Що вас цікавить?

COVID-19: яких змін зазнала структура злочинності за час пандемії? (на прикладі Британії)

14.01.2021
Кримінальна юстиція /
Зарубіжне законодавство

Ця стаття ґрунтується на прочитанні двох публікацій спеціального випуску[1] наукового журналу «Crime Science» (Велика Британія), присвяченого питанням COVID-19 та злочинності, а саме публікацій: 1) про соціальне дистанціювання, локдаун та «мобільну еластичність злочинності»[2]; 2) про практики висвітлення своєї роботи британською поліцією в Twitter[3] (аналог наших нескінченних релізів на сайті Нацполіції, правда, з можливістю інтеракції з користувачем).

На наше щире переконання, в українському медійному просторі бракує дискусії про те, як змінилась структура злочинності під час карантину, які світові тренди зачепили нашу країну та які нові виклики постали перед органами правопорядку. Цією публікацією ми сподіваємося розпочати таку дискусію на платформі JustTalk.


11 березня 2020 року Всесвітня організація здоров’я (WHO) оголосила про «глобальну пандемію» коронавірусу. У березні багато європейських країн ввели повний «локдаун»: закриття закладів харчування, припинення роботи транспорту, перехід на дистанційну роботу тощо. Мета була одна — запобігти подальшому поширенню хвороби, захистити країну від перевантаження медичної системи та виграти час для винайдення вакцини від коронавірусу. З часом стало зрозуміло, що локдаун не може тривати довше декількох тижнів, адже виснажує економічну систему країни настільки, що шкода для добробуту населення від локдауну починає переважати шкоду, яку завдає коронавірус. Так ми перейшли до «гібридних» карантинів, які тривають досі.

Вплив коронавірусу та обмежувальних заходів, запроваджених на час карантину в усьому світі, на злочинність складно не помітити. Світовим трендом виявилося зростання кількості випадків шахрайства, кіберзлочинів, а також домашнього насильства. Всі ці зміни пов’язані зі зменшенням «маятникової міграції» (з дому до офісу і навпаки), зміною організації дозвілля серед населення, а також частковим переходом сфери торгівлі в інтернет. Зворотний бік таких змін — зменшення насильницьких злочинів поза помешканням, зменшення крадіжок у транспорті та крамницях, грабежів на вулицях міста. Очевидно, чим жорсткіші обмежувальні заходи, тим зміна структури злочинності більша у зв’язку із загостренням вищезгаданих злочинів.

Водночас нам не вистачає емпіричних даних стосовно таких змін. Інтуїтивно ми відчуваємо ці зміни, розуміємо їхню логіку без жодного спеціального кримінологічного обґрунтування, однак точне знання про такі зміни могло б позитивно вплинути як на поведінку людей, так і на роботу органів правопорядку.

Кримінальна статистика, а також публічні звіти поліції про свою роботу слабко демонструють такі зміни, особливо для пересічного читача, якому необхідно порівнювати ці дані з даними «доковідних» часів, доступ до яких або обмежений, або просто складний. Водночас сайт Національної поліції перевантажений інформацією про злочини, які вчиняються щоденно. Можливо, таке інформування і видається доцільним самій поліції, а проте це видається марнуванням ресурсу. Не говорячи вже про використання в таких новинах характеристик вини особи, що подекуди порушує принцип презумпції невинуватості.

Ми спробуємо відповісти на ці питання на прикладі Великої Британії із застосуванням тих емпіричних даних, які зібрали автори вищезазначених публікацій. Перша з них стосується фізичних злочинів, на які впливає мобільність (основне джерело інформації — кримінальна статистика); друга — аналізу звітів поліції про всі злочини, які вчиняються щодо населення (основне джерело — публікації в соціальній мережі Twitter).

Як змінилась структура злочинів, які вчиняються фізично?


Уряди в усьому світі обмежили пересування громадян, ввівши обмежувальні заходи на час карантину. Окрім нових правил соціального дистанціювання, під час короткострокових локдаунів окремим категоріям громадян взагалі заборонялось пересуватися без потреби. Загалом, за даними Google COVID-19 Community Mobility Reports, мобільність населення значно знизилась, особливо на час локдауну (якщо наразі вона становить близько 15–20%, то в період локдауну могла сягати 85%). Цей сервіс демонструє, як візити та їхня тривалість у конкретних місцях (магазинах, парках тощо) змінювалась на підставі даних користувачів з увімкненою історією геолокації (пересування). Так само ним можна скористатися, щоб порівняти кримінальну статистику з мобільністю населення, що і утворює поняття «мобільної еластичності злочинності» (mobility elasticity of crime — MEC). Але на цьому ми не зупинятимемося детально.

У дослідженні, яке ми описуємо, методологічно мова йде про порівняння актуальних даних про злочинність у місяці/кварталі з очікуваними (прогнозованими) даними на підставі даних кримінальної статистики останніх 5 років. Тобто базових показників (середні за 5 років) з ковідними показниками за 23–30 березня 2020 року (треба зробити величезне застереження, що мова йде про локдаун, схожий на український).

Так-от, за цей час відбулось падіння на 41% усіх злочинів, пов’язаних із фізичним пересуванням громадян:

  •  крадіжка з крамниць (shoplifting): – 62%;
  •  крадіжка (theft): – 52%;
  •  крадіжка речей з машини (theft from vehicle): – 42%;
  •  квартирна крадіжка зі зламом (burglary dwelling): – 25%;
  •  крадіжка зі зламом нежилих приміщень (burglary non-dwelling): – 25%;
  •  домашнє насильство (domestic abuse): – 45%;
  •  напад на людину (assault): – 36%.

Водночас такий злочин, як крадіжка машин (theft of motor vehicles), показав позитивну динаміку (+1,1%).

Зрозуміло, що причиною зменшення квартирних крадіжок стала наявність удома людей, які вимушені обмежити своє пересування. Це стосується всіх типів крадіжок: що менше людей у супермаркетах, у громадському транспорті, на вулицях у залюднених місяцях, то менше можливостей у злочинців вчиняти такі злочини. Те саме стосується крадіжок речей з машини: що менше автомобілі використовують і, відповідно, паркують у центрі міста, на заправках, парковках торговельних центрів, біля офісів, то менше таких крадіжок вчиняється.

Водночас потребують кримінологічного пояснення дані стосовно домашнього насильства: за перший тиждень локдауну кількість повідомлень у поліцію справді зменшилась на 45%, що радше пов’язано із заляканістю жертв та перебуванням кривдника/кривдниці на ізоляції поряд із жертвою. Далі ми побачимо на інших даних, що домашнє насильство у довшій перспективі — 4 місяці — показує невпинне зростання (переміщення з 13-ї до 5-ї позиції в рейтингу поширеності злочинів, про які звітується поліція).

Як змінились тренди у злочинності? Іншими словами, яких злочинів стало більше, а яких менше?


У другій статті аналізуються дописи акаунтів Британської поліції та місцевих поліцій у мережі Twitter, що можна назвати аналогом нашого веб-сайту Національної поліції за характером інформування. Хіба що різниця в тому, що користувачі мають більше можливостей для інтеракції — ретвітнути, ретвітнути з коментарем. До того ж більшість повідомлень стосуються рекомендацій для громадян залишатися вдома у зв’язку з коронавірусом, точних даних щодо небезпечних місць, наприклад, де було щойно вчинено розбій (crime alerts), попередження про конкретні злочини, наприклад, шахрайство з медикаментами, які продають «від дверей до дверей» (warinings) тощо. Така комунікація є складовою концепції «community policing», яку в нас теж, до речі, намагаються впроваджувати.

Нас же цікавлять дані саме стосовно злочинності, а саме: поширеність конкретних складів злочину в рейтинговому порядку. Часовий проміжок: з 1 вересня 2019 року до березня 2020 року (початок карантину); з початку карантину до 10 травня 2020 року. Обсяг вибірки: 19 790 твітів у період до COVID-19; 14 779 твітів у період COVID-19 (загальна сукупність — 114 257 твітів).

Результати аналізу емпіричних даних:

 

I. Рейтинг злочинів у період до COVID-19


1. Загально-кримінальні злочини (general crime) — 3900
2. Шахрайство (fraud) — 3050
3. Насильство (violence) –2500
4. Крадіжка (theft) — 2250
5. Наркозлочини (drugs) — 1950
6. Крадіжка зі зламом (burglary) — 1650
7. Вбивство (murder) — 1000
8. Кіберзлочини (cybercrime) — 950
9. Статеві злочини (sexual crime) — 900
10. Тероризм (terrorism) — 850
11. Злочин із застосуванням ножа (knife crime) — 800
12. Грабіж (robbery) — 775
13. Домашнє насильство (domestic abuse) — 750
14. Злочин на ґрунті ненависті (hate crime) — 450
15. Жорстоке поводження з дитиною (child abuse) — 400
16. Незаконне переслідування (stalking) — 350
17. Бандитизм (gangs) — 250
18. Торгівля забороненими предметами (trafficking) — 200
19. Підроблення (counterfeits) — 150
20. Контрабанда (smuggling) — 100

ІІ. Рейтинг злочинів у період COVID-19


1. Шахрайство (fraud) — 3250
2. Загально-кримінальні злочини (general crime) — 2750
3. Насильство (violence) — 1600
4. Крадіжка (theft) — 1500
5. Домашнє насильство (domestic abuse) — 1400
6. Наркозлочини (drugs) — 1350
7. Кіберзлочини (cybercrime) — 1300
8. Крадіжка зі зламом (burglary) — 1000
9. Вбивство (murder) — 600
10. Статеві злочини (sexual crime) — 550
11. Грабіж (robbery) — 500
12. Жорстоке поводження з дитиною (child abuse) — 450
13.Тероризм (terrorism) — 400
14. Незаконне переслідування (stalking) — 350
15. Злочин із застосуванням ножа (knife crime) — 300
16. Бандитизм (gangs) — 250
17. Злочин на ґрунті ненависті (hate crime) — 200
18. Підроблення (counterfeits) –200
19. Торгівля забороненими предметами (trafficking) — 50
20. Контрабанда (smuggling) — 50

Отже, ми спостерігаємо тенденцію до збільшення в рейтингу таких злочинів, як шахрайство (з 2 позиції на 1); домашнє насильство (з 13 позиції на 5); кіберзлочини (з 8 позиції на 7 позицію). У відсотковому співвідношенні це ріст на 6,5%; 86%; 37% відповідно. Тобто підтверджується гіпотеза стосовно того, що, по-перше, кількість шахрайств, кіберзлочинів та домашнього насильства під час пандемії зросла, а по-друге, їхнє рейтингове місце серед інших злочинів теж зросло (про падіння фізично-вчинюваних злочинів ми писали вище).

Що робити далі з цими даними


Кримінологічні дані та їхня інтерпретація, наведені вище, є лише прикладом того, як західна наука про злочинність намагається досліджувати сучасні тренди в структурі злочинності у зв’язку із поширенням пандемії COVID-19. Ці дані використовують насамперед органи правопорядку, щоб ухвалювати управлінські рішення щодо розподілу наявних ресурсів задля ефективної боротьби зі злочинністю. Знання про злочинність дозволяє ефективно з нею боротися. До того ж Велика Британія відома своїми щорічними кримінологічними опитуваннями (Crime Survey), які фінансуються Урядом та становлять реальну альтернативу кримінальній статистиці. Всі ці інструменти в сукупності дозволяють контролювати злочинність на мінімальному рівні, що гарантує безпеку громадян.

Що стосується України, то, на жаль, хоча ми і маємо подекуди дуже хороші дослідження, проте використання їх в управлінській діяльності зведено до мінімуму. Але це не означає, що таку дискусію не можна почати і що рішення влади не мають бути evidence-based.

Євген Крапивін спеціально для JustTalk

Джерела