Щотижневий аналіз 02 – 08 груд 2025 року

Погляд громадян на судову реформу: результати соціологічного дослідження

Подія

1 грудня 2025 року оприлюднено результати соціологічного дослідження “Ставлення громадян до судової системи”, проведеного соціологічною службою Центру Разумкова в рамках Проекту Ради Європи “Підтримка України у впровадженні стандартів Ради Європи щодо судової влади”. Дослідження складалося з двох опитувань — громадян України за загальнонаціональною вибіркою (2020 респондентів) та учасників судових засідань на виході з приміщень судів (2055 респондентів, 100 судів). Як слідує з дослідження:

– 44,8% громадян отримують інформацію про діяльність судів лише зі ЗМІ;

– оцінюючи різні аспекти діяльності суду (територіальна доступність, умови очікування і розгляду, пунктуальність слухань, ставлення та ввічливість працівників суду, зрозумілість судового рішення та ін.), респонденти, які брали участь у розгляді судових справ, за всіма показниками частіше висловлюють задоволеність, ніж незадоволеність. Порівняно з попередніми роками спостерігається позитивна динаміка підвищення рівня задоволеності;

– більшість опитаних, які мають досвід взаємодії з судами, вважають, що рішення суду було законним і справедливим;

– лише 24% опитаних в межах загальнонаціонального опитування вважають, що сьогодні судді є повністю або в цілому незалежними. Кожен четвертий опитаний вважає, що при винесенні судового рішення судді найчастіше керуються власною вигодою (у тому числі отриманою незаконною вигодою) і лише 16,6% — законом. Натомість 52,3% респондентів опитаних на виході з приміщень судів навпаки вважають, що судді є повністю або в цілому незалежними;

– більшість опитаних (в тому числі і ті, хто має досвід участі у розгляді судових справ) вважають, що громадянин України має більше шансів отримати справедливе судове рішення у своїй справі у Європейському суді з прав людини, ніж в українському суді. Основною причиною цього називається вищий рівень незалежності та об’єктивності суддів;

– допоміжну роль представників громадського сектору при проведенні кваліфікаційного оцінювання та конкурсних процедур щодо суддів підтримують 45,2% опитаних в межах загальнонаціонального опитування та 46,7% — на виході з приміщень судів. Порівняно з 2020 роком, зріс рівень підтримки залучення міжнародних експертів до призначення суддів в Україні (з 42,1% до 54,8%);

– скоріше або повністю довіряють судовій системі в цілому — 17,3% опитаних громадян в загальнонаціональній вибірці та 50,6% респондентів, опитаних на виході з приміщень судів. 

Оцінка експертів ЦППР

Проведене дослідження вчергове засвідчило, що сприйняття судової системи громадянами значною мірою залежить від досвіду безпосередньої взаємодії із судами — якщо такий досвід є, оцінки більш позитивні. Відмінності є достатньо істотними. Наприклад, якщо за результатами загальнонаціонального опитування баланс довіри-недовіри до судової системи є негативним (-55,9%), то опитування респондентів на виході з приміщень судів показує позитивний баланс (16,2%). 

Водночас, виходячи з результатів опитувань респондентів, які мали безпосередній досвід взаємодії із судами, можна виокремити деякі проблеми у функціонуванні судової системи, зокрема:

– часові рамки для винесення судового рішення респонденти, які протягом останніх двох років брали участь у розгляді судових справ як позивач, відповідач, обвинувачений, потерпілий, свідок чи експерт, оцінили у 3,7 бали (де 6 балів відповідає оцінці “обґрунтованими”), а часовий проміжок між повісткою до суду та слуханням справи у 3,9 бали, хоча оцінки за іншими показниками (легкість діставання до суду, зручність умов очікування та розгляду, ставлення та ввічливість працівників суду, неупередженість суддів та інше) є вищими за 4 бали. Опитані на виході з приміщень судів дещо вище оцінили ці показники (по 4,8 бали), але знову ж таки ці оцінки є нижчими за оцінки за іншими показниками. Вказане опосередковано може свідчити, що одним із факторів, які негативно впливають на “рівень задоволеності” судовими послугами, є дотримання розумних строків розгляду справи;

– респонденти, які протягом двох останніх років брали участь у розгляді судових справ, оцінили рівень зрозумілості функціонування суду у 3,4 бали, а швидкість вирішення справ — у 2,8 з 6 можливих балів (де максимальна оцінка відповідає кращому показнику). Це знову ж таки може опосередковано свідчити про проблему з дотриманням строків при розгляді судових справ;

– 77,7% опитаних за загальнонаціональною вибіркою та 65,6% опитаних на виході з приміщень судів схильні погодитися зі “звинуваченнями українських судів у корумпованості, політичній залежності та необ’єктивності”. Обидві категорії опитаних відносять суди до одних із найкорумпованіших органів: респонденти в межах загальнонаціонального опитування оцінили рівень корумпованості судів у 4,2 бали (5 балів свідчать, що орган є повністю корумпованим), а ті, хто брав участь у розгляді судових справ — 4 бали. Зазначені результати корелюються з даними минулорічного опитування, проведеного на замовлення НАЗК, згідно з яким, на думку населення і бізнесу, судова система залишається однією з пріоритетних сфер для очищення від корупції.

Дещо тривожними видаються показники щодо рівня обізнаності про судову реформу. Майже 41% опитаних респондентів нічого не знають/не чули про судову реформу, 65,3% — або не стежать за змінами в судовій системі або їм було важко відповісти на це запитання. Опитані в межах загальнонаціональної вибірки громадяни оцінюють рівень зрозумілості функціонування суду в Україні на 2,8 бали з 5 можливих. Водночас більше половини опитаних респондентів (58,7%) цілком або скоріше підтримують зміни у системі правосуддя, мотивуючи своє рішення насамперед потребою побороти корупцію. Тобто спостерігається істотний розрив між зацікавленістю в судовій реформі та обізнаністю про неї.

З наведених вище даних слідує, що в межах судової реформи варто звернути увагу, зокрема, на забезпечення розумних строків розгляду судових справ, підвищення обізнаності населення щодо функціонування судової системи, а також подолання корупції.

13 місяців неконституційних повноважень прокуратури

Подія

3 грудня 2025 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 6-р(ІІ)/2025 щодо представництва прокурором інтересів держави в суді. 

Цим рішенням визнані неконституційними окремі положення абзацу першого частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (повноваження прокурорів) щодо можливості представництва інтересів держави в суді у зв’язку з (1) нездійсненням або (2) неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб’єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.    

Ці неконституційні положення Закону втрачають чинність майже через 13 місяців з дня ухвалення Рішення, з 1 січня 2027 року. 

Конституційний Суд України встановив невідповідність вказаних положень Закону таким вимогам Конституції України:

1) юридичній визначеності як складовій верховенства права, гарантованій статтею 8;

2) захисту прав і свобод людини і громадянина судом, гарантованому статтею 55;

3) рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гарантованій пунктом 1 статті 129;

4) змагальності сторін, гарантованій пунктом 3 статті 129;

5) виключності представництва прокуратурою інтересів держави в суді, передбаченій пунктом 3 частини 1 статті 131-1. 

Конституційними визнані повноваження прокурора (положення Закону) щодо представництва інтересів держави в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства лише у випадку, коли у певній сфері правовідносин взагалі відсутній орган влади, який має повноваження із захисту інтересів держави. 

Оцінка ЦППР

Рішення Конституційного Суду України № 6-р(ІІ)/2025 стало черговим кроком до приведення статусу і функцій прокуратури у відповідність до вимог Конституції України і відповідних європейським стандартів, її перетворення із загально-наглядового органу на інституцію, сконцентровану виключно на сфері кримінального правосуддя. 

Положення Закону, визнані неконституційними, дозволяли і все ще дозволяють прокурорам у невизначений Конституцією і законом спосіб, поза межами механізмів кримінального провадження, оцінювати діяльність інших органів влади і визначати «нездійснення» чи «неналежне здійснення» ними своїх повноважень.   

Однак викликає певне нерозуміння, наскільки виправданим є такий строк втрати чинності цими положеннями Закону (через 13 місяців). Протягом такого тривалого часу усі учасники правовідносин і суди будуть розуміти неконституційність таких повноважень прокурорів, але реалізовуватимуть їх і погоджуватимуться з ними. Така ситуація викликає суттєві запитання з огляду на принцип верховенства права і утвердження верховенства Конституції. 

На виконання цього Рішення Конституційного Суду України Генеральний прокурор має забезпечити суттєве обмеження у реалізації прокурорами цього неконституційного повноваження протягом наступного року шляхом видання наказу (внесення змін до чинних наказів), що є нормативно-правовим актами із зазначеного питання.   

В протилежному випадку існує ризик непропорційного збільшення кількості позовів прокурорів протягом наступного 2026 року, що негативно позначиться на становищі значної кількості приватних фізичних і юридичних осіб, які виступатимуть відповідачами у справах, ініційованих прокуратурами всупереч вимогам Конституції.      

Верховна Рада України може також ухвалити відповідні зміни до Закону України «Про прокуратуру» на випередження і виключити відповідні положення з частини 3 статті 23 набагато раніше настання 1 січня 2027 року.  

До того ж у процесуальних кодексах (Цивільному процесуальному кодексі України Господарському процесуальному кодексі України, Кодексі адміністративного судочинства України) містяться положення, пов’язані із неконституційними приписами частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратури». Ці положення деталізують процесуальні дії прокурорів із захисту інтересів держави у суді. Вони також потребують відповідних змін (виключень), хоча Конституційний Суд України не здійснював їх окремий аналіз на відповідність Конституції України. 

Вказане Рішення Конституційного Суду України вчергове підняло питання функцій прокуратури, які досі не приведені у відповідність до вимог Конституції України (зі змінами від 2016 року) в частині:

– нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах;

– повноважень у справах про адміністративні правопорушення, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення; 

– представництва інтересів громадян в судах.