exit
search
13 січня 2017

Судова реформа: сім найбільш очікуваних подій 2017 року

Минулий рік став вирішальним для запуску повномасштабної судової реформи. Внесено зміни до Конституції, прийнято нові закони «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду правосуддя», два закони щодо виконання судових рішень. Після набрання ними чинності Вища кваліфікаційна комісія суддів оголосила конкурс до нового Верховного Суду.

Новий Верховний Суд

За законом, до кінця березня цього року має бути призначено принаймні 65 суддів нового Верховного Суду. Вперше на посаду судді найвищої судової установи претендують не лише судді, а й науковці-правники та адвокати. У конкурсі, який проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів, беруть участь 653 претенденти. Кандидатів також скрінить Громадська рада доброчесності, сформована авторитетними громадськими організаціями. На початку 2017 року висновки Громадської ради про недоброчесність кандидатів набули більшої ваги – тепер для їх подолання потрібні голоси двох третин складу Вищої кваліфікаційної комісії (11 з 16).

На новий Верховний Суд покладаються великі сподівання. Він має не лише замінити три вищі спеціалізовані суди і діючий Верховний Суд, а й через виконання касаційних повноважень задати високі стандарти правосуддя для усієї судової системи. Кінцеве рішення у справі можна буде отримати швидше, оскільки третя інстанція буде остаточною (сьогодні ми маємо чотири інстанції).

Важливо не змарнувати ідею нового Верховного Суду, «підкинувши» йому десятки тисяч справ, які зараз накопичилися у вищих судах. Саме такий механізм передбачає закон. Але під навалою справ новий Верховний Суд може не вижити.

Тому потрібні зміни до закону – до нового Верховного Суду повинні надходити лише нові касаційні скарги. Справи з вищих спеціалізованих судів або мають бути ними ж розглянуті до ліквідації цих судів, або, як вимушений, але не бажаний крок, – можна передати їх апеляційним судам.

Кваліфікаційне оцінювання

Згідно з конституційними змінами, всі діючі судді мають пройти кваліфікаційне оцінювання – перевірку компетентності, доброчесності і дотримання етичних стандартів. Непроходження оцінювання є підставою для звільнення судді. Зважаючи на велику кількість суддів, цей процес затягнеться на декілька років.

Важливо, щоб у 2017 році таке оцінювання пройшли судді, яких раніше призначили на п’ять років, і судді апеляційних судів. Також є можливість запустити процес реорганізації апеляційних судів і сформувати нові апеляційні суди за конкурсом, участь у якому зможуть взяти не лише судді. Потрібно розпочати формування резерву кандидатів на посаду суддів для місцевих судів – попередній резерв, створений ще за часів Януковича, себе вичерпав.

У процедурі оцінювання суддів і кандидатів на посаду судді також братиме участь Громадська рада доброчесності. Необхідно, щоб нова норма Конституції про обов’язок судді доводити законність походження свого майна, за порушення якого він має бути звільнений, проявила свою життєздатність на практиці.

Запровадження антикорупційних судів

Закон «Про судоустрій і статус суддів» передбачив створення Вищого антикорупційного суду, але відклав термін його запровадження до прийняття окремого закону. Без прийняття такого закону і запуску антикорупційних судів ефективність діяльності Національного антикорупційного бюро і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури може бути зведена нанівець. Діючі суди просто зволікають розгляд переданих їм справ щодо високопосадової корупції і «зливають» інформацію про обшуки і негласні слідчі дії, зриваючи операції щодо викриття злочинців.

Крім Вищого антикорупційного суду як суду першої інстанції, має бути створений спеціальний підрозділ у Верховному Суді для апеляційного перегляду, а згодом, можливо, буде потреба створити декілька регіональних антикорупційних судів.

Закон має встановити особливу процедуру добору суддів цих судів, де б вирішальний голос мали не політичні органи, а міжнародні організації і представники громадськості. Судді антикорупційних судів повинні бути не лише професіоналами, а й нетерпимими до будь-яких проявів корупції. Також важливо передбачити додаткові гарантії захисту і особистої безпеки таких суддів та їхніх родичів.

У разі прийняття закону у першій половині 2017 року, є шанс, що антикорупційні суди зможуть розпочати свою діяльність з 2018 року. Але політичної волі до прийняття якісного закону поки не видно. Ймовірно, будуть спроби збоку влади протягнути такий варіант закону, щоб мати можливість підібрати лояльних суддів. Але, вочевидь, громадськість буде відстоювати створення справді незалежних антикорупційних судів.

Електронний суд

Елементи електронного суду уже запроваджені в судочинстві: он-лайн сплата судового збору, отримання інформації про етапи проходження справи в суді, можливість одержання від суду повідомлень і копій рішень електронною поштою, смс-інформування, доступ до текстів судових рішень через єдиний державний реєстр судових рішень, он-лайн трансляція окремих судових засідань і проведення відеоконференцій між судами, а також із слідчими ізоляторами.

Але цього замало. Судочинство буде набагато доступнішим, якщо комунікацію з судом можна буде повністю перевести в електронну форму – для тих користувачів, кому ця форма є зручнішою, ніж листування поштою і особистий похід до суду. Хмарні технології повинні надати можливість надавати користувачам доступ до матеріалів справ за допомогою Інтернету. У разі оскарження судових рішень, талмуди судових справ не потрібно буде перевозити в суди вищої інстанції.

Також ефективним може виявитися механізм електронного судового наказу, що допоможе закумулювати біля 20 відсотків усіх цивільних і комерційних справ в одному-двох судах на всю Україну, які зможуть досить легко впоратися з таким навантаженням завдяки простому алгоритму: якщо належним чином повідомлений боржник не заперечив грошових вимог стягувача, суд генерує судовий наказ на стягнення цих сум. Досвід функціонування такого суду у Польщі та в деяких інших країнах довів його ефективність.

Електронний суд буде економити не лише значні фінансові і людські ресурси, а й дозволить пришвидшити вирішення справи для сторін і зменшити навантаження на суди. Деякі технічні можливості для електронного суду уже створені, але для їх повноцінного запуску потрібні зміни до процесуального законодавства, яке зорієнтоване на паперове спілкування і присутність безпосередньо в суді. Є сподівання, що ці зміни будуть внесені уже в цьому році.

Перегляд вироків щодо свавільно засуджених

За повідомленнями правозахисників, десятки людей, засуджених до довічного позбавлення волі, відбувають покарання за чужі злочини. Європейський суд з прав людини у десятках справ констатував порушення прав людини у зв’язку із засудженням на підставі сфабрикованих доказів або вибитих під тортурами зізнань. Українські суди усіх рівнів залишалися глухими до таких аргументів захисту. Та, на жаль, не всі свавільно засуджені зверталися до Європейського суду – або через відсутність адвоката, або через повну зневіру, або з інших причин.

Як свідчить практика, кількість випадків виправдання особи в Україні уже багато років не перевищує одного відсотка вироків. За виправдувальні вироки карали і суддів, і прокурорів.

В Україні відсутній механізм перегляду вироків щодо таких осіб, якщо вони ухвалені давно. Багато з них померли або загинули, не дочекавшись права на перегляд своєї справи. Поки що такого права, на жаль, закон не передбачає. Але парламент ухвалив у першому читанні законопроект, який дає шанс на перегляд справи. Щоправда, у минулому році парламент не спромігся його розглянути у другому читанні. Десь працювало прокурорське і суддівське лобі, десь – сумніви в ефективності перегляду в умовах діючої судової системи, яка не готова визнавати свої помилки.

Але у 2017 році ці сумніви можна розвіяти, якщо процес відбуватиметься під контролем нового Верховного Суду. Тож шанс на ухвалення закону зростає. Важливо, щоб парламент не втратив цей шанс і надав засудженим, які відбувають покарання за чужі злочини, право на відновлення справедливості.

Суд присяжних

В умовах загальної недовіри до влади загалом і судів зокрема, ефективним інструментом для відновлення цієї довіри може стати більш широке залучення громадськості. У судовому процесі є інститут присяжних. Сьогодні він працює лише в кримінальних справах, але в урізаному вигляді – за своєю природою, це той же суд за участі народних засідателів, що й раніше, – два судді і три народні засідателі, які вирішують як питання факту, так і питання права. Класична ж модель суду присяжних передбачає журі присяжних, яке на підставі доказів сторін захисту і обвинувачення вирішує питання винуватості особи, і суддю, який на основі вердикту присяжних виправдовує особу або засуджує і призначає покарання.

Вочевидь, назріла необхідність запровадження саме такої моделі суду присяжних. Також потрібно розширити сферу його застосування, а не обмежуватися лише справами, де особі загрожує довічне позбавлення волі. Звісно, це вимагатиме збільшення видатків на такі суди. І в наступному році це зробити буде неможливо. Але створити законодавчу основу для поступового запровадження суду присяжних у 2017 році цілком можливо.

А ось запровадити інститут присяжних для вирішення комерційних спорів уже в цьому році – цілком можливо. Тим більше, згадка про це вже є в законі «Про судоустрій і статус суддів». Йдеться про дещо іншу модель. Коли у спорах з великою ціною позову до їх вирішення залучатимуть авторитетних правників, яких добиратимуть самі сторони з осіб, яких делегувала бізнес-спільнота. Звісно, сторони мають нести і видатки на залучення таких присяжних-арбітрів. Така модель може вбити корупцію в господарських судах і створити умови для довіри інвесторів до української системи правосуддя. Для її реалізації потрібно внести зміни до процесуального закону.

Запуск інституту приватних виконавців

На жаль, авторитету судової влади шкодить і поганий рівень виконання судових рішень. Держава є монополістом у цій сфері. Для цього діє державна виконавча служба. Але при 4,5 тис. державних виконавців, на долю яких за рік припадають мільйони виконавчих проваджень, є великі можливості для корупції. Без додаткового стимулювання державного виконавця він може й пальцем не поворухнути. Для дисциплінарного органу завжди є виправдання – надмірне навантаження.

З 5 жовтня минулого року набрали чинності два закони щодо забезпечення виконання судових рішень. Один з них передбачив запровадження, поряд з державними виконавцями, інституту приватних виконавців. Виконання судових рішень приватні виконавці здійснюватимуть за тими ж процедурними правилами, що й державні виконавці. Тепер стягувач матиме право вибору – звертатися до державної виконавчої служби чи до приватного виконавця. В умовах конкуренції якість виконання має зрости, а умови для корупції – зменшитися.

Очікується, що перші приватні виконавці після проходження конкурсних процедур відбору приступлять до роботи уже в першому кварталі 2017 року. Звісно, не варто сподіватися, що в цьому році кількість приватних виконавців буде достатньою, щоб створити належну конкуренцію державній виконавчій службі. Але з часом частка державної виконавчої служби у цій сфері має стати значно меншою або й взагалі зникнути.

Чи стане судова реформа, ініційована Президентом, успішною, а правосуддя справедливим та ефективним, – стане відомо уже в цьому році. Шанси на успіх є. І досить великі. Хоч і ризики теж серйозні.

Роман Куйбіда, заступник голови правління Центру політико-правових реформ