exit
search

Березень

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою - за останній тиждень і щовівторка - прохання надіслати листа за адресою busol@pravo.org.ua (Ярина Бусол, комунікаційний менеджер ЦППР).

Політичний аналіз за 19 - 26 березня

Політичний аналіз за 12-19 березня

Політичний аналіз за 5 - 12 березня

Політичний аналіз за 26 лютого - 5 березня

 

Політичний аналіз за 19 - 26 березня

Верховна Рада не виявила бажання звільнити громадських активістів від обов’язку е-декларування

1. Експертна позиція ЦППР

23 березня 2017 року Верховна Рада проголосувала (№1975-19) за скасування необхідності подання е-декларацій деякими військовослужбовцями, але водночас зобов'язала подавати декларації також й членів громадських організацій.

27 березня 2017 року Президент підписав зазначені зміни до Закону «Про запобігання корупції», проте згодом просив народних депутатів скасувати вимогу про зобов’язання громадських активістів подавати електронні декларації.

2. Позиція відповідних органів влади

22 березня 2018 року Голова Верховної Ради намагався декілька разів включити до порядку денного законопроекти №8120 та №8120-1, що мають відтермінувати подання громадськими активістами електронних декларацій, а також законопроект №6271, який передбачає скасування декларування активістів. Однак за жоден з цих законопроектів депутати не проголосували.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Центр політико-правових реформ неодноразово висловлював свою позицію щодо цього питання: основні аргументи наведені у Висновку ЦППР (від 10.04.2017 року).

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Зміни, внесені Законом №1975-19 до статей 1, 3, 45, 46, 49, 60 Закону «Про запобігання корупції», суперечать ч. 3 ст. 22, статтям 24, 32, 34, ч. 2 ст. 43, статтям 64, 67 Конституції України.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Норми про обов’язок громадських активістів подавати електронні декларації повинні бути скасовані з огляду на те, що вони суперечать принципу верховенства права в частині порушення юридичної визначеності, праву на свободу об’єднань, принципу рівності та забороні обмежень за ознакою виду діяльності тощо.

Крім того, покладення обов’язку декларування на громадських активістів порушуватиме право на приватне життя, передбачене ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

22 березня 2018 року стало відомо, що НАЗК не виконує рекомендацій Європейської комісії, спрямованих на підвищення ефективності перевірки електронних декларацій

1. Експертна позиція ЦППР

За результатами глибинного аналізу процедури перевірки НАЗК електронних декларацій фахівцями Європейської комісії було виявлено низку проблем у цій сфері. Експертами цієї міжнародної організації було підготовлено 19 рекомендацій, спрямованих на вирішення цих проблем. Утім, НАЗК виконало лише деякі з них, а тому процедура перевірки електронних декларацій так і залишилася малоефективною.

2. Позиція відповідних органів влади 

Позиція НАЗК з цього питання невідома.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Офіційних документів, які б зобов’язували НАЗК діяти саме таким чином немає. Утім, діяти саме таким чином слід було через те, що ці рекомендації розроблялися виключно з метою покращення діяльності НАЗК та ґрунтувалися на підставі аналізу багаторічного досвіду низки інших країн світу у відповідних питаннях.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

 НАЗК слід дуже уважно вивчити отримані рекомендації, реалізувати всі ті з них, які можуть бути реалізовані за існуючих нині ситуації та можливостей, а також максимально активізувати діяльність у напрямку запуску автоматизованої системи перевірки таких декларацій

Висновок щодо проекту Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 7366-3

1. Експертна позиція ЦППР

Березень та квітень 2018 року – це, фактично, останні можливі місяці для ухвалення виборчої реформи, яка є однією з найважливіших для українського суспільства. Це необхідно зробити саме зараз для того щоб наступні парламентські вибори були належно проведені Центральною виборчою комісією за новими правилами.

Верховна Рада України цілеспрямовано саботує цей процес вже не перший рік. Поза проектом Виборчого кодексу № 3112-1, який був прийнятий у першому читанні, в парламенті знаходяться інші законопроекти щодо виборчої реформи.

Проект Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 7366-3 (далі - Проект) зареєстровано 20 грудня 2017 року, як альтернативний проекту Закону № 7366. Розробники законопроекту – народні депутати В. Чумак, Н. Новак, Д. Добродомов, С. Лещенко, Ю Дерев’янко, І Попов, Б. Береза.

Положення Проекту, як і Проекту № 7366-2, майже повністю базуються на нормах, викладених в Проекті № 1068-2, який був відхилений народними депутатами в 2017 році. Незначні відмінності є лише в територіальній організації виборів та в розмірі прохідного бар’єру.

2. Позиція відповідних органів влади 

Відсутня.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

За пропорційною системою, передбаченою Проектом, парламентські вибори проводитимуться у 28 виборчих регіонах, межі яких загалом враховуватимуть межі областей. На парламентських виборах кожна партія висуватиме два типи списків – єдиний список кандидатів у загальнодержавному виборчому окрузі та списки кандидатів у відповідних виборчих регіонах, з яких формуватиметься єдиний список кандидатів. У виборчих регіонах виборці голосуватимуть за відповідні регіональні списки, а не єдиний список кандидатів. Голосування здійснюватиметься шляхом вписування порядкового номера списку до виборчого бюлетеня. Крім того, виборець факультативно може проголосувати також і за окремого кандидата, включеного до списку, за який він голосує (також шляхом вписування його порядкового номеру до бюлетеня). Бюлетень, в якому не буде зазначено жодного порядкового номеру списку, вважатиметься недійсним.

Згідно з Проектом, право на участь у розподілі депутатських мандатів отримуватимуть лише ті партії, на підтримку регіональних списків яких у загальнодержавному виборчому окрузі подано щонайменше 3% голосів виборців.  Після визначення партій, які подолали виборчий бар’єр, ЦВК визначатиме виборчу квоту – кількість голосів, необхідну для отримання одного мандата. Ця квота визначатиметься діленням кількості всіх голосів у загальнодержавному окрузі за всі регіональні списки партій, які подолали виборчий бар’єр, на конституційний склад Верховної Ради України (450).  Після цього ЦВК визначатиме кількість мандатів, які отримуватиме кожен регіональний список партії. Для цього кількість поданих за нього голосів у виборчому регіоні ділитиметься на виборчу квоту, і отримане число округлюватиметься до цілого числа. Ці мандати отримуватимуть кандидати від партії у виборчому регіоні, які отримали на свою підтримку найбільшу кількість голосів виборців. Нерозподілені в округах місця партії отримає список кандидатів від цієї ж партії у загальнодержавному виборчому окрузі. Місця, відведені списку кандидатів від партії у загальнодержавному окрузі, заміщуватимуться у порядку черговості, визначеної списком; при цьому кандидати, обрані у виборчих регіонах, не враховуватимуться.

Цим проектом пропонується встановити, що для розподілу мандатів використовується загальнонаціональна квота. Це до певної міри незвична модель для систем з регіональними виборчими округами. Однак, запропонований спосіб, в українських умовах має ряд переваг:

- При формуванні виборчих регіонів не є критичною рівність кількості виборців у виборчих регіонах. 

- Ціна мандату є однаковою по всій Україні.

- Загальнонаціональна квота є запобіжником для регіоналізації партій.

Другою особливістю проекту закону є те, що пропонується запровадити двоступеневий спосіб розподілу мандатів. Це означає, що кількість компенсаційних мандатів, що розподілятимуться на загальнонаціональному рівні буде доволі значною. В українських умовах це можна вважати швидше перевагою, ніж недоліком. По перше – керівництво політичних партій зберігає вплив на регіональні партійні організації. У партіях – лідерах на загальнонаціональному рівні буде розподілено 11-15 мандатів (10 – 15%).  Натомість, для межових партій, запропонована система, фактично є системою з закритими списками, оскільки у виборчих регіонах, вони здебільшого не наберуть голосів, необхідних для отримання хоч одного мандату. 

Таким чином, запропонована система:

- Пропонує баланс між регіональними партійними організаціями та партійним керівництвом.

- Стимулює загальнонаціональний характер партій.

- Не консервує існуючу партійну систему і дає шанс малим партіям потрапити до Парламенту.

Третя особливість проекту полягає в способі, переміщення в регіональному списку  окремого кандидата. Для цього встановлюється "відсоток голосів, поданих за нього, у відношенні до кількості дійсних голосів виборців у цьому регіоні. Цей відсоток визначається з точністю до цілих шляхом відкидання дробової частини. Тобто для того, щоб кандидату піднятися вище, потрібно набрати на 1% голосів більше від сусіда по списку. Такий спосіб хоч і знижує ступінь відкритості списку, однак запобігає недобросовісній внутрішньопартійній конкуренції.

З Експертним висновком ЦППР на проект Закону про вибори народних депутатів (за мажоритарною системою) № 7366-3 можна ознайомитися за посиланням.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Запровадження пропорційної виборчої системи із відкритими партійними списками відповідає Коаліційній угоді та Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Отже пропонований Проект є таким, що в основному відповідає Коаліційній угоді, рекомендаціям міжнародних організацій  (Резолюція ПАРЄ № 1549 (2007), Резолюції ПАРЄ № 1755 (2010), Висновку Венеціанської комісії CDL-AD(2011)037 від 17.10.2011 р.), належно захищає права внутрішньо переміщених осіб та українців, які мешкають за кордоном, дає можливості обрання конституційного складу Верховної Ради України.

Разом з тим, в проекті є недоліки, що стосуються запровадження жорсткої гендерної квоти, відсутності обмежень розміру виборчого фонду партії та обмежень, що стосуються політичної реклами на телебаченні та радіо. В разі, якщо проект Виборчого кодексу буде відхилено, цей Проект рекомендується нами для підтримки в першому читанні з подальшим його доопрацюванням.

Політичний аналіз за 12-19 березня 

Паралізована робота органів кримінальної юстиції України

1. Експертна позиція ЦППР

16 березня набрали чинності зміни до Кримінального процесуального кодексу, ухвалені ще 3 жовтня 2017 року разом з іншими процесуальними кодексами, які були необхідні для запуску нового Верховного Суду. Серед цих змін були також вкрай шкідливі для розслідування злочинів положення, які отримали назву “поправки Лозового”. Зокрема:

1. Звернення до суду із клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, насамперед запобіжних заходів і обшуків, можливе виключно до суду за місцем реєстрації органів розслідування. Тобто, всі клопотання розглядаються  лише в 25 місцевих судах обласних центрів.

2. Будь-яка експертиза (судово-медична щодо встановлення причин смерті, економічна для оцінки збитків, судово-медична щодо визначення тяжкості тілесних ушкоджень тощо) відтепер проводиться лише за рішенням слідчого судді. Це створює надмірне обтяження для простих громадян. У випадку смерті особи та підозри на насильницьке настання смерті, слідчий може доручити провести експертизу лише при наявності судового рішення.

3. Запроваджено монополію держави на проведення експертиз в кримінальному провадженні. Це призведе до поширення корупції, адже вибір місця проведення експертизи значно звужується, і суттєво вплине час на проведення експертизи.

4. Строки досудового розслідування у кримінальних провадженнях, в яких особі не повідомлено про підозру, відтепер обмежені до 12 місяців (щодо злочинів невеликої та середньої тяжкості) та 18 місяців (щодо тяжких та особливо тяжких злочинів). Тобто нова система переносить момент обчислення строку досудового розслідування з моменту повідомлення про підозру на момент внесення відомостей до реєстру розслідувань. Після закінчення вказаних строків і відсутності підозрюваних провадження потрібно буде закривати, хоча строки давності притягнення до відповідальності, передбачені Кримінальним кодексом, не завершені.

5. Можливість скасування судом повідомлень про підозру повертає корупційну практику, яка існувала до 2012 року, і призводить до блокування розслідувань.  

Нові правила розслідування застосовуються виключно до нових справ, розпочатих з 16 березня. Тим не менш, наразі на практиці і судам, і стороні захисту та стороні обвинувачення, складно розібратись у тих правилах, які вступили у силу. Це вже призводить до юридичного хаосу, зловживань та погіршує ефективність розслідування.

2. Позиція відповідних органів влади

Генеральний прокурор, Голова Національної поліції, Міністр внутрішніх справ і представники судової влади неодноразово публічно заявляли про неприпустимість набрання чинності новими правилами. Їх спільний прогноз – це призведе до “колапсу системи правопорядку”. Цю позицію підтримав Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Позиція органів влади в цілому підтримується експертним середовищем. Зміни порушують баланс між ефективним досудовим розслідуванням злочинів і забезпеченням прав осіб. Гальмування процесу розслідування шляхом створення черг у судах негативно вплине на процес розслідування, зокрема відновлення справедливості щодо потерпілих від злочинів.

Разом з тим зміни до КПК стали предметом політичних торгів, аніж зваженими юридичними пропозиціями до КПК. Саме тому в умовах, коли профільна спільнота та органи правопорядку виступають проти зазначених змін, вони все одно набрали чинності.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс, Закон України «Про судову експертизу»

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

15 березня Верховна Ради відхилила проект Закону № 7547, підготовлений за участі експертів Центру, яким передбачалось скасування нових положень КПК щодо всіх кримінальних проваджень. Водночас в профільному Комітеті було підготовлено компромісну редакцію цього законопроекту, яка залишала частину нових правил для злочинів у сфері господарської діяльності, у сфері службової діяльності та проти правосуддя.

Після відхилення цього проекту проблема може бути вирішена шляхом реєстрації нового законопроекту, який би повертав текст КПК до попередньої редакції.

Висновок щодо проекту Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 7366-2

1. Експертна позиція ЦППР

Проект Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 7366-2 (далі - Проект) зареєстровано 20 грудня 2017 року, як альтернативний проекту Закону № 7366. Розробниками є народні депутати Л. Ємець, Г. Гопко, Н. Веселова. Н. Єднак.

Значною мірою, положення Проекту насамперед щодо виборчих процедур базуються на нормах, викладених в Проекті № 1068-2, який був відхилений народними депутатами в 2017 році.

2. Позиція відповідних органів влади

Відсутня.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

За пропорційною системою, передбаченою Проектом, парламентські вибори проводитимуться у 28 виборчих регіонах, межі яких загалом враховуватимуть межі областей (за винятком Дніпропетровської області та м. Києва). На виборах кожна партія висуватиме два типи списків – єдиний список кандидатів у загальнодержавному виборчому окрузі та списки кандидатів у відповідних виборчих регіонах, з яких формуватиметься єдиний список кандидатів. У виборчих регіонах виборці голосуватимуть за відповідні регіональні списки, а не єдиний список кандидатів. Голосування здійснюватиметься шляхом вписування порядкового номера списку до виборчого бюлетеня. Крім того, виборець факультативно може проголосувати також і за окремого кандидата, включеного до списку, за який він голосує (також шляхом вписування його порядкового номеру до бюлетеня). Бюлетень, в якому не буде зазначено жодного порядкового номеру списку, вважатиметься недійсним.

Право на участь у розподілі депутатських мандатів отримуватимуть лише ті партії, на підтримку регіональних списків яких у загальнодержавному виборчому окрузі подано щонайменше 4% голосів виборців.

Після визначення партій, які подолали виборчий бар’єр, ЦВК визначатиме виборчі квоти – кількість голосів, необхідну для отримання одного мандата. Причому ці виборчі квоти визначаються окремо для кожного виборчого регіону та для загальнодержавного округу.

Після цього ЦВК визначатиме кількість мандатів, які отримуватиме кожен регіональний список партії. У кожному виборчому регіоні депутатські мандати розподіляються між регіональними виборчими списками кандидатів від партій, пропорційно до кількості голосів виборців, поданих на підтримку відповідного регіонального виборчого списку. Для визначення кількості депутатських мандатів, отриманих регіональним виборчим списком кандидатів від партії, кількість голосів виборців, поданих у виборчому регіоні на підтримку відповідного регіонального виборчого списку, ділиться на виборчу квоту. Ціла частина отриманої частки становить кількість депутатських мандатів, що отримали кандидати у депутати, включені до відповідного регіонального виборчого списку від цієї партії.

Кандидати у депутати, у яких частка від ділення поданих за них голосів виборців на загальну кількість голосів, поданих на підтримку відповідного регіонального виборчого списку партії становить не менше 0,005, розміщуються у верхній частині регіонального виборчого списку відповідної партії у порядку зменшення відповідних часток.

Для визначення кількості мандатів, отриманих партією в межах загальнодержавного виборчого округу, кількість голосів виборців, поданих за всі регіональні виборчі списки кандидатів у депутати від цієї партії в межах загальнодержавного виборчого округу, ділиться на виборчу квоту для загальнодержавного виборчого округу.

Для цього кількість поданих за нього голосів у виборчому регіоні ділитиметься на виборчу квоту, і отримане число округлюватиметься до цілого числа. Ці мандати отримуватимуть кандидати від партії у виборчому регіоні, які отримали на свою підтримку найбільшу кількість голосів виборців. Нерозподілені в округах місця партії отримає список кандидатів від цієї ж партії у загальнодержавному виборчому окрузі. Місця, відведені списку кандидатів від партії у загальнодержавному окрузі, заміщуватимуться у порядку черговості, визначеної списком; при цьому кандидати, обрані у виборчих регіонах, не враховуватимуться.

З Експертним висновком ЦППР на проект Закону про вибори народних депутатів № 7366-2 можна ознайомитися за посиланням.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Запровадження пропорційної виборчої системи із відкритими партійними списками відповідає Коаліційній угоді та Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Пропонований Проект є таким, що повністю відповідає Коаліційній угоді, рекомендаціям міжнародних організацій  (Резолюція ПАРЄ № 1549 (2007), Резолюції ПАРЄ № 1755 (2010), Висновку Венеціанської комісії CDL-AD(2011)037 від 17.10.2011 р.), належно захищає права внутрішньо переміщених осіб та українців, які мешкають за кордоном, містить суттєві обмеження щодо політичної реклами. Разом з тим,  в Проекті є недоліки, що стосуються запровадження жорсткої гендерної квоти, та неможливості обрання конституційного складу Верховної Ради України. В разі, якщо проект Виборчого кодексу буде відхилено, цей законопроект нами рекомендується для підтримки в першому читанні з подальшим його доопрацюванням.

 

Політичний аналіз за 5 - 12 березня

Вищий антикорупційний суд повинен забезпечити ефективний і справедливий розгляд справ щодо високопосадової корупції

1. Експертна позиція ЦППР

Вищий антикорупційний суд повинен забезпечити ефективний і справедливий розгляд справ щодо високопосадової корупції. Судді цього суду повинні пройти чесний конкурс і отримати одностайну підтримку представників громадськості, міжнародних партнерів та насамкінець –українських державних органів.

Законопроект №7740, прийнятий у першому читанні, потребує суттєвого доопрацювання, щоб досягнути цих цілей.

2. Позиція відповідних органів влади

Президент висловився проти вирішальної участі міжнародних експертів, оскільки це суперечить державному суверенітету України.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Жоден суддя, навіть дібраний за участю міжнародників, не зможе бути призначеним без рішення українських державних органів, які ухвалюють кінцеве рішення, - Вищої ради правосуддя і Президента. Отже, державний суверенітет участю міжнародних експертів не порушується.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Конституція України, Закон «Про судоустрій і статус суддів», висновок Венеційської комісії, позиція ЄС, лист МВФ і лист Світового банку.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Під час доопрацювання проекту до другого читання важливо:

1) щоб участь Громадської ради доброчесності збереглася у відборі, але її негативний висновок має стати перешкодою для призначення на
посаду антикорупційного судді (на збереженні участі ГРД наполягає МФВ. Венеційська комісія також рекомендувала, щоб процедура відбору антикорупційних суддів відрізнялася від тієї, що застосовується стосовно відбору інших суддів, лише у необхідному обсязі);

2) щоб міжнародні експерти відігравали вирішальну роль у відборі в складі спеціальної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів (участь
міжнародних експертів зменшуватиме ризик махінацій з боку діючих членів ВККС, який чітко проглядався під час відбору до нового Верховного Суду);

3) спеціальна колегія ВККС (4 міжнародних експерти і 3 члени ВККС, погоджені з Громадською радою доброчесності) здійснює позитивний відбір – тобто обиратиме кращих з претендентів;

4) вимоги до майбутніх антикорупційних суддів у законопроекті нереалістичні для цілей відбору повного складу суду, тому треба розширити коло осіб, які потенційно можуть взяти участь у конкурсі;

5) повноваження касаційної інстанції у справах великої корупції мають здійснювати не діючі судді Верховного Суду, відібрані в маніпулятивний спосіб, а необхідно створити Антикорупційну палату Верховного Суду, яку буде сформовано за правилами добору антикорупційних суддів.

Важливо врахувати, що міжнародні експерти можуть бути більш успішними у позитивному відборі (вибір кращих). Водночас законопроект, на жаль, відвів участь міжнародним експертам у негативному відборі (відсів недоброчесних кандидатів).

Також важливо одночасно із законом «Про Вищий антикорупційний суд» необхідно прийняти закон про утворення цього суду, проект якого має невідкладно внести Президент до Парламенту відповідно до Конституції. Інакше влада може зволікати зі створенням суду, навіть прийнявши закон «Про Вищий  антикорупційний суд».

 Висновок щодо проекту Закону України 

«Про вибори народних депутатів України (з відкритими для широкого обговорення партійними списками)»

№ 7366-1

1. Експертна позиція ЦППР

Проект Закону «Про вибори народних депутатів України (з відкритими для широкого обговорення партійними списками)» № 7366-1 (далі – Проект) зареєстровано 20 грудня 2017 року, як альтернативний проекту Закону № 7366. Розробниками є народні депутати від фракції «Батьківщина» на чолі з Ю. Тимошенко.

Законодавче забезпечення виборчих процедур знаходиться на достатньо високому рівні, однак розробники не врахували змін до законодавства про політичні партії, про протидію політичній корупції тощо.

Назва проекту Закону (з відкритими для широкого обговорення партійними списками) свідомо вводить в оману, оскільки насправді законопроект передбачає проведення парламентських виборів за пропорційною виборчою системою в загальнодержавному виборчому окрузі з закритими партійними списками.

2. Позиція відповідних органів влади

Відсутня.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

До розподілу мандатів допускаються партії, які отримали на свою підтримку у межах загальнодержавного виборчого округу не менш як п’ять відсотків дійсних голосів виборців.

Депутатські мандати розподіляються між загальнодержавними виборчими списками від партій – суб’єктів виборчого процесу пропорційно до кількості отриманих голосів цими списками.

До загальнодержавного виборчого списку від партії включається не менше ста і не більше чотирьохсот п’ятдесяти кандидатів у депутати. Кожен кандидат, крім перших п’яти, закріплюється за Автономною Республікою Крим, або областю, або містами Київ чи Севастополь, за якою в разі його обрання він буде закріплений вже як народний депутат України. Кількість закріплених за регіоном кандидатів визначається з розрахунку не більше як по два кандидати на територіальний виборчий округ та не менше трьох кандидатів за регіоном.  Перші п’ять осіб у загальнодержавному виборчому списку за територіальними виборчими округами не закріплюються. Черговість кандидатів у списку визначається на з'їзді (зборах, конференції) партії, з урахуванням рівномірного закріплення кандидатів за регіонами.

З Експертним висновком ЦППР на проект Закону про вибори народних депутатів (за мажоритарною системою) № 7366-1 можна ознайомитися за посиланням.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Запровадження пропорційної виборчої системи із закритими партійними списками суперечить Коаліційній угоді та Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Верховній Раді України, з огляду на попередньо взяті на себе зобов’язання, слід відхилити проект Закону про вибори народних депутатів №  7366-1.

 

Політичний аналіз за 26 лютого - 5 березня

У жодній країні світу кримінальний кодекс, яким би жорстоким його не робили, ще не подолав ні корупцію, ні тероризм, ні злидні, ні суддівське свавілля

1. Експертна позиція ЦППР

Законопроект щодо удосконалення окремих норм з метою невідворотності покарання осіб, які вчинили корупційні злочини №8077 від 28 лютого його автору слід відкликати. Суб’єкт законодавчої ініціативи 5 березня це вже зробив – за нашою вимогою.

2. Позиція відповідних органів влади

Цим законопроектом, розробленим в Генеральній прокуратурі, пропонується посилити покарання за деякі корупційні злочини і встановити інакші підстави кримінальної відповідальності суддів за завідомо неправосудні судові рішення.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Законопроект створює колізії у Кримінальному кодексі, посягає на незалежність суду, при цьому всі вироки, що можуть бути винесені щодо суддів за прийняття ними неправосудних рішень, мають бути скасовані вищими судами через відверту правову невизначеність закону про кримінальну відповідальність.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Законопроект суперечить багатьом рішенням Конституційного суду України та Європейського суду з прав людини в частині обов’язку законодавця дотримуватися принципів пропорційності та юридичної визначеності, а також положенням статей 61, 65 чинного Кримінального кодексу.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Щоб забезпечити дію принципу невідворотності кримінальної відповідальності за корупційні злочини, треба у КК і КПК скасувати положення, що дозволяють звільнення від кримінальної відповідальності – у зв’язку «з дійовим каяттям», «передачею на поруки», «зміною обстановки», «примиренням з потерпілим», а також визначити конкретні випадки, за яких суддя зобов’язаний відсторонити підозрюваного від посади, накласти арешт на його майно, застосувати позбавлення права обіймати посади і спеціальну конфіскацію.

4 березня набув широкого розголосу корупційний скандал

навколо Національного медичного університету імені О.О. Богомольця

1. Експертна позиція ЦППР

Студенти НМУ публічно стверджують, що у виші «процвітає» перманентна корупція. Викладачі вимагають неправомірну вигоду за все: від отримання поточних оцінок (відпрацювання незадовільних оцінок) до складання модулів, заліків й іспитів. Представники ГО «Студентське братство» підтверджують цей факт і додають, що керівництво постійно зловживає своїми повноваженнями (в т.ч. у питаннях витрат бюджетних коштів). На думку представників МОЗ України, саме високий рівень корупції та низький рівень знань студентів обумовили навмисний провал керівництвом вишу офіційного ліцензійного тестування (КРОК), яке мало би виявляти справжній рівень знань студентів-медиків.

2. Позиція відповідних органів влади

Керівництво НМУ поки не коментує ситуацію з корупцією у навчальному закладі, але стверджує, що зрив офіційного ліцензійного тестування у НМУ відбувся через недостатнє бюджетне фінансування.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Аргумент ректора НМУ виглядає вагомим, але заслуговує на увагу й контраргумент МОЗ, яке зауважує, що за аналогічного фінансування всі інші медичні виші це тестування пройшли.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Закон «Про запобігання корупції», КК та КПК України вимагають: 1) від керівництва НМУ – здійснити перевірку оприлюдненої інформації і вжити заходів щодо припинення вчинення правопорушень та забезпечення відповідальності винних; 2) від НАЗК – здійснити перевірку інформації та  передати зібрані матеріали до правоохоронних органів (у разі підтвердження відповідних фактів); 3) від правоохоронних органів – відкрити кримінальне провадження та почати досудове розслідування.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Якщо кожна із зазначених державних інституцій виконає покладений на неї законом обов’язок, то і корупційна проблема, і проблема із запровадженням у НМУ «КРОКу» буде вирішена.

Роботу над законопроектом про адміністративну процедуру необхідно пришвидшити

1. Експертна позиція ЦППР

22 лютого 2018 року відбулось перше засідання робочої групи при Міністерстві юстиції України щодо роботи над проектом Закону «Про адміністративну процедуру». До складу робочої групи входять Голова правління ЦППР Ігор Коліушко та заступник Голови Правління ЦППР Віктор Тимощук. Метою робочої групи є доопрацювання вже розробленого законопроекту про загальну адміністративну процедуру, який наприкінці 2014року отримав позитивний висновок Програми SIGMA. Такий закон є критично важливим для України, адже адміністративні органи в Україні приймають адміністративні акти за різними процедурними порядками та переважно без залучення заінтересованих осіб, тобто без врахування їх позиції. Однак частина членів вищезазначеної робочої групи мають скептичне ставлення щодо необхідності прийняття такого закону, або ж не усвідомлюють сутності змісту його ключових положень. Міністерство юстиції України мало змогу ще у 2015 році внести вже розроблений та схвалений Програмою SIGMA і експертним середовищем законопроект про адміністративну процедуру, але замість цього вирішило його переглядати та доопрацьовувати.

2. Позиція відповідних органів влади

Міністерство юстиції України дотримується позиції, що закон про адміністративну процедуру має бути прийнято до кінця 2018 року, як це передбачено Планом заходів з реалізації Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Центр політико-правових реформ відстоює позицію щодо необхідності прийняття в Україні закону про загальну адміністративну процедуру протягом останніх 10 років. На нашу думку, робоча група при цьому Міністерстві працює недостатньо активно та витрачає час на обговорення другорядних питань. Ми не бачимо підстав для зволікання із внесенням законопроекту про адміністративну процедуру до Верховної Ради ще до ІІІ кварталу 2018 року. Тобто вищезазначений законопроект необхідно внести до Парламенту вже до літа поточного року. Інакше його остаточне прийняття, через тривалі парламентські процедури розгляду та парламентські канікули, до кінця 2018 року або на початку 2019 року році не відбудеться.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

План заходів з реалізації Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки, затверджений розпорядженням Уряду від 24 червня 2016 р. № 474 передбачає схвалення законопроекту про адміністративну процедуру Урядом та його внесення до Парламенту вже у ІІІ кварталі 2018 року. Прийнятим даний закон, відповідно до цього Плану, має бути протягом IV кварталу 2018 р. - I кварталу 2019 р.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Роботу вищезазначеної робочої групи необхідно пришвидшити. Вона має бути інтенсивною та ефективною. Закликаємо не зволікати із внесенням законопроекту про адміністративну процедуру до Парламенту та здійснити це раніше ІІІ кварталу 2018 року, як це передбачено Планом заходів з реалізації Стратегії реформування державного управління України на 2016-2020 роки.

Конституційний Суд визнав неконституційним «мовний» закон

1. Експертна позиція ЦППР

28 лютого Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року № 5029–VI зі змінами. Закон України «Про основи державної мовної політики» визнано неконституційним у цілому на підставі порушення конституційної процедури його ухвалення, що є безмовно позитивним фактором.

Одним із аспектів порушення процедури ухвалення закону, Конституційний Суд визнав порушення положення щодо персонального голосування, що в сукупності з іншими порушеннями процедури, спричинило істотне порушення встановленої Конституцією процедури ухвалення закону.

У зв’язку із рішенням Конституційного Суду, Закон України «Про основи державної мовної політики» втратив чинність з моменту ухвалення рішення КСУ. Тому в мовному питанні сьогодні є правовий вакуум. Це потребує як найшвидшої реакції Верховної Ради у вигляді ухвалення нового законодавства.

2. Позиція відповідних органів влади

«Рішення Конституційного суду відкриває нам можливість розглянути і ухвалити новий закон про мову» - заявив Андрій Парубій 1 березня 2018 року.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Верховна Рада, в питання ухвалення законодавства, в тому числі мовного, не залежить від рішень Конституційного Суду. Вона зв’язана юридичними позиціями Конституційного Суду і не може ухвалювати неконституційні закони, але і до ухвалення Рішення про неконституційність «мовного» закону, Верховна Рада могла ухвалити нове «мовне» законодавство.

Зокрема в парламенті зареєстровано чотири законопроекти: № 5556, № 5669, № 5670, № 5670-д.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Поки не буде ухвалено нове «мовне» законодавство, в Україні діє виключно стаття 10 Конституції України, положення якої є достатньо широкими, що створюватиме проблеми для фізичних та юридичних осіб в побутових питаннях, наприклад, щодо мови реклами.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Верховній Раді України необхідно в найкоротші строки ухвалити нове «мовне» законодавство, яке відповідатиме статті 10 Конституції України та в порядку, передбаченому Законом України «Про Регламент Верховної Ради України».