Щотижневий аналіз 01 – 07 липня 2025 року

Підняття порогу партизації для «малих» територіальних громад на місцевих виборах з 10 тисяч до 50 тисяч виборців не вирішує проблему надмірної партизації

Подія

25 червня 2025 року народні депутати України (Віталій Безгін на інші) в порядку реалізації права законодавчої ініціативи внесли до Верховної Ради України проєкт Закону «Про внесення змін до Виборчого кодексу України щодо окремих особливостей організації місцевих виборів» (далі – Законопроєкт) № 13419.

Згідно з частиною першою статті 192 Виборчого кодексу України (далі – Кодексу) вибори депутатів сільської, селищної, міської ради (територіальних громад з кількістю виборців до 10 тисяч) проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в багатомандатних виборчих округах, на які поділяється територія відповідної територіальної громади. У кожному такому окрузі може бути обрано не менше двох і не більше чотирьох депутатів.

Натомість, вибори депутатів усіх інших місцевих рад проводяться за системою пропорційного представництва за відкритими виборчими списками місцевих організацій політичних партій у територіальних виборчих округах, на які поділяється єдиний багатомандатний виборчий округ (частина друга статті 192 Кодексу).

Як зазначено в пункті 2 Пояснювальної записки до Законопроєкту, «… вбачається необхідність забезпечити реальне представництво інтересів мешканців малих громад, де партійна конкуренція станом на сьогодні не є розвинутою. У таких громадах доцільніше застосовувати мажоритарну систему, яка дає можливість обирати представників, дійсно відомих виборцям і залучених до життя громади, а не залежних від партійних списків».

Відтак Законопроєктом пропонується внести зміни до статей 192, 194, 195, 199, 201, 204, 206, 216, 217, 219, 220, 222, 225, 227, 228, 230, 231, 233 – 236, 238, 241, 242, 246, 248 – 253, 255 – 257, 268, 269, 280, 281, 283 – 286 Кодексу.

Метою цих змін є зменшення кількості рад територіальних громад, депутати яких обираються за пропорційною виборчою системою. Так, за Законопроєктом ради територіальних громад з кількістю виборців до 50 тисяч осіб мають обиратися за мажоритарною виборчою системою.

Оцінка експертів ЦППР.

Згідно зі статтею 7 Конституції Україні в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Виходячи зі змісту частини третьої статті 140 та частини першої статті 141 Конституції України, сільські, селищні та міські ради є представницькими органами відповідно сільських, селищних та міських громад. Органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади.

Найоптимальнішою виборчою системою на виборах місцевих рад як представницьких органів місцевого самоврядування вважаємо багатомандатну мажоритарну виборчу систему із висуванням кандидатів як місцевими організаціями політичних партій, так і шляхом самовисування. Така виборча система на місцевих виборах забезпечила б тісніший зв’язок між територіальною громадою та радою громади, а також зменшила б залежність депутатів місцевої ради від політичних партій.

Конституційними функціями політичних партій є сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, а також участь у виборах (частина друга статті 36 Конституції України). Однак Основний Закон не монополізує право висування кандидатів на місцевих виборах винятково за політичними партіями.

Вбачається, що монополізація номінаційного виборчого права на виборах депутатів місцевих рад (представницьких органів місцевого самоврядування) за політичними партіями, які мають лише всеукраїнський статус, є невластивим для природи місцевого самоврядування. Як варіант, у разі застосування на місцевих виборах пропорційної виборчої системи спосіб висування кандидатів слід розширити за рахунок можливості висунення списку незалежних кандидатів.

Незважаючи на прогресивні наміри авторів Законопроєкту, його ефективність матиме фрагментарний характер. Законопроєкт загалом не вирішує проблеми надмірної партизації та надмірного втручання загальнонаціональних політичних партій у питання місцевого самоврядування у територіальних громадах з кількістю виборців від 50 тисяч осіб і більше, а відтак не запобігає від спокуси втягнути місцеві ради у спроби вирішення невластивих для цих органів питань державного значення.

Принагідно варто відзначити, що обласні і районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, які входять до складу відповідно області і району (частина четверта статті 140 Конституції України). Жоден з варіантів пропорційної виборчої системи або її змішаних чи паралельних варіантів не гарантує обрання депутатів цих рад від територіальних громад, а відтак нівелює конституційну функцію обласних і районних рад.

Конституційний статус міських голів незалежно від кількості виборців міських громад є ідентичним. Відтак, вбачається, щонайменше, необґрунтованою наявність у Кодексі двох різних виборчих систем для виборів міських голів.

Враховуючи вищевикладене, доводиться констатувати, що книга четверта Кодексу («Місцеві вибори») підлягає більш системному перегляду, в тому числі в частині виборчих систем.

Висновок: Законопроєкт на підставі пункту 3 частини першої статті 114 Регламенту Верховної Ради України доцільно направити до головного комітету на повторне перше читання з метою структурного опрацювання щодо змін до книги четвертої Кодексу в частині мажоритарних виборчих систем на місцевих виборах.