exit
search

Червень

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка –прохання надіслати листа за адресою doboni@pravo.org.ua (Мар'яна Добоні, менеджер з комунікації).

Політичний аналіз подій 24 червня – 1 липня 2019 року

Політичний аналіз подій 17–24 червня 2019 року

Політичний аналіз подій 10–17 червня 2019 року

 

Політичний аналіз подій 24 червня – 1 липня 2019 року

Президент створив Комісію з питань правової реформи

1. Експертна думка ЦППР

21 червня на сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України опубліковано Указ №421/2019 «Про Комісію з питань правової реформи».

2. Контраргумент відповідного органу влади

Відповідно до зазначеного Указу утворено Комісію з питань правової реформи як консультативно-дорадчий орган при Президентові України та ліквідовано Раду з питань судової реформи та Конституційну комісію.

Пріоритетними напрямами роботи Комісії з питань правової реформи визначено підготовку та подання Президентові України пропозицій щодо внесення змін до Конституції України і законів України, спрямованих на забезпечення реалізації конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, подальший розвиток законодавства про організацію судової влади та здійснення правосуддя, удосконалення законодавства про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального законодавства України, реформування органів правопорядку, а також створення умов для реінтеграції в єдиний конституційний простір України тимчасово окупованих територій України та населення, що на них проживає.

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Центр політико-правових реформ констатує, що, на жаль, створення такої Комісії та формування її складу відбувається в закритому режимі. Зокрема, не відомо про звернення представників Президента України до профільних громадських організацій та аналітичних центрів про делегування своїх представників до роботи Комісії.

Центр політико-правових реформ – один із найстаріших аналітичних центрів, що займається питання конституційної та судової реформ, а також реформи кримінальної юстиції з 1996 року.

Представники Центру в складі Секретаріату Президента працювали над пропозиціями до конституційної реформи за часів діяльності Національної конституційної ради Ющенка. Представники Центру також брали участь у роботі Конституційної асамблеї за часів Януковича та Ради з питань судової реформи президентства Порошенка. Конституційна Комісія використовувала напрацювання представників Центру, зокрема і в роботі над конституційною реформою в частині правосуддя.

Вважаємо, що доробок представників Центру, що напрацьовувався та вдосконалювався більше 10 років, знадобиться в роботі нового консультативно-дорадчого органу. Центр політико-правових реформ готовий працювати та подав пропозиції щодо своїх експертів Президентові України.

4. Пов'язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Указ №421/2019 «Про Комісію з питань правової реформи».

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Для забезпечення належної співпраці громадянського суспільства і влади та інклюзивної роботи Комісії з питань правової реформи – включити до складу Комісії представників Центру політико-правових реформ, а також інших незалежних авторитетних аналітичних центрів, що багато років працюють у вказаних сферах.

 

Суд за позовом члена Громадської ради доброчесності остаточно встановив незаконність положень регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів, які обмежували діяльність ради

1. Експертна думка ЦППР

25 червня Велика палата Верховного Суду підтвердила рішення першої інстанції про визнання протиправними та скасування окремих положень регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС). Суд скасував положення, які встановлювали вимоги до змісту висновків Громадської ради доброчесності (ГРД), обов'язок ради ознайомлювати суддів з їх змістом та право ВККС залишати висновки без розгляду. Ці положення були однією із причин зупинення участі ГРД у процедурі кваліфікаційного оцінювання у березні 2018 року.

Повноваження ВККС врегульовувати діяльність ГРД не передбачені законом, а тому, ухвалюючи відповідні доповнення до регламенту, ВККС діяла всупереч ст. 19 Конституції України.

За даними ГРД, поки тривав судовий спір (з березня 2018 року), Комісія встигла оцінити близько 2,5 тис. суддів, залишаючи без розгляду затверджені ГРД висновки. Свої дії вона обґрунтовувала в тому числі і скасованими положеннями регламенту. Тобто є підстави стверджувати, що результати кваліфікаційного оцінювання окремих суддів знаходяться під сумнівом.

2. Контраргумент відповідного органу влади

У резолютивній частині рішення визначено, що положення регламенту визнаються протиправними та скасовуються не з моменту їх ухвалення, а з моменту набрання рішенням суду законної сили (з 25 червня 2019 року).

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Скасування судом незаконних положень регламенту ставить під сумнів легітимність результатів кваліфікаційного оцінювання ВККС суддів, стосовно яких ГРД затвердила негативний висновок.

Як випливає зі змісту рішення, суд встановив, що, вносячи відповідні доповнення до регламенту, Комісія діяла не на підставі наданих їй законом повноважень. Тобто ухвалювати відповідні положення вона не мала права. Зважаючи на це, такі положення регламенту були незаконними ще з моменту ухвалення, а їх застосування на практиці призводить до незаконності визначених результатів.

4. Пов'язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Частина 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Задля досягнення цілей кваліфікаційного оцінювання та забезпечення реальної участі громадськості необхідно повторно провести оцінювання тих суддів, щодо яких були затверджені висновки ГРД. Такий «перезапуск» неможливий без внесення змін до закону.

Водночас експерти ЦППР наголошують, що за існуючих способів формування Комісії цей орган є неефективним. Справа про незаконність положень регламенту засвідчила, що ВККС більше схильна створювати штучні перешкоди участі громадськості у кваліфікаційному оцінюванні, ніж об’єктивно оцінювати суддів та інформацію про них. Зважаючи на те, що члени ГРД домоглися скасування незаконних положень регламенту майже через півтора роки після звернення до суду, з метою попередження подібних дій в майбутньому необхідно розглянути можливість реорганізації Комісії для того, щоб на період проведення реформи включити до складу органів з добору й оцінювання суддів більше представників громадського сектору, яким довіряє суспільство.

 

«Зачистки» у кадровому складі ВККС?

1. Експертна думка ЦППР

27 червня у ЗМІ з'явилася інформація, що Уповноважена Верховної Ради України з прав людини звільнила члена ВККС А. Козлова нібито через відсутність у нього достатнього професійного досвіду для зайняття посади.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», омбудсман дійсно може це зробити.

Проте А. Козлов призначений на посаду ще в жовтні 2016 року і протягом майже трьох років питання до його професійного досвіду не виникали. На думку проекту PROSUD, А. Козлов фактично є єдиним членом Комісії, який «намагався втілювати судову реформу відповідно до її цілей», а під час перебування на посаді «писав окремі думки щодо рішень Комісії про визнання доброчесними сумнівних суддів та задавав незручні питання на співбесідах». Окрім того, як повідомляли експерти ЦППР, на початку червня А. Козлов публічно заявив про маніпуляції ВККС з голосуванням при ухваленні рішень щодо суддів з висновками ГРД і більше не брав участь у пленарних засіданнях Комісії. Зважаючи на такі обставини, його звільнення можна пов'язувати з намаганням усунути незалежного члена ВККС, ввести до складу Комісії більш лояльного та до формування нового складу парламенту «визнати доброчесними» побільше суддів, щодо яких у громадськості виникли сумніви.

Нагадаємо, що на початку червня за власним бажанням звільнився член ВККС Т. Лукаш, який був призначений за квотою Державної судової адміністрації України.

2. Контраргумент відповідного органу влади

-

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

-

4. Пов'язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до складу ВККС призначається громадянин України, який, зокрема, має стаж професійної діяльності у сфері права не менше п'ятнадцяти років. Однією із підстав для звільнення члена Комісії з посади є виявлення обставин щодо його невідповідності вказаним вимогам (п. 3 ч. 1 ст. 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). При цьому таке рішення ухвалюється органом, що призначив члена ВККС (ч. 3 ст. 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Черговий кадровий скандал у ВККС засвідчує те, що різні політичні сили намагаються в будь-який спосіб встановити або зберегти контроль за ним. Вирішити ці проблеми можна лише шляхом докорінного перезавантаження цього органу зі зміною підходу до його формування.

 

Конституційний Суд України привів процедуру застосування запобіжних заходів у відповідність до європейських стандартів

1. Експертна думка ЦППР

25 червня Конституційний Суд України ухвалив рішення про визнання неконституційними положень частини 5 статті 176 КПК, які передбачали застосування лише тримання під вартою до осіб, підозрюваних або обвинувачених у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки, у тому числі причетних до терористичних організацій. Альтернативні запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту чи застави раніше не могли застосуватися до вказаних осіб.

На думку КСУ, ці положення Кодексу допускали тримання під вартою тільки на підставі формального судового рішення, яке обґрунтовувалося лише тяжкістю інкримінованого діяння. А це не забезпечувало гарантії захисту конституційного права особи на свободу та особисту недоторканність (стаття 29 Конституції).

2. Контраргумент відповідного органу влади

Генеральний прокурор одразу ж прокоментував це рішення, зазначивши, що за його наслідками «понад тисячу обвинувачених у тероризмі можуть вийти на волю». Він також закликав Парламент знову передбачити у КПК положення про безальтернативність тримання під вартою для підозрюваних у злочинах проти держави. Фактично Генеральний прокурор запропонував ухвалити закон, аналогічний до того, що визнаний КСУ неконституційним. Такі пропозиції є проявом неповаги до Конституції і прав людини.

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Визнання закону неконституційним не означатиме автоматичне звільнення з-під варти всіх підозрюваних і обвинувачених в тероризмі осіб, як може здатися з висловлювань Генерального прокурора Ю. Луценка.

У кожному провадженні слідчі судді повинні розглядати клопотання сторони обвинувачення про продовження строків тримання під вартою. Під час відповідних слухань прокурор зобов’язаний довести обґрунтованість підозри у вчиненні особою відповідного злочину, а також одного із ризиків – переховування, знищення доказів чи слідів злочину, впливу на свідків тощо. Якщо особа підозрюється у вчиненні злочину, пов’язаного з насильством чи смертю осіб, то суд обмежений у можливості застосування застави як альтернативи арешту.

Але існують й інші альтернативні запобіжні заходи, які дозволяють запобігти втечі підозрюваних осіб – наприклад, цілодобовий домашній арешт з електронним моніторингом руху і вилученням закордонних паспортів.

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Генеральному прокурору спрямувати прокурорів у процедурі обрання запобіжних заходів доводити обґрунтованість підозри та існування процесуальних ризиків. Також удосконалити практику застосування альтернативних запобіжних заходів, які дозволяють запобігти втечі підозрюваних осіб.


Політичний аналіз подій 17–24 червня 2019 року

Конституційний Суд України ухвалив Рішення щодо Указу про дострокове припинення повноважень Парламенту

1. Експертна думка ЦППР

20 червня Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 62 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України та призначення позачергових виборів» від 21 травня 2019 року №303/2019.

2. Контраргумент відповідного органу влади

-

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Рішення КСУ є надважливим в аспекті його впливу на суспільно-політичну ситуацію.

КСУ ухвалив Рішення до дня голосування, запобігши можливості встановлення неконституційності президентського рішення про дострокове припинення повноважень Парламенту та призначення дострокових виборів, чим легальність і, як наслідок, легітимність наступного скликання Парламенту ставилися б під загрозу.

КСУ дотримався місячного строку для невідкладного провадження, що так само було надважливим у цьому контексті.

Варто відмітити, що Секретаріат КСУ швидко прокомунікував основні положення Рішення, ще до офіційного оприлюднення, що в умовах українського інформаційного простору є надважливим і може бути оцінено тільки позитивно. 

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Конституція України, Закон України «Про Конституційний Суд України».

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Конституційному Суду України – не уникати вирішення складних «політичних» справ і надалі розглядати їх у межах встановлених строків.

 

ВРП провела обговорення щорічної доповіді про стан забезпечення незалежності суддів в Україні за 2018 рік на тлі скандалу щодо можливого втручання Адміністрації Президента у роботу судової системи

1. Експертна думка ЦППР

21 червня у м. Києві відбулося фахове обговорення щорічної доповіді про стан забезпечення незалежності суддів в Україні за 2018 рік, опублікованої Вищою радою правосуддя (далі – ВРП, Рада) у квітні 2019 року. Раніше експерти ЦППР опублікували альтернативну доповідь про незалежність судової системи України, яка стосувалася подій, що мали місце в судовій сфері, з наданням власної, критичної, оцінки висновкам, публікаціям та позиціям ВРП. Зокрема, експерти звернули увагу на те, що в доповіді відсутня інформація про загрози незалежності суддів, які породжуються самою судовою системою.

Обговорення щорічної доповіді відбулося на тлі скандалу про можливе втручання нової адміністрації Президента України в роботу судової системи. Так, Голова Ради суддів України Олег Ткачук заявив: «Напередодні, сьогодні вночі та зранку до мене почала надходити інформація від суддів з різних регіонів України, членів Ради суддів України про те, що з Адміністрації Президента України головам судів надходять телефонні дзвінки з вимогою дати розпорядження делегованим від цих судів до Ради суддів України членам зірвати проведення засідання Ради суддів. Вказана ситуація викликає велике занепокоєння і жодним чином не узгоджується із засадами демократії, свідчить про реальну загрозу для судової влади та може підірвати її авторитет як неупередженого арбітра у соціальних, політичних, економічних спорах».

2. Контраргумент відповідного органу влади

В Адміністрації Президента України слова голови Ради суддів України заперечують. «Те, про що сказав Ткачук, це заява групи людей, які в минулому взяли під контроль судову систему і намагаються тримати її під контролем. Минулого тижня Президент заявив, що ми будемо переглядати судову реформу, і, очевидно, люди відчули якусь боязнь втратити контроль», – заявив заступник глави Адміністрації Президента України Руслан Рябошапка.

Окрім того, у ЗМІ поширена інформація про незадоволення частини складу Ради суддів України роботою цього органу. Як повідомив заступник Голови Ради суддів України Вадим Бутенко, Рада суддів України практично не займається проблемами судів першої інстанції, а всі успіхи реформи обмежуються створенням Верховного Суду та Вищого антикорупційного суду. Почати новий етап реформи, на його думку, слід із заміни керівника Ради суддів України, який ігнорує проблеми судів першої інстанції.

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

На думку експертів ЦППР, повідомлення у пресі про можливе втручання чиновників у роботу судової системи підтверджують побоювання у триваючій залежності судової системи від політичних впливів. За Президентства Віктора Януковича судова система була під цілковитим контролем політичної влади, який забезпечувався через контрольовані органи суддівського врядування та самоврядування. Попри суттєві законодавчі зміни, спрямовані на посилення незалежності судової влади, контроль політичної влади над судової системи зберігся також за президентства Петра Порошенка. Повідомлення голови Ради суддів України в разі, якщо воно правдиве, може свідчити про те, що нова адміністрація намагається перепідпорядкувати судову систему під свої інтереси, наслідуючи традиції попередників.

4. Пов'язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

-

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Слід переглянути порядок реалізації кожним представником професійної спільноти свого права голосу на з'їзді суддів через запровадження безпосереднього голосування за кандидатів на посади в органів суддівського врядування та самоврядування з використанням сучасних інформаційних технологій. Такий крок у разі запровадження ускладнить політичний контроль над обранням суддів до складу органів суддівського врядування та самоврядування. Також доцільно запровадити контроль щодо відповідності критеріям доброчесності претендентів на посаду в органах суддівського врядування та забезпечити участь представників громадянського суспільства з бездоганною репутацією у цих органах.

 

Партія «Слуга народу» представила свій план дій щодо боротьби з корупцією

1. Експертна думка ЦППР

18 червня у Telegram-каналі партії «Слуга народу» оприлюднили кроки для знищення системної корупції в Україні, які передбачають створення повноцінної національної системи електронного врядування; радикальне очищення і перезавантаження прокуратури; забезпечення реальної незалежності антикорупційних органів; переведення максимально можливої кількості державних послуг онлайн; посилення відповідальності за корупційні злочини та впровадження обов'язкової конфіскації майна корупціонерів; створення системи захисту свідків та запровадження системи грошової винагороди для громадян за виявлену корупцію; ухвалення сучасного законодавства про тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України, що дозволить притягати до відповідальності корумпованих та некомпетентних чиновників; ґрунтування будь-якого розслідування стосовно бізнесу на принципі презумпції доброчесності.

2. Контраргумент відповідного органу влади

-

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Кроки щодо боротьби з корупцією, оприлюднені партією, яка наразі, за даними соціологічних опитувань, має найвищі показники підтримки перед позачерговими парламентськими виборами, хоч і мають правильний вектор, але виглядають точковими та неповними, несистемними. Їм бракує конкретності та однозначності.

Забезпечення незалежності антикорупційних органів є важливим елементом для того, щоб вони суттєво підвищили свою ефективність й результативність, але при цьому не менш важливою є розбудова інституційної спроможності цих органів та посилення їхніх повноважень.

У контексті антикорупційної політики важливо забезпечити захист не лише свідків у кримінальних провадженнях, але й загалом викривачів корупції, які не завжди є учасниками кримінального провадження. Фінансова винагорода має бути одним із елементів стимулювання повідомлень про відомі громадянам випадки корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень.

Окремі із запропонованих заходів уже втілені: наприклад, Кримінальний кодекс України передбачає санкції у вигляді конфіскації та спеціальної конфіскації. Механізм цивільної конфіскації необґрунтованих активів також передбачений законодавством, хоч і не є зараз ефективним. Вірогідно, у повідомленні партії йдеться саме про вдосконалення процедури цивільної конфіскації активів, щоб вона стала дієвим практичним інструментом.

Деякі пункти визначені нечітко. Наприклад, не зрозуміло, що значить ґрунтування розслідувань стосовно бізнесу «на принципі презумпції доброчесності». У цих пунктах зазначається про потребу очищення і «перезавантаження» прокуратури. Але не ясно, що означатиме на практиці «перезавантаження» прокуратури: чи це включатиме запровадження конкурсного відбору на адміністративну посаду Генерального прокурора? Чи йдеться про створення компактного офісу Генерального прокурора на противагу існуючій ГПУ? Чи варто очікувати певних змін у діяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів?

Заходи щодо переведення послуг в онлайн або створення повноцінної системи електронного врядування дійсно є тими елементами, які зможуть усунути частину передумов виникнення корупції на побутовому та адміністративному рівні, однак вони навряд чи матимуть вирішальне значення для протидії політичній, високопосадовій корупції. Крім того, попри беззаперечне визнання користі ІТ-інструментів у запобіганні корупції, ці самі ІТ-інструменти можуть самі бути об’єктом зловживань, чому також варто ефективно протидіяти.

4. Пов'язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

-

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Як лідеру виборчих перегонів, партії варто оприлюднити більш детальну та конкретну програму, яка стосується антикорупційних заходів. Останні мають бути більш системними та рівномірно охоплювати аспекти запобігання корупції та покарання за корупційні діяння. Більшої уваги потребують заходи з глибшої трансформації публічного сектору, які можуть усунути значну кількість корупційних ризиків. Діджиталізація публічної служби є лише одним з таких напрямів.


Політичний аналіз подій 10–17 червня 2019 року

Парламент ухвалив Закон про тимчасові слідчі комісії

1. Експертна думка ЦППР

6 червня Парламент ухвалив проект Закону «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України». Цим Законом Верховна Рада України врегульовує порядок діяльності тимчасових слідчих комісій та обсяг їх повноважень.

2. Контраргумент відповідного органу влади

Верховна Рада України: Прийнято Закон України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України». Закон визначає правовий статус тимчасових слідчих комісій, спеціальної тимчасової слідчої комісії і тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради України, їх повноваження та організаційні основи діяльності.

3. Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Закон розширює регулювання діяльності тимчасових слідчих комісій, врегульоване статтею 89 Конституції України та Законом України «Про Регламент Верховної Ради України». Також Закон встановлює межі й обсяги повноважень вказаної комісії.

Ухвалення такого Закону є позитивним фактором для формування у ВРУ можливості здійснення реального парламентського контролю.

Проте важливо наголосити, що для проведення реальної процедури імпічменту таких законодавчих змін недостатньо. Для цього необхідно вносити зміни до статті 111 Конституції України, а врегулювання діяльності тимчасових слідчих комісій є лише одним з етапів цієї процедури.

4. Пов’язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Конституція України, Закон України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України» (проект), Закон України «Про Регламент Верховної Ради України».

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Наступному скликанню Парламенту внести зміни до статті 111 Конституції України з метою створення реальної процедури імпічменту.

 

Набуло поширення блокування діяльності бізнесу і державних структур через судові рішення

Експертна думка ЦППР

Набули поширення судові ухвали про забезпечення позовів, якими створюються перешкоди в діяльності підприємств і державних органів. Використання судів для захоплення або знищення бізнесу було поширеним явищем у 2000–2013 рр. й отримало назву «рейдерство». Поступово можливості для цього були зменшені – через зміну і законодавства, і судової практики. Тепер це явище повернулося, проте об’єктом рейдерства, окрім бізнесу, стали й державні органи.

24 травня Баришівський районний суд Київської області за заявою особи, чий рейс нібито відтермінували, у порядку забезпечення позову, зупинив дію ліцензії на авіаперевезення компанії-лоукостера SkyUP.

Через декілька днів стало відомо, що той же Баришівський суд 11 червня у справі про визнання недостовірною інформації заборонив першій заступниці голови Національного банку України здійснювати свої повноваження.

Раніше, 15 травня, Окружний адміністративний суд м. Києва заборонив голові Вищої кваліфікаційної комісії суддів (далі – ВККС, Комісія) С. Козьякову виконувати повноваження члена Комісії, а іншим рішенням зобов'язав включити до складу ВККС С. Остапця, який був призначений замість С. Щотки.

27 травня Суворовський районний суд м. Одеси в цивільній справі про визнання недостовірною інформації, за позовом однієї особи до свого сусіда, заборонив ВККС вчиняти будь-які дії щодо проведення кваліфікаційного оцінювання. Щоправда, Одеський апеляційний суд 29 травня зупинив дію цієї ухвали.

Натомість у політичні ігри з іншого боку включився і новий Верховний Суд, який у першій інстанції заборонив членам Комісії ухилятися від здійснення повноважень.

Усі рішення приймалися як ухвали про забезпечення позову. На відміну від рішення за наслідками розгляду всієї справи, ухвала про забезпечення позову може прийматися без виклику сторін і має виконуватися негайно та незалежно від факту оскарження. Хоча вона і діє тимчасово – на час розгляду справи – але розгляд можна розтягнути на стільки, на скільки від ухвали хтось отримуватиме вигоду.

Усі такі рішення є наслідком залежності суддів від політиків та олігархів.

Контраргумент відповідного органу влади

Коментуючи ситуацію із зупиненням дії ліцензії перевізника SkyUP, міністр інфраструктури України В. Омелян зазначив: «Районний суд не має жодної компетенції ухвалювати такі рішення, тим більше в забезпечувальній частині» та гарантував, що компанія буде продовжувати свою роботу.

Щодо реакції ВККС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва, то можна припустити, що вона не погодилася з висновками суду про сплив строку повноважень С. Козьякова та С. Щотки, оскільки на її веб-сайті було розміщене повідомлення про те, що «наявні у Комісії документи свідчать про інше», у якому містилися посилання на рішення судів, де зроблено висновок про шестирічний строк повноважень цих членів ВККС. Утім, С. Козьяков та С. Щотка участі у пленарних засіданнях 12-13 червня не брали.

Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

-

Пов'язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Відповідно до ч. 2 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частина 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, окрім цієї підстави, передбачає також, що забезпечення позову допускається, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з ч. 3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом встановлення заборони ВККС вчиняти певні дії, зупинення рішень Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов’язку вчиняти певні дії.

Очевидно, що позивачі і суди обійшли зазначені законодавчі обмеження через очевидні маніпуляції правилами про юрисдикцію (вжиття заходів забезпечення позову, які характерні для адміністративного судочинства, у цивільній справі) і підсудність (додавання як співвідповідачів осіб, які не мають жодного стосунку до справи, за місцезнаходженням суду).

Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Відновлення рейдерства стало можливим внаслідок нереалізації цілей судової реформи – очищення суддівського корпусу майже не відбулося. Поширеність корупції і фактична безкарність за ухвалені судові рішення дозволяє суддям іти на ухвалення таких рішень.

Для подолання цих викликів у короткостроковій перспективі важливим є притягнення суддів, які ухвалювали такі рішення, до дисциплінарної і навіть кримінальної відповідальності, аби забезпечити незворотність покарання за такі дії. У середньостроковій перспективі потрібно вдосконалити механізми очищення суддівського корпусу.

 

Вища кваліфікаційна комісія суддів робить усе можливе для збереження на посадах суддів з негативними висновками Громадської ради доброчесності

Експертна думка ЦППР

12 червня під час розгляду рішення колегії ВККС щодо судді І. Грибан стався інцидент, який може свідчити про фальсифікацію її членами результатів кваліфікаційного оцінювання. Оскільки Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) затвердила висновок про її невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики, то подолати цей висновок ВККС могла за умови, що за це проголосують принаймні 11 з 16 членів ВККС.

Цього дня на засіданні були присутніми 12 членів ВККС. Після розгляду питання щодо судді члени ВККС вийшли до нарадчої кімнати, з якої повернулися з рішенням про оголошення перерви. Як згодом виявилося, перерва була оголошена через те, що рішення про підтвердження здатності здійснювати правосуддя не набрало достатньої кількості голосів, оскільки два члени ВККС проголосували проти. Про це заявили як ГРД, члени якої стали свідками телефонної розмови одного з членів Комісії з головою ВККС, так і один з членів Комісії – А. Козлов, який після цього інциденту покинув засідання.

За законом, такий результат голосування є підставою для внесення рекомендації про звільнення судді з посади. Тобто ВККС свідомо зманіпулювала результатами голосування. Це свідчить, що діяльність Комісії спрямована не на реальне очищення судової влади через механізм кваліфікаційного оцінювання, а на збереження на посадах суддів, щодо яких у громадськості виникли зауваження.

Така теза підтверджується і подіями наступних днів. Зокрема, 13 червня Комісія відклала пленарний розгляд питань щодо всіх суддів з висновками ГРД, обгрунтовуючи це тим, що надійшли матеріалів, які потребують додаткового вивчення, зокрема і від ГРД. Про те, які матеріали надійшли, кого вони стосуються, чому відкладається розгляд питань по всіх суддях, головуюча не зазначила. Наступного дня Комісія без будь-якого пояснення взагалі зняла з розгляду питання про підтримку рішень колегій по всіх суддях.

На думку експертів ЦППР, Комісія не може «набрати» достатню кількість голосів для подолання висновку ГРД, оскільки повноваження трьох членів ВККС знаходяться під сумнівом (суд заборонив С. Козьякову виконувати повноваження члена ВККС, Голова Державної судової адміністрації України призначив замість С. Щотки на посаду члена Комісії С. Остапця, а Уповноважена Верховної Ради України з прав людини на заміну Т. Весельській призначила М. Сіроша), ще один член Комісії був призначений до складу ВРП, а А. Козлов відмовився брати участь у пленарних засіданнях. Тобто залишається лише 11 членів Комісії, а отже, рішення про підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя мало б бути одноголосним. Можливо, через інцидент з суддею І. Грибан, члени ВККС вирішили не ризикувати.

Також 14 червня стало відомо, що член Комісії Т. Лукаш подав заяву про звільнення за власним бажанням, яка була задоволена. Тобто у випадку, якщо А. Козлов продовжить «бойкотувати» пленарні засідання Комісії, а спори щодо повноважень трьох членів ВККС не будуть вирішені, малоймовірно, що Комісія зможе повноцінно продовжити процедуру кваліфікаційного оцінювання.

Контраргумент відповідного органу влади

До зазначених подій ВККС у публічній заяві спільній з Вищою радою правосуддя (далі – ВРП, Рада), Радою суддів України, Державною судовою адміністрацією України, Національною школою суддів України, головою Верховного Суду рекомендувала розглянути можливість прискорення проведення кваліфікаційного оцінювання.

Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Верхівка судової влади намагається форсувати кваліфікаційне оцінювання суддів, натомість ВККС стає все менш спроможною виконувати свої повноваження. Саме ж кваліфікаційне оцінювання є лише імітацією очищення суддівського корпусу, яке показує мізерні результати.

Пов'язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Частина 1 ст. 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що ВККС ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо ГРД у своєму висновку встановила, що суддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то Комісія може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж 11 її членами.

Відповідно до пп. 4 п. 16-1 Розділу XV Конституції України виявлення за результатами оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності є підставою для звільнення судді з посади.

Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Події цього тижня підтвердили неспроможність ВККС забезпечити повноцінне очищення судової влади. Як уже зазначали експерти ЦППР, необхідно розглянути можливість реорганізації Комісії для того, щоб на період проведення реформи включити до складу органів з добору й оцінювання суддів більше представників громадського сектору, яким довіряє суспільство (правозахисники, журналісти, представники профільних громадських організацій), ніж самих суддів.

Що ж до негайного реагування, то Комісії слід зупинити проведення кваліфікаційного оцінювання до вирішення кадрових проблем з її складом.

 

Президент скасував укази попередника про призначення членів Вищої ради правосуддя

Експертна думка ЦППР

10 червня Президент України В. Зеленський скасував укази свого попередника про призначення А. Василенка та М. Ісакова членами ВРП.

Експерти ЦППР вважають, що проблема складу ВРП має бути вирішена комплексно і в законний спосіб.

Контраргумент відповідного органу влади

Президент України В. Зеленський не вмотивував скасування указів.

12 червня ВРП провела позачергове засідання, на якому розглянула питання подальшої діяльності Ради. На цьому засіданні А. Василенко та М. Ісаков звернулися до ВРП із заявами про надання відпустки: «у зв'язку з ситуацією, яка склалася, можливістю її вирішення судом, задля запобігання сумнівам у правомірності діяльності Вищої ради правосуддя». За результатами засідання, ВРП затвердила заяву, у якій зазначила, що є повноважною та продовжує виконувати свої функції. Окрім того, стало відомо, що А. Василенко оскаржив указ про скасування свого призначення до суду.

Оцінка ЦППР контраргументу органу влади

Експерти ЦППР раніше зазначали, що А. Василенко і М. Ісаков були призначені П. Порошенком у політичний спосіб, без проведення конкурсу, за тиждень до закінчення строку його повноважень та в обхід судової заборони, шляхом внесення змін до свого указу про порядок проведення конкурсу. Проте, незважаючи на сумнівний спосіб їх призначення, все ж таки вони приступили до виконання повноважень.

Експерти ЦППР вважають, що за таких умов зазначені члени ВРП мали б самостійно звільнитися із цих посад. Однак вони цього не зробили.

Водночас Президент України, скасувавши укази про призначення А. Василенка та М. Ісакова, спробував припинити їх повноваження у спосіб, непередбачений законом. Також він розпочав процедуру нового конкурсу на ці посади за відсутності відповідних вакансій.

Пов'язане законодавство/розпорядження, що вимагає від органу влади діяти в певний спосіб

Стаття 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначає вичерпний перелік підстав для звільнення члена ВРП з посади. Механізм звільнення передбачає максимальне унезалежнення діючих членів Ради від суб'єктів, які їх призначили, зокрема, уповноважений орган може звільнити члена ВРП лише в окремих випадках і виключно на підставі відповідного подання Ради.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» підставами для звільнення члена ВРП з посади є:

1) неспроможність виконувати свої повноваження за станом здоров’я за наявності медичного висновку;

2) подання заяви про звільнення з посади члена ВРП за власним бажанням;

3) грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом члена Вищої ради правосуддя або виявило його невідповідність займаній посаді, допущення іншої поведінки, що підриває авторитет та суспільну довіру до правосуддя та судової влади;

4) виявлення обґрунтованості наявних обставин щодо його невідповідності вимогам, визначеним у статті 6 цього Закону;

5) істотне порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції;

6) систематична неучасть у роботі ВРП чи органу ВРП, до складу якого він входить.

Згідно з ч. 2, 3 вказаної статті, рішення про звільнення члена ВРП з посади з підстав, визначених п. 1, 2 приймає сама ВРП, а з підстав, визначених п. 3-6 – орган, що призначив члена Ради, за поданням ВРП.

Стаття 25 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначає підстави припинення повноважень члена ВРП, якими є:

1) закінчення строку, на який його обрано (призначено), крім випадку, якщо ВРП стане неповноважною через закінчення строку повноважень цього члена;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

3) припинення громадянства України або набуття громадянства іншої держави;

4) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;

5) припинення повноважень судді або звільнення з посади;

6) його смерть. Повноваження припиняються з настанням відповідної події.

Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Черговий скандал з кадровим складом ВРП показує, що ключовий орган у системі суддівського врядування залишається насамперед політичним інструментом. Спосіб, у який були припинені повноваження А. Василенка та М. Ісакова, показав, що політичній владі важливо зберігати контроль за діяльністю ВРП.

Склад Вищої ради правосуддя без змін до Конституції не переформатувати, але можна запровадити перевірку на доброчесність чинних членів, непроходження якої – це підстава для припинення повноважень. Таку перевірку могли б забезпечити міжнародні експерти, делеговані міжнародними організаціями, наприклад, та сама Громадська рада міжнародних експертів, яка брала участь у формуванні Вищого антикорупційного суду.

Необхідно також вивчити можливості для внесення конституційних змін щодо способу формування цього органу. Як зазначали експерти ЦППР, за теперішніх умов не менше половини цього органу повинні призначатися з урахуванням позиції громадськості.