preloader

Що вас цікавить?

Висновок щодо проблем практичного застосування, колізій та інших вад Закону України проти відмивання злочинних доходів під кутом зору надмірного впливу олігархів на економічне, політичне та суспільне життя

01.06.2023 ,
Законодавство та коментарі /
Запобігання корупції

Експерти Микола Хавронюк і Михайло Серебряков відзначили колізії та вади Закону України проти відмивання злочинних доходів під кутом зору надмірного впливу олігархів на економічне, політичне та суспільне життя


Висновок підготували Микола Хавронюк, член правління Центру політико-правових реформ, доктор юридичних наук, професор, та Михайло Серебряков, виконавчий директор ГО «Разом проти корупції».

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».


1. Необґрунтоване невключення олігархів до переліку високоризикових клієнтів СПФМ


Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону, суб’єкт первинного фінансового моніторингу (СПФМ) зобов’язаний здійснювати посилені заходи належної перевірки щодо клієнтів, ризик ділових відносин з якими (ризик фінансової операції без встановлення ділових відносин яких) є високим.

Частиною 5 ст. 7 Закону визначено перелік клієнтів СПФМ, щодо яких необхідно встановлювати високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин).

4 листопада 2022 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту фінансової системи України від дій держави, що здійснює збройну агресію проти України, та адаптації законодавства України до окремих стандартів Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) і вимог Директиви ЄС 2018/843», яким перелік високоризикових клієнтів СПФМ було суттєво розширено.

Вартою уваги є та обставина, що початкова редакція відповідного законопроекту No 8008 від 07.09.2022 р. доповнювала такий перелік клієнтами, включеними до Реєстру осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархами).

Проте на етапі ІІ-го читання олігархів з переліку високоризикових клієнтів СПФМ було виключено (поправки №196 та №203). Матеріали засідання профільного комітету, на якому були затверджені поправки до законопроекту №8008, не містять відомостей, які б пояснювали причини такого рішення.

Невключення олігархів до переліку високоризикових клієнтів СПФМ є необґрунтованим та шкідливим. Із цілком очевидних причин олігархи та їхня діяльність потребують особливої уваги з боку суб’єктів запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.


2. Можливість приховування олігархами кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб


Закон допускає ситуації, за яких юридична особа може не мати кінцевого бенефіціарного власника. Так, у разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника вона зобов’язана повідомити про це державного реєстратора під час проведення державної реєстрації створення юридичної особи, державної реєстрації включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР ЮО, ФОП та ГФ), у порядку, визначеномуЗаконом України«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань» (ч. 5 ст. 5-1).

Проте у випадках, коли для тих же олігархів важливо приховати свою причетність до юридичної особи, така опція може бути використана ними для обману. Закон не містить чітких критеріїв, за яких зазначення у відомостях про юридичну особу про відсутність у неї кінцевих бенефіціарних власників не допускається.

З іншого боку, вимога про зазначення кінцевих бенефіціарних власників створює ряд необґрунтованих незручностей для юридичних осіб, переважна більшість яких не практикує відмивання незаконних доходів або іншої злочинної поведінки. Так, вкрай проблематичним є визначення кінцевого бенефіціарного власника юридичних осіб з сотнями або навіть тисячами членів (бізнес-асоціації, громадські об’єднання тощо), а зазначення кого-небудь «задля галочки» навряд чи буде корисним в контексті цілей Закону.

У зв’язку з цим перелік суб’єктів, на яких не поширюється вимога про зазначення в ЄДР ЮО, ФОП та ГФ кінцевого бенефіціарного власника (ч. 8 ст. 5-1), видається неповним.


3. Занижені пороги та недоліки в пріоритезації фінансового моніторингу


Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону, фінансові операції є пороговими (підлягають фінансовому моніторингу), якщо сума, на яку здійснюється кожна із них, дорівнює чи перевищує 400 тис грн (для суб’єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, – 55 тис грн) або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, банківських металах, інших активах, еквівалентну за офіційним курсом гривні до іноземних валют і банківських металів 400 тис грн на момент проведення фінансової операції (для суб’єктів господарювання, які проводять лотереї та/або азартні ігри, – 55 тис грн). Раніше, до 6 грудня 2019 року, вказаний поріг становив 150 тис грн.

Враховуючи фактор інфляції, особливо в умовах воєнного стану, зазначені пороги видаються занадто низькими й такими, що призводять до розпорошення державних і моніторингових ресурсів. Такий підхід не сприяє ефективності запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Крім того, є помилковим визначення порогу фінансових операцій для фінмоніторингу у вигляді фіксованої суми замість коефіцієнту від розміру прожиткового мінімуму або мінімальної заробітної плати.

Аналогічна проблема вбачається актуальною і у визначеному Законом порогу здійснення заходів належної перевірки у разі здійснення переказів, який становить 30 тис грн.

Особливо критичним у цьому контексті є нижній поріг розміру переказів коштів готівкою в межах України в розмірі 5 тис. грн. (ст. 13), на які поширюється дія Закону та заходи фінмоніторингу. Такий низький поріг регуляції створює масові незручності для громадян, переважна більшість яких є правослухняними, створює умови для вибіркового притягнення до відповідальності та більше нагадує підхід «виловлювання рядових наркоманів замість ліквідації наркокартелів». Цей недолік розподілу пріоритетів підриває ефективність Закону із забезпечення запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

4. Диспропорція в розмірах штрафів за порушення законодавства у сфері фінансового моніторингу


Законом встановлено до суб’єктів первинного фінансового моніторингу високий розмір штрафів (ч. 5 ст. 32), частина з яких допускається і як санкція за несуттєві, дрібні порушення.

Наприклад, за [будь-яке] порушення СПФМ вимог щодо здійснення платіжних операцій (переказів) встановлено штраф у розмірі до 10 тис неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (далі – нмдг) (170 тис грн).

Аналогічні недоліки закладені у нормах про розмір санкцій, зокрема за:

– порушення вимог щодо здійснення належної перевірки, вимог щодо виявлення належності клієнтів та інших осіб до політично значущих осіб (до 12 тис нмдг),

– порушення вимог щодо відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції (до 20 тис нмдг),

– порушення порядку замороження/розмороження активів та зупинення фінансових операцій (до 100 тис нмдг),

– порушення порядку створення (ведення) та зберігання документів, записів, даних, інформації (до 12 тис нмдг),

– неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання недостовірної інформації (до 20 тис нмдг),

– перешкоджання суб’єкту державного фінансового моніторингу у здійсненні ним нагляду (до 20 тис нмдг),

– невиконання вимог про усунення виявлених порушень (до 100 тис нмдг),

– невиявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, та порушення порядку їх реєстрації (до 20 тис нмдг),

– порушення обмежень щодо обміну інформацією (до 12 тис нмдг),

– незабезпечення захисту працівників, які повідомили про порушення вимог законодавства у сфері запобігання та протидії (до 12 тис нмдг).

При цьому, найбільший штраф в розмірі до 10 % загального річного обороту, але не більше 7950 тис нмдг (більше 135 млн грн) встановлено за діяння, юридична визначеність яких є сумнівною, – «незабезпечення належної організації та проведення первинного фінансового моніторингу, відсутність належної системи управління ризиками, повторне невиконання вимог суб’єктів державного фінансового моніторингу про усунення виявлених порушень та/або про вжиття заходів для усунення причин, що сприяли їх вчиненню».

Викликає особливе занепокоєння штраф у розмірі до 3 тис нмдг за порушення інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії, тобто штраф у 51 тис грн може бути призначений буквально за будь-що.

Встановлені у Законі формулювання диспозицій порушень законодавства у сфері фінансового моніторингу, а також велика відмінність між мінімальним та максимальним розміром санкції суперечать принципу правової визначеності, створюють загрозу для зловживань у тлумаченні та корупції, а також дають можливість призначати значні штрафи за незначні порушення та навпаки.



Вам може бути цікаво