Щотижневий аналіз 22 – 28 січня 2025 року

Редакція законопроєкту «Про звернення» (№11082), рекомендована Комітетом ВРУ до 2 читання повертає нераціональні рудименти для системи врядування, несе ризики для неурядового сектору, створює колізії із ЗАП

Подія

13 січня 2025 року Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин завершив підготовку проєкту Закону України «Про звернення» (реєстраційний номер 11082) (далі – ЗПЗ) до 2 читання. 

Текст підготовленого до другого читання законопроєкту містить суперечності з Конституцією України, нівелює розмежування предмету його регулювання та предмету Закону України «Про адміністративну процедуру» (далі – ЗАП). При цьому, відсутня інформація про залучення до роботи з підготовки законопроєкту 11082 до другого читання розробників даного урядового законопроєкту та народних депутатів України (з інших комітетів), які також подавали до нього поправки. Комітет не скористався і міжнародною експертизою, хоча закон про звернення згаданий в Ukraine Report 2024 в контексті впровадження ЗАП.

Оцінка ЦППР

Одне з основних призначень нового Закону «Про звернення», що ухвалюється на заміну чинному Закону України «Про звернення громадян» – це чітке розмежування предметів регулювання саме із ЗАП. Адже ЗАП надав дуже високі гарантії для реалізації і захисту прав фізичних та юридичних осіб у відносинах з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб’єктами, що виконують функції публічної адміністрації. 

Натомість механізм розгляду звернень пропозиційного типу, які залишаються у предметі ЗПЗ потребує раціоналізації, оскільки через невиправдану переобтяженість цей інститут забирає нині дуже багато публічних ресурсів в органах влади.

Ознайомившись із порівняльною таблицею законопроєкту 11082 (наразі  отриманою лише у неофіційному порядку), Центр політико-правових реформ висловлює велику стурбованість та закликає до додаткового доопрацювання тексту. Зокрема, уваги заслуговують передусім наступні положення:

1. Законопроєкт відносить до числа суб’єктів розгляду звернень «громадські об’єднання, підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, медіа».

Це вкрай сумнівна з точки зору Конституції України та загалом демократичного та правного устрою норма і вимога. Стаття 40 Конституції чітко окреслює коло обов’язкових суб’єктів розгляду звернень. Це – органи державної влади, органи місцевого самоврядування.

Отже, некоректно зобов’язувати приватні підприємства до обов’язкового розгляду звернень і надання відповідей на них. Так само це некоректний обов’язок щодо громадських об’єднань та медіа. Таке регулювання може бути формою тиску на неурядовий сектор та бізнес.

2. Законопроєкт відтепер передбачає такий вид звернення як «заяви щодо сприяння у реалізації закріплених законодавством прав, свобод та законних інтересів суб’єктів звернення». Цим самим створюється колізія із ЗАП, адже саме за останнім особа має реалізовувати та захищати свої права.

Ця поправка віддаляє від мети чіткого розмежування предметів ЗАП і ЗПЗ. Така норма створює ризики конфліктів, судових спорів.

3. Також не відповідає меті розмежування різних типів звернень (за ЗАП і ЗПЗ) і механізмів розгляду цих звернень врахована поправка, якою суб’єкту звернення надаються права «бути присутнім при розгляді звернення»; «ознайомлюватись з матеріалами розгляду звернення».

Такі норми несуть ризики збереження надмірного навантаження на органи публічної влади. Адже фіксація таких прав означатиме, що суб’єкти розгляду повинні будуть їх забезпечити. Проте у цьому немає жодної потреби, адже йдеться не про реалізацію суб’єктивних прав особи чи їх захист, а лише про пропозиції, рекомендації, зауваження тощо.

4. Такою ж помилковою вважаємо надання у новій редакції ЗПЗ суб’єкту звернення права «оскаржити відповідь на звернення». В даному випадку немає раціонального правового підґрунтя для надання такого права особі, адже «відповідь» не є рішенням, й у особи не має права вимоги за цим зверненням.

5. У законопроєкті Комітетом запропоновано врахувати низку інших поправок, які, на наш погляд, погіршують його якість. Зокрема, у питанні строків розгляду звернень тощо.

Отже, попри те, що до 2 читання у законопроєкті збережено значну кількість важливих новел, закладених у поданий Урядом законопроєкт, все ж у рекомендованій до 2 читання профільним Комітетом редакції є низка норм, що суттєво погіршують його якість та віддаляють від мети – усунення колізій із ЗАП та раціоналізація системи розгляду звернень.

ЦППР закликає вжити заходів для додаткового доопрацювання законопроєкту перед його остаточним ухваленням. 

Конституційний Суд України без кворуму: у відставку пішли 3 чинні судді

Подія

27 січня 2025 року відбулося урочисте спеціальне засідання КСУ з нагоди припинення повноважень суддів КСУ Віктора Колісника, Віктора Кривенка та Володимира Мойсика у зв’язку із завершенням 9-річного терміну їхніх повноважень відповідно до статті 149-1 Конституції України.

Оцінка експертів ЦППР

Відтепер кількість суддів КСУ налічує лише 11 з необхідних 12, адже згідно зі статтею 10 Закону № 2368-VIII Суд є повноважним здійснювати конституційне провадження, якщо у його складі є щонайменше 12 суддів. Для ухвалення рішення Великої палати КСУ потрібно щонайменше 10 голосів.

Про загрозу неповноважності КСУ експерти ЦППР неодноразово наголошували, зокрема і у Моніторинговому звіті за результатами проведення конкурсного відбору на посаду судді КСУ за новою процедурою (детальніше тут).

Наразі тривають конкурсні процедури відбору кандидатів на посаду судді КСУ за квотами Президента України та Верховної Ради України. Протягом січня Дорадча група експертів здійснювала оцінку відповідності кандидатів критерію високих моральних якостей шляхом письмового спілкування  та проведення співбесід з кандидатами. 

28 січня рішенням Дорадчої групи експертів 10 з 13 кандидатів за квотою Парламенту та 13 з 26 кандидатів за квотою Президента України було визнано такими, що відповідають критерію високих моральних якостей та допущені до проходження наступного етапу конкурсного відбору – оцінювання рівня компетентності у сфері права – який відбудеться вже 8 лютого. 

Експерти ЦППР зазначають, що найдовшим етапом конкурсного відбору на посаду судді КСУ є саме оцінювання високих моральних якостей, адже частиною першою статті 10-8 Закону № 2368-VIII передбачено 4-місячний строк для вивчення та збору необхідної інформації про кандидата та проведення співбесіди. 

Відповідно до Методології оцінювання, Дорадча група експертів може ухвалити рішення про необхідність проведення додаткових співбесід протягом 15 днів після завершення письмового етапу усіма кандидатами. Якщо Дорадчою групою експертів було прийнято рішення про відсутність необхідності у проведенні таких співбесід, протягом 15 днів з дня такого рішення мають бути ухвалені вмотивовані рішення щодо оцінки рівня компетентності у сфері права. 

Тобто можна вважати вже у першій половині березня стануть відомі імена кандидатів, які успішно склали усі етапи нового конкурсного відбору. Після цього Президент України та Парламент зможуть призначити нових суддів КСУ та відповідно розблокувати конституційне правосуддя в Україні.

Бажаємо успіхів кандидатам та висловлюємо щирі сподівання, що проблема неповноважності єдиного органу конституційної юрисдикції буде усунена в найкоротші строки.