Щотижневий аналіз 27 травня – 02 червня 2025 року

Щодо «підвищення» відповідальності за корупцію

У травні у Верховній Раді зареєстровано три проєкти законів про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України, які у своїх назвах пафосно проголошують про підвищення відповідальності за корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення або удосконалення порядку притягнення до неї.

Перший (№ 13271) внесено 9.05.2025 народним депутатом України Власенком С.В.

Другий (№ 13271-1 від 23.05.2025) є ініціативою великої групи народних депутатів України, серед яких Ткаченко О.М., Копиленко О.Л., Нестеренко К.О., Чорний Д.С., Бородін В.В., Кривошеєв І.С., Касай К.І., Мотовиловець А.В., Бужанський М.А. та ін.

Третій (№ 13271-2) 26.05.2025 зареєстрував народний депутат України Неклюдов В.М.

Оцінка ЦППР

Відмінність зазначених трьох законопроєктів по суті незначна. Ними пропонується:

• збільшити мінімальний пороговий розмір внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації (ч. 1 ст. 366-2 Кримінального кодексу України (КК), але розмір різниться. У проєкті 13271 – «якщо такі відомості відрізняються від достовірних на суму від 1000 до 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб» (пмпо)», у проєктах 13271-1 та 13271-2 – від 750 до 2500 (в чинному КК від 500 до 2000), а також збільшити аналогічний пороговий розмір за ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) у проєкті 13271 – 100-1000 пмпо; у проєктах 13271-1, 13271-2 – 150-750 (за чинним КУпАП – 100-500);
• у проєктах 13271-1 та 13271-2 – збільшити розмір штрафу за ч. 1 ст. 366-2 КК – 4000-6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (нмдг) (за чинним КК – 3000-4000 нмдг); за ч. 2 ст. 366-2 КК – 6000-8000 нмдг (за чинним КК – 4000-5000 нмдг);
• у проєкті 13271 – збільшити максимальний пороговий розмір незаконного збагачення (ст. 368-5 КК) до 8000 пмпо; у проєктах 13271-1 і 13271-2 – знизити до 2750 (за чинним КК – 6500), а також збільшити мінімальний пороговий розмір застосування цивільної конфіскації, починаючи з 750 пмпо (за чинною ст. 290 Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) – 500);
• в усіх проєктах – обмежити строк зберігання відомостей про фізичну особу в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення (ст. 59 Закону «Про запобігання корупції» (Закон); у проєктах 13271, 13271-2 – строк диференціюється залежно від виду відповідальності, у проєкті 13271-1 – не може перевищувати строк, передбачений ст. 39 КУпАП та ст. 89 КК;
• у проєктах 13271-1 і 13271-2 – обмежити у ст. 51-4 Закону здійснення Національним агентством із запобігання корупції (НАЗК) моніторингу способу життя суб’єктів декларування виключно за період перебування особи лише на певних посадах; обмежити строк здійснення моніторингу способу життя суб’єктів декларування до 4 місяців з дня прийняття рішення про його здійснення;
• у проєкті 13271 – змінити підслідність детективів органів Бюро економічної безпеки України (БЕБ) (ст. 216 КПК); у проєкті 13271-1 – підслідність детективів Національного антикорупційного бюро України (НАБУ) залежно від порогового розміру певних правопорушень; у проєкті 13271-2 – БЕБ та НАБУ.

У пояснювальних записках до всіх трьох законопроєктів (13271, 13271-1 та 13271-2) використано однакові аргументи з посиланням на рішення ЄСПЛ у справі «Ситник проти України» від 24 квітня 2025 року без зазначення конкретних його пунктів. У цій справі встановлено порушення статей 6, 8, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція), зокрема недоліки розслідування та розгляду справи (ст. 6), застосування непропорційного стягнення – внесення до реєстру корупціонерів безстроково; розголошення не встановлених даних слідства до винесення рішення судом (ст. 8); використання переслідування особи для прихованої політичної мети (ст. 18).

Згідно з п. 149 рішення «Будь-які звинувачення у корупції повинні бути належним чином розслідувані… Переслідування особи не повинно бути засобом політичної помсти за професійну діяльність. Головним завданням влади в цій справі було не запобігання корупції на державній службі, як стверджував Уряд, а радше особистий напад на моральну та професійну чесність заявника» (п. 158 рішення).

1. Слід погодитись з ЄСПЛ у тому, що внесення осіб у Реєстр «корупціонерів» безстроково має ознаки довічної стигматизації, порушує принцип пропорційності, вимоги ст. 8 Конвенції та потребує перегляду. Водночас редакції пропозицій змін до ст. 59 Закону є різними та потребують обґрунтування. Крім того, давно необхідно переглянути у бік збільшення передбачений ст. 39 КУпАП строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, і передбачені ст. 89 КК строки погашення судимості (за умисні правопорушення ці строки не повинні бути менше двох років).

2. В аналізованому рішенні ЄСПЛ не встановлювались недоліки кримінального чи адміністративного законодавства в частині протидії корупційним правопорушенням та недоліки КПК, а лише недоліки розслідування (правозастосування) всупереч положенням закону. Тому пропозиція змінити мінімальний пороговий розмір внесення суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей до декларації (ст. 366-2 КК та ст. 172-6 КУпАП) не пов’язана із зазначеним рішенням ЄСПЛ, а є замаскованою спробою під виглядом імплементації цього рішення послабити антикорупційні механізми.

3. Не можна погодитися із пропозиціями проєктів 13271-1 та 13271-2 знизити пороговий розмір незаконного збагачення (ст. 368-5 КК) до 2750 пмпо (за чинним КК – 6500), оскільки це знижує можливості застосування цивільної конфіскації згідно ч. 2 ст. 290 ЦПК. Водночас можна погодитися із пропозицією збільшення такого порогового розміру до 8000 пмпо у проєкті 13271.

4. Збільшення до 750 пмпо мінімального порогового розміру застосування цивільної конфіскації у ст. 290 ЦПК у проєктах 13271-1, 13271-2 знизить можливості її застосування. Фактично йдеться про надання безкарної можливості незаконного збагачення до 2 271 000 грн.

5. Обмеження щодо проведення моніторингу виключно за період перебування особи, щодо якої він здійснюється, на відповідній посаді унеможливить аналіз попереднього способу життя та може сприяти готуванню до «корупції» (наприклад, декларування готівкових коштів нібито як наявних в особи ще до обіймання нею відповідної посади). Крім того, необґрунтованим виглядає обмеження проведення моніторингу тільки щодо певних категорій осіб, зазначених у ст. 3 Закону.

Неодноразові спроби обмежити строк проведення моніторингу способу життя вже мали місце раніше. Наприклад, це поправки до проєкту Закону №12374-д від 10.05.2025 в частині обмеження такого строку до 3 місяців. НАЗК щодо таких пропозицій зазначило: «Моніторинг потребує часу для аналізу великого обсягу даних, здійснення міжнародних запитів і детального аналізу фінансових документів. Навіть простий моніторинг способу життя може тривати 6 місяців, у складних випадках – понад рік. Запропоновані строки зроблять ефективне виявлення корупції неможливим». Станом на 30.05.25 такі пропозиції було відхилено. Підтримка подібних пропозицій є неможливою без детального дослідження реально необхідного строку проведення моніторингу із врахуванням всіх супутніх обставин.

Схоже, що автори законопроєктів спрямували свої зусилля на послаблення відповідальності за корупційні правопорушення, використавши згадане рішення ЄСПЛ як переважно надуманий привід.