Щотижневий аналіз 30 серпня – 5 вересня 2023 року

Не така страшна корупція, як спроби парламентарів її подолати

Подія

Невдовзі після заяви Президента України про необхідність прирівняти корупцію у військовий час до державної зради у парламенті зареєстрували законопроєкт за номером 9659 від 30.08.2023 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо прирівняна карності корупційних кримінальних правопорушень до державної зради на період воєнного стану в Україні» (саме так, з помилками в словах).

Як зазначають автори законопроєкту у пояснювальній записці до нього, «Корупційні кримінальні правопорушення у період воєнного стану повинні каратися надзвичайно суворо на рівні з державною зрадою, оскільки наслідки вчинення цих злочинів є аналогічними».

Кримінальний кодекс України пропонується доповнити статтею 111-3 «Вчинення корупційного кримінального правопорушення під час дії правового режиму воєнного стану». Ця стаття інкорпорує окремі склади корупційних кримінальних правопорушень, а саме: привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем; нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням; зловживання владою або службовим становищем; прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою; незаконне збагачення; зловживання впливом. При цьому, склад цих злочинів доповнюється кваліфікуючою ознакою – вчинення відповідного діяння під час дії правового режиму воєнного стану. Суб’єкт злочину є спеціальним – службова особа, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище.

Підслідність щодо нової статті 111-3 КК України передається Національному антикорупційному бюро України. Відповідно, процесуальне керівництво здійснюватиметься Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою. Підсудність за цим злочином визначається за Вищим антикорупційним судом.

Свій обіцяний законопроєкт Президент України ще не вніс на розгляд Парламенту. 

Оцінка ЦППР

Передбачені законопроєктом діяння, без урахування кваліфікуючих ознак, наразі визначаються законодавством як кримінальні правопорушення.

Отже, фактично йдеться про суттєве посилення кримінальної відповідальності за вчинення зазначених корупційних кримінальних правопорушень, якщо вони вчиняються службовими особами, які займають відповідальне чи особливо відповідальне становище та в умовах воєнного стану; за будь-яке із зазначених діянь пропонується ввести кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк п’ятнадцять років або довічного позбавлення волі, з конфіскацію майна, тобто як це передбачено чинною ч. 2 ст. 111 КК України за державну зраду в умовах воєнного стану. 

Положеннями чинного КК України передбачено покарання, наприклад, за привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ч. 2 ст. 191) у вигляді обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, за нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням (ч. 1 ст. 210) –  штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк до двох років, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Можна погодитися, що сам факт визнання певних діянь кримінальними правопорушеннями або посилення кримінальної відповідальності  має певний профілактичний ефект і може зупинити певну частину потенційних злочинців від вчинення протиправних дій, зокрема й корупційних. Проте, відсутність дієвого механізму кримінального судочинства, яке може гарантувати невідворотність покарання за вчинене, здатна звести до нуля ефективність санкцій будь-якого ступеня жорсткості. Друге, від чого залежить ефективність боротьби із корупцією – це ефективність діяльності органів, які уповноважені їй протидіяти. За відсутності цих двох факторів, посилення санкцій за корупційні кримінальні, як і будь-які інші правопорушення, не панацея.