exit
search
19 листопада 2019

Президентові виявилось замало двох критично важливих сфер відповідальності: зовнішньої політики та оборони — і він недвозначно «натякнув», що заінтересований мати ще одну — сферу кримінальної юстиції.

І справа тут не лише у виборі номінанта на посаду Генпрокурора. Доказом того насамперед є прямо таки пристрасть Президента до нарад з керівниками органів правопорядку та прокуратури, а також його останні законодавчі ініціативи.

Минулого тижня парламентський комітет з питань правоохоронної діяльності підготував до другого читання законопроєкт №2116, який подав Президент. Проєкт закону за назвою і частково по суті націлений на удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань.

Але головна його мета — підпорядкувати ДБР Президентові, адже законопроєкт передбачає, що:

  • статус ДБР з центрального органу виконавчої влади змінюється на державний правоохоронний орган;
  • повноваження теперішніх директора ДБР та його заступників припиняються достроково, а тимчасово виконувача повноважень директора ДБР має призначити Президент;
  • роботу, організаційно-технічне та інформаційне забезпечення діяльності конкурсної комісії з обрання директора ДБР та її членів забезпечуватиме орган, що здійснює забезпечення діяльності Президента;
  • організаційну структуру ДБР визначатиме Президент;
  • положення про Раду громадського контролю ДБР та порядок її формування затверджуватиме Президент за поданням директора ДБР.

Направду, найпринциповішою зміною є перша зі згаданих — зміна статусу ДБР з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган. Адже решта перелічених пропозицій, які всупереч Конституції наділяють Президента додатковими повноваженнями, не є автономними та опираються винятково на неї.

Статус «державний правоохоронний орган» є цілковито штучною юридичною конструкцією, що покликана виконати тільки одну функцію — вивести ДБР з системи органів виконавчої влади. Лише після цього «з‘являється» можливість підпорядкувати орган Президентові.

Проте можливість насправді не з’являється, оскільки такий крок суперечить Конституції. Як констатував Конституційний Суд у своєму рішенні від 13 червня 2019 року №5-р/2019, утворення постійно діючого незалежного державного органу, який за функціональним призначенням, сферою діяльності, повноваженнями має ознаки центрального органу виконавчої влади, але не підпорядковується Кабінету Міністрів і не належить до системи органів виконавчої влади, не узгоджується з Конституцією.

ДБР є типовим органом правопорядку (органом досудового розслідування) і, відповідно, за своїм функціональним призначенням, організаційною моделлю, сферою діяльності та ординарним конституційним статусом відповідає ознакам органу виконавчої влади.

Треба наголосити, що навіть проєкт закону «Про внесення змін до статті 106 Конституції України» (№1014), яким пропонують закріпити повноваження Президента України призначати на посаду та звільняти з посади директора Державного бюро розслідувань, у разі його прийняття парламентом, не стане правою основою для розширення повноважень Президента. Повноваження: визначати членів конкурсної комісії з обрання директора ДБР; забезпечувати роботу, організаційно-технічне та інформаційне забезпечення діяльності конкурсної комісії з обрання директора ДБР та її членів; затверджувати організаційну структуру ДБР, а також Положення про Раду громадського контролю та порядок її формування, – й надалі лишатимуться неконституційними.

Проте найголовніше, згадані зміни до Конституції не змінять функціонального призначення, сфери діяльності та повноважень ДБР. Орган правопорядку (орган досудового розслідування) й надалі буде характеризуватися ознаками, які притаманні центральному органу виконавчої влади.

У цій історії є ще одна важлива деталь. Не зважаючи на те, що перелічені пропозиції суперечать Конституції та не мають під собою належного обґрунтування, їх підтримали представники антикорупційних громадських організацій та народні депутати від партії "Голос".

Їхня позиція проста: законопроєкт передбачає, що повноваження теперішнього керівництва ДБР припиняються достроково, а новий конкурс з обрання директора відбудеться за участі представників міжнародних організацій.

Але така мотивація проста понад міру. І вона аж ніяк не виправдовує усі вади законопроєкту та ризики, які з ним пов’язані.

ДБР уповноважений розслідувати кримінальні правопорушення, вчиненні народними депутатами, суддями, прокурорами, працівниками органів правопорядку та військовослужбовцями. До того ж найближчим часом планують ухвалити законопроєкт, який остаточно позбавить народних депутатів імунітету від кримінального переслідування. Іншими словами, підконтрольність ДБР Президентові несе дуже серйозні загрози для незалежності представників інших гілок влади, передусім – членів парламенту.

Певно, депутати з «Голосу», серед яких є вихідці з громадського сектору, та представники антикорупційних громадських організацій вкотре вирішили «поставити все» на хороших людей, а на решту аспектів просто закрити очі.

Маю сумніви, однак, що хоча б одна зі згаданих в тексті інституцій матиме від того користь. Як і суспільство, зрештою.

Володимир Петраковський,
експерт Центру політико-правових реформ, викладач Києво-Могилянської академії

Джерело: Збруч