Висновок щодо законопроєкту «Про внесення змін до Закону України “Про державну службу” щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» (реєстр. № 8222 від 23.11.2022 р.)

Вікторія Дерець

Центр політико-правових реформ проаналізував проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про державну службу” щодо впровадження єдиних підходів в оплаті праці державних службовців на основі класифікації посад» (реєстр. № 8222 від 23.11.2022 р.) та вважає його актуальним, слушним і таким, що заслуговує на ухвалення.

Водночас, пропонуємо звернути увагу на наступні положення законопроєкту, які, на нашу думку, потребують змін:

1. Обраний у законопроєкті підхід щодо поділу державних органів «у межах юрисдикції за типами» потребує доопрацювання.

По-перше, в ч. 3 ст. 51 редакції законопроєкту пропонуємо державні органи поділяти не за типами в межах юрисдикції, а за юрисдикцією: 1) державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України; 2) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя; 3) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення. З цим пов’язана і пропозиція виключити слова «та типів» з п. 3 абз. 6 ч. 1 ст. 51 редакції законопроєкту.

По-друге, Апарат Верховної Ради України, Секретаріат Кабінету Міністрів України, постійно діючий допоміжний, допоміжні, консультативно-дорадчі органи, утворені Президентом України, Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим, апарати (секретаріати) Ради національної безпеки і оборони України, Центральної виборчої комісії, Рахункової палати, Конституційного Суду України, Верховного Суду, Офісу Генерального прокурора, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини не є державними органами, юрисдикція яких поширюється на всю територію України. З цим пов’язана й пропозиція виключити слова «крім державних органів, визначених абзацом третім частини третьої статті 51 цього Закону» з п. 3¹ ч. 3 ст. 13 редакції законопроєкту.

По-третє, доцільно використовувати термін «центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом», а не «державні органи зі спеціальним статусом» (п. 2 абз. 2 ч. 3 ст. 51 редакції законопроєкту).

А також з п. 2 абз. 2 ч. 3 ст. 51 редакції законопроєкту варто виключити слова «або діяльність яких спрямовується i координується безпосередньо Кабінетом Мiнiстрiв України, до повноважень яких належить формування державної політики в одній чи декількох сферах». Ця пропозиція пояснюється тим, що розмір посадового окладу не повинен залежати від того, ким координується державний орган в Уряді. До того ж це породжуватиме зацікавленість державних органів в тому, щоб їхня діяльність координувалася безпосереднього Кабінетом Міністрів України. А безпосередньої координації з боку Уряду не повинно бути.

Тому пропонуємо викласти ч. 3 ст. 51 редакції законопроєкту таким чином:

«3. З метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи за юрисдикцією поділяються на:

1) державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України:

1.1. міністерства;

1.2. центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;

1.3. інші державні органи, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, їх апарати та секретаріати;

2) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію Автономної Республіки Крим, однієї або кількох областей, міст Києва та Севастополя;

3) державні органи, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, районів у містах, міст обласного значення.

В Апараті Верховної Ради України, Секретаріаті Кабінету Міністрів України, постійно діючому допоміжному, допоміжних, консультативно-дорадчих органах, утворених Президентом України, Представництві Президента України в Автономній Республіці Крим, апаратах (секретаріатів) Ради національної безпеки і оборони України, Центральної виборчої комісії, Рахункової палати, Конституційного Суду України, Верховного Суду, Офісу Генерального прокурора, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини встановлюються розміри посадових окладів відповідно розмірам посадових окладів у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України.»

2. В абзацах 2 та 3 ч. 1 ст. 51 редакції законопроєкту варто відмовитися від співставлення рівня оплати праці типових посад державної служби з приватним сектором України. Не заперечуючи в цілому правильність такої пропозиції, наголошуємо, що законопроєкт не містить уточнення, про які саме посади приватного сектору йдеться. Тому цю норму неможливо буде застосувати на практиці. У зв’язку з цим рекомендуємо:

• з абз. 2 ч. 1 ст. 51 редакції законопроєкту виключити слова «з урахуванням співставлення рівня оплати праці типових посад державної служби з приватним сектором України»;
• виключити абз. 3 ч. 1 ст. 51 редакції законопроєкту.

3. Пропонуємо стилістичне уточнення п. 2 абз. 6 ч. 1 ст. 51 редакції законопроєкту:

«2) рівнів посад, які відрізняються якісними відмінностями в характеристиках складності та відповідальності роботи».

Порівняльна таблиця з пропозиціями змін до законопроєкту додається.