Висновок щодо проблем практичного застосування, колізій та інших вад Закону України проти відмивання злочинних доходів під кутом зору надмірного впливу олігархів на економічне, політичне та суспільне життя
Експерти Микола Хавронюк і Михайло Серебряков відзначили колізії та вади Закону України проти відмивання злочинних доходів під кутом зору надмірного впливу олігархів на економічне, політичне та суспільне життя
Висновок підготували Микола Хавронюк, член правління Центру політико-правових реформ, доктор юридичних наук, професор, та Михайло Серебряков, виконавчий директор ГО «Разом проти корупції».
- 1. Необґрунтоване невключення олігархів до переліку високоризикових клієнтів СПФМ
- 2. Можливість приховування олігархами кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб
- 3. Занижені пороги та недоліки в пріоритезації фінансового моніторингу
- 4. Диспропорція в розмірах штрафів за порушення законодавства у сфері фінансового моніторингу
1. Необґрунтоване невключення олігархів до переліку високоризикових клієнтів СПФМ
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, суб’єкт первинного фінансового моніторингу (СПФМ) зобов’язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.
Частиною 5 ст. 7 Закону визначено перелік клієнтів СПФМ, щодо яких необхідно встановлювати високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин).
4 листопада 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту фінансової системи України від дій держави, що здійснює збройну агресію проти України, та адаптації законодавства України до окремих стандартів Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) і вимог Директиви ЄС 2018/843», яким перелік високоризикових клієнтів СПФМ було суттєво розширено.
Вартою уваги є та обставина, що початкова редакція відповідного законопроекту No 8008 від 07.09.2022 р. доповнювала такий перелік клієнтами, включеними до Реєстру осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархами).
Проте на етапі ІІ-го читання олігархів з переліку високоризикових клієнтів СПФМ було виключено (поправки №196 та №203). Матеріали засідання профільного комітету, на якому були затверджені поправки до законопроекту №8008, не містять відомостей, які б пояснювали причини такого рішення.
Невключення олігархів до переліку високоризикових клієнтів СПФМ є необґрунтованим та шкідливим. Із цілком очевидних причин олігархи та їхня діяльність потребують особливої уваги з боку суб’єктів запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
2. Можливість приховування олігархами кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб
Закон допускає ситуації, за яких юридична особа може не мати кінцевого бенефіціарного власника. Так, у разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника вона зобов’язана повідомити про це державного реєстратора під час проведення державної реєстрації створення юридичної особи, державної реєстрації включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР ЮО, ФОП та ГФ), у порядку, визначеномуЗаконом України«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань» (ч. 5 ст. 5-1).
Проте у випадках, коли для тих же олігархів важливо приховати свою причетність до юридичної особи, така опція може бути використана ними для обману. Закон не містить чітких критеріїв, за яких зазначення у відомостях про юридичну особу про відсутність у неї кінцевих бенефіціарних власників не допускається.
З іншого боку, вимога про зазначення кінцевих бенефіціарних власників створює ряд необґрунтованих незручностей для юридичних осіб, переважна більшість яких не практикує відмивання незаконних доходів або іншої злочинної поведінки. Так, вкрай проблематичним є визначення кінцевого бенефіціарного власника юридичних осіб з сотнями або навіть тисячами членів (бізнес-асоціації, громадські об’єднання тощо), а зазначення кого-небудь «задля галочки» навряд чи буде корисним в контексті цілей Закону.
У зв’язку з цим перелік суб’єктів, на яких не поширюється вимога про зазначення в ЄДР ЮО, ФОП та ГФ кінцевого бенефіціарного власника (ч. 8 ст. 5-1), видається неповним.