Огляд корупції у світі. Грудень 2023

Після більш як дворічного процесу прецедентним в історії кримінального суду Ватикану стало рішення про ув’язнення кардинала. Такий розв’язок став можливим завдяки указу понтифіка від 2021 року, який дозволив судити кардиналів судом Ватикану. Паралельно у полі зору експертів Центру політико-правових реформ у грудні 2023 року перебували новини з Азербайджану, де тривають масові арешти представників медіа.

Найвищого посадовця Католицької Церкви, який коли-небудь поставав перед кримінальним судом у Ватикані, ув’язнено більш як на п’ять років

Колишній радник Папи Римського, який колись сам претендував на найвищу посаду в Католицькій Церкві, був ув’язнений після того, як його визнали винним у фінансових злочинах, повідомляє Independent.

Кардинала Анджело Беччу, найвищого чиновника Католицької Церкви, який коли-небудь поставав перед кримінальним судом Ватикану, визнали винним у шахрайстві та розкраданні коштів. Його засудили до п’яти з половиною років ув’язнення.

Фабіо Вігліоне, адвокат італійського прелата, наполягав на тому, що його клієнт невинний. Сторона захисту має намір оскаржувати рішення.

Загалом у рамках скандалу 10 осіб звинувачені у таких злочинах, як шахрайство, зловживання службовим становищем та відмивання грошей. Усі вони заперечували свою провину.

Голові суду Джузеппе Піньятоне знадобилося 25 хвилин, щоб зачитати всі вердикти і вироки.

Беччу, як і більшість інших обвинувачених, був засуджений за деякими пунктами й виправданий за іншими. Лише один, колишній секретар Беччу, отець Мауро Карліно, був виправданий за всіма пунктами звинувачення.

Судовий процес, який викрив боротьбу та інтриги у вищих ешелонах Ватикану, тривав 86 засідань протягом двох із половиною років.

В основному він обертався навколо купівлі будівлі в Лондоні Державним секретаріатом, ключовим адміністративним і дипломатичним відомством Ватикану.

Беччу, тоді архиєпископ, обіймав там посаду номер два у 2013 році, коли Секретаріат почав інвестувати у фонд, керований італійським фінансистом Раффаеле Мінчіоне, отримавши близько 45 відсотків будівлі на Слоун Авеню, 60, у престижному районі міста.

Мінчіоне був визнаний винним у розкраданні та відмиванні грошей і отримав той самий вирок, що й Беччу.

Суд постановив, що Беччу був безвідповідальним і «дуже спекулятивним», інвестувавши понад 200 мільйонів доларів у фонд Мінчіоне між 2013-2014 роками, зазначивши, що це становило близько третини активів Державного секретаріату на той час.

У 2018 році, коли Беччу зайняв іншу посаду у Ватикані, Державний секретаріат відчув, що його обманює Мінчіоне, і звернувся до іншого фінансиста, Джанлуїджі Торці, за допомогою у витісненні Мінчіоне та викупі решти будівлі.

Торці також обкрадав Ватикан, як стверджує прокуратура. Його визнали винним у шахрайстві та вимаганні і засудили до шести років ув’язнення.

Ватикан продав будівлю минулого року, зазнавши збитків у розмірі близько 140 мільйонів євро (150 мільйонів доларів).

Беччу, який був звільнений Папою Франциском зі своєї наступної роботи у 2020 році, але залишається кардиналом, також був визнаний винним у розкраданні коштів за перенаправлення грошей і контрактів компаніям або благодійним організаціям, контрольованим його братами на їхньому рідному острові Сардинія.

Ще одне звинувачення стосувалося того, що він найняв Чечілію Маронью, самозваного аналітика з питань безпеки, також з Сардинії, в рамках секретного проєкту, який мав допомогти визволити монахиню, викрадену в Малі.

46-річна Маронья отримала 575 000 євро від Державного секретаріату у 2018-2019 роках. Гроші були надіслані на компанію, яку вона створила в Словенії, а частину вона отримала готівкою, повідомили прокурори в суді.

Італійська поліція заявила, що Маронья витратила більшу частину грошей на розкішний одяг і оздоровчі спа-салони. І її, і Беччу визнали винними в шахрайстві при обтяжуючих обставинах, пов’язаному з переказом грошей, і зобов’язали Маронью повернути гроші Ватикану.

Енріко Крассо, банкір, який керував коштами Державного Секретаріату, був визнаний винним у відмиванні грошей і засуджений до семи років ув’язнення. Фабріціо Тірабассі, який працював у Секретаріаті, був засуджений до семи з половиною років.

Суд зобов’язав Беччу, Мінчіоне, Тірабассі та Крассо виплатити Ватикану в цілому понад 100 мільйонів євро.

Нікола Сквіллаче, адвокат, який працював з Крассо і Тірабассі, був засуджений до умовного терміну в один рік і 10 місяців.

Рене Брюльхарт, швейцарський юрист і колишній президент підрозділу фінансової розвідки Ватикану, та його директор, італієць Томмазо Ді Руцца, були визнані винними в адміністративній бездіяльності та зобов’язані сплатити невеликі штрафи.

В Азербайджані заарештували сімох журналістів за звинуваченнями в кримінальних справах

У листопаді та грудні 2023 року в Азербайджані за кримінальними статтями заарештували сімох журналістів. Місцеві та закордонні правозахисники вважають це новою хвилею репресій проти критично налаштованих медіа, влада говорить про «контрабанду» грошей, нібито отриманих від іноземних фондів. Арешти відбувалися на тлі загострень відносин між Азербайджаном і США та підготовки до дострокових президентських виборів.

Abzas Media — незалежне онлайн-видання азербайджанською мовою, створене 2016 року. Його «візитною карткою» стали антикорупційні розслідування. Зокрема, у своїх останніх розслідуваннях Abzas Media ставить під сумнів прозорість тендерів на проведення будівельних робіт у Карабасі, стверджуючи, що внаслідок непрозорих схем ці багатомільйонні проєкти дістаються переважно компаніям, пов’язаним з урядом Азербайджану або президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом.

20-21 листопада 2023 року протягом доби одного за одним затримали всіх керівників Abzas Media. Директора видання Ульві Гасанли «взяли» дорогою до аеропорту, куди він прямував, щоб летіти в закордонну поїздку. Головного редактора Севідж Вагіфгизи затримали в аеропорту, одразу після її прибуття в Баку. Заступника директора Магомеда Кекалова люди в цивільному забрали з дому, майже три дні про його місцезнаходження нічого не було відомо, після чого з’ясувалося, що його теж затримали.

В офісі Abzas Media провели обшук, у результаті якого, як стверджує поліція, було виявлено 40 тисяч євро. На підставі цього проти всіх трьох порушили кримінальну справу за обвинуваченням у контрабанді, “вчиненій групою осіб за попередньою змовою”, і обрали запобіжний захід у вигляді взяття під варту на терміни від трьох до чотирьох місяців.

Першого грудня список заарештованих співробітників поповнила кореспондентка Abzas Media Наргіз Абсаламова, а 13 грудня — журналіст-розслідувач Хафіз Бабали, який співпрацював із виданням. Їх теж звинуватили в контрабанді і залишили під вартою.

Таким чином, зараз п’ятеро журналістів перебувають у СІЗО у справі Abzas Media, їм загрожує до восьми років позбавлення волі.

Решту співробітників видання, членів сімей заарештованих та інших людей, якимось чином пов’язаних з Abzas Media, викликають на допити. У деяких із них заблоковано всі банківські рахунки, унаслідок чого вони на невизначений термін залишилися без зарплат і пенсій.

Більше того, 4-го грудня за звинуваченням у наркоторгівлі заарештували активіста Ільхаміза Гулієва. Кілька місяців тому Гулієв, який раніше співпрацював із правоохоронними органами, дав Abzas Media інтерв’ю, в якому повідомив, що поліція використовує вилучені, але не задокументовані наркотики для фальсифікації справ проти політичних і релігійних активістів.

Юрист, незалежний експерт у сфері прав медіа Алескер Мамедлі пояснює, чому висунуте співробітникам Abzas Media обвинувачення має сумнівний вигляд із юридичного погляду.

«По-перше, факт контрабанди виявляється на митниці. Не можна просто знайти у когось в офісі або вдома гроші і назвати це контрабандою. Але в даному випадку сталося саме це: з офісу Abzas Media вилучили 40 тисяч євро і заявили, що ці гроші було провезено контрабандою, хоча жодних доказів цьому немає», — каже Мамедлі.

По-друге, продовжує юрист, закон дозволяє ввозити в Азербайджан без декларування до 10 тисяч доларів. Якщо розділити 40 тисяч євро на п’ятьох заарештованих, то виходить, що кожен із них «ввіз» по вісім тисяч євро, що не перевищує цю суму.

«І взагалі… Севіндж Вагіфгизи була заарештована після прибуття з-за кордону і валюти в неї при собі не було. Ульві Гасанли заарештували перед від’їздом із країни. Хафіз Бабалі заявив, що за останні чотири роки взагалі не покидав країну. Про яку “контрабанду, вчинену групою осіб” може йтися? Коли і як вони її вчинили?»  — додає експерт.

28 листопада до МЗС Азербайджану окремо викликали тимчасових повірених у справах США та Німеччини в Азербайджані, а також посла Франції. У МЗС їм зробили зауваження, що «зареєстровані в цих країнах організації здійснювали незаконне фінансування новинного порталу Abzas Media, і до цього були залучені також посольства». Про це йдеться в заяві МЗС, поширеній за підсумками цих зустрічей.

Також у заяві згадується, що Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), організації Freedom Now, New Democracy Fund та інші «у порушення правил видачі грантів незаконно здійснювали фінансові трансферти на територію Азербайджану для Abzas Media» . Дипломатам нагадали, що закон «Про медіа» забороняє фінансувати азербайджанські медіасуб’єкти з-за кордону. На думку МЗС, це є «втручанням у внутрішні справи країни».

Публічно на ці закиди відреагувало тільки посольство Німеччини, підтвердивши, що підтримує діяльність Магомеда Кекалова як громадського активіста, який займається проблемами людей з обмеженими можливостями.

USAID усе, що відбувається, включно зі звинуваченнями на свою адресу, досі ніяк не прокоментувало.

У 2014 році в Азербайджані внесли поправки до закону «Про гранти», які зобов’язали зарубіжних донорів отримувати офіційну акредитацію та реєструвати кожен окремий грант. Тобто фактично щоразу отримувати дозвіл в уряду. Влада пояснювала це прагненням забезпечити прозорість, оскільки, як висловився тоді представник президентської адміністрації Фуад Алескеров, «у деяких випадках зарубіжні донори фінансують певні структури, спрямовуючи їх на незаконну антиурядову діяльність, що грубо порушує стабільність».

У підсумку кілька десятків іноземних неурядових організацій і донорських установ залишили Азербайджан, а їхні місцеві реципієнти залишилися без засобів до існування.

Крім того, ухвалений 2021 року закон «Про медіа» забороняє фінансування ЗМІ фізичними або юридичними особами іноземних держав, які не є його засновниками або учасниками.

Тобто легальних способів отримати закордонне фінансування в незалежних азербайджанських медіа немає — хіба що на основі комерційних контрактів про надання послуг.

При цьому немає жодних фактів, на підставі яких можна було б стверджувати або заперечувати, що між Abzas Media і USAID існує якийсь зв’язок. «Поширюючи інформацію про незаконне фінансування, ЗМІ посилаються на дані, виявлені в комп’ютерах затриманих. Але ми не маємо доступу до матеріалів слідства і не маємо можливості перевірити справжність цієї інформації» , — каже юрист і правозахисник Алескер Мамедлі.

У той самий період, коли порушили кримінальні справи проти журналістів Abzas Media, було заарештовано трьох співробітників іншого незалежного азербайджанського медіа — інтернет-телебачення Kanal 13.

Одного з його керівників, Азіза Оруджева, заарештували 28 листопада за звинуваченням у незаконному будівництві. Його залишили під вартою на чотири місяці, хоча, за словами адвоката Бахруза Байрамова, інкриміноване йому діяння не передбачає досудового арешту. 19 грудня проти Оруджева було висунуто нове обвинувачення. І теж у контрабанді. З Abzas Media воно не пов’язане: адвокат розповів, що підставою для обвинувачення стала невелика сума грошей, яку брат Оруджева переслав йому з Європи через знайомого.

Ще одного керівника Kanal 13, Теймура Керімова, заарештували 12 грудня. Його звинуватили у «вимаганні шляхом погроз» і теж відправили в СІЗО.

А в проміжку, другого грудня, затримали ведучого Kanal 13 Руфата Мурадли, але він «відбувся» адміністративним арештом на 30 діб за звинуваченням у дрібному хуліганстві та непокорі поліції.

На захист заарештованих журналістів виступили багато міжнародних організацій. Так, «Репортери без кордонів» (RSF) закликали Раду Європи «нагадати режиму про його зобов’язання і вимагати звільнення всіх журналістів». На думку RSF, те, що відбувається, — це «полювання на небагатьох журналістів незалежних ЗМІ, які залишилися в Азербайджані».

«Ми є свідками справжнього полювання, яке підтверджує, що мета азербайджанської влади — знищити всі незалежні голоси, що розкривають дії корумпованої політичної еліти в обстановці повної безкарності», — вважає керівниця відділу Східної Європи і Центральної Азії RSF Жанна Кавельє.

Правозахисна організація Amnesty International також назвала ці арешти репресіями проти незалежних ЗМІ. «Наразі ми спостерігаємо очевидну нову ескалацію репресій щодо незалежних ЗМІ», — сказала дослідниця Amnesty International з Південного Кавказу Наталія Нозадзе.

За її словами, все це «тривожно нагадує репресії проти незалежних ЗМІ, НКО та організацій громадянського суспільства, що відбувалися у 2012 і 2015 роках»: «Тоді було закрито багато критично налаштованих ЗМІ та громадських організацій, а десятки журналістів, правозахисників і активістів зазнали переслідувань і довільних арештів».

Арешти журналістів почалися в Азербайджані на тлі погіршення відносин між Баку і Вашингтоном після того, як Штати в листопаді 2023 року ухвалили законопроєкт «Акт вірменської оборони», який передбачає військове співробітництво з Вірменією, а надання допомоги Азербайджану, навпаки, призупинили.

Масла у вогонь підлили слова директора USAID Саманти Пауер, яка назвала переселення вірмен із Карабаху «вимушеним». У відповідь на це помічник президента Азербайджану Хікмет Гаджієв заявив у соцмережі Twitter (X): «В Азербайджані більше немає місця діяльності USAID!». 

Після цього в азербайджанських державних і проурядових медіа почали з’являтися матеріали, анонімні автори яких стверджували, що в Азербайджані діють «агентурні мережі США», і що USAID та інші американські «провокаційні інститути»  підтримують «маргіналізовані групи, які суперечать національній ідеї, порушують гармонію суспільства». Abzas Media і ще кілька незалежних ЗМІ згадувалися як ланки цього «агентурного ланцюга».

З огляду на внесені у 2014 і 2021 роках поправки до законодавства, а також звинувачення в контрабанді та в тому, що робота журналістів суперечить «національній ідеї», напрошується паралель із російським законом «Про іноземних агентів» і його застосуванням проти неугодних владі ЗМІ та громадських організацій. Цю паралель проводить, наприклад, політичний оглядач Шахін Рзаєв. Але, на його думку, навряд чи Азербайджан скопіював російську модель.

«Авторитарні режими схожі, чи то Росія, Центральна Азія, чи Азербайджан. Їм необов’язково «підглядати» один в одного якісь обмежувальні заходи. Вони мислять схожим чином і самостійно додумуються до одного й того самого, тим паче що обмеження впливу ззовні — це рішення, яке лежить на поверхні, і додуматися до нього нескладно. Кожен авторитарний режим втілює це рішення по-своєму, з урахуванням місцевих особливостей», — вважає Рзаєв.

Він нагадує, що сам термін «іноземний агент» або «агент іноземного впливу»  в Азербайджані ніколи не використовується ні на офіційному, ні на будь-якому іншому рівні. Фрази «агенти США» або «агенти Заходу» в устах азербайджанського уряду і його прихильників мають набагато простіше, примітивніше значення і синонімічні до «шпигунів» або «диверсантів».

Директор інформаційного агентства Turan Мехман Алієв (якого 2017 року було заарештовано за звинуваченням в ухиленні від податків), вважає, що антиамериканська кампанія і гучне «викриття агентурних мереж» в Азербайджані мали демонстративний характер і були призначені насамперед для Росії: «У вересні міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров укотре сказав, що жодна з держав СНД не застрахована від спроб Вашингтона втрутитися в їхні внутрішні справи. Азербайджан правильно зрозумів цей натяк і постарався продемонструвати Росії, що бореться проти цього втручання» , — вважає Мехман Алієв.

Тим часом напад шпигуноманії і «викриття агентів» в Азербайджані змінила на порядку денному тема дострокових президентських виборів. Спочатку вибори президента країни мали відбутися лише у квітні 2025 року, але сьомого грудня Ільхам Алієв без пояснення причин переніс дату їх проведення майже на півтора року вперед — на лютий 2024-го. Деякі спостерігачі поспішили пов’язати арешти журналістів із майбутніми виборами. Так, один із лідерів опозиції Алі Керімлі (чия партія брати участь у виборах відмовилася), вважає, що «у такий спосіб Ільхам Алієв підготував ґрунт для легшої фальсифікації виборів». Хоча ця версія залишається лише однією з багатьох: серед правозахисників, журналістів та опозиційних політиків немає єдиної думки, що могло стати причиною переслідування журналістів і чому об’єктами репресій стали саме Abzas Media і Kanal 13.

В Азербайджані заарештували ще одного журналіста у справі про контрабанду валюти

Суд в Азербайджані заарештував на три місяці журналіста Шамо Емінова, який співпрацював із незалежним медіа — інтернет-телебаченням Kanal 13, повідомляє азербайджанська служба Радіо Свобода/Азадлиг. Він став восьмим співробітником медіа, заарештованим в Азербайджані за кримінальною статтею в листопаді-грудні цього року.

Про арешт Емінова розповіла його дружина Дурдана в ефірі Радіо Азадлиг. За її словами, журналіст вийшов із дому 22 грудня, щоб узяти інтерв’ю, і назад не повернувся. Увечері того ж дня жінці зателефонували з поліції і повідомили, що Емінов у відділі, а також попросили її привезти диплом чоловіка.

«Коли я повернулася додому за дипломом, то побачила, що все у квартирі розкидано, немає ноутбука чоловіка. Виявляється, було проведено обшук», — сказала Дурдана Емінова.

Через п’ять днів після затримання Шамо Емінов зателефонував дружині та повідомив, що його заарештували у справі про контрабанду.

Емінов став четвертим співробітником Kanal 13, переслідуваним азербайджанськими силовиками. Одного з керівників каналу, Азіза Оруджева, заарештували 28 листопада за звинуваченням у незаконному будівництві. 19 грудня його звинуватили в контрабанді.

Другого грудня силовики затримали ведучого Kanal 13 Руфата Мурадли. Йому призначили 30 діб адміністративного арешту за звинуваченням у дрібному хуліганстві та непокорі поліції.

Ще одного керівника Kanal 13, Теймура Керімова, заарештували 12 грудня. Його звинуватили у «вимаганні шляхом погроз» і теж відправили в СІЗО.

Чи була ця стаття корисна?