Прийняття нового Закону “Про судоустрій України”, а також Кримінального, Цивільного, Господарського, Сімейного кодексів дало можливість перейти до наступного етапу правової реформи – оновлення процесуального законодавства.
(із книги: Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Авер‘янова. – К.: Факт, 2003)
Завдання адміністративного судочинства має полягати у захисті прав, свобод та правових інтересів особи у публічно-правових відносинах від порушень з боку публічної адміністрації (органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування тощо). Це завдання обумовлює особливості адміністративного судочинства, які насамперед проявляються через засади судового процесу.
(із книги: Адміністративна реформа в Україні: шлях до європейської інтеграції. Збірник наукових праць. К., 2003)
(із книги: Актуальні проблеми держави і права. Збірник наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 19)
Важливою гарантією реалізації конституційного принципу відповідальності держави за свою діяльність перед людиною є право кожного оскаржувати в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Складність захисту прав громадян, їх об`єднань, інтересів юридичних осіб у сфері публічних відносин пояснюється їхньою підпорядкованістю, підлеглістю у цих відносинах адміністрації – органам та посадовцям, які здійснюють управлінську функцію і мають право приймати обов`язкові для них рішення. А тому надійність такого захисту повинна забезпечуватися розглядом адміністративних спорів незалежним авторитетним органом – судом, перед яким громадянин і адміністрація є рівними.
Стаття – Олександра Банчука. Юридичний вісник України. – 2003. – 30 серпня -5 вересня
