exit
search
14 липня 2016

Безвізовий режим чи легалізація корупційних схем

14 липня 2016 року Верховна Рада України ухвалила вцілому Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» (проект 3224). Простіша назва цього Закону могла б бути «про паспорти».

Публічна мотивація авторів (суб’єкт законодавчої ініціативи - КМУ А.Яценюка): «вимога ЄС» (безвізовий режим). Необхідність видачі ID-карток, тобто внутрішнього паспорта нового зразка.

Насправді: ID-картки можна видавати і на основі чинної правової бази. Закон «Про Єдиний державний демографічний реєстр …» передбачає цю можливість ще з 2012 року (а реально нові паспорти видаються з січня 2015 року). Технічні уточнення у законі удосконалюють деякі питання юридичного і технічного плану. І дійсно у законопроекті є низка позитивних норм (наприклад, 14-вік для паспортизації, нечіповане посвідчення водія, скорочення обсягу інформації про особу в ЄДДР).

Але, на жаль, законом легалізовано низку протиправних «схем», з очевидним корупціогенним впливом  у паспортній сфері:

1. Узаконено діяльність Державного підприємства (ДП) «Документ». Це ДП 3,5 роки незаконно бере кошти на кожному паспорті через свій офіс. Нині по 350 грн. додатково. Щорічно це біля 100 млн. грн. коштів, які не надходять в бюджет, а фактично довільно використовуються керівництвом МВС/ДМС.  

Надуманість потреби у цьому ДП очевидна, хоча б тому, що це ДП відкриває свої офіси лише в обласних центрах. Там де є цілком розвинена інфраструктура центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП), відкритих органами місцевого самоврядування. І ці послуги можна було б надавати через ЦНАП з достатнім комфортом, але без поборів з громадян.

Натомість закон легалізував ДП «Документ» і тепер можна прогнозувати успішний розвиток «паспортного бізнесу».

2. Легалізовано непрозорість оплати паспортних послуг, тобто 3-4 окремих платежі за кожен паспорт. За Законом України «Про адміністративні послуги» особа мала б сплачувати один платіж, який покриває усі витрати, і після находження у бюджет - розщепляється. Натомість закон передбачає окрему сплату:

- «за адміністративну послугу»,

- «за бланк» (ціну визначає інше ДП – монополіст ПК «Україна» і є сумніви у адекватності вартості українських бланків паспортів та інших документів),  

- «за персоналізацію».

Недолік кількох платежів - це непрозорість та можливість нав’язувати додаткові платні послуги (наприклад, додаткову плату за консультацію, яку-небудь страховку тощо), оскільки громадянин не знає, які платежі є обов’язковими, а які ні.

Більше того, в такій непрозорій моделі навіть «внутрішній паспорт» може коштувати занадто дорого для громадян. Орієнтовний прогноз: 140 грн. за «послуги» + біля 200 грн. бланк паспорта, тобто загалом  300-350 грн. Може бути серйозна невдоволеність громадян.

Закон (за проектом 3224) може породити нові проблеми для громадян:

3. У внутрішньому паспорті не буде графічної інформації (напису) про місце проживання (МПЖ). Отже, при відсутності спецобладнання для зчитування місця проживання постають виклики участі громадян у виборах, у спілкуванні з іншими органами влади, банками тощо. Закон 3224 передбачає разом з новим паспортом додаткове використання паперової довідки про МПЖ з незрозумілим терміном дії, бо змінити «прописку» можна протягом одного дня. Тобто можна прогнозувати проблеми з постійними відсиланнями громадян за довідкою про місце проживання.

Крім того, власникам нових паспортів у сільській місцевості при зміні місця проживання доведеться ще додатково відвідувати підрозділ міграційної служби в райцентрі для внесення інформації про нову «прописку».

4. Сама вимога 3224 про впровадження ID-картки тільки з цифровим носієм (чіпом). В Україні немає і не швидко з’явиться інфраструктура для прийняття заяв на паспорти у всіх громадах. Крім того, це додаткова вартість бланків, яку покривають громадяни і бюджет.

Хоча раціональною була інша альтернатива: або нецифрові ID-картки / паспорти (як у Молдові), або паралельне використання двох типів ID-карток (з чіпом і без чіпа) - на вибір особи. Це дозволило б розширити коло фронт-офісів на прийняття заяв та спростити використання цих ID-карток.

На жаль, проходження цього закону відбувалося у вкрай сумнівний і непрозорий спосіб. Сам законопроект, розроблений МВС (А.Аваков), і який стосується кожного громадянина був внесений з приписом «не потребує консультацій з громадськістю». Проект, який тематично мав би належати до Комітету парламенту з прав людини віддали … у Комітет з інформатизації (Голова О.Данченко, «Самопоміч»). На жаль, відкритих аргументованих дискусій щодо цього закону не було.

Отже, громадянам варто підготуватися до додаткових витрат за цю псевдореформу.  

Віктор Тимощук, експерт Центр політико-правових реформ