Що вас цікавить?

Про виклики, обмеження та ризики для органів місцевого самоврядування в умовах війни

19.12.2022
Публічна адміністрація /
Децентралізація

Інтерв’ю голови правління ЦППР Ігоря Коліушка


На сторінці Центру політико-правових реформ у Facebook у День місцевого самоврядування ми анонсували інтерв’ю з головою правління Центру політико-правових реформ Ігорем Коліушком. Публікуємо розмову з Ігорем Борисовичем, під час якої поговорили про реалії функціонування місцевого самоврядування та перспективи його подальшого реформування.

Ігорю Борисовичу, як Ви оцінюєте роботу органів місцевого самоврядування на початку повномасштабного військового вторгнення?

Насамперед варто зазначити, що Україна не була готова до повномасштабної війни на 100%.

Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачає прописані мобілізаційні плани для кожної громади. Проте, як стверджують безпосередньо органи місцевого самоврядування, таких документів або не було, або ж вони були неактуальними. Багато громад, зокрема на Чернігівщині, Сумщині, Харківщині, Луганщині, а також у Запорізькій та Херсонській областях, опинились фактично один на один з ворогом. Їхні голови та інші посадовці самі вирішували, як чинити – виїжджати чи ні, працювати під окупацією чи ні.

Ще один новий напрямок роботи, який довелось опановувати – створення добровольчих формувань територіальних громад відповідно до Закону «Про основи національного спротиву», який вступив в дію напередодні повномасштабного вторгнення. Сюди ж відноситься будівництво блокпостів, захисних споруд та створення інших умов для ефективної діяльності добровольчих загонів.

Попри це, більшість представників органів місцевого самоврядування залишились на місцях та організували життєдіяльність населених пунктів у нових умовах. Маємо не багато випадків, коли депутати, голови громад розгубились, не взяли на себе  відповідальність за певні рішення, переїхали у безпечне місце.

Там, де не було бойових дій, органи місцевого самоврядування активно включились у волонтерську діяльність та допомогу ВПО. Було багато прикладів, коли органи місцевого самоврядування самі ініціювали волонтерський рух, інші – активно сприяли йому.

Зважаючи на це, експерти та політики загалом позитивно оцінюють роботу органів місцевого самоврядування в умовах війни. І варто додати, що одна із причин злагодженої та оперативної реакції на кризу – це децентралізація та розширення повноважень на місцях.

Наскільки виправданими є зміни в частині повноважень органів місцевого самоврядування, які прийняв уряд та парламент в умовах війни? Чи не несуть вони ризики переорієнтації на централізовану форму управління, що фактично означає крок назад?

Звісно, з перших тижнів повномасштабного вторгнення Уряд та Верховна Рада були стурбовані ситуацією. Загальний вектор роботи був спрямований на посилення управління з центру, розширення повноважень обласних військових адміністрацій і відповідно – обмеження для органів місцевого самоврядування.

Спершу Верховна Рада прийняла два законопроекти, які Президент не підписав. Це порушення Президентом Конституції, але для місцевого самоврядування швидше позитивне рішення, оскільки, на мою думку, ці закони надто обмежували органи місцевого самоврядування. І те, що Президент дослухався до думок експертів та представників громад, призвело до розробки нової вдосконаленої редакції законопроєкту, який, зрештою, набув чинності.

Ще один документ, який викликав багато обговорень, спрямований на розпорядження фінансами на місцях – Постанова КМУ №590 «Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану». Звісно, з 24 лютого змінилась пріоритезація витрат: на перше місце стали видатки, які сприяють обороні країни. Втім, документ був наскільки суперечливим, що за 4-5 місяців його змінювали 14 разів.

Наразі також діє спрощена процедура прийняття та звільнення державних службовців і службовців органів місцевого самоврядування, що теж породжує певні ризики. За таких умов простіше звільняти «незручних» людей та призначати кумів і родичів.

Одна із ключових проблем – усі регіони розглядають під спільним знаменником. Хоча станом на зараз у нас є окуповані території, є місця активних бойових дій, є тил. На мою думку, кожен регіон має мати адаптовані правила.

Нещодавно було оголошено про об’єднання міністерств, зокрема замість трьох окремих Міністерство регіональної політики, Мінреінтеграції та Міністерство інфраструктури – утворили одне Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури . Як це вплине на децентралізаційні процеси?

Дати однозначну відповідь на це питання наразі важко. Проте однозначно, що такий процес, як об’єднання трьох чи двох міністерств в одне, впливає на швидкість та ефективність роботи.

Проте нещодавно новоперепризначений міністр Олександр Кубраков заявив, що запущений механізм децентралізації будуть рухати далі, що вселяє надію.

Що можна зробити сьогодні, щоб після перемоги продовжити реформу?

Наразі є багато питань, які варто закрити зараз, щоб після перемоги мати підготовлену базу.

Наприклад, у Верховній Раді чекає на друге читання законопроєкт «Про місцеві державні адміністрації». Актуальним залишається прийняття законопроекту «Про дерадянізацію порядку вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України», адже ми досі послуговуємось указом Президії УРСР від 1981 року. Також продовжуються дискусії про податки, які з них мають зараховуватись до місцевого бюджету і якого з них, а які – йти до державного.

Окрема проблема, яка виникла 24 лютого, це надання адміністративних послуг. З початком бойових дій ЦНАПи зовсім припинили роботу. Згодом їх відкрили, але не було доступу до державних реєстрів, і відповідно вони не могли ефективно функціонувати. Реєстри з літа поступово почали відкривати, але до цих пір ситуація не стабілізувалась, і станом на сьогодні ми не прийшли до тієї точки, яка була до 24 лютого.

Багато послуг зараз передаються на Пенсійний фонд, який ніколи не працював із ЦНАПами, і тепер ці послуги стають недоступними через Центри. Ми знову повертаємось до бюрократичного русла.

Так, зараз частину послуг можна отримати онлайн, але ми маємо пам’ятати, що не всі громадяни мають доступ до електронних платформ. Для повної цифровізації потрібен час. І доки триває діджиталізація, послуги повинні надаватись паралельно – на вибір громадян.

Які перші кроки потрібно зробити після перемоги, щоб нарешті завершити реформу місцевого самоврядування та територіальної організації влади і досягнути суттєво вищого рівня децентралізації?

По-перше, потрібно внести зміни до Конституції, стосовно адміністративно-територіального устрою, місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. По-друге, є доволі великий пакет законопроектів, які необхідно прийняти, зокрема «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування», «Про адміністративно-територіальний устрій», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про місцеві референдуми». Крім того, треба внести зміни в багато секторальних законів, бо все, що ми робили до цього часу – це фактично підготовка до повноцінної децентралізації. Тому на черзі зміни у закони – про землю, про будівництво, про освіту, про охорону здоров’я, про соцзахист та багато інших.