Верховна Рада уточнила порядок заборони діяльності проросійських політичних партій в Україні

Подія

3 травня Верховна Рада України ухвалила Закон № 2243-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій» (реєстр. № 7172-1 від 28.03.2022 р.). Цей Закон вніс ряд зміни до Кодексу адміністративного судочинства, Закону «Про політичні партії в Україні» та Регламенту ВРУ щодо оптимізації підстав та судового порядку заборони діяльності політичних партій, а також розпуску депутатських фракцій у ВРУ відповідних політичних партій, причетних, зокрема, до такої діяльності:

• виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ та/або Республіки Білорусь проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України;
• глорифікації, виправдання дій та/або бездіяльності осіб, які здійснювали або здійснюють збройну агресію проти України, представників збройних формувань РФ,  незаконних збройних формувань тощо.

Закон № 2243-IX змінив підсудність справ про заборону політичної партії, а також скоротив строки розгляду таких справ. Відтепер такі адміністративні справі підсудні Апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ як суду першої інстанції (замість Окружного адміністративного суду міста Києва), а сама адміністративна справа вирішується судом першої інстанції протягом одного місяця після відкриття провадження у справі. 

У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, а сам перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, Закон № 2243-IX заборонив політичним партіям:

• укладати угоди або вчиняти будь-які інші правочини, які їх ставлять у підпорядковане або залежне становище щодо будь-якої іншої іноземної організації чи політичної партії; 
• співпрацю, спрямовану проти незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, з політичними партіями, громадськими організаціями держави, що визнана відповідно до закону державою-агресором або державою-окупантом, та внесені до Переліку політичних партій та громадських організацій  нерезидентів України, які створюють загрозу національній безпеці України, затвердженого наказом Служби безпеки України та оприлюдненого на її офіційному веб-сайті.

Оцінка ЦППР 

ЦППР позитивно оцінює такий крок Парламенту і вважає, що правове регулювання таких питань є необхідним для захисту незалежності і суверенітету України, її територіальної цілісності, недоторканості, демократії та національної безпеки від політичних сил, діяльність яких має характер колабораціонізму і спрямована на повалення в Україні конституційного ладу, порушення територіальної цілісності, а також посягання на права та свободи людини і громадянина. Експерти ЦППР брали активну участь у розробці та напрацювання попереднього тексту цього закону разом із народними депутатами.   

Відповідно до частин першої та четвертої статті 37 Конституції утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються; а заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку. 

Тому з точки зору верховенства права було важливо передбачити конституційний механізм заборони діяльності антиукраїнських політичних партій, а саму заборону політичних партій здійснювати виключно у судовому порядку, як того і вимагає Конституція. Експерти ЦППР нагадують, що жоден орган — ні РБНО, ні будь-який інший орган державної влади — не уповноважений відповідно до Конституції забороняти діяльність політичної партії. Такий конституційний механізм заборони політичних партій є адекватним дієвим запобіжником проти зловживань у обмеженні діяльності опозиційний партій та політичних прав і свобод громадян.

Крім того, позитивним досягненням цього закону є: 

• створення правових передумов для запровадження Переліку політичних партій та громадських організацій  нерезидентів України, які створюють загрозу національній безпеці України;
• чітке врегулювання питання заборони міжнародної співпраці політичних партій, яка спрямована проти незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України;
• запровадження правового інституту переходу у власність держави майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у разі заборони судом такої політичної партії. 

ЦППР нагадує, що Парламенту важливо також передбачити законодавче регулювання наслідків ухвалення судом рішення про заборону політичної партії для статусу депутатів місцевих рад.