Що вас цікавить?

Верховна Рада ухвалила Заяву «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні»

14.04.2022
Воєнний стан

Юлія Кириченко про значення Заяви, мету російського вторгнення та юридичні механізми покарання росії.


Тиждень тому проєкт заяви, постанови та пояснювальної записки підготували та передали до парламенту експерти Ініціативи «Право в умовах війни». Сьогодні документ ухвалили 363 голосами.

«Ця заява – перший крок до справедливості та відшкодування всіма росіянами збитків і страждань, які були завдані кожному українцю»,

оцінює подію членкиня правління ЦППР Юлія Кириченко.

Перша заява від імені всього українського народу

Президент України, українські дипломати та чиновники вже стверджували, що світ має визнати дії російських військових геноцидом. Цю позицію нещодавно підтримали Президент США Джо Байден і прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо. Проте визнання в українському парламенті – теж важливий політичний крок.

«Робити заяви від імені українського народу має право Парламент, як єдиний представницький орган. Попри те, що і Президент і Парламент є народно обраними, саме законодавчий орган – Верховна Рада – несе представницьку функцію. Тому, фактично, парламент зробив цю заяву від імені всього українського народу», – наголошує членкиня правління ЦППР, експертка з конституційного права Юлія Кириченко.

Різні злочини, одна мета

Правове визначення геноциду надано в статті 2 Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього та статті 6 Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Аби довести вчинення геноциду, потрібно встановити три елементи:

  1. Спрямованість проти захищеної групи людей, яких можна виокремити за ознакою національної, етнічної, расової чи релігійної приналежності;
  2. Спільна мета злочинів – знищення захищеної групи людей;
  3. Виявлення злочинів принаймні в одній із форм, передбачених Конвенцією і Статутом.

«Якщо воєнні злочини, злочини проти людяності, злочин агресії вчиняються не окремо, а підпорядковані одній меті – це можна визнати геноцидом», – Юлія Кириченко.

Одних лише фактів жорстокості недостатньо, важливо довести, що за ними стоїть одна ідеологія. «Жорстокість і звірства могли би бути злодіяннями окремих солдатів чи офіцерів. Але тут ми бачимо аргументовану політику керівництва. Злочини вчинялися не з метою збагачення або розваги, а з метою заперечити існування українців».

Струнка аргументація

«У нашому випадку єдина мета злочинів – це мета проти однієї спільноти. У розумінні Конвенції ця спільнота – Український народ. Виходячи із заяв і дій політичного і військового керівництва росії, ми бачимо, що всі злочини здійснюються з однією ціллю – невизнання самоідентифікації Українського народу як самобутнього і заперечення, що такий народ взагалі існує», – пояснює членкиня правління ЦППР.

Серед інших цілей російського керівництва – заперечення української культури, знищення українських книжок і заперечення мови.

Врешті, Заява доводить і те, що злочини проявляються у конкретних формах: умисне вбивство цивільних, викрадення, ґвалтування, глумління над тілами загиблих, цілеспрямоване знищення інфраструктури, блокади населених пунктів…  «Є також частина злочинів, яка стосується дітей, щоб вони взагалі втратили свою українську ідентичність. Де це можливо, їх забирають і вивозять в росію. Уже є докази, що російським сім’ям дозволяють всиновлювати українських дітей. Це робиться з метою знищення пам’яті про себе як про українця.

Таким чином усі ці окремі злочини вчиняються як єдиний злочин – геноцид спільноти, знищення Українського народу», – Юлія Кириченко.

Політична підтримка України

«Ми сподіваємось, що після цієї Заяви інші демократичні країни також визнають дії росії геноцидом Українського народу», – Юлія Кириченко.

Аналітикиня пояснює, що визнання геноциду відбувається у двох вимірах: політичному та юридичному. І якщо країни-партнери зроблять політичний крок, ухваливши подібні заяви, це посилить Україну в юридичній боротьбі. З правової точки зору, питання геноциду може розв’язати Міжнародний кримінальний суд або спеціально створений трибунал.

Паралельно з міжнародною боротьбою – збір доказової бази. «У Заяві передбачається звернення Голови Верховної Ради до наших національних органів. Вони мають збирати окремі воєнні злочини, а потім з цього формувати доказову базу єдиного злочину злочинів – геноциду».

Міжнародна спільнота має на власні очі переконуватися, що злочини проти українців – справжні. Тому так важливі візити прокурор Міжнародного кримінального суду Каріма Хана, як наприклад візит у Бучу 13 квітня.

Читайте також: «Про що була заява Прокурора Міжнародного кримінального суду щодо ситуації в Україні?»

Важкі наслідки для росії

Визнання на юридичному рівні – не таке швидке, як ухвалення політичної заяви. Але воно неодмінно відбудеться. «Це може бути Міжнародний кримінальний суд, але світова спільнота може створити й окремий трибунал, лише під кейс геноциду Українського народу». Як правило, юридичне визнання геноциду несе важкі наслідки для країни-злочинця і кількох поколінь її громадян. «Держава-агресор має довгий період часу відшкодовувати страждання українцям, які зазнали будь-якого негативного впливу від цього геноциду».

Читайте також: «Україна мобілізує міжнародне право: шляхи покарання Росії за агресію і не тільки»

Текст підготовлено Поліною Сергієвою на основі інтерв’ю
Юлії Кириченко