exit
search

Березень

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка –прохання надіслати листа за адресою doboni@pravo.org.ua (Мар'яна Добоні, менеджер з комунікації).

Політичний аналіз подій 25 березня – 1 квітня

Політичний аналіз подій 18–25 березня 

Політичний аналіз подій 11–18 березня 

Політичний аналіз 4–11 березня

 

Політичний аналіз подій 25 березня – 1 квітня

Відбувся перший тур виборів Президента України

1. Експертна позиція ЦППР

31 березня 2019 року в Україні відбулися вибори Президента України. За попередніми даними, жоден з кандидатів не отримав більшості голосів, відповідно, очікується проведення повторного голосування 21 квітня 2019 року.

2. Позиція відповідних органів влади

Голова Центральної виборчої комісії: «Було багато різних застережень, градус кампанії був досить значним, говорилося про дуже серйозні речі, які могли бути критичними для проведення виборчого процесу, про якісь сценарії застосування сили тощо. Тому для нас дійсно є важливим сказати, що не тільки сам день голосування, але і ніч після голосування, коли на дільничних виборчих комісіях рахували голоси, пройшла без системних порушень».

Президент України: «Ми пройшли тест на нашу європейськість. А це означає, що все щодо європейського напрямку ми робимо правильно. Це відповідає європейській політичній культурі, цивілізаційним стандартам  Європейського Союзу. І я твердо переконаний в  тому, що цей іспит Україна сьогодні склала успішно. І 21 квітня ми теж блискуче впораємося із завданням, захистом волевиявлення».

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Голосування першого туру президентських виборів відбулося без істотних та системних порушень, що можуть вплинути на результат виборів, тому можна стверджувати, що вибори відбулися.

За результатами «Національного екзитполу», оприлюдненого 31 березня, результати голосування за перших 5 кандидатів такі: Володимир Зеленський – 30,6%, Петро Порошенко – 17,8%, Юлія Тимошенко – 14,2%, Юрій Бойко – 9,7%, Анатолій Гриценко – 7,1%. За результатами підрахунку Центральною виборчою комісією 98,16% бюлетенів голоси розподілилися таким чином: Володимир Зеленський – 30,24%, Петро Порошенко – 15,93%, Юлія Тимошенко – 13,39%, Юрій Бойко – 11,66%, Анатолій Гриценко – 6,93%. За даними Громадянської мережі «Опора», чергові вибори Президента України 31 березня 2019 року відбулися в конкурентних умовах та із дотриманням базових стандартів справжніх виборів, а випадки порушення національного законодавства не стали критичною перешкодою для реалізації громадянами свого права обирати й бути обраними.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Конституція України, ЗУ «Про вибори Президента», ЗУ «Про Центральну виборчу комісію».

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Таким чином, найважливішим для Української Держави на цей момент завданням є досягнення логічного результату виборчого процесу – інавгурація новообраного Президента, і можна констатувати, що з першим кроком на шляху до успішного виконання цього завдання вдалося впоратися. Повторне голосування має відбутися 21 квітня.

 

Політичний аналіз подій 18–25 березня 

Президент призначить щонайменше 69 нових суддів до Верховного Суду, 10 з них – з негативними висновками Громадської ради доброчесності

1. Експертна позиція ЦППР

19-20 березня Вища рада правосуддя (ВРП) заслухала кандидатів на зайняття вакантних суддівських посад у Верховному Суді і вирішила внести подання Президенту про призначення 69 кандидатів, відклала розгляд питання стосовно 8 кандидатів на 28 березня і відмовила у призначенні 1 кандидатові.

Раніше Громадська рада доброчесності (ГРД) дала висновки про недоброчесність 10 кандидатів, які подані Президенту для призначення суддями Верховного Суду, з них три – чинні члени Вищої ради правосуддя, включаючи її Голову – І. Бенедисюка, який всупереч закону отримав від Президента державну нагороду.

На думку експертів ЦППР, призначення до складу Верховного Суду осіб з сумнівною репутацією негативно вплине на рівень довіри до діяльності цього органу. Окрім того, розгляд ВРП питань про призначення на посади суддів своїх колег – чинних членів Ради – породить обґрунтовані сумніви про об'єктивність ухвалених рішень. Водночас Президент уповноважений лише призначити особу на посаду судді, але не може відхилити її кандидатуру.

2. Позиція відповідних органів влади

7 березня ВРП ухвалила рішення, що члени ВРП, які стали переможцями конкурсу до Верховного Суду, не братимуть участь у розгляді матеріалів стосовно осіб, щодо яких ВККС внесла рекомендації про призначення на посаду судді Верховного Суду.

Напередодні засідання з розгляду кандидатів член ВРП Андрій Бойко запевнив, що «усі застереження, висловлені ГРД та іншими активістами, будуть предметом максимально прискіпливого аналізу». На запитання про те, чи наявний у членів ВРП конфлікт інтересів, зауважив: «щодо можливого конфлікту інтересів я особливих проблем не бачу». «Ми цих колег знаємо. Сформувалося вже враження про рівень їхньої компетентності, дотримання стандартів доброчесності і професійної етики. Я не думаю, що спільна праця буде впливати чи надавати додаткові преференції», – резюмував Андрій Бойко, зазначивши, що кожен член Ради визначатиметься особисто.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

1. Раніше експерти не могли дати оцінку обґрунтованості аргументів Комісії про відхилення висновків ГРД, оскільки Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС) не оприлюднила рішення. Ці рішення не оприлюднені й досі, але були надані за запитами на доступ до публічної інформації.

Наразі можна стверджувати про відсутність будь-яких аргументів Комісії проти фактів, наведених у висновках ГРД. Після викладу інформації з висновку ГРД і пояснень кандидата всі рішення ВККС вмотивовані однотипно. Рішення колегії ВККС містить такий висновок: «Комісія не вбачає підстав для оцінювання кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики у 0 балів», а рішення ВККС, ухвалене в пленарному режимі, мотивується тим, що колегія «ухвалила обґрунтоване рішення».

Під час розгляду кандидатів у ВРП її члени ставили питання кандидатам не щодо всіх обставин, які їх компрометують і щодо яких ВРП отримала інформацію. ВРП не мотивує позитивних рішень стосовно кандидатів. Таким чином, ані ВККС, ані ВРП взагалі не навели аргументовану оцінку фактам, зазначеним у висновках Громадської ради доброчесності.

2. Відсторонення членів ВРП – переможців конкурсу до Верховного Суду від вирішення вказаних питань, пов'язаних із внесенням подань Президентові України, не свідчить, що ризик необ'єктивності інших членів ВРП повністю мінімізований, оскільки члени ВРП – переможці конкурсу продовжують виконувати свої інші повноваження як члени Ради, зокрема беруть участь у вирішенні робочих питань, розгляді дисциплінарних скарг, зберігають доступ до внутрішньої документації Ради, а також спілкуються з іншими членами Ради, які мають вирішити питання про їх призначення. І. Бенедисюк як голова ВРП продовжує виконувати адміністративні повноваження щодо організації роботи Ради.

Наперед сформоване враження членів ВРП щодо компетентності, дотримання стандартів доброчесності і професійної етики їхніми колегами, про яке сказав А. Бойко, свідчить не на користь безсторонності ВРП. ВРП мала можливість відкласти розгляд питання щодо своїх колег до сформування нового складу ВРП, яке має відбутися у найближчі місяці.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Згідно з ч. 1 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

Згідно з ч. 6 ст. 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за результатами проведення конкурсу до Верховного Суду ВККС вносить рекомендації ВРП про призначення кандидата на посаду судді. Ч. 7 цієї статті передбачає, що ВРП розглядає питання про внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду у Верховний Суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», п. 1 ч. 19 ст. 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення на посаду судді на підставі наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.

П. 3 ч. 5 ст. 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що член ВРП зобов'язаний відмовитися від участі у розгляді питання за наявності обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Рішення ВККС і ВРП, зокрема в разі відхилення висновків ГРД, повинні бути вмотивованими.

ВРП мала б відкласти розгляд питання про внесення подання Президентові України про призначення на посади суддів осіб, які є чинними членами ВРП (І. Бенедисюк, Н. Волковицька, М. Гусак, Т. Малашенкова) до закінчення строку їх повноважень. Це питання могла б розглянути ВРП у новому складі.

На жаль, діяльність ВРП не усунула обґрунтованих сумнівів у чесності і безсторонності рішень, ухвалених як ВККС, так і ВРП стосовно кандидатів. Просування кандидатів з негативними висновками ГРД на посади суддів Верховного Суду з тим, щоб Президент призначив їх до президентських виборів, може свідчити про політичну вмотивованість таких призначень.

Результати конкурсу до Верховного Суду вкотре доводять необхідність внесення законодавчих і навіть конституційних змін щодо порядку формування та складу органів суддівського врядування (ВККС і ВРП), якими потрібно передбачити у складі Комісії щонайменше половину членів з числа представників громадськості.

Політичний аналіз подій 11–18 березня

У Парламент внесли законопроект, спрямований на узалежнення суддів та легалізацію недоброчесної поведінки

1. Експертна позиція ЦППР

26 лютого 2019 року 12 народних депутатів зареєстрували проект Закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення окремих положень» №10090. Законопроект має шанси на ухвалення, оскільки його співавторами є депутати 5 із 7 парламентських фракцій та груп, більшість з яких до того ж є представниками провладної коаліції (серед авторів відсутні лише представники «Самопомочі» та «Волі народу»). Ключові положення зводяться до такого:

1)  скасовується заборона суддям претендувати на обрання на виборні посади в органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації;

2)  скасовується заборона суддям отримувати будь-які види нагород, зокрема державні нагороди;

3)  судді, які проходили конкурсні процедури, успішно склали іспит, і щодо яких Вища кваліфікаційна комісія суддів України не ухвалила рішення про їх невідповідність займаній посаді (у тому числі щодо яких оцінювання було зупинено) вважаються такими, що автоматично склали кваліфікаційне оцінювання;

4)  змінюється формулювання закону щодо забезпечення суддям належних житлових умов. Замість забезпечення суддів «службовим житлом», пропонується забезпечувати суддів «житлом».

На думку експертів ЦППР, ухвалення цього законопроекту може стати серйозним кроком у бік погіршення ситуації з незалежністю судової влади та поставити під сумнів деякі здобутки судової реформи. Адже деякі з положень законопроекту прямо суперечать європейським стандартам (зокрема у частині зняття обмежень на отримання нагород суддями), частина – спрямована на легалізацію існуючої незаконної практики, яка полягає у приватизації службового житла для особистого збагачення, ще частина – дає можливість окремим суддям уникнути перевірку на доброчесність у межах кваліфікаційного оцінювання. Можна стверджувати, що ці положення виписані під конкретну людину, яка очолює суд, де розглядається більшість позовів, відповідачами у яких є органи влади.

Так, єдиним бенефіціаром поправки щодо автоматичного проходження кваліфікаційного оцінювання є Голова Окружного адміністративного суду м. Києва Павло Вовк, щодо якого є негативний висновок Громадської ради доброчесності. Громадська рада доброчесності затвердила такий висновок, оскільки Павло Вовк отримав нагородну зброю від Міністра внутрішніх справ, сприяв приватизації суддями суду квартир, виділених їм як службові, був поміченим у неналежних зв’язках з політиками.

Цілком імовірно, що політичні сили спробують забезпечити ухвалення цього законопроекту в обмін на гарантії певного результату розгляду судових справ. Наразі на розгляді Окружного адміністративного суду м. Києва перебуває справа щодо визнання незаконним регламенту Громадської ради міжнародних експертів, позови щодо відсутності повноважень окремих членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Задоволення цих позовів може поставити під питання результати конкурсів до Вищого антикорупційного суду та Верховного Суду.

2. Позиція відповідних органів влади

За даними прес-служби Окружного адміністративного суду м. Києва, його голова Павло Вовк обґрунтував одну з пропозицій законопроекту №10090 щодо заборони суддям балотуватися на виборні посади у такий спосіб: «Основним Законом України прямо та вичерпно визначаються як вимоги до кандидатів на посади народного депутата України та Президента України, так і категорії осіб, які не можуть претендувати на зайняття таких посад. При цьому жодне з вказаних правових положень не встановлює заборону суддям обиратися на вказані посади».

Нам не вдалося виявити публічної позицій органів влади щодо інших положень законопроекту.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Скасування положення закону щодо заборони суддям балотуватися на виборах потенційно може вплинути на незалежність судової влади, особливо в частині публічного сприйняття судді як політично нейтральної професії. Відповідно до п. 4.2 Бангалорських принципів поведінки суддів постійна увага з боку суспільства покладає на суддю додаткові обов'язки, які він повинен приймати добровільно й охоче.

Вважаємо також маніпулятивним посилання на положення Конституції щодо звуження обсягу прав суддів у зв'язку з забороною балотування на виборні посади. Чинна редакція закону лише розкриває положення статті 127 Конституції України щодо заборони суддям брати участь у будь-якій політичній діяльності.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Відповідно до п. 40 Спільного висновку Венеційської комісії та Генерального директорату з прав людини та правових питань щодо Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 18 жовтня 2010 року можливість для суддів отримувати будь-які нагороди є проблемною з погляду незалежності суддів, оскільки дає можливість віддячити потрібним людям.

Практика прямого обмеження пасивного виборчого права суддів не є українською новацією та поширена в деяких інших європейських країнах. Зокрема, відповідні обмеження існують в Іспанії, Португалії та Італії.

Визнання судді таким, що пройшов кваліфікаційне оцінювання, без оцінки доброчесності суперечить конституційним вимогам про те, що суддя має бути не лише компетентним, а й доброчесним (див. ч. 3 ст. 127, пп. 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України).

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

На думку експертів ЦППР, доцільно звернути увагу народних депутатів та міжнародних партнерів на ризики, які несе у собі законопроект №10090. Вважаємо, що законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення окремих положень» №10090 від 26.02.2019 року доцільно відхилити.

 

Репутація НАБУ під загрозою через оприлюднення матеріалів журналістського розслідування Лесі Іванової та BIHUS.INFO

11 березня у телепрограмі «Наші гроші з Денисом Бігусом» вийшов відеосюжет «За скільки зливали справи по оборонці. Роль НАБУ, СБУ і прокуратури (таємна переписка, ч. 4-5)». Зі змісту цього сюжету та відповідної публікації «Армія. Друзі. Бабки. Частини 4 і 5», розміщеної на сайті «bihus.info», випливає, ніби НАБУ свідомо затягувало досудове розслідування кримінальних проваджень щодо розкрадання у оборонній сфері, а окремі його детективи – активно сприяли діяльності одного із злочинних угрупувань, що «спеціалізувалося» на систематичному розкраданні державних коштів через постачання неякісних чи контрабандних деталей до військової техніки, постачання цих деталей за заздалегідь завищеними цінами, за «відкатами» тощо.

2. Позиція відповідних органів влади

 12 березня НАБУ опублікувало роз’яснення «Звинувачення НАБУ у пособництві корупційним схемам в ОПК безпідставні», у якому навело аргументи, спрямовані на спростування «звинувачень», які прозвучали на адресу НАБУ у телепрограмі «Наші гроші з Денисом Бігусом». Більше того, у цій же публікації зверталася увага на те, що «жоден зі співробітників НАБУ не брав хабарів і для нас підтвердити це законним шляхом – справа честі». 15 березня опубліковано розгорнуте інтерв’ю Артема Ситника, у якому він відкидає всі звинувачення на адресу НАБУ та акцентує увагу на тому, що НАБУ не отримало від ГПУ всього листування фігурантів щодо оборудок в оборонці й підкупу співробітників СБУ, ГПУ, військової прокуратури. Саме ця обставина, за твердженням очільника НАБУ, і призвела до суттєвого уповільнення темпів розслідування відповідних проваджень. 17 березня опубліковано «Роз’яснення НАБУ щодо оприлюднених матеріалів, переданих від ГПУ до НАБУ», спрямовані на запобігання маніпуляціям та викривленню інформації щодо цього питання.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Абсолютна більшість «звинувачень» на адресу НАБУ ґрунтується на матеріалах листування, достовірність якого ще не підтверджено (наприклад, Ю. Луценко вже заявив, що не все оприлюднене є у матеріалах ГП), а також припущеннях, які поки що не знайшли свого офіційного підтвердження. У зв’язку з цим будь-які висновки як щодо зазначених вище матеріалів журналістського розслідування, так і щодо офіційної позиції НАБУ в цих питаннях були б передчасними та юридично некоректними.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Оскільки в опублікованих матеріалах ідеться про можливі факти вчинення корупційних злочинів, то відповідно до ст. 214 КПК компетентними органами (ДБР та Управлінням внутрішнього контролю НАБУ) має бути відкрито кримінальні провадження за цими фактами.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

12 березня ДБР повідомило, що ним вже відкрито кримінальне провадження щодо можливих фактів отримання неправомірної вигоди службовими особами ГПУ, СБУ, ДФСУ та НАБУ за непроведення досудового розслідування та непритягнення до кримінальної відповідальності осіб, причетних до корупції в оборонній сфері. У НАБУ стверджують, що за фактами можливих неправомірних дій працівників НАБУ, пов’язаних з фігурантами опублікованого сюжету, службове розслідування було розпочато ще до виходу останньої частини журналістського розслідування про корупцію в ДК «Укроборонпром». Водночас відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК підрозділ внутрішнього контролю НАБУ повинен відкрити кримінальне провадження за оприлюдненими 11 березня у телепрограмі «Наші гроші з Денисом Бігусом» фактами.

Експерти ЦППР закликають громадськість та міжнародних партнерів спочатку дочекатися офіційних результатів зазначених вище кримінальних проваджень і лише після цього робити висновки про ефективність, доброчесність та неупередженість окремих працівників НАБУ та його керівництва. Будь-які передчасні висновки можуть негативно вплинути на репутацію поки що єдиного в Україні незаплямованого антикорупційного органу.

Політичний аналіз 4–11 березня

До Верховного Суду можуть призначити понад 20% кандидатів, до яких громадськість має претензії

1. Експертна позиція ЦППР

06.03.2019 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ВККС) затвердила рейтинги кандидатів на зайняття вакантних посад суддів касаційних судів Верховного Суду. Цілком очікувано рекомендації Комісії на призначення отримали 4 чинні члени Вищої ради правосуддя (ВРП), щодо трьох з яких (І. Бенедисюка, Н. Волковицької, Т. Малашенкової) Громадська рада доброчесності (ГРД) затвердила негативні висновки. Такі ж рекомендації отримали ще 13 осіб з висновками ГРД. Усього до складу Верховного Суду Комісія рекомендувала призначити 78 осіб, з яких понад 20% (тобто кожен п'ятий), на думку ГРД, не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Цього ж дня рекомендації ВККС надійшли до ВРП, яка на їх підставі має вирішити питання про внесення подання Президентові України про призначення цих осіб на посади суддів. Розгляд цього питання запланований на 19-20.03.2019 року.

На думку експертів ЦППР, призначення до складу Верховного Суду осіб з сумнівною репутацією негативно вплине на рівень довіри до діяльності цього органу та вкотре засвідчить, що ВККС вибірково використовує висновки ГРД в одних випадках, невмотивовано ігноруючи їх в інших. Чинне нормативне регулювання діяльності ВККС і ГРД вимагає кардинальних змін у частині посилення ролі громадськості. Як зазначила посол США в Україні М. Йованич: «Громадській раді доброчесності має бути надано більше повноважень у недопущенні того, щоб гнилі кадри продовжували розвалювати судову владу».

Окрім того, розгляд ВРП питань про призначення на посади суддів своїх колег – чинних членів Ради – породить обґрунтовані сумніви про об'єктивність ухвалених рішень.

2. Позиція відповідних органів влади

Член Комісії М. Макарчук під час брифінгу про результати конкурсу до Верховного Суду зазначив: «Кандидати, які мали негативні висновки, надавали відповідні документи та свої пояснення щодо питань, які до них висувались. І хоча представники Громадської ради доброчесності не завжди погоджувались з поясненнями кандидатів, рекомендація їх до призначення означає, що Комісія зробила ретельну правову оцінку всіх матеріалів, у тому числі від чисельних державних органів».

07.03.2019 року ВРП ухвалила рішення, що члени ВРП, які стали переможцями конкурсу до Верховного Суду, не братимуть участь у розгляді матеріалів стосовно осіб, щодо яких ВККС внесла рекомендації про призначення на посаду судді Верховного Суду. Тобто такі члени ВРП будуть взагалі усунуті від розгляду питань, які стосуються конкурсу до Верховного Суду.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Ураховуючи відсутність опублікованих рішень Комісії на момент внесення рекомендацій до ВРП про призначення на посади судді, не можна надати оцінку обґрунтованості аргументів Комісії про відхилення висновків ГРД.

Відсторонення членів ВРП-переможців конкурсу до Верховного Суду від вирішення вказаних питань, пов'язаних із внесенням подань Президентові України, не свідчить, що ризик необ'єктивності інших членів ВРП повністю мінімізований, оскільки члени ВРП-переможці конкурсу продовжують виконувати свої інші повноваження як члени Ради, зокрема беруть участь у вирішенні робочих питань, розгляді дисциплінарних скарг, зберігають доступ до внутрішньої документації Ради, а також спілкуються з іншими членами Ради, які мають вирішити питання про їх призначення. І. Бенедисюк як голова ВРП взагалі продовжує виконувати адміністративні повноваження щодо організації роботи Ради та керівництва її секретаріатом.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Згідно з ч. 6 ст. 81 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за результатами проведення конкурсу до Верховного Суду ВККС вносить рекомендації ВРП про призначення кандидата на посаду судді. Ч. 7 цієї статті передбачає, що ВРП розглядає питання про внесення Президентові України подання про призначення судді на посаду у Верховний Суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», п. 1 ч. 19 ст. 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВРП може ухвалити рішення про відмову у внесенні Президентові України подання про призначення на посаду судді на підставі наявності обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.

П. 3 ч. 5 ст. 20 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що член ВРП зобов'язаний відмовитися від участі у розгляді питання за наявності обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

На думку експертів ЦППР, ВРП мала б відкласти розгляд питання про внесення подання Президентові України про призначення на посади суддів осіб, які є чинними членами ВРП (І. Бенедисюк, Н. Волковицька, М. Гусак, Т. Малашенкова) до закінчення строку їх повноважень. Це питання має розглянути ВРП у новому складі.

ВРП має надати належну і вмотивовану оцінку обставинам, які викладені у висновках ГРД, та не допустити призначення до Верховного Суду кандидатів, щодо яких є найменший обґрунтований сумнів у доброчесності кандидата.

Окрім того, результати конкурсу до Верховного Суду вчергове доводять необхідність внесення законодавчих змін щодо порядку формування та складу ВККС, якими потрібно передбачити у складі Комісії щонайменше половину членів з числа представників громадськості.