Аналітичний звіт Свобода мирних зібрань
Аналітичний звіт Свобода мирних зібраньПро цей аналітичний матеріал
В Україні право на свободу мирних зібрань відіграє особливу роль, оскільки вже не один раз його реалізація змінювала хід історії та відвертала країну від тоталітарного шляху. Спроби політичної влади придушити це право через органи правопорядку і суди були успішні певний час, але призводили до посилення протестних настроїв і в підсумку до радикальних політичних змін. Суди, які мали б захищати свободу мирних зібрань і контролювати обґрунтованість втручань у її реалізацію, переважно діяли в інтересах владних органів і всіляко обмежували цю свободу за їхніми зверненням. Для цього використовувалися будь-які, часто неправові аргументи, неконституційні документи радянських часів або місцеві правила з їхніми численними безглуздими обмеженнями.
Навіть згадувалися рішення Європейського суду з прав людини, аби підкреслити важливість свободи мирних зібрань і… заборонити черговий мітинг або демонстрацію. Рішення Європейського суду з прав людини і Конституційного Суду України загалом були сприятливими для зміцнення свободи мирних зібрань, але національна законодавча, адміністративна та судова практики надто повільно імплементують вимоги цих судів. Разом з тим, після Революції Гідності кількість випадків втручання у свободу мирних зібрань з боку органів влади суттєво зменшилася. Можна побачити прямий зв’язок між рівнем демократичності політичної влади і забезпеченням свободи мирних зібрань.
Aналітичний звіт розроблено в оригіналі українською мовою експертами ЦППР Романом Куйбідою та Максимом Середою, редаговано експертами DRI.
Наразі українська правова база щодо мирних зібрань, окрім відповідних положень Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, складається лише зі статті 39 Конституції України, що в частині допустимих обмежень свободи зібрань посилається на закон, досі так і не прийнятий. Попри чітку позицію Європейського суду з прав людини, суспільна дискусія щодо необхідності закону стосовно свободи мирних зібрань триває, оскільки вважається, що за різних політичних обставин його можуть використати як на користь свободи мирних зібрань, так і проти неї.
