої групи після семи підгруп, які мали опрацювати у своїй частині пропозиції до виборчого законодавства. Це буде лише перше засідання робочої групи. Скільки їх ще буде після того, для зведення підсумків, я не знаю. Але очевидно, що на підготовку вже узгодженого тексту піде, на мій погляд, десь кілька тижнів. Тому говорити про підготовку до виборів, як про можливу швидку, після припинення воєнного стану — там у місяць, два чи три — навряд чи доводиться. Ми, експерти, говоримо про достатній час для підготовки до виборів — шість місяців. Разом з тим я розумію, що є запит суспільства на проведення негайних післявоєнних виборів — очевидно, він буде великим. І навряд чи хтось дасть цих шість місяців на підготовку. Але якщо їх буде хоча б три місяці, то буде вже краще, ніж нічого.

— Тут ще цікаво дуже, пане Андрію, від якої точки відліку. От сьогодні, для прикладу, я якраз зацікавився історичними датами. Сьогодні — день закінчення Ялтинської конференції 1945 року. Згадаємо 1945 рік: закінчення Другої світової війни, Ялтинська конференція, яка визначила майбутню конфігурацію міжнародного права, — лютий. Початок організації ООН — квітень. Капітуляція Німеччини — травень. Кінець Другої світової війни — вересень. Ще майже рік війни. Якщо провести аналогію і думати про повоєнні вибори в Україні, від якої точки? Коли замовкне остання рушниця? Коли поховають Путіна? Коли Трамп щось підпише? Від якої точки?

— Я думаю, що, наприклад, законопроєкт про проведення післявоєнних виборів готувати треба вже. І дуже добре, що нарешті в Парламенті перейшли до цієї роботи. Тут я мушу тільки сказати плюс парламенту за це. Але разом з тим, ми повинні бути свідомими того, що в цьому законопроєкті ми всього не передбачимо для післявоєнних виборів. Якщо він буде в подальшому офіційно внесений до Верховної Ради, ухвалений за основу, я думаю, що на цій стадії варто зупинитися, поки не буде припинено дію воєнного стану. Як тільки буде припинено дію воєнного стану, закон треба ухвалювати негайно.Час припинення дії воєнного стану — це буде точка відліку для підготовки до виборів як таких.

— Якщо справді тиск з боку Америки існує стосовно дедлайнів проведення виборів, якою зараз має бути комунікація України, аби чітко і зрозуміло донести свою точку зору стосовно того, що так швидко це не є можливим?

— Я думаю, хтось переконав чинного президента США Дональда Трампа, що йому потрібно показати якийсь результат перед проміжними виборами до конгресу, де в республіканців справи не надто хороші з точки зору сьогоднішнього дня. З українського боку важливо переконати Дональда Трампа в іншому: що він повинен бути лідером вільного світу, і для Республіканської партії його ж набагато більше шансів буде на виборах до конгресу в листопаді, якщо він дійсно себе покаже лідером вільного світу, а не людиною, яка вступає в якісь закулісні домовленості із державою-агресором, державою, яка є уособленням гітлерівської Німеччини 1939 року. Я думаю, що тут велике значення матиме дипломатія. На жаль, чинний склад адміністрації США має досить низький рівень знання і міжнародного права, і конституційного права. Інакше ми б від них подібних речей ніколи не чули.

— Якщо продовжувати розмову про цю комунікацію між США, Росією і Україною, знаєте, в мене склалося таке цікаве суб’єктивне враження, що це спроба додати в конструкцію ще один пункт, з приводу якого неможливий компроміс. Тобто якщо ми говоримо про 19+1, от 20 пунктів плану, і один — це території, з приводу яких компромісу не видно, то поява ще одного пункту, на який Україна точно не піде, бо неможливо проводити вибори до завершення дії воєнного стану, — це спроба додати ще один глухий кут у цю конструкцію. Чи справедливі мої припущення?

— Так, ваші припущення мають право на існування. Більше того, я би їх ще посилив: не тільки про вибори під час війни, а й про референдум. Адже референдум, проведений не на підставах, передбачених Конституцією України, неминуче викличе питання як легальності, так і легітимності. І дійсно, це лише шлях у безвихідь — пропонувати Україні проводити вибори, референдуми під час повномасштабного вторгнення. Спочатку мир, а потім політичні процеси. І точно політичні процеси, якими є вибори і референдум, не можуть бути предметом жодної міжнародної угоди. Чому? Тому що це питання суверенітету окремо взятої держави. У нашому випадку — України.

— Пане Андрію, дякуємо за цю розмову, за роз’яснення. Андрій Магера, експерт з конституційного права Центру політико-правових реформ, був з нами на зв’язку.

Чи була ця стаття корисна?