21 Чер, 2023
Центр політико-правових реформ проаналізував проєкт закону «Про дерадянізацію порядку вирішення окремих питань адміністративно-територіального устрою України» (реєстр. № 8263) та вважає його надзвичайно актуальним, слушним та таким, що заслуговує на ухвалення.
Водночас, при підготовці законопроєкту до другого читання, пропонуємо звернути увагу на кілька питань, які, на нашу думку, заслуговують змін.
1. Частина 7 статті 1 не передбачає варіанту утворення нового населеного пункту шляхом об’єднання двох чи більшої кількості існуючих населених пунктів, однак це можливо на практиці.
Тому пропонуємо частину 7 статті 1 викласти в такій редакції:
«Населені пункти можуть утворюватися на основі поселень, виокремлених частин інших населених пунктів або об’єднання існуючих населених пунктів у порядку, визначеному цим Законом».
2. Райони в містах з точки зору доцільності їхнього утворення потрібні для раціональної організації управління в містах. А значить вони мають відповідати критеріям адміністративної одиниці створеної для організації управління та надання послуг громадянам. При проєктуванні адміністративних районів України у 2018-20 роках бралося до уваги, що оптимальний розмір такого району з точки зору зручності розміщення там територіальних підрозділів більшості ЦОВВ є 200-250 тис. жителів. Мінімальний рекомендований розмір був визначений Концепцією реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади — 150 тис. жителів.
По-перше, великі міста також потребують районування для функціонування на їхній території підрозділів багатьох державних органів — поліції, податкової служби, прокуратури та інших. По-друге, критерії для управління міськими справами і надання послуг громадян не повинні відрізнятися від критеріїв організації державного управління. Як показує досвід функціонування районів у Києві та Харкові, чисельність населення у 300 тис. також не є перешкодою в оптимальній організації управління. А утворення великої кількості малих районів у містах погіршуватиме умови для організації управління і спричинятиме витрату більших публічних коштів ніж необхідно для якісної організації управління. Тому доцільно стимулювати утворення районів у містах як спільної територіальної основи і для функціонування підрозділів державних органів, і для організації управління міськими справами. Для цього в законі необхідно встановити мінімальний рекомендований розмір району в місті — 150 тис. жителів, а відтак передбачити можливість утворення районів у містах тільки для великих міст з чисельністю населення понад принаймні 350 тис. (ще краще 400 тис.).
Тому пропонуємо статтю 3 викласти в такій редакції:
«У містах з населенням понад 350 тис. з метою оптимізації управління, належного здійснення органами місцевого самоврядування повноважень та надання відповідних послуг можуть утворюватися райони в місті з чисельністю населення в них не менше 150 тис. Утворення (ліквідація) районів у місті здійснюється за рішенням міської ради міста».
3. У пункті 3 частини 4 статті 4 пропонуємо вилучити слова:
- «органів системи правосуддя», оскільки згідно з ч. 2 ст. 125 Конституції України «Суд утворюється, реорганізується і ліквідується законом, проєкт якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.» Тобто суди не можуть бути жорстко узалежнені від адміністративно-територіального устрою.
- «міністерств та інших», оскільки міністерства, як органи, відповідальні насамперед за формування державної політики, не повинні мати територіальних органів. Крім того міністерства є також центральними органами виконавчої влади, тому ті два міністерства, які поки що зберігають територіальні органи, зможуть продовжувати це робити, поки Уряд їх не реорганізує.
4. У частині 5 статті 4 пропонуємо вилучити слова «та місцевих бюджетів», оскільки питання адміністративно-територіального устрою субрегіонального рівня (зокрема, пов’язані із утворенням, ліквідацією районів, встановленням (зміною) їхніх меж, зміною адміністративного центру району) є виключно державною функцією і не відносяться до повноважень місцевого самоврядування. Такі рішення приймаються Парламентом та Урядом, тому мають бути забезпечені фінансовим ресурсом з державного бюджету.
Чи була ця стаття корисна?
