exit
search

Грудень

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка –прохання надіслати листа за адресою doboni@pravo.org.ua (Мар'яна Добоні, менеджер з комунікації).

Політичний аналіз подій 16 – 23 грудня 2019 року

Політичний аналіз подій 9 – 16 грудня 2019 року

Політичний аналіз подій 2 – 9 грудня 2019 року

 

Політичний аналіз подій 16 – 23 грудня 2019 року

Висновок Конституційного Суду України щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України
(щодо зменшення конституційного складу Верховної Ради України та закріплення пропорційної виборчої системи)

1. Опис правової ситуації

16.12.2019 року Конституційний Суд України надав позитивний висновок у справі щодо відповідності законопроекту про внесення змін до статей 76 та 77 Конституції України (щодо зменшення конституційного складу Верховної Ради України та закріплення пропорційної виборчої системи) (реєстр. № 1017) вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Однак у пункті 2 резолютивної частини висновку КСУ висловив власну юридичну позицію, зазначивши:

- Конституція України має встановлювати чіткі та однозначні приписи, що народні депутати України обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування;

- визначення типу виборчої системи, її ознак та особливостей є питанням політичної доцільності та має вирішуватися Парламентом відповідно до його конституційних повноважень за умови дотримання конституційних принципів та демократичних стандартів організації й проведення виборів, а отже, немає потреби (імперативності) для закріплення типу виборчої системи в Конституції України;

- пропоноване законопроектом положення щодо зменшення конституційного складу Верховної Ради України повинне розглядатися у взаємозв’язку з іншими положеннями Конституції Україні, які визначають певну (конкретну) кількість народних депутатів України, а тому при внесенні таких змін має бути дотримана відповідна домірність та збережена системність усіх положень Конституції України;

- у разі ухвалення Верховною Радою України пропонованого законопроектом виникне розрив у часі між моментом (днем) припинення повноважень Парламенту і моментом (днем) набуття їх новообраним Парламентом, а це призведе до порушення конституційного принципу безперервності функціонування законодавчої влади.

2. Контраргумент відповідного органу влади

-

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

-

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Конституція України, Закон України «Про Конституційний Суд України», Регламент Верховної Ради України

5. Експертна позиція ЦППР

Висновки КСУ у справах за конституційним зверненням ВРУ щодо будь-яких законопроектів про внесення змін до Конституції України є обов’язковими для Парламенту.

Рекомендуємо ВРУ врахувати юридичні позиції КСУ, які вказані в резолютивній частині Висновку. Відповідно, рекомендуємо доопрацювати цей законопроект, зокрема усунути суперечність між пунктом 17 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, яким пропонується доповнити Основний Закон, та чинним положеннями частини першої статті 90 Конституції України щодо припинення повноважень Верховної Ради України, а також передбачити відповідну пропорційну кількість народних депутатів на право звернення до Конституційного Суду України з конституційним поданням, яке б узгоджувалося зі зміною кількісного складу Верховної Ради України (наприклад, одна десята від складу Верховної Ради України).

Далі ВРУ може продовжити розгляд законопроекту №1017 після отримання нового висновку КСУ щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157, 158 Конституції.

Задля уникнення випадків ініціювання Президентом України конституційних змін, що не узгоджуються із принципами верховенства права, поділу державної влади, засадами демократичної, правової держави та які в разі запровадження загрожуватимуть конституційному ладу держави, правам та свободами людини і громадянина, будь-які зміни Конституції мають готуватися у відкритому режимі з ґрунтовним експертним обговоренням.

 

Негативний висновок Конституційного Суду України на законопроект про внесення змін до Конституції України щодо закріплення повноважень Президента України утворювати незалежні регуляторні органи, НАБУ, а також призначати на посади та звільняти з посад Директора НАБУ і Директора ДБР

1. Експертна думка ЦППР

16.12.2019 року Конституційний Суд України надав негативний висновок у справі щодо відповідності законопроекту про внесення змін до статті 106 Конституції України (щодо закріплення повноважень Президента України утворювати незалежні регуляторні органи, Національне антикорупційне бюро України, призначати на посади та звільняти з посад Директора Національного антикорупційного бюро України і Директора Державного бюро розслідувань) (реєстр. № 1014) вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Незважаючи на те, що запропоновані в законопроекті зміни не спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України, КСУ звертає увагу на те, що ухвалення цього законопроекту призведе до встановлення на конституційному рівні невизначених меж повноважень Президента України, зумовить проблему розмежування сфер діяльності різних інститутів державної влади (зокрема, Президента України та Кабінету Міністрів України), спричинить порушення системи стримувань та противаг між гілками та органами державної влади, що є загрозою забезпечення прав і свобод людини і громадянина:

- опосередковане підпорядкування НАБУ та ДБР Президенту України створить загрозу незалежності цих органів, призведе до концентрації виконавчої влади у Президента України, його конкуренції з органами виконавчої влади, а отже, до нівелювання гарантій прав і свобод людини і громадянина;

- надання Президенту України права створювати додаткові органи, які можуть регулювати діяльність суб’єктів господарювання без зазначення меж та сфер повноважень таких органів, є створенням паралельної виконавчої гілки влади в підпорядкуванню Президенту України, що суперечить засадам належного державного урядування та формі державного правління, визначеній Конституцією України.

2. Контраргумент відповідного органу влади

-

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

-

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Конституція України, Закон України «Про Конституційний Суд України», Регламент Верховної Ради України

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Відповідно до Конституції України відсутність позитивного висновку КСУ щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України унеможливлює подальший розгляд і схвалення цього законопроекту ВРУ. Рекомендуємо Президенту України як суб’єкту права законодавчої ініціативи, що вніс цей законопроект, його відкликати.

Задля уникнення випадків ініціювання Президентом України конституційних змін, що не узгоджуються із конституційними принципами верховенства права та засадами демократичної, правової держави та які в разі запровадження загрожуватимуть правам і свободам людини і громадянина, будь-які зміни Конституції мають готуватися у відкритому режимі з ґрунтовним експертним обговоренням.

 

Президентська Робоча група з судової реформи розглянула проект Концепції вдосконалення законодавства про правосуддя, але за відсутності кворуму не змогла її затвердити

1. Подія

20 грудня 2019 року Робоча група у складі Комісії з питань правової реформи розглянула проект Концепції вдосконалення законодавства про судоустрій, статус суддів, судочинство та суміжні інститути. Однак упродовж розгляду кількість членів Робочої групи зменшувалася і наприкінці засідання залишилося менше третини членів, при кворумі більше половини складу.

Серед конкретних пропозицій можна назвати:

  1. зменшення повноважень Великої палати (тепер це буде Сенат) на користь касаційних судів у складі Верховного Суду;
  2. створення Вищого адміністративного суду і Вищого суду із захисту конкуренції як судів першої інстанції для розгляду справ відповідно з вищими органами влади (перебере у таких справах компетенцію в Окружного адміністративного суду і Верховного Суду) і за участю Антимонопольного комітету;
  3. запровадження суду присяжних у вигляді журі, що вирішуватиме питання винуватості особи у вчиненні особливо тяжких злочинів;
  4. впровадження виплати компенсацій учасникам процесу за порушення розумних строків розгляду справ;
  5. налагодження механізму моніторингу способу життя судді щодо обов’язку судді підтвердити законність джерел походження майна;
  6. створення єдиного дисциплінарного органу для суддів замість палат у Вищій раді правосуддя та ін.

2. Оцінка ЦППР

Поряд із позитивними новелами в багатьох випадках Концепція містить неконкретні і надто гнучкі формулювання (удосконалити, переглянути, оптимізувати тощо). У деяких випадках зафіксовано надто чіткі формулювання. Усе це результат лобіювання різними групами своїх інтересів.

Проект Концепції не передбачає перезавантаження Вищої ради правосуддя, натомість містить положення про «подальший розвиток законодавства, що забезпечує належну реалізацію ролі Вищої ради правосуддя як конституційного органу суддівського врядування».

Судді, включаючи суддів у відставці, – члени робочої групи добилися надто конкретного для Концепції запису про вилучення з перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів», який дає право розраховувати суддям на довічне грошове забезпечення у відставці, розраховане, виходячи з високого розміру зарплати, впровадженого цим законом, лише після того, як вони пропрацюють три роки після успішного проходження кваліфікаційного оцінювання. Якщо ця лобістська ідея буде реалізована, то всі судді, які вийшли у відставку, навіть ті, що уникнули або провалили кваліфоцінювання, отримуватимуть довічне грошове забезпечення у значно більшому розмірі, ніж була їхня зарплата. Зараз розмір їх утримання розраховується за попереднім законом, виходячи з тієї зарплати, яку вони утримували. Наслідком впровадження цієї норми буде величезне і несправедливе зростання навантаження на платників податків, посилення кадрового голоду через вихід багатьох суддів у відставку і несформованість кадрового резерву.

Представник Національної асоціації адвокатури заперечував проти положень, спрямованих на скасування плати за розгляд скарг на дії адвокатів, а також відстоював положення, які б уможливили контроль асоціації над бюджетом безоплатної правової допомоги, яким наразі розпоряджається Координаційний центр з надання правової допомоги при Мін’юсті.

Наразі документ не може стати чітким дороговказом для комплексних і повноцінних змін, зокрема й тому, що більшість у складі Робочої групи – представники органів, які належало б реформувати, зацікавлені у збереження статусу кво.

 

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вручення підозри судді може здійснюватися за дорученням

1. Подія

11 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду вирішила справу щодо визначення суб’єктного складу здійснення повідомлення про підозру судді.

За результатами розгляду констатовано, що Генеральний прокурор або його заступник можуть доручити вручення прийнятого (складеного) та підписаного ними повідомлення про підозру судді суб’єкту, уповноваженому здійснювати процесуальні дії у конкретному кримінальному провадженні.

Велика Палата вважає, що вручення процесуального документа (повідомлення про підозру), а також повідомлення і роз’яснення (за необхідності) прав підозрюваному є кінцевим етапом, яким завершується процедура здійснення повідомлення про підозру судді. Однак саме по собі вручення тексту повідомлення про підозру судді іншим суб’єктом за умови, що його було прийнято, перевірено, складено та підписано уповноваженим на це ст. 481 КПК України суб’єктом, не порушує гарантії суддівської незалежності. Адже гарантія незалежності суддів забезпечується тим, що виключно Генеральний прокурор або його заступник перевіряють підстави для повідомлення про підозру судді, складають і підписують її текст.

2. Оцінка ЦППР

Наведена позиція Великої Палати є цілком логічною та обґрунтованою. Особливі процедури щодо суддів та інших так званих спеціальних суб’єктів мають конкретну мету, яка полягає в тому, щоб встановити додатковий механізм перевірки наявності підстав для переслідування судді в кримінальному провадженні. Тому, як правильного зауважила Велика Палата, цей механізм спрацьовує і вичерпує себе в процесі складання та підписання тексту повідомлення про підозру. Своєю чергою, вручення такого повідомлення є вже технічним процесом, що не містить додаткового рівня гарантій для судді.

Цим рішенням Велика палата Верховного Суду змінила судову практику, яка останнім часом набувала поширення, виправдовувати звинувачених у вчиненні злочину суддів через відсутність належно врученої підозри у вчиненні злочину (часто суди тлумачили, що вручення підозри судді мав здійснювати Генеральний прокурор чи його заступник особисто).

 

Закон «Про статус народного депутата», КПК України і Регламент Верховної Ради України приведені у відповідність до нової редакції статті 80 Конституції України

1. Подія

18 грудня Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою приведення у відповідність до Закону України «Про внесення змін до статті 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України». Ним встановлюються окремі особливості юридичної відповідальності народного депутата України, а саме особливості початку досудового розслідування, повідомлення про підозру, затримання, обрання запобіжного заходу, проведення слідчих дій.

2. Оцінка ЦППР

Відповідно до ст. 80 Конституції України «народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у Парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп». Порівняно з цим положенням Верховна Рада України безпідставно розширила ситуації, коли народні депутати України не несуть юридичної відповідальності, поширивши їх також на «висловлювання при здійсненні депутатських повноважень». При цьому не враховано, по-перше, що законодавство не містить чіткого визначення змісту поняття «депутатські повноваження» та їхнього вичерпного обсягу, а Закон «Про статус народного депутата України» у ст. 6 позначає лише окремі види діяльності народного депутата України. По-друге, за такого формулювання народних депутатів України неможливо притягнути до відповідальності за будь-які дії, пов’язані із поширенням неправдивої інформації, погрози і заклики, передбачені багатьма статтями Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Той факт, що згідно із новим Законом виключно Генеральний прокурор уповноважений вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення народним депутатом України, а також погоджувати клопотання (про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, заходів, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, розгляд яких віднесено до повноважень слідчого судді), надзвичайно посилює ймовірність вибіркового правосуддя за політичними мотивами, оскільки Генеральний прокурор в Україні призначається не за результатами професійного відбору та поданням конкурсної комісії, а в суто політичний спосіб.

Певною мірою може ускладнити притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності те, що, як правило, за його обов’язкової участі слідчий суддя зобов’язаний розглядати клопотання про дозвіл на обрання окремих видів запобіжного заходу, застосування інших заходів, які обмежують права і свободи народного депутата України (окрім негласних слідчих (розшукових) дій та обшуку).

З іншого боку, позитивним є те, що Закон без дозволу слідчого судді дозволяє затримання народного депутата України в разі, якщо останнього застали під час вчинення або безпосередньо після вчинення: а) тяжкого або особливо тяжкого злочину, пов’язаного із застосуванням насильства або б) такого, що спричинив загибель людини. Крім того, будь-які слідчі дії, дозвіл слідчого судді на проведення яких закон не вимагає, можуть проводитися без обмежень.


Політичний аналіз подій 9 – 16 грудня 2019 року

Вища рада правосуддя поставила під загрозу формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України

1. Подія 

10 грудня Вища рада правосуддя (ВРП) затвердила Положення про проведення конкурсу на зайняття посади члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (Положення), а вже 12 грудня оголосила відповідний конкурс. 

2. Оцінка ЦППР

У політичному аналізі подій 2-9 грудня 2019 року експерти ЦППР висловили критичні зауваження до опублікованого проекту Положення та закликали ВРП заново розробити порядок конкурсного відбору. Проте у затвердженій редакції Положення ВРП ще більше посилила власний вплив на результати конкурсу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС), нівелюючи роль міжнародних експертів. Це може свідчити про намір ВРП зманіпулювати результатами конкурсу. 

Експерти ЦППР провели аналіз затвердженого Положення та виокремили три його ключові недоліки: 

1) невідповідність Закону «Про судоустрій і статус суддів»; 

2) створення зовнішніх можливостей для маніпуляції результатами конкурсу; 

3) нівелювання ролі міжнародних експертів у доборі членів ВККС.

Невідповідність Положення про конкурс закону про судоустрій в майбутньому може призвести до судового оспорювання результатів конкурсу. Крім того, у довгостроковій перспективі юридичні дефекти конкурсної процедури впливають як на незалежність кожного члена ВККС (через незаконність обрання його/її повноваження можуть бути достроково припинені), так і на законність процедур, які проводяться комісією (кваліфікаційне оцінювання, добір суддів та ін.).

У цьому випадку міжнародні і закордонні організації швидше за все не будуть зацікавлені делегувати своїх представників до складу конкурсної комісії. 

У зв’язку з цим необхідно в законодавчому порядку позбавити ВРП можливості впливати на регулювання конкурсної процедури з відбору членів ВККС. Порядок проведення конкурсу може визначити сама конкурсна комісія.

 

Політичний аналіз подій 2 – 9 грудня 2019 року

Негативний висновок Конституційного Суду України на законопроект про внесення змін до Конституції України щодо уповноважених Верховної Ради України за додержанням Конституції України і законів в окремих сферах

1. Експертна думка ЦППР

20.11.2019 року Конституційний Суд України надав негативний висновок у справі щодо відповідності законопроекту про внесення змін до статей 85 та 101 Конституції України (реєстр. № 1016) щодо уповноважених Верховної Ради України за додержанням Конституції України і законів в окремих сферах вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Незважаючи на те, що запропоновані в законопроекті зміни не спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України, КСУ звертає увагу, що ці зміни не узгоджуються із конституційними принципами верховенства права та поділу державної влади, засадами демократичної, правової держави та в разі запровадження загрожуватимуть правам і свободам людини і громадянина.

2. Контраргумент відповідного органу влади

Проблема реалізації прав та свобод людини і громадянина є без перебільшення найактуальнішою із соціальних проблем в Україні. Саме тому важливим є створення дієвого та ефективного механізму парламентського контролю за додержанням прав та свобод людини і громадянина в Україні, оскільки очевидно, що одна посадова особа – Уповноважений ВРУ з прав людини, на яку на сьогодні покладена ця функція, не може ефективно виконувати належні їй повноваження.

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

ЦППР вже неодноразово звертав увагу на недоцільність ухвалення будь-яких змін до Конституції України без окреслення цілісної концепції такої реформи. Закріплення конституційно-правового статусу будь-яких уповноважених ВРУ в Конституції України без конкретизації їхніх повноважень є методологічно неправильним кроком з техніко-юридичної точки зору. Крім того, незрозумілим є порядок взаємодії Уповноваженого ВРУ з прав людини з Уповноваженими ВРУ за додержанням Конституції України і законів в окремих сферах.

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Конституція України, Закон України «Про Конституційний Суд України», Регламент Верховної Ради України

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Відповідно до Конституції України відсутність позитивного висновку КСУ щодо законопроекту про внесення змін до Конституції України унеможливлює подальший розгляд і схвалення цього законопроекту ВРУ. Рекомендуємо Президенту України як суб’єкту права законодавчої ініціативи, що вніс цей законопроект, його відкликати.

Задля уникнення випадків ініціювання Президентом України конституційних змін, що не узгоджуються із конституційними принципами верховенства права та поділу державної влади, засадами демократичної, правової держави та в разі запровадження загрожуватимуть правам і свободам людини і громадянина, будь-які зміни Конституції мають готуватися у відкритому режимі з ґрунтовним експертним обговоренням.

 

Юридична позиція Конституційного Суду України щодо законопроекту про внесення змін до статті 93 Конституції України (щодо законодавчої ініціативи народу)

1. Експертна думка ЦППР

13.11.2019 року Конституційний Суд України надав позитивний висновок у справі щодо відповідності законопроекту про внесення змін до статті 93 Конституції України (щодо законодавчої ініціативи народу) (реєстр. № 1015) вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Однак у пункті 2 резолютивної частини висновку КСУ висловив власну юридичну позицію, зазначивши:

- по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні, а тому його не може бути визначено суб’єктом законодавчої ініціативи без встановлення в Конституції України відповідної кількості громадян України, які мають право голосу, для здійснення такої законодавчої ініціативи, а запропоноване законопроектом положення унеможливлює її реалізацію;

- по-друге, при встановленні випадків і порядку реалізації права законодавчої ініціативи ВРУ не може обмежувати права законодавчої ініціативи будь-кого із суб’єктів цього права, визначених Конституцією України.

2. Контраргумент відповідного органу влади

-

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

-

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Конституція України, Закон України «Про Конституційний Суд України», Регламент Верховної Ради України

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Висновки КСУ у справах за конституційним зверненням ВРУ щодо будь-яких законопроектів про внесення змін до Конституції України є обов’язковими для парламенту.

Рекомендуємо ВРУ врахувати юридичну позицію КСУ та відповідно доопрацювати законопроект щодо законодавчої ініціативи народу – чітко встановити на рівні Конституції усіх суб’єктів права законодавчої ініціативи. Далі продовжити розгляд законопроекту № 1015 після отримання нового висновку КСУ щодо відповідність законопроекту вимогам статей 157, 158 Конституції.

 

Венеційська комісія підтримала участь міжнародних експертів в оновленні органів суддівського врядування

1. Подія

6 грудня Венеційська комісія схвалила висновок на Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» № 193-IX.

У висновку приділено увагу змінам, які стосуються Вищої ради правосуддя і Вищої кваліфікаційної комісії суддів; скорочення кількості суддів Верховного Суду; дисциплінарної процедури і суддівської винагороди.

Венеційська комісія підтримала тимчасову участь міжнародних експертів у конкурсній комісії з відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Комісії з питань доброчесності та етики. Відповідно до закону ці органи матимуть змішаний міжнародний (по три члени) і національний (по три члени) склад.

«Виходячи із успішної моделі антикорупційного закону, такий склад сприяє довірі громадськості і може допомогти у подоланні будь-яких проблем корпоративності», – констатувала Венеційська комісія (п. 22 висновку).

Водночас Венеційська комісія критично оцінила положення про скорочення нового Верховного Суду, загалом підтримавши реформу цієї інституції: «Реформу Верховного Суду можна і навіть потрібно провести, але після того, як буде зменшено велике навантаження на нього» (п. 84). Головну проблему Венеційська комісія бачить у послідовності змін, звертаючи увагу також на ризики для суддівської незалежності, коли буде створене враження, що після обрання нових політичних органів вони мають дискрецію визначати, кого з суддів залишати на посаді.

Також Венеційська комісія вважає, що «(я)кщо справді виникли проблеми із застосуванням процедури призначення суддів [Верховного Суду], то рекомендації Громадської ради доброчесності повинні бути достатнім індикатором щодо того, чиї питання потрібно переглянути на індивідуальній основі» (п. 62).

2. Оцінка ЦППР

Важливо, що Венеційська комісія позитивно оцінила залучення міжнародних експертів до процедур оновлення Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради правосуддя, оскільки проблема корпоративізму (кругової поруки) призвела до відсутності помітних позитивних результатів в очищенні суддівського корпусу під час попередніх етапів судової реформи.

На наш погляд, висновок Венеційської комісії є аргументом на користь запровадження механізму перегляду призначень частини суддів Верховного Суду, здійснених з ігноруванням фактів недоброчесної поведінки, викладених у висновках Громадської ради доброчесності, замість механічного скорочення суддів Верховного Суду.

Водночас із тексту висновку видно, що представники української сторони надали Венеційській комісії неповну або некоректну інформацію про контекст проблем, що могло позначитися на правильності деяких висновків. Наприклад, Венеційська комісія рекомендувала: «спростити дисциплінарну процедуру шляхом зменшення надмірної кількості доступних засобів правового захисту: проти дисциплінарних рішень ВРЮ, апеляція повинна подаватися безпосередньо до Верховного Суду, а не до Окружного адміністративного суду м. Києва та апеляційного адміністративного суду» (п. 85). Однак наразі рішення дисциплінарного органу щодо судді можна оскаржити до Вищої ради правосуддя, а потім – до Верховного Суду.

Натомість процес формування нової Вищої кваліфікаційної комісії суддів, як і процес очищення Вищої ради правосуддя, потенційно можуть бути заблоковані тривалою тяганиною в «нереформованому» Окружному адміністративному суді м. Києва та наступних інстанціях. І саме тут був би доцільний розгляд таких справ, якщо вони виникнуть, одразу Верховним Судом.

 

Вища рада правосуддя продемонструвала намір зманіпулювати результатами конкурсу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів попри участь міжнародних експертів

1. Подія

6 грудня Вища рада правосуддя (ВРП) повідомила, що проект положення про проведення конкурсу до Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС) проходить фінальну стадію обговорення. Через декілька днів один із інформаційних ресурсів опублікував текст проекту Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади члена ВККС.

2. Оцінка ЦППР

Положення проекту, якщо оприлюднений текст відповідає дійсності, суперечать закону, зміст побудований на хибному розумінні правового статусу конкурсної комісії, а запропонована процедура конкурсного відбору членів ВККС спрямована на нівелювання ролі міжнародних експертів та створення можливості для зовнішнього маніпулювання результатом конкурсу.

За оцінками експертів ЦППР:

1) ВРП незаконно визначає, що в майбутньому складі ВККС має бути більшість суддів та встановила дискримінаційні умови для учасників, які не є суддями;

2) ВРП встановлює «допоміжний» характер конкурсної комісії, зокрема вона лише формує рейтинг конкурсантів, натомість закон визначає, що конкурсна комісія відбирає з числа учасників конкурсу на кожну вакантну посаду члена ВККС одного кандидата; 

3) ВРП намагається закріпити за собою низку незаконних повноважень і прав:

  • повноваження погоджувати регламент конкурсної комісії;
  • повноваження затверджувати рішення конкурсної комісії про допуск кандидатів до участі в конкурсі;
  • право відмовити у призначенні кандидата, рекомендованого конкурсною комісією (без визначення підстав);
  • повноваження повторно визначати переможця конкурсу та призначати його на посаду члена ВККС у випадку, якщо попередній переможець відмовився або не пройшов спецперевірку.

4) ВРП через запровадження тестів та виставлення балів до проведення співбесіди нівелює роль міжнародних експертів в оцінюванні кандидатів, оскільки до співбесіди зможуть дійти лише ті кандидати, які наберуть мінімально необхідну кількість балів (тут неможливо виключити витік питань для тестів для окремих кандидатів), вага співбесіди в доборі – мінімальна (лише 10 з 80 балів);

5) ВРП пропонує стандарт доказування «поза розумним сумнівом» для оцінки доброчесності кандидата, що знімає з кандидата обов'язок спростувати всі обґрунтовані сумніви у його доброчесності;

6) ВРП перетворює важливий законодавчий запобіжник у виді права вето міжнародних експертів щодо недоброчесних кандидатів на фікцію, оскільки голосування членів комісії відбувається при формуванні фінального рейтингу, коли всі бали конкурсантам виставлені. 

Зважаючи на критичні зауваження, порядок конкурсного відбору потребує підготовки заново, а ще краще, якщо він буде врегульований законом.

 

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду помножив на нуль висновки Громадської ради доброчесності

1. Подія

На момент припинення роботи ВККС у листопаді 2019 року за весь час її роботи лише 166 суддів були визнані такими, що не відповідають займаній посаді за результатами кваліфікаційного оцінювання, з них 77 не набрали мінімальний бал за результатами оцінювання, а 89 – не з'явилися на іспит або його не склали. При цьому Громадська рада доброчесності лише у 2019 році дала 472 висновки про невідповідність суддів критеріям доброчесності і професійної етики.

Станом на 9 грудня через непроходження кваліфікаційного оцінювання ВРП звільнила 40 суддів (22 не склали іспит, 17 не з'явилися на нього і лише 1 суддя був звільнений за наслідками співбесіди). 

Останнім часом ВРП відмовляє у звільненні суддів, які визнані такими, що не відповідають займаній посаді, за наслідками кваліфікаційного оцінювання через те, що вони мотивуються лише балами (цифрами). Такими є результати кваліфікаційного оцінювання більше як 3 тис. суддів (ще близько 2 тис. – у процесі оцінювання). 

У Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднене рішення Верховного Суду від 20 листопада 2019 року, яким скасоване рішення колегії ВККС щодо судді Р. Бойка про направлення рішення колегії про успішне проходження оцінювання на затвердження пленарного складу ВККС у зв'язку з наявністю негативного висновку Громадської ради доброчесності. Рішення суду не набрало законної сили, але через відсутність нового складу ВККС можливо не буде оскаржено.

Нагадаємо, що наявність висновку Громадської ради доброчесності за законом вимагає від ВККС розглянути питання щодо судді на пленарному засіданні. 

2. Оцінка ЦППР

Скасування Верховним Судом рішення ВККС в частині набрання чинності після розгляду на пленарному засіданні має наслідком визнання судді таким, що успішно пройшов кваліфікаційне оцінювання, без проходження визначеної законом пленарної процедури розгляду та незважаючи на наявність висновку Громадської ради доброчесності. Оскільки аналогічні рішення по інших суддях ВККС також не мотивувала, позиція, сформована Верховним Судом, при її підтвердженні Великою Палатою, може дозволити уникнути звільнення суддям з висновками Громадської ради доброчесності, щодо яких ВККС ще не проводила пленарні засідання (а це більшість суддів з такими висновками).

Таким чином, практика ВРП і Верховного Суду вказує на те, що звільнятимуть лише тих суддів, які не з'явилися на іспит або продемонстрували низький рівень знань. Критерії доброчесності та професійної етики фактично нівельовані як вимоги до суддів. Отже, є підстави для запровадження нових механізмів перевірки відповідності суддів цим критеріям.