Верховна Рада уточнила порядок заборони діяльності проросійських політичних партій в Україні

Подія

3 травня Верховна Рада України ухвалила Закон № 2243-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони політичних партій» (реєстр. № 7172-1 від 28.03.2022 р.). Цей Закон вніс ряд зміни до Кодексу адміністративного судочинства, Закону «Про політичні партії в Україні» та Регламенту ВРУ щодо оптимізації підстав та судового порядку заборони діяльності політичних партій, а також розпуску депутатських фракцій у ВРУ відповідних політичних партій, причетних, зокрема, до такої діяльності:

• виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії РФ та/або Республіки Білорусь проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України;
• глорифікації, виправдання дій та/або бездіяльності осіб, які здійснювали або здійснюють збройну агресію проти України, представників збройних формувань РФ,  незаконних збройних формувань тощо.

Закон № 2243-IX змінив підсудність справ про заборону політичної партії, а також скоротив строки розгляду таких справ. Відтепер такі адміністративні справі підсудні Апеляційному адміністративному суду в апеляційному окрузі, що включає місто Київ як суду першої інстанції (замість Окружного адміністративного суду міста Києва), а сама адміністративна справа вирішується судом першої інстанції протягом одного місяця після відкриття провадження у справі. 

У разі заборони судом політичної партії майно, кошти та інші активи політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень переходять у власність держави, а сам перехід такого майна, коштів та інших активів у власність держави забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, Закон № 2243-IX заборонив політичним партіям:

• укладати угоди або вчиняти будь-які інші правочини, які їх ставлять у підпорядковане або залежне становище щодо будь-якої іншої іноземної організації чи політичної партії; 
• співпрацю, спрямовану проти незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України, з політичними партіями, громадськими організаціями держави, що визнана відповідно до закону державою-агресором або державою-окупантом, та внесені до Переліку політичних партій та громадських організацій  нерезидентів України, які створюють загрозу національній безпеці України, затвердженого наказом Служби безпеки України та оприлюдненого на її офіційному веб-сайті.

Оцінка ЦППР 

ЦППР позитивно оцінює такий крок Парламенту і вважає, що правове регулювання таких питань є необхідним для захисту незалежності і суверенітету України, її територіальної цілісності, недоторканості, демократії та національної безпеки від політичних сил, діяльність яких має характер колабораціонізму і спрямована на повалення в Україні конституційного ладу, порушення територіальної цілісності, а також посягання на права та свободи людини і громадянина. Експерти ЦППР брали активну участь у розробці та напрацювання попереднього тексту цього закону разом із народними депутатами.   

Відповідно до частин першої та четвертої статті 37 Конституції утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються; а заборона діяльності об’єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку. 

Тому з точки зору верховенства права було важливо передбачити конституційний механізм заборони діяльності антиукраїнських політичних партій, а саму заборону політичних партій здійснювати виключно у судовому порядку, як того і вимагає Конституція. Експерти ЦППР нагадують, що жоден орган — ні РБНО, ні будь-який інший орган державної влади — не уповноважений відповідно до Конституції забороняти діяльність політичної партії. Такий конституційний механізм заборони політичних партій є адекватним дієвим запобіжником проти зловживань у обмеженні діяльності опозиційний партій та політичних прав і свобод громадян.

Крім того, позитивним досягненням цього закону є: 

• створення правових передумов для запровадження Переліку політичних партій та громадських організацій  нерезидентів України, які створюють загрозу національній безпеці України;
• чітке врегулювання питання заборони міжнародної співпраці політичних партій, яка спрямована проти незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України;
• запровадження правового інституту переходу у власність держави майна, коштів та інших активів політичної партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у разі заборони судом такої політичної партії. 

ЦППР нагадує, що Парламенту важливо також передбачити законодавче регулювання наслідків ухвалення судом рішення про заборону політичної партії для статусу депутатів місцевих рад.

Чи була ця стаття корисна?