Що вас цікавить?

Адміністративна юстиція
Адміністративна юстиція
icon-bee

Центр політико-правових реформ — це недержавний аналітичний центр, створений у 1996 році після прийняття Конституції України. Наша місія — сприяння інституційним реформам в Україні задля утвердження демократії, правовладдя та належного врядування.

Від початку 2010 року окружні адміністративні суди все частіше забороняють проведення мирних зібрань. Минулого року кількість заборон зросла удвічі порівняно із аналогічним показником за 2009 рік.Така тенденція вказує на загрозу фундаментальним правам людини – свободі мирних зібрань, свободі висловлювань, праву захищати себе усіма законними методами.

Центр політико-правових реформ — це недержавний аналітичний центр, створений у 1996 році після прийняття Конституції України. Наша місія — сприяння інституційним реформам в Україні задля утвердження демократії, правовладдя та належного врядування.

Цей рік став переломним у здійсненні судової реформи. Нагальну необхідність її проведення не заперечує ніхто. Суспільству вона потрібна уже давно, оскільки рівень довіри до суду від року до року зменшується.

Категорія „публічна служба” вперше на законодавчому рівні закріплена у Кодексі адміністративного судочинства України (далі – КАС України) з метою відмежування адміністративної юрисдикції, яка розглядає публічно-правові спори, пов’язані з такою службою, від цивільної, в рамках якої вирішуються трудові спори.

В українському законодавстві термін «адміністративний договір» уперше з’явився в Кодексі адміністративного судочинства від 6 липня 2005 р. для визначення юрисдикції адміністративних судів при вирішенні спорів, які хоч і мають договірний характер, але є публічно-правовими. За визначенням п. 14 ст. 3 цього кодексу адміністративний договір – це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією зі сторін угоди. Проте у законодавстві відсутній перелік адміністративних договорів або чіткіших критеріїв, що зумовлює труднощі у судовій практиці при ідентифікації певних договорів, саме як адміністративних. Це породжує проблему правильного визначення судової юрисдикції для розгляду справи.

Регуляторна політика для неурядових організацій. Путівник. / За ред. Д.В.Ляпіна та К.М.Ляпіної. – К.: Інститут Конкурентного Суспільства. 2008. – 44 с.

 

ЗАВАНТАЖИТИ ДОКУМЕНТ У ФОРМАТІ .PDF

Наприкінці 1980-х років почалися процеси демократизації, змін законодавства, що характеризують перехід від тоталітарної до правової держави. Але, незважаючи на це, велика кількість питань донині регулюється з допомогою застарілого радянського законодавства або законодавства, ідеологічно-правові основи якого були закладені в радянську добу. Склалася ситуація, коли до одних і тих самих відносин можна застосувати різні за змістом та часом виникнення правові норми. Таке «поєднання непоєднуваного» є характерним нині для сфери адміністративної відповідальності. Спробуймо проаналізувати проблеми поєднання інституту адміністративної відповідальності та адміністративної юстиції в механізмі забезпечення правопорядку і врегулювання відносин між особою і державою. Адже нинішній стан речей, якщо його не змінити, негативно позначиться на додержанні прав людини.

Полеміка між фахівцями – оптимальний шлях для пошуку правильного вирішення будь-якої правової проблеми. Приємно, що Юридичний вісник України уже багато років є ареною для фахових обговорень . Зокрема, в останніх числах розгорілася дискусія між вченим В.Молдованом (стаття «Питання компетенції адміністративних судів першої інстанції», ЮВУ за 12-18 травня 2007 р.) і практиками О.Бачуном та О.Головань (стаття «Повертаючись до питання компетенції адміністративних судів», ЮВУ за 9-15 червня 2007 р.) щодо можливості оскарження рішень, дій чи бездіяльності судів до адміністративного суду.

Проблема розмежування різних видів судової юрисдикції вважається найскладнішою серед тих, що обумовлені запровадженням нових Цивільного процесуального кодексу та Кодексу адміністративного судочинства. При цьому причиною цієї проблеми часто називають недосконалість законодавчого визначення предмету адміністративної юрисдикції. Водночас практично жоден законопроект, який знаходився на розгляді парламенту, не вирішував цієї проблеми, незважаючи на те, що деякі з них у найменуванні містили слова «щодо розмежування підвідомчості справ». Насправді ці законопроекти стосувалися перерозподілу компетенції щодо вирішення окремих категорій адміністративних справ між судами – на користь господарських чи навіть військових судів.

Відшукайте матеріал по тегам