Щотижневий аналіз 03 – 09 квітня 2024 року

Другий добір до Вищого антикорупційного суду: проблеми та перспективи

Подія

26 вересня 2023 р. Вища рада правосуддя ухвалила рішення про збільшення штатної чисельності суддів Вищого антикорупційного суду (надалі – ВАКС) до 63 посад (було – 39), серед яких – 21 посада суддів Апеляційної палати (було – 12).

23 листопада 2023 р. Вища кваліфікаційна комісія суддів України (надалі – ВККС) оголосила конкурс на 15 вакантних посад суддів ВАКС і на 10 вакансій в Апеляційній палаті. Збір документів від кандидатів на посади суддів тривав протягом березня 2024 р. Примітно, що 15 березня 2024 р. ВККС подовжила строк на подачу документів, оскільки за перші два тижні березня лише 56 правників подали відповідні документи. З урахуванням подовження дедлайну долучитися до конкурсу виявили бажання 238 кандидатів. 

Крім того, наприкінці березня 2024 р. міжнародні організації (Європейський Союз, Європейське бюро боротьби з шахрайством та Організація економічного співробітництва та розвитку) подали до ВККС перелік кандидатур до складу Громадської ради міжнародних експертів (надалі – ГРМЕ).

Оцінка ЦППР

1. Початок другого добору суддів ВАКС є позитивним сигналом у світлі виконання Україною рекомендацій, викладених у Звіті Європейської комісії стосовно прогресу України в сфері європейської інтеграції (від 08.11.2023), Плані для Ukraine Facility 2024-2027 (схвалений Урядом України 18.03.2024), Державній антикорупційній програмі на 2023 – 2025 роки. Ці документи передбачають як посилення правового статусу і ролі ВАКС у протидії корупції, так і «підвищення його спроможності справлятися з більшим робочим навантаженням без затримок і покращення результатів ВАКС в розгляді справ про корупцію за участі високопосадовців».

Досягнення зазначених завдань, на думку експертів ЦППР, сприятиме повноцінній інтеграції України в правовий простір Європейського Союзу, а також підвищенню рівня довіри до судової гілки влади з боку громадян та міжнародних партнерів. Водночас, ризики проведення другого конкурсу до ВАКС полягають як у стислих строках проведення цього конкурсу та високій поточній завантаженості ВККС, так і в рівні відповідності тих кандидатів, які зголосилися взяти участь у ньому, високим вимогам до професійних та моральних якостей потенційних суддів.

2. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» ГРМЕ утворюється ВККС строком на шість років для сприяння їй у підготовці рішень з питань призначення на посади суддів ВАКС та є її допоміжним органом. Строк повноважень членів ГРМЕ – 2 роки. Рішення про створення першого складу ГРМЕ було ухвалено ВККС України 06.11.2018 р., і це означає, що строк функціонування ГРМЕ формально спливає 06.11.2024 р. 

У випадку, якщо принаймні у трьох членів ГРМЕ виникнуть питання щодо відповідності учасника конкурсу критеріям доброчесності чи наявності в нього знань та практичних навичок для розгляду справ, віднесених до підсудності ВАКС, ГРМЕ може ініціювати спеціальне спільне засідання з ВККС. Продовжити участь у конкурсі такий кандидат зможе лише якщо рішення про його відповідність буде ухвалене більшістю голосів від спільного складу ВККС та ГРМЕ, за умови що за таке рішення проголосувало не менше половини членів ГРМЕ. Таке засідання має бути проведено не пізніше ніж на 30 день з дня оголошення результатів іспиту. Отже, основна частина другого добору суддів ВАКС із членами ГРМЕ, яких найближчим часом призначить ВККС, має бути проведена до 06.11.2024 р. 

Новий конкурс на посади суддів ВАКС потребує оновлення тестової бази для проведення кваліфікаційного іспиту для кандидатів на посади суддів й стандартів оцінювання їх особистих морально-психологічних якостей. Зважаючи на величезне навантаження ВККС, яка наразі завершує кваліфікаційне оцінювання суддів загальних судів і одночасно проводить декілька масштабних конкурсних процедур, вчасне проведення конкурсу до ВАКС є серйозним викликом для членів ВККС. 

3. Успішність конкурсу на посади суддів ВАКС і здатність ВККС заповнити всі відкриті вакансії залежить і від рівня професійної компетентності й доброчесності кандидатів на посади, які подали документи для участі в доборі. Наявність 10-ти кандидатів на посаду в першу інстанцію ВАКС та більше 8-ми кандидатів на одну вакантну посаду в Апеляційній палаті створює належний рівень конкуренції та надає ВККС широкі можливості для вибору найкращих правників. Слід зазначити, що таке співвідношення осіб, які зголосилися для участі в конкурсі до кількості вакантних посад є навіть дещо вищим (зокрема, до першої інстанції) ніж було під час першого конкурсу до ВАКС. 

Втім, чи вдасться заповнити всі вакантні посади залежить від “результативності” окремих етапів конкурсу. Приміром під час першого конкурсу до ВАКС ще на етапі допуску було відсіяно 20% кандидатів. 

Етап перевірки кандидатів на посади суддів ВАКС критеріям доброчесності (моралі, чесності, непідкупності) є не менш відповідальним, оскільки перший склад ГРМЕ встановив високі стандарти дотримання майбутніми суддями цих критеріїв, що повністю відповідає завданням ВАКС у судовій системі. Так, зі 113 кандидатів, які були допущені до цього етапу в першому конкурсі до ВАКС, за результатами спеціальних спільних засідань ВККС та ГРМЕ припинили участь 39 конкурсантів.

Додатково слід зазначити, що 11 діючих суддів ВАКС (як першої інстанції) виявили бажання взяти участь у конкурсі до Апеляційної палати. Їхня перемога в конкурсі фактично зумовить появу нових вакансій у ВАКС та може тимчасово негативно вплинути на роботу ВАКС як суду першої інстанції. 

Мобілізація засуджених: шість питань до законодавця

Подія

У березні-квітні у Верховній Раді зареєстровано чотири законопроєкти, в яких йдеться про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом під час дії воєнного стану:

– 11079 від 13.03.2024 (17 народних депутатів України, зокрема О. Шуляк, О. Бондаренко, О. Устенко);

– 11079-1 від 28.03.2024 (42 народних депутатів України, зокрема О. Шуляк, С. Іонушас, О. Бондаренко, О. Устенко);

– 11079-2 від 28.03.2024 (11 народних депутатів України, зокрема Д. Разумков);

– 11079-3 від 01.04.2024 (2 народних депутатів України – О. Устінова і С. Швець).

Оцінка ЦППР

Судячи з кількості та характеристики суб’єктів законодавчої ініціативи, найбільше шансів бути підтриманим має законопроєкт 11079-1.

У пояснюваній записці до нього вказано, зокрема, що «одним із ресурсів, який може бути використаний для посилення обороноздатності держави, є особи, які відбувають покарання у вигляді обмеження або позбавлення волі. Серед цих людей є мотивовані та патріотично налаштовані громадяни, готові спокутувати власну провину перед суспільством на полі бою».

Законопроєкт 11079-1 передбачає чотири умови умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом під час проведення мобілізації або дії воєнного стану. Згідно з ними засуджена особа:

1) відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі;

2) виявила бажання проходити військову службу за контрактом;

3) відповідає вимогам проходження військової служби, а саме: їй залишилось до досягнення граничного віку перебування на військовій службі не менше трьох років (такий граничний вік, згідно зі ст. 22 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» становить від 45 до 55 років – залежно від категорії військовослужбовця-контрактника рядового і сержантського складу); є придатною до військової служби за станом здоров’я; пройшла професійно-психологічний відбір; має достатній рівень фізичної підготовки для виконання обов’язків військової служби;

4) не була засуджена за злочини проти основ національної безпеки України, умисне вбивство двох чи більше осіб або поєднане зі зґвалтуванням чи сексуальним насильством, злочини проти статевої свободи чи статевої недоторканості, терористичні злочини, а також вчинене в стані сп’яніння порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинило загибель кількох осіб.

Станом на 01.07.2023 27 215 засуджених перебувало в установах виконання покарань, зокрема:

максимального рівня безпеки – 1 546;

середнього рівня безпеки для неодноразово засуджених – 11 100;

середнього рівня безпеки для вперше засуджених – 8 240;

мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання чоловіків – 686;

мінімального рівня безпеки із полегшеними умовами тримання – 602;

мінімального рівня безпеки із загальними умовами для тримання жінок – 1145;

лікувальних закладах при слідчих ізоляторах та виправних колоніях – 762;

виправних центрах – 1005.

Крім того, близько 800 осіб відбувають покарання у виді обмеження волі.

Таким чином, якщо виключити неповнолітніх, жінок, хворих, осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, а також за злочини, вчинення яких виключає можливість умовно-дострокового звільнення за згаданою підставою, то наявні приблизно 20 тис засуджених.

Серед них теоретично половина (10 тис) таких, що відповідають вимогам проходження військової служби, зокрема за віком і станом здоров’я, а з останніх навряд чи більше ніж 5-10% виявлять бажання проходити військову службу – врешті-решт це становитиме 500-1000 осіб.

Перше питання, що виникає з проведеного аналізу: чи багато серед цих осіб справжніх патріотів і при цьому фахівців, знання і навички яких є вкрай необхідними у Збройних силах? Та чому не передбачена можливість умовно-дострокового звільнення осіб, які мають офіцерські звання і не були позбавлені їх за вироком суду (згідно із Законом «Про військовий обов’язок і військову службу» контракти укладаються тільки з військовослужбовцями рядового і сержантського складу), адже ці особи можуть бути найбільш мотивованими та підготовленими до участі в бойових діях?

Друге питання включає відразу кілька. Чому законопроєкт 11079-1:

– не забороняє умовно-дострокове звільнення осіб, які вчинили інші види злочинів, зокрема особливо тяжкі (такі як умисне вбивство з особливою жорстокістю або малолітньої дитини, або вчинене на замовлення, або посягання на життя працівника правоохоронного органу, бандитизм тощо)?

– не забороняє умовно-дострокове звільнення осіб, неодноразово судимих за тяжкі та особливо тяжкі злочини?

– не виключає умовно-дострокове звільнення засуджених, якщо потерпілі особи, яким вона до того ж не відшкодувала шкоду, проти цього?

– не встановлює мінімального строку, який має відбути засуджена особа до її умовно-дострокового звільнення?

Тому вже через місяць після набрання вироком законної сили особа, засуджена, скажімо, за неодноразове вчинення розбійних нападів, умисне вбивство, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень тощо, може бути умовно-достроково звільнена. Хіба це не нагадує створення російських пригожинських загонів?

Третє питання. Законопроєктом 11079-1 передбачено, що, крім випадків виникнення непридатності до військової служби за станом здоров’я або вчинення умовно-достроково звільненою особою нового кримінального правопорушення, вона звільняється з військової служби виключно у зв’язку з закінченням особливого періоду або оголошенням рішення про мобілізацію. Оскільки війна може тривати нескінченно довго, то питання полягає у тому, чому не беруться до уваги ані строк позбавлення волі чи обмеження волі, який засудженій особі залишилось відбути, ані досягнення нею граничного віку перебування на військовій службі? Очевидно, такий підхід серйозно зменшить кількість випадків виникнення бажання засуджених осіб проходити військову службу за контрактом.

Відповідно, четверте питання – чому законопроєктом не передбачено стимули, щоби заохотити осіб до бажаної поведінки? Наприклад, не визначено, що один день проходження військової служби за контрактом в умовах воєнного стану зараховується за 2 (3 або 5) дні покарання у виді позбавлення волі. Отже, закінчення строку відбування покарання мало би бути підставою і для закінчення строку контракту.

П’яте питання випливає з положень законопроєкту 11079-1, відповідно до якого особи, звільнені умовно-достроково від відбування покарання, проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин (спеціалізованих військових частинах). Відтак, при зарахуванні у ці частини не будуть братися до уваги ані звання та колишні посади засуджених, ані їх військова спеціальність – всі будуть штурмовиками. Невже йдеться про спробу створення аналогу відомих з часів ІІ Світової війни штрафних батальйонів?

І на завершення. Законопроєкт 11079 зареєстровано у Верховній Раді 13 березня 2024 року. А за два дні до цього, 11 березня, Державна дума доповнила свій Кримінальний кодекс РФ статтею 80-2 «Звільнення від покарання у зв’язку з проходженням військової служби у період мобілізації, у період воєнного стану або у воєнний час», згідно з якою особа, яка відбуває покарання за скоєння злочину (крім осіб, які вчинили деякі, переважно політичного характеру, злочини) та уклала контракт, умовно звільняється від покарання і надалі контроль за її поведінкою здійснюється командуванням військової частини. Тому шосте питання – чому ми маємо копіпастити закони і практику держави-агресора?

Продовження повноважень Президента України до вступу на пост новообраного Президента на перших повоєнних виборах

Подія

20 травня 2019 року Президент України Володимир Зеленський склав присягу як Глава держави. За статей 103 Конституції України Президент обирається строком на п’ять років.

Отже, за мирного часу відповідно до частини п’ятої статті 103 Конституції України, 31 березня 2024 року  мали би відбутися чергові вибори Президента України. Згідно з частиною першою статті 104 Конституції України не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, після складення присяги, новообраний Президент України мав би вступити на пост та відповідно приступити до виконання своїх обов’язків. У разі переобрання Президента Володимира Зеленського його повноваження продовжуються до вступу на пост новообраного Президента, обраного вже через один електоральний період.

Втім, з 24 лютого 2022 року в Україні діє правовий режим воєнного стану, через що – чергові президентські вибори у конституційний строк не відбулися.

Оцінка ЦППР

З другої половини ХХ століття жодна європейська держава не стикалася з подібними до українських воєнними і гуманітарними викликами. Більш того, у світовій практиці майже відсутній практичний досвід конституційно-правового регулювання діяльності органів публічної влади в екстраординарних режимах. Особливо, коли з боку ворога постійно здійснюються дезінформаційні закиди щодо нелегітимності виборних органів влади в Україні.

Відповідно до частини першої статті 108 Конституції України Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.

Під час дії режиму воєнного стану демократичні президентські вибори відповідно до визначених Конституцією України засад виборчого права провести неможливо. Окрім того, стаття 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» прямо забороняє проводити президентські вибори під час дії воєнного стану.

За сучасних українських реалій, якщо чергові президентські вибори припадають на час воєнного стану, то такі вибори мають відтермінуватися і проводитися після скасування воєнного стану.

У конституційній практиці зарубіжних країн вказані вище тези також отримали своє закріплення і підтвердження.

Отже, аналіз як вітчизняного, так і зарубіжного конституційного і виборчого законодавства засвідчує несумісність воєнного стану із дотриманням конституційних принципів виборчого права, а отже і проведення будь-яких демократичних виборів. У випадку введення воєнного стану повноваження чинного Президента України продовжуються до вступу на пост новообраного Президента на перших повоєнних виборах (після скасування воєнного стану). Фактично Президент України зобов’язаний здійснювати всі свої повноваження, крім конституційних повноважень, які стосуються виборів та референдумів (зокрема достроково припиняти повноваження Парламенту, призначати позачергові парламентські вибори, призначати та проголошувати всеукраїнський референдум).

Детальний аналіз проблеми читайте в матеріалі “Президент. Війна. Легітимність”.