preloader

Що вас цікавить?

3.4. Статистична інформація щодо застосування кримінального законодавства про протидію корупції

29.03.2017
Запобігання корупції /
Антикорупційна експертиза

Висновки і рекомендації до розділу 3.4 


Висновки і рекомендації.

1. У 2015 р. стався певний «сплеск» кількості зареєстрованих кримінальних корупційних правопорушень і в 2016 р. їх рівень майже не знизився. Проте, викликає тривогу той факт, що:

– у 2016 р. порівняно з 2015 р. зменшилась кількість кримінальних корупційних правопорушень, у яких оголошено про підозру – на 5,6%, а за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом – на 8,4%;

– у 2015 р. порівняно з 2014 р. кількість закритих кримінальних проваджень про корупційні правопорушення зросла в 76 разів, а у 2016 р. порівняно з 2015 р. зменшилась лише на 22,6%;

– у 2016 р. порівняно з 2015 р. кількість кримінальних правопорушень, за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом, порівняно з кількістю кримінальних правопорушень, у яких оголошено про підозру, зменшилась на 2,3% (з 79,1% до 76,8%).

2. Невтішними є дані щодо кількості осіб, засуджених за вчинення корупційних злочинів. Так:

– кількість таких осіб невпинно і суттєво зменшується з року в рік і за три роки зменшилась майже на 60%. Отже, заходи, які мали б сприяти більш інтенсивному виявленню корупційних злочинів та забезпеченню невідворотності покарання, залишаються недієвими;

– до кримінальної відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення у 2013–2016 рр. майже не притягувались вищі посадові особи держави і державні службовці 1 категорії (категорії «А»);

– частка осіб, засуджених за вчинення корупційних злочинів (відносно загальної кількості осіб, щодо яких розглядалися такі кримінальні провадження), також з 2013 р. зменшилась з 82% до 80%;

– частка осіб, які притягувались до відповідальності за зазначені злочини і були виправдані судом, збільшилась з 2% у 2013 р. до 5,6% у 2016 р. Загалом це добре (виправдувальні вироки, якщо вони законні та справедливі, є показником якісної роботи судів), але в контексті реалій боротьби з корупцією, а особливо у порівнянні з набагато меншою кількістю виправдувальних вироків у провадженнях по інших, не корупційних злочинах (0,3%), тенденція насторожує;

– частка осіб, стосовно яких кримінальні справи закрито, майже не зменшується. Якщо порівнювати показники 2013 і 2014 років (17% та 23%) з показниками 2015 і 2016 років (15% та 14,4% відповідно), то спостерігається незначне зниження цих неформальних практик. Проте, саме наприкінці 2014 р. до КК були внесені зміни, якими практично заборонено звільнення від кримінальної відповідальності за корупційні злочини (відповідно, і закриття проваджень). Тому статистика повинна показувати не незначне, а різке зниження цих показників;

– кількість осіб, яких було позбавлено права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю за корупційні злочини, з 2013 р. по 2016 р. постійно зменшувалась і врешті-решт зменшилась з 975 до 317, тобто більше ніж утричі. Отже, особи, які вчинили відповідні правопорушення, продовжують або мають можливість продовжувати свою корупційну діяльність.

3. В контексті застосування антикорупційних положень КУпАП проблемами виглядає те, що:

– у 2013–2016 рр. кількість осіб, справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, щодо яких закрито, становила від ¼ до майже 1/3 від кількості осіб, справи щодо яких розглядались, і з року в рік зростала;

– водночас, загальна кількість осіб, на яких накладено стягнення, у 2013–2016 рр. знизилась майже на 12%;

– у 2015–2016 рр. суди жодного разу не застосовували за відповідні правопорушення додаткове стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади.

4. Наявна статистична інформація щодо застосування кримінального законодавства про боротьбу з корупцією свідчить про таке:

– цієї інформації явно замало, вона є неповною і не дозволяє належно аналізувати діяльність з протидії корупції за її предметом, суб’єктами та іншими показниками. Наприклад, у формі 7 складеного ДСА Звіту про склад засуджених є дані про засудження за корупційні злочини працівників, студентів, навіть учнів шкіл і ліцеїв, але не суддів, прокурорів, керівників ЦОВВ та інших конкретних категорій осіб, уповноважених на виконання функцій держави і місцевого самоврядування;

– зазначена інформація є нестандартизованою, відсутні будь-які законодавчі вимоги щодо порядку її збирання, обліку, систематизації, оформлення тощо; кожен окремий державний орган (прокуратура, МВС, МЮ, ДСА, ВС, ВСС та ін.) створює її на свій смак;

– загальної інформації щодо кількості оперативно-розшукових справ, заведених спеціально уповноваженими суб’єктами у сфері протидії корупції, та їх результативності немає. Отже, хоча б приблизно оцінити ефективність діяльності оперативно-розшукових підрозділів суспільство не може. Такі дані є лише у Звіті НАБ і стосуються лише цього органу;

– точної статистики відповідних кримінальних проваджень, які були закриті на стадії досудового розслідування, та адміністративних справ, які були припинені на стадії складання протоколу, у т.ч. внаслідок корупційного втручання, не існує, системи їхнього обліку з моменту виявлення і до моменту відбуття покарання (стягнення) не створено;

– відомості про розмір збитків і шкоди, завданих корупційними правопорушеннями та правопорушеннями, пов’язаними з корупцією, стан та обсяги їх відшкодування є надзвичайно суперечливими; належного загального обліку таких збитків, шкоди, у т.ч. відшкодованих, а також відомостей про конфіскацію предметів та доходів від кримінальних корупційних правопорушень немає. Їх облік, який веде НАБ, показав, що більшість проваджень, переданих НАБ та САП до суду, стосується випадків вчинення відносно незначних корупційних діянь, а завдана шкода майже не відшкодовується. Це є певним свідченням недостатньої ефективності діяльності цих органів;

– звітів про кошти та інше майно, одержані внаслідок корупційних правопорушень, повернуті в Україну з-за кордону, та розпорядження ними, не існує, такий централізований облік не ведеться.

Таким чином, актуальним є питання щодо розробки і прийняття Закону «Про кримінальну статистику» та його наступна імплементація.

Необхідно розробити і прийняти загальні вимоги до кримінальної статистики. При цьому мають враховуватися не тільки абсолютний рівень і коефіцієнт корупційної та іншої злочинності, її структура і динаміка, а також індексуватися судимість, латентність, суспільна небезпека, віктимізація тощо. Повинна існувати по кожному з видів кримінальних правопорушень, у т.ч. корупційних, повна картина всіх обставин його вчинення, починаючи з характеристики суб’єкта і його мотиву та закінчуючи докладними характеристиками діяння. І, зрозуміло, повинна бути повна картина юридичних наслідків злочину – покарання й інших заходів кримінально-правового характеру, звільнення від покарання, причин припинення переслідування і реальних наслідків такого припинення.