exit
search

Лютий 2020

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка –прохання надіслати листа за адресою doboni@pravo.org.ua (Мар'яна Добоні, менеджер з комунікації).

Політичний аналіз подій 17 – 24 лютого 2020 року

Політичний аналіз подій 10 – 17 лютого 2020 року

Політичний аналіз подій 4 – 10 лютого 2020 року 

Політичний аналіз подій 17 – 24 лютого 2020 року

Конституційний Суд визнав неконституційною ліквідацію Верховного Суду України та конкурс для його суддів

1. Подія

18 лютого Конституційний Суд України визнав неконституційними положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», які передбачали ліквідацію Верховного Суду України, конкурс для його суддів до нового Верховного Суду та отримання довічного грошового утримання за старими правилами суддями у відставці, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання і не пропрацювали після цього ще три роки (яке щонайменше вдвічі нижче за утримання за новим законом про судоустрій).

Конституційними були визнані положення про створення нового Верховного Суду та призначення суддів до нього за результатами конкурсу, а також положення, за яким повноваження суддів-«п’ятирічників» припиняються після закінчення п'ятирічного строку, а щоб далі працювати суддями, вони мають узяти участь у конкурсі на загальних засадах.

2. Оцінка ЦППР

Рішення Конституційного Суду України суттєво не вплине на роботу Верховного Суду. Суд встановив, що відбулося лише перейменування найвищого інституту судової влади, а тому судді Верховного Суду України мають продовжувати виконувати свої повноваження як судді Верховного Суду. Щоправда, дехто із суддів Верховного Суду України в межах конкурсу не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в касаційному суді. Імовірно, Парламент має визначити порядок переведення суддів Верховного Суду України до перейменованого суду.

Визнання неконституційними положень щодо довічного грошового утримання на практиці може призвести до посилення кадрового голоду в судовій системі внаслідок нової хвилі відставок та відсутності Вищої кваліфікаційної комісії суддів, яка відповідає за добір нових суддів. На думку експерта ЦППР Романа Куйбіди: «Після нової хвилі відставок кількість суддів у відставці і тих, хто залишиться працювати, може зрівнятися. Тягар утримання такої витратної та малоефективної судової системи може посилити соціальну напругу в суспільстві».        

З детальним аналізом рішення Конституційного Суду України, підготовленим експертами ЦППР, можна ознайомитися за посиланням.

 

Відсутність змін  судовій системі в довгостроковій перспективі призведе до збідніння населення – МВФ

1. Подія

19 лютого постійний представник Міжнародного валютного фонду в Україні Йоста Люнгман на макроекономічній дискусії Американської торговельної палати в Києві серед сфер, де Україна особливо відстає від країн Європи, назвав судову систему та верховенство права. Також він описав три сценарії можливого розвитку України:

1) повне реформування, яке передбачає, зокрема, подолання зазначеного вище відставання і зростання ВВП на 6 % щорічно;

2) часткові реформи, зокрема, збереження розриву в судовій системі і зростання ВВП на 4 % щорічно;

3) відкат реформ, внаслідок якого через 20 років населення стане біднішим на 20 %. Нинішній темп реформ в Україні – це сценарій між другим (часткові реформи) та третім (відкат реформ).

2. Оцінка ЦППР

Експерт ЦППР Роман Смалюк вважає: «Позиція Йоста Люнгмана вказує на те, що міжнародні партнери не бачать істотних зрушень у покращенні діяльності судової системи в Україні. Це свідчить про необхідність впровадження комплексних реформ у сфері верховенства права, від чого залежатиме економічне зростання і добробут українців».

Нагадаємо, що експерти ЦППР розробили концепт нової судової реформи з п’яти першочергових заходів, зокрема:

  1. Реорганізувати органи з добору суддів і притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, змінивши підхід до їх формування.
  2. Запровадити моніторинг дотримання суддівських обов'язків як додатковий механізм забезпечення підзвітності суддів.
  3. Удосконалити процедури кваліфікаційного оцінювання і запровадити перегляд окремих рішень попереднього складу ВККС.
  4. Покращити доступність правосуддя, запровадити повноцінний суд присяжних і перегляд вироків свавільно засуджених.
  5. Створити Антикорупційну палату Верховного Суду.

Політичний аналіз подій 10 – 17 лютого 2020 року

Народні депутати хочуть урівняти грошове забезпечення суддів у відставці

1. Подія

7 лютого група народних депутатів з фракцій «Слуга народу», «Опозиційна платформа – за життя» внесла до Парламенту законопроект № 3032, що передбачає право судді на отримання високого щомісячного довічного грошового утримання незалежно від того, чи пройшов він кваліфікаційне оцінювання.

Зараз суддя у відставці може розраховувати на підвищений розмір довічного грошового утримання, якщо він пройшов кваліфікаційне оцінювання та відпрацював після щонайменше три роки.

2. Оцінка ЦППР

Автори законопроекту пропонують урівняти суддів, які не пройшли/пройшли кваліфікаційне оцінювання. Слід нагадати, що представники української влади у 2015 році пояснювали потребу в такому оцінюванні поширеністю корупції та некомпетентністю серед суддів, майже повною відсутністю довіри до судової системи в громадян, а також негативним досвідом політичного втручання в процедуру призначення суддів у минулому.

Реалізація запропонованих змін призведе до значного збільшення бюджетних витрат на утримання суддів, частина з яких мала би бути звільнена або була звільнена за результатами кваліфікаційного оцінювання, що вочевидь спотворює ідеї очищення судового корпусу, закладені в 2016 році.

Тягар, який несуть платники податків на утримання суддів у відставці, значно зросте. Передбачене законом зростання виплат з Пенсійного фонду України не закладені в державному бюджеті.

У зв’язку з цим законопроект доцільно відхилити.

 

 

 

Зареєстровано законопроект щодо підсудності справ з тимчасово окупованого Криму

1. Подія

10 лютого народні депутати з фракції «Слуга народу» Р. Горбенко та Т. Тарасенко внесли до парламенту законопроект № 3048 про встановлення альтернативної підсудності для цивільних справ, підсудних судам розташованим в тимчасово окупованому Криму. Наразі такі справи розглядають суди м. Києва.

Автори законопроекту пропонують встановити, що якщо одна із сторін спору – фізична особа постійно проживає в тимчасово окупованому Криму, то розгляд справи за її клопотанням може здійснювати будь-який місцевий загальний суд Херсонської області, а якщо справа підсудна апеляційному суду – Херсонський апеляційний суд. Таке клопотання може подаватися одночасно з позовною заявою або після відкриття провадження у справі.

2. Оцінка ЦППР

Запропонований авторами механізм містить недоліки. Зокрема, право сторони подати клопотання про передання спору після відкриття провадження у справі на практиці може призвести до зловживання цим механізмом для затягування розгляду справи, оскільки фактично сторона може подати відповідне клопотання перед виходом суду до нарадчої кімнати, що зумовить необхідність повторного розгляду справи. Крім того, така можливість суперечить положенням Цивільного процесуального кодексу України, який визначає, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду (ч. 2 ст. 31).

Загалом ідея покращити доступ до правосуддя для осіб, які постійно проживають на тимчасово окупованій території, є правильною. Проте спосіб, у який автори законопроекту № 3048 намагаються це здійснити, вимагає доопрацювання.

 

Уряд пропонує відновити третейське судочинство в Україні

1. Подія

10 лютого Уряд вніс до Парламенту законопроект № 3045 щодо вдосконалення порядку утворення та діяльності третейських судів з метою відновлення довіри до третейського суду.

Проектом запропоновано:

  • вдосконалити порядок реєстрації постійно діючих третейських судів (єдиним органом реєстрації запропоновано зробити Міністерство юстиції);
  • посилити вимоги до організацій, при яких можуть утворюватися постійно діючі третейські суди (неприбутковий характер та принаймні 5 років діяльності до створення третейського суду);
  • розширити повноваження Третейської палати, зокрема, віднести до її повноважень встановлення відповідності засновника третейського суду вимогам закону;
  • розширити компетенцію третейських судів, зокрема повернути повноваження розглядати спори щодо нерухомості.

2. Оцінка ЦППР

У законопроекті закладено ідеї, які дійсно можуть справити позитивний вплив на розвиток третейського судочинства в Україні, що з часом призведе до зменшення навантаження на суди.

Раніше внаслідок надто ліберальних вимог було утворено багато «кишенькових» третейських судів, які використовувалися для рейдерського заволодіння майном. Після цього законодавець значно звузив компетенцію третейських судів, що нівелювало їх роль як способу вирішення спорів, альтернативного судовому.

Суттєве підвищення вимог до засновників третейських судів із розширенням компетенції цих судів зможе вирішити зазначені проблеми. 

 

Парламент вчергове може заполітизувати конкурс з обрання директора ДБР

1. Подія

Минулого тижня, 12 лютого, парламентський Комітет з питань правоохоронної діяльності визначився з кандидатами, яких буде рекомендовано Верховній Раді для включення до складу комісії з проведення конкурсу на зайняття посади директора Державного бюро розслідувань. Рекомендації комітету отримали двоє його ж членів – народні депутати Юлія Яцик та Владлен Неклюдов (обоє є членами фракції «Слуга народу»), а також Юрій Пономаренко, викладач Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого (м. Харків).

2. Оцінка ЦППР

Подібна ситуація вже мала місце під час минулого конкурсу з обрання директора ДБР, коли до складу відповідної конкурсної комісії Верховна Рада делегувала народних депутатів (минулого разу – одразу трьох). У результаті минулий конкурс відзначився низкою скандалів через вплив політиків на роботу конкурсної комісії. Адже делегування представників як Верховної Ради, так і Кабінету Міністрів та Президента України було обумовлене лише логікою політичної боротьби. Відповідно, принцип відбору директора ДБР був похідним від політики, а не права.

Задля уникнення подібних ситуацій в окремих законах були запроваджені запобіжники. Для прикладу, у Законі «Про Національне антикорупційне бюро України» міститься положення, що до конкурсної комісії з відбору директора НАБУ не можуть входити особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Аналогічне положення міститься в самому Законі «Про запобігання корупції» – у статті, яка визначає порядок відбору голови Національного агентства з питань запобігання корупції.

Незважаючи на те, що аналогічне положення відсутнє в Законі «Про Державне бюро розслідувань», Верховній Раді доцільно просто застосувати аналогічний підхід і щодо делегатів до конкурсної комісії з обрання директора ДБР. Іншими словами, Верховна Рада може відхилити рекомендацію профільного комітету, а профільний комітет – повторно подати рекомендації лише з числа осіб, які не уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

 

Чи буде платити штраф Президент України?

1. Подія

14 лютого Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) повідомило на своєму веб-сайті про проведення перевірки своєчасності подання повідомлення про суттєві зміни в майновому стані Президентом України Володимиром Зеленським.

Перед цим також повідомлялося, що народний депутат з фракції «Європейська Солідарність» Олексій Гончаренко звернувся до НАЗК щодо порушення Президентом України Володимиром Зеленським вимог законодавства про обов’язкове декларування витрат на відпочинок, зазначивши, що під час перебування в Омані Президент проживав разом з дружиною та дітьми в 5-зірковому готелі «Al Bustan Palace Ritz-Carlton Hotel», вартість проживання в люксі якого становить близько 100-135 тис. грн на добу, а загалом за період відпустки не менше 2,5 млн грн. Окрім того, вартість перельоту чартерним рейсом становить від 63 до 75 тис. дол. США.

15 лютого прес-служба Президента України повідомила, що під час панелі «Townhall on Ukraine» в межах 56-ї Мюнхенської конференції з питань безпеки Володимир Зеленський закликав не називати Україну корумпованою державою, бо це вже неправда.

Нарешті, програма «Схеми» поширила інформацію, що Володимир Зеленський повернувся з Оману тим самим літаком, яким перед цим у той же день в Оман прилетів секретар російської РНБО Микола Патрушев.

2. Оцінка ЦППР

Як випливає з примітки до ст. 50 та ч. 2 ст. 52 Закону «Про запобігання корупції», у разі суттєвої зміни у майновому стані Президента України, зокрема здійснення ним видатку або отримання ним подарунку на суму понад 105,1 тис. грн, він у 10-денний строк з моменту здійснення видатку чи отримання подарунку зобов’язаний повідомити про це НАЗК. Ця інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті НАЗК.

Згідно із ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни в майновому стані є правопорушенням, пов’язаним з корупцією, яке тягне за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 – 3400 грн).

Складати протоколи про зазначене правопорушення уповноважене НАЗК, а розглядають справу про його вчинення судді місцевих судів (статті 221, 255 КУпАП).

Ні Закон «Про запобігання корупції», ні КУпАП не роблять винятків для Президента України щодо неможливості притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов’язані з корупцією. Примітка до ст. 172-6 КУпАП суб’єктом правопорушень у цій статті визначає осіб, які відповідно до частин 1 та 2 ст. 45 Закону «Про запобігання корупції» зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Частини 1 та 2 ст. 45 указаного Закону, незважаючи на існування досить абстрактної конституційної норми про недоторканність Президента України (ст. 105), вказують, що декларацію зобов’язані подавати особи, зазначені в підпункті 1 пункту 2 частини 1 статті 3, а у цьому підпункті прямо згадується Президент України.

Якби зазначена недоторканність мала на увазі імунітет Президента України від адміністративної відповідальності, то Верховна Рада України не повинна була включати згадку про Президента України до статей 3, 50, 56 Закону «Про запобігання корупції» при ухваленні цього Закону, а Президент України, відповідно, не повинен був підписувати його. Проте цього не ставалося жодного разу, коли цей Закон ухвалювався і коли до нього вносилися зміни. Тому слід вважати, що недоторканність Президента має на увазі лише імунітет від кримінальної відповідальності, адже ст. 111 Конституції України передбачає, що Президент України може бути усунений з поста в порядку імпічменту лише у разі вчинення ним злочину.

Відповідно до ст. 59 Закону «Про запобігання корупції» відомості про осіб, яких притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення пов’язаних з корупцією правопорушень, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, що формується та ведеться НАЗК.

 

Політичний аналіз подій 4 – 10 лютого 2020 року 

Дії і заяви Президента В. Зеленського у сфері судової реформи є непослідовними

1. Подія

5 лютого Президент Володимир Зеленський заявив: «У нас складна ситуація з судами. Вона завжди була дуже складна. Вони – особистості в цій країні. Ми зараз з цим боремося. … Ми з вами, я впевнений, ще доживемо до моменту, коли буде перезавантажена судова система. При цьому я знаю, що в Україні є дуже багато порядних суддів, але, на жаль, є і велика кількість проблемних кейсів, які не дають розвиватись Україні, не дають можливості інвестицій, як українських так і західних».

Напередодні ж, 4 лютого, Президент призначив членом Вищої ради правосуддя (ВРП) Тетяну Розваляєву, колишню суддю Вищого адміністративного суду України. Під час перебування на посаді судді вона входила до т. зв. «п'ятої палати», створеної екс-президентом В. Януковичем для розгляду позовів проти нього, Парламенту, Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Як зазначали експерти ЦППР ще в 2010 році, аналізуючи рішення цієї палати: «... можна побачити стійку тенденцію до створення судом штучних бар'єрів для задоволення вимог позивачів до найвищих органів влади, як тих, що подано, так і тих, які будуть надходити у майбутньому». Вона ж ухвалила рішення, яке серед іншого призвело до програшу України в Європейському суді з прав людини у справі «Олександр Волков проти України».

Торік Президент Володимир Зеленський призначив до складу ВРП Оксану Блажівську, яка почала суддівську кар'єру в 2010 році, коли її батько був заступником генеральних прокурорів – спочатку Олександра Медведька, а потім – Віктора Пшонки. Рух «Чесно: фільтруй суд» виявив факти недекларування нею майнових прав, що не відповідає критерію доброчесності.

Також у серпні 2019 року Президент створив Комісію з питань правової реформи, яка фактично має розробити стратегію судової реформи на найближчі роки. Проте і до складу цієї комісії увійшло п’ятеро суддів з висновками Громадської ради доброчесності щодо їх невідповідності критерію доброчесності.

2. Оцінка ЦППР

Твердження Президента про складну ситуацію із судовою системою та потребу у її перезавантаженні є правильними. Проте його дії у цій сфері не узгоджуються із задекларованими цілями. Нова політична влада в значній мірі робить ставку на суддів із сумнівною репутацією. На думку експертів ЦППР, оновлення судової системи слід розпочинати саме з перезавантаження органів суддівського врядування, до якого з правом вирішального голосу слід долучити фахівців з громадськості та міжнародних експертів.

 

Набрав чинності закон, який частково вдосконалює розгляд судових справ

1. Подія

8 лютого набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Ключові новели закону:

  • встановлення додаткових процесуальних фільтрів допуску справ до Верховного Суду, що в майбутньому може призвести до зменшення навантаження на нього;
  • встановлення обов'язку апеляційної та касаційної інстанцій у разі закриття провадження внаслідок того, що справа має бути розглянута за правилами іншого виду судочинства, передати її на розгляд до компетентного суду першої інстанції;
  • звуження можливостей для застосування заходів забезпечення позову, зокрема встановлення недопустимості вжиття заходів, які мають наслідком втручання (припинення, відкладення, зупинення) у проведення публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави чи територіальної громади;
  • закріплення за Господарським судом м. Києва виключної юрисдикції щодо господарських спорів проти центральних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій, Національного банку України та Рахункової палати.

2. Оцінка ЦППР

Раніше ЦППР давав висновок щодо первісної редакції проекту цього закону, які частково були враховані.

Закон передбачає як позитивні, так і негативні зміни. Запровадження додаткових фільтрів допуску справ до Верховного Суду може стати позитивним кроком, хоча водночас це може погіршити доступ до суду в умовах провалу реформування апеляційних судів. Водночас відповідні положення сформульовані надто заплутано, що не свідчить про високу якість закону.

Викликає також стурбованість рішення законодавця звузити можливості забезпечення позову у справах, що може вплинути на ефективність виконання судового рішення. Крім того, не зовсім вдалим є рішення про закріплення спорів щодо центральних органів виконавчої влади виключно за господарським судом м. Києва, оскільки це створює можливості маніпуляції із територіальною підсудністю справ (для того щоб справа потрапила до цього суду достатньо буде лише залучити як співвідповідача відповідний орган влади).

 

Вища рада правосуддя провалила судову реформу Президента Зеленського

1. Подія

6 лютого 2019 року ВРП ухвалила рішення «Щодо питання про затвердження персонального складу Комісії з питань доброчесності та етики». У своєму рішенні ВРП констатувала неможливість формування персонального складу Комісії з питань доброчесності та етики, оскільки міжнародні організації, які, на думку ВРП, мають право подати кандидатури до складу Комісії, не зробили цього у встановлений законом строк.

Нагадаємо, 7 листопада 2019 року набрав чинності ініційований Президентом Володимиром Зеленським Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування». Серед іншого, закон передбачив перезавантаження Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі – ВККС) та перевірку чинних членів чинних членів ВРП Комісією з питань доброчесності та етики з залученням міжнародних експертів. Закон також надав повноваження ВРП затверджувати склад Комісії з відбору нового складу ВККС, правила конкурсу та склад Комісії з питань доброчесності та етики.

26 грудня 2019 року почався конкурс до Вищої кваліфікаційної комісії суддів, у якому до 3 січня 2020 року міжнародні організації мали делегувати своїх представників до складу конкурсної комісії, а конкурсанти подати документи для участі в конкурсі до 13 січня. Оскільки жодна з міжнародних організацій не подала свої кандидатури, 21 січня ВРП повторно звернулася до міжнародних організацій надати кандидатури, попередньо продовживши строк подання міжнародними організаціями кандидатур до складу конкурсної комісії до 5 лютого. Однак і цього разу міжнародні експерти не подали у ВРП свої кандидатури. У зв’язку з цим 4 лютого ВРП знову продовжила строк для формування міжнародними та іноземними організаціями конкурсної комісії для проведення конкурсу до ВККС до 10 березня.

З метою взяти участь у формуванні Комісії з питань доброчесності та етики 27 листопада 2019 року Агентство США з міжнародного розвитку та Посольство Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії в Україні надіслали на адресу ВРП пропозиції щодо міжнародних експертів до складу Комісії з питань доброчесності та етики, про що, зокрема, повідомило Офіційне інтернет-представництво Президента України.

Однак ВРП вирішила відхилити ці кандидатури, оскільки витлумачила закон таким чином, що подавати кандидатури до Комісії можуть виключно організації, які офіційно внесені у реєстр організацій, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції.

2. Оцінка ЦППР

У політичному аналізі подій 9-16 грудня 2019 року експерти ЦППР висловлювали сумнів, що міжнародні організації делегують своїх представників до складу конкурсної комісії для відбору нового складу ВККС. Адже ВРП, затвердивши порядок проведення конкурсу, повністю нівелювала відведену законом роль міжнародних експертів та створила можливість для маніпулятивного добору.

На думку експертів ЦППР, чергове продовження ВРП строку для подання кандидатів до складу конкурсної комісії є спробою ВРП перекласти свою вину в провалі формування нової ВККС на міжнародні організації. Сумнівно, що міжнародні організації, які вже двічі не надіслали свої представників у строк, встановлений ВРП, зроблять це третього разу. Виходом із ситуації може бути коригування закону, яке усуне ВРП від процедури формування нової ВККС.

Також очевидно, що ВРП була не зацікавлена у формуванні Комісії з питань доброчесності та етики, яка потенційно загрожує втратою посад частині нинішнього складу ВРП. Закон чітко визначив, що до складу Комісії можуть бути рекомендовані лише ті експерти, з-поміж яких обиралася Громадська рада міжнародних експертів, сформована відповідно до закону «Про Вищий антикорупційний суд». Таким чином, подані на розгляд ВРП кандидатури відповідали критеріям, визначеним законом.

Наразі єдиним можливим способом розблокування формування Комісії з питань доброчесності та етики є внесення змін до закону. На думку експертів ЦППР, слід змінити закон таким чином, щоб усунути будь-які можливості для ВРП блокувати утворення Комісії з питання доброчесності та етики, а також усунути її від участі у формуванні конкурсної комісії для формування нового складу ВККС.

 

Законних підстав для звільнення з посади Директора НАБУ наразі не існує

1. Подія

У Верховній Раді зареєстрували проект Постанови про звільнення Артема Ситника з посади Директора Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) (реєстр. №3039 від 07.02.2020 року). Ініціатори законопроекту – вісім депутатів депутатської фракції політичної партії «Слуга народу» і один – «Європейська солідарність».

2. Оцінка ЦППР

У ч. 1 ст. 6 Закону «Про Національне антикорупційне бюро України» вказано, що Директор НАБУ призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України в порядку, визначеному цим Законом, а в абзаці шістнадцятому ч. 4 цієї статті підкреслено, що «Директора Національного бюро не може бути звільнено, а указ Президента України про його призначення не може бути скасовано, крім підстав, зазначених у цій частині» (тобто у частині 4 ст. 6 Закону).

Наразі не існує жодної підстави для звільнення Директора НАБУ, передбаченої пунктами 6–12 частини 4 ст. 6 Закону, а положення п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону «Про Національне антикорупційне бюро України» (згідно з яким не може бути призначена на посаду в НАБУ особа, на яку протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення корупційного правопорушення, або притягалася судом до відповідальності за вчинення умисного злочину) не стосується підстав звільнення з посади чинного керівника або працівника НАБУ.

Директор НАБУ також не підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності відповідно до Закону «Про Національне антикорупційне бюро України», оскільки не існує ані органу, який міг би винести відповідне рішення стосовно нього, ні процедури: Кодекс законів про працю України застосований бути не може, оскільки підстави і процедура застосування дисциплінарного стягнення до працівників НАБУ регламентуються виключно вказаним Законом, а рішення притягнути самого себе до дисциплінарної відповідальності Директор НАБУ ухвалити не може, виходячи з принципу nemo judex in causa sua – ніхто не суддя у своїй справі. Національне бюро відповідно до Закону не є центральним органом виконавчої влади, а його Директор не є ані членом Кабінету Міністрів України, ані керівником центрального органу виконавчої влади – тому до нього не можуть бути застосовані і положення п. 12 ч. 1 ст. 42, ст. 45 Закону «Про Кабінет Міністрів України» щодо дисциплінарної відповідальності.

 

Президент України затвердив нову структуру Державного бюро розслідувань, Положення про Раду громадського контролю та Порядок її формування

1. Подія

5 лютого Президент України затвердив Указом №41/2020 організаційну структуру Державного бюро розслідувань (ДБР) та Указом №42/2020 Положення про Раду громадського контролю при ДБР та Порядок її формування.

Відповідно до Указу, організаційна структура передбачає наявність таких новацій: у ДБР створюється Інститут підготовки кадрів Бюро та Науково-дослідний інститут судових експертиз Бюро.

Нове Положення про РГК ДБР збільшує строк її повноважень до двох років, уточнює порядок дострокового припинення повноважень членів тощо. Порядок формування РГК передбачає, що відтепер окрім онлайн-голосування кандидати мають написати есе та пройти співбесіду із конкурсною комісією.

2. Оцінка ЦППР

Відповідно до ухвалених змін Законом №305-ІХ (грудень 2019 року) до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» структура ДБР, Положення про Раду громадського контролю та Порядок її формування затверджуються Президентом України за поданням Директора ДБР.

Стосовно змін до організаційної структури ДБР, то вони мають позитивний характер. Насамперед створення власної експертної установи є важливим кроком до підвищення ефективності досудового розслідування, особливо враховуючи підслідність Бюро та необхідність звертатись в першу чергу до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, що входить в Експертну службу МВС України (потенційний конфлікт інтересів).

Стосовно змін до документів, які регулюють діяльність РГК ДБР, то вони з концептуальної точки зору мають позитивний характер. Оскільки цей орган наділений значними повноваженнями, то посилення гарантій його діяльності через уточнення законодавчих положень є важливим. РГК ДБР делегує трьох членів до Дисциплінарної комісії при ДБР, загальна чисельність якої становить п‘ять осіб, тобто більшість голосів отримує громадськість. Таким чином, це є потужним інструментом впливу на Бюро. За попередні два скликання РГК йшла запекла боротьба, зокрема із порушенням законодавства, а Дисциплінарна комісія так і не була створена. Запропонований двоетапний відбір має мінімізувати ризик неправомірного захоплення інституту притягнення до дисциплінарної відповідальності в Бюро.

Водночас викликає занепокоєння надання Директору ДБР повноважень, не передбачених профільним Законом (затвердження складу РГК), а також закріплення нових вимог до членів РГК, непередбачених Законом (наприклад стаж роботи 10 років за спеціальністю). Оскільки Закон про ДБР таких повноважень чи вимог не містить, а підзаконний акт має нижчу юридичну силу, то вони можуть стати предметом оскарження в адміністративному суді.

 

Парламентський комітет не відхилив законопроекти, які мають на меті збільшити кількість осіб, що тримаються в місцях несвободи

1. Подія

5 лютого Комітет ВРУ з питань правоохоронної діяльності направив на доопрацювання суб’єктам права законодавчої ініціативи законопроекти реєстр. №№ 2611, 2620 та альтернативний до нього — 2620-1.

Вказаними законопроектами пропонується доповнити ч. 4 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України додатковими підставами, з огляду на які слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою може не визначати для цього ж підозрюваного, обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Законопроектом № 2611 пропонується поширити дію зазначеного положення ч. 4 ст. 183 КПК України на кримінальні провадження щодо особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів; законопроектами №№2620 та 2620-1 — на кримінальні провадження щодо тяжких та особливо тяжких корупційних злочинів.

2. Оцінка ЦППР

Згідно з пояснювальними записками до вказаних законопроектів, їхньою метою є належне запобігання ризикам, які можуть перешкодити завданням кримінального провадження щодо перелічених категорій злочинів. Водночас судова статистика спростовує наведені твердження суб’єктів права законодавчої ініціативи. Адже, для прикладу, у 2018 році лише у 1,68% всіх випадків, коли було обрано запобіжний захід у вигляді застави, мало місце порушення обов’язків, покладених на підозрюваних, обвинувачених. Іншими словами, обрання запобіжного заходу у вигляді застави не зумовлює системних та значних проблем для кримінального судочинства.

Натомість суб’єкти права законодавчої ініціативи замовчують або легковажать тією обставиною, що їхні пропозиції матимуть наслідком збільшення кількості осіб, які перебувають у місцях несвободи. Притому, за оцінкою Європейського суду з прав людини та інших компетентних органів, Україна давно має глибоку та системну проблему з місцями несвободи.

Для прикладу, 30 січня цього року Європейських суд з прав людини ухвалив пілотне рішення у справі «Сукачов проти України», у якому вкотре наголосив на структурній проблемі щодо поганих умов тримання осіб під вартою в Україні. ЄСПЛ одноголосно встановив порушення статті 3 (заборона нелюдяного або такого, що принижує гідність, поводження або покарання) Європейської конвенції з прав людини через кумулятивний ефект переповненості, погане освітлення та вентиляцію і санітарні умови в камерах, у яких утримувався заявник.

ЄСПЛ припустив, що зазначену проблему не вдасться розв’язати лише шляхом збільшення фінансових асигнувань на пенітенціарну систему. Україні натомість слід переглянути чинне законодавство і практику щодо утримання під вартою до суду і винесення вироків за злочини, а також щодо альтернативних ув’язненню покарань.

Тому ЄСПЛ рекомендував якомога ширше використовувати альтернативи досудового утримання під вартою, такі як домашній арешт, обмеження на покидання або доступ до відповідного місця без дозволу, надання застави або нагляд і допомога відомства, визначеного судовим органом. Крім того, у цьому рішенні ЄСПЛ кілька разів повторив, що прокурорів та інших працівників органів правопорядку України слід заохочувати до зменшення частоти звернень до суду з клопотаннями про тримання під вартою та його продовження (окрім найбільш серйозних справ), а суддів — до використання альтернатив триманню під вартою найбільш можливою мірою.

Відтак, з огляду на практику національних та міжнародних органів правосуддя, Комітет з питань правоохоронної діяльності мав би рекомендувати Парламенту відхилити вказані законопроекти.