exit
search

Лютий

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою – за останній тиждень і щовівторка – прохання надіслати листа за адресою media@pravo.org.ua.

Політичний аналіз 25 лютого  4 березня 

Політичний аналіз 11–18 лютого 

Політичний аналіз 4–11 лютого 

Політичний аналіз 28 січня – 4 лютого 

 

Політичний аналіз 25 лютого  4 березня 

Конституційний Суд визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу про незаконне збагачення

1. Експертна позиція ЦППР

26 лютого 2019 року судді Конституційного Суду ухвалили рішення про визнання неконституційною статті 368-2 КК, яка передбачала кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. За інформацією ЗМІ, чотири судді проголосували проти цього рішення, окремі думки двох з них вже оприлюднені.

Експерти ЦППР переконані, що, навіть попри деякі недоліки конструкції цієї статті, підстави визнавати її неконституційною були відсутні. Такий висновок був наданий раніше на запит судді-доповідача Конституційного Суду у справі за конституційним поданням 59 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 368-2 Кримінального кодексу України. Аналогічну позицію висловлювали раніше експерти, залучені Антикорупційною ініціативою ЄС в Україні.

Рішення КС призвело до того, що 65 кримінальних проваджень НАБУ і САП щодо незаконного збагачення підлягають закриттю. Серед них – 4 справи, передані за цією статтею раніше на судовий розгляд. НАЗК відповідно до ст. 50 Закону «Про запобігання корупції» проводить повні перевірки декларацій посадовців, які полягають, зокрема, у перевірці на наявність ознак незаконного збагачення, але після рішення Конституційного Суду на цей момент Агентство фактично не має визначення, що вважати «незаконним збагаченням» і за якими критеріями проводити перевірку декларацій у цій частині.

2. Позиція відповідних органів влади

У рішенні Конституційного Суду стверджується, що редакція статті 368-2 КК, яка встановлювала кримінальну відповідальність за незаконне збагачення, суперечить принципу презумпції невинуватості особи, порушує право особи не свідчити проти себе, а сама стаття, на думку суддів Конституційного Суду, не відповідає принципу юридичної визначеності.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Експертами ЦППР неодноразово спростовувалися всі перераховані вище тези. Стаття 368-2 КК у редакції, яка набула чинності у квітні 2015 року, максимально наближена за своїм змістом до статті 20 Конвенції ООН проти корупції, у якій ідеться про визнання злочином умисне незаконне збагачення, тобто значне збільшення активів державної посадової особи, яке перевищує її законні доходи і які вона не може раціонально обґрунтувати. Але при цьому українську редакцію статті КК Верховна Рада свідомо виклала у такій редакції, щоб ця стаття відрізнялася від статті Конвенції, щоб уникнути покладення тягаря доведення на підозрюваного чи обвинуваченого.

Доводи Конституційного Суду легко спростовуються. Насамперед, порушення принципу презумпції невинуватості не відбувається, оскільки визнання винуватості особи здійснюється лише на підставі обвинувального вироку суду. Органи досудового розслідування та органи прокуратури мають забезпечити всебічне дослідження обставин справи, перевіривши усі можливі версії законності підстав набуття активів посадовцем і лише якщо жодна з версій не знайшла свого підтвердження, мала б наставати кримінальна відповідальність за набуття активів у значному розмірі, законність джерел походження яких не підтверджено.

Хід розслідування злочинів, у т.ч. й злочину незаконного збагачення, визначається Кримінальним процесуальним кодексом, який не містить будь-яких особливих процедур кримінального провадження щодо незаконного збагачення, а відтак – тягар доведення винуватості особи покладається виключно на слідчого, прокурора; особа має право зберігати мовчання та не свідчити проти себе, але при цьому зберігає за собою право надавати належні та допустимі докази на свій захист. Усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на її користь, а винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Стаття 20 Конвенції ООН проти корупції; ст. 62, 63 Конституції; ст. 368-2 КК; ст. 17, 18, 20, 22 КПК; ст. 50 Закону «Про запобігання корупції».

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Оскільки рішення Конституційного Суду є остаточним і оскарженню не підлягає, тепер необхідно, із врахуванням цього рішення, розробити законодавчі зміни до Кримінального кодексу щодо кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, а саму статтю необхідно викласти у новій редакції. Подані раніше Президентом України та народним депутатом два законопроекти щодо доповнення КК новою статтею не відповідають положенням ст. 20 Конвенції ООН проти корупції.

Редакція президентського законопроекту містить два ключові недоліки. По-перше, пропонується встановити кримінальну відповідальність за «набуття... у власність активів у значному розмірі без законних на те підстав», але притягнути особу до відповідальності за цією статтею буде фактично неможливо, оскільки у більшості випадків набуття активів у власність відбувається на законних підставах (наприклад, на підставі договору купівлі-продажу майна). Досліджуватись має не лише те, чи законно набуто право власності, але й чи достатніми були легальні доходи посадовця для набуття права власності на певне майно. По-друге, у запропонованій редакції злочин чітко відмежовується від двох інших злочинів: «...за відсутності ознак зловживання владою або службовим становищем чи ознак прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою». Не зрозуміло, чому відмежування проведено лише з цими двома складами злочинів, а всі інші корупційні злочини (які вчиняються з використанням службового становища, пов’язаних з ним можливостей з метою отримання неправомірної вигоди) залишились без уваги.

Редакція іншого законопроекту передбачає кримінальну відповідальність за «набуття... у власність активів у значному розмірі, незаконність підстав набуття яких визнано у судовому порядку». По-перше, реалізація такого порядку буде надмірно тривалою за часом, оскільки для притягнення особи до кримінальної відповідальності потребуватиме розгляду обставин у межах цивільного судочинства. По-друге, у кримінальному процесі визнається преюдиція лише тих судових рішень, якими встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, при вирішенні судом питання допустимості доказів. Неприпустимо ставити здійснення кримінального провадження в залежність від цивільного провадження.

Тепер свої пропозиції мають висловити фахівці та запропонувати таку редакцію статті КК, яка, з одного боку, була б максимально наближена до міжнародного стандарту, але, з іншого боку, відповідала Конституції та рішенню Конституційного Суду.

Також варто звернути належну увагу на можливість конфіскації активів публічних службовців, законність джерел походження яких не підтверджується доказами, у межах цивільного судочинства. Подібна практика показала свою ефективність у багатьох країнах, але в Україні конфіскація необґрунтованих активів не є дієвою, оскільки залежить від винесення судом обвинувального вироку щодо особи за вчинення нею корупційного злочину або легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. Коло осіб, чиї активи можуть бути конфісковані цим шляхом, охоплює лише самих публічних службовців. Комплекс законодавчих змін до Цивільного кодексу, Цивільного процесуального кодексу, антикорупційного законодавства дозволить перетворити інструмент цивільної конфіскації на дієвий спосіб протидії набуттю посадовцями необґрунтованих статків.

 

Політичний аналіз 11–18 лютого 

Сумнівні рішення з'їзду адвокатів можуть вплинути на легітимність усіх кадрових рішень в судовій владі

1. Експертна позиція ЦППР

15.02.2019 року відбувся з'їзд адвокатів України, на порядку денному якого стояло обрання двох членів Вищої ради правосуддя (ВРП) та члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС), строк повноважень яких закінчується у 2019 році.

Участь у виборах вирішили взяти чинні члени ВРП П. Гречківський та О. Маловацький, які на з'їзді отримали підтримку делегатів (161 та 142 голоси із 178 відповідно) та були знову обраними. Саме у зв'язку з участю цих осіб у виборах група народних депутатів звернулася до Конституційного Суду України щодо тлумачення конституційного положення про те, що одна й та ж особа не може обіймати посаду члена ВРП два строки поспіль).

На думку експертів ЦППР, ні П. Гречківський, ні О. Маловацький не могли бути обраними до складу ВРП, зважаючи на конституційне обмеження. Той факт, що вперше вони обиралися до складу Вищої ради юстиції (ВРЮ), не свідчить, що на них не поширюється ця заборона, оскільки ВРП була утворена саме шляхом реорганізації ВРЮ.

Окрім того, з'їзд адвокатів України висловив недовіру і звільнив члена ВККС П. Луцюка, а також обрав нового члена Комісії – екс-голову Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури О. Дроздова.

Версії ЗМІ про підстави такого рішення відрізняються. Так, за деякими повідомленнями, підставою такого рішення стало те, що «на час роботи у ВККС йому заборонено було працювати адвокатом і брати участь в органах адвокатського співтовариства, однак він взяв участь у конференції адвокатури, що говорить про те, що він незаконно суміщав роботу члена ВККС з адвокатською». Натомість, за повідомленням ресурсу Lb.ua, підставою для винесення цього питання на голосування стало підроблення ним адвокатського свідоцтва. У повідомленнях також вказано, що незадоволення діяльністю П. Луцюка висловили запрошені судді.

Виходячи з повідомлень ЗМІ, не зрозуміло, яка із законних підстав для звільнення П. Луцюка була застосовна. Видається, що наявність відповідних підстав для звільнення ніхто не встановлював, сам П. Луцюк участі в з’їзді не брав.

На думку експертів ЦППР, той факт, що питання про відкликання П. Луцюка зі складу Комісії було внесено в порядок денний «з голосу», самому П. Луцюку не була надана можливість дати пояснення, дає підстави піддати сумніву легітимність дій з'їзду адвокатів у цій ситуації. Окрім того, дострокове припинення повноважень П. Луцюка наразі може частково заблокувати роботу ВККС, оскільки невирішеним залишається питання про момент його звільнення та можливість виконувати ним свої функції, зокрема брати участь у співбесідах з кандидатами до Верховного Суду.

2. Позиція відповідних органів влади

ВРП та ВККС станом на 18.02.2019 року жодним чином не відреагували на вказані рішення з’їзду адвокатів. Щоправда, 18.02.2019 року не відбулися раніше анонсовані співбесіди з кандидатами до Верховного Суду, які мали проводитися колегією Комісії за участі П. Луцюка.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Експерти ЦППР наголошують, що змінюваність членів ВРП є важливою гарантією забезпечення незалежності цього органу, а також способом запобігання використання членами ВРП повноважень у власних цілях та формування підконтрольного їм судового корпусу.

Попередній Закон «Про Вищу раду юстиції» передбачав, що особа може бути призначена членом цього органу лише на один строк. Новий Закон «Про Вищу раду правосуддя» також закріпив недопустимість членства у ВРП два строки поспіль.

Зважаючи на серйозні загрози від рішень з’їзду адвокатів для легітимності діяльності ВРП і ВККС П. Гречківський, О. Маловацький, О. Дроздов та П. Луцюк мали б утриматися від участі в роботі цих органів до перевірки легітимності таких рішень у судовому порядку.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Відповідно до ч. 5 ст. 131 Конституції України одна й та сама особа не може обіймати посаду члена ВРП два строки поспіль. Аналогічне обмеження закріплене і в ч. 2 ст. 5 Закону «Про Вищу раду правосуддя».

Закон «Про судоустрій і статус суддів» визначає вичерпний перелік підстав для звільнення члена ВККС. Орган, що обрав члена Комісії, може звільнити його з посади лише в разі:

1) виявлення обставин щодо його невідповідності вимогам закону;

2) суттєвого порушення вимог, установлених законодавством у сфері запобігання корупції;

3) неучасть у роботі Комісії протягом одного календарного місяця поспіль без поважних причин або неодноразова відмова від голосування з питань, що розглядаються.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Вирішення проблемної ситуації, що виникла з кадровими рішеннями з'їзду адвокатів, можливе лише шляхом скасування цих рішень у судовому порядку.

Окрім того, події, які супроводжували з'їзд адвокатів та його результати, вкотре довели необхідність реформування системи адвокатського самоврядування та ухвалення Верховною Радою України законопроекту «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №9055, про що в грудні 2018 року вже закликав Реанімаційний Пакет Реформ.

 

Політичний аналіз 4–11 лютого 

НАЗК розпочало ведення реєстру осіб, які вчинили корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення

1. Експертна позиція ЦППР

4 лютого 2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції нарешті розпочало ведення Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення. До цього реєстр вели посадовці Міністерства юстиції України.

Цей реєстр дозволяє віднайти всі судові рішення, які набрали законної сили, щодо осіб, які вчинили корупційні, пов’язані з корупцією правопорушення. Пошук можна здійснити за ПІП особи або за статтею КК чи КУпАП.

Відомості з цього реєстру в першу чергу слугуватимуть для проведення спеціальної перевірки перед зайняттям особою посади публічної служби, а також для проведення перевірки щодо осіб, які беруть участь у процедурах публічних закупівель.

Окрім того, реєстр мав би допомагати аналізувати інформацію про осіб, яких притягнуто до відповідальності, з метою визначення найбільш вразливих секторів, умов, які сприяють вчиненню корупційних, пов’язаних з корупцією правопорушень.

2. Позиція відповідних органів влади

Ведення цього реєстру Національним агентством з питань запобігання корупції передбачене Законом України «Про запобігання корупції». Однак майже три роки після обрання керівництва та початку роботи НАЗК цей реєстр продовжувало вести Міністерство юстиції України. У 2018 році відбулася закупівля послуг із розробки відповідного програмного забезпечення для реєстру. Як вбачається, до реєстру НАЗК перенесені всі відомості, акумульовані Міністерством юстиції України за весь час адміністрування ним відповідного реєстру. Наразі аналіз відомостей реєстру неможливий в автоматизованому режимі у відкритому доступі, а інформація за пошуком обмежена лише 50 першими записами.

Недосконалим є перелік правопорушень, які визначені як корупційні або пов’язані з корупцією, через що інформація реєстру неповна.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

Для того, щоб реєстр почав виконувати свою важливу функцію – аналітичну, необхідно провести технічне вдосконалення його програмного забезпечення, щоб кількість записів, які відповідають пошуковому запиту, відображалася у будь-якій кількості, а також необхідно створити автоматизований модуль аналізу відомостей, який буде доступний усім користувачам безоплатно.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Пункт 9 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції»; Рішення НАЗК №166 від 09.02.2018 року «Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення»; ст. 1 Закону України«Про запобігання корупції»; ст. 45 КК.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

НАЗК повинне якомога швидше доопрацювати програмне забезпечення реєстру осіб, які вчинили корупційні та пов’язані з корупцією, щоб:

- усунути обмеження відображення кількості записів, які відповідають пошуковому запиту;

- створити модуль автоматизованого аналізу відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні та пов’язані з корупцією правопорушення, за різними критеріями.

Верховна Рада України має ухвалити необхідні законодавчі зміни, які усунуть суперечність між визначенням «корупційне правопорушення» у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та переліком корупційних злочинів, визначеним у примітці до ст. 45 КК. Також необхідно визначити перелік кримінальних правопорушень, пов’язаних з корупцією. Лише після цього відомості реєстру будуть повними та релевантними.

 

Пленарні засідання Вищої кваліфікаційної комісії суддів щодо кандидатів до Верховного Суду можуть відбутися без представників Громадської ради доброчесності

1. Експертна позиція ЦППР

Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС, Комісія) завершує співбесіди з кандидатами до Верховного Суду. Згідно з вимогами закону ті кандидати, щодо яких Громадська рада доброчесності (ГРД, Рада) затвердила висновок, можуть бути визнані такими, що підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді (тобто продовжити участь у доборі), у разі, якщо таке рішення підтримали не менш ніж 11 членів Комісії. Комісія вирішуватиме ці питання на засіданнях Комісії у пленарному (повному) складі, які розпочнуться з 19 лютого 2019 року.

На першому конкурсі до Верховного Суду, який відбувся у 2017 році, під час пленарних засідань члени ВККС заслуховували кандидатів і члена ГРД, щоб сформувати спільну думку про кандидатів.

Однак ВККС змінила свій Регламент і вилучила з нього положення про заслуховування кандидата і позиції Громадської ради доброчесності.

Експерти ЦППР вважають намір ВККС не допустити членів ГРД до участі в пленарних засіданнях щодо тих кандидатів до Верховного Суду, щодо яких Рада затвердила висновки, такою, що суперечить вимогам п. 4 ч. 6 ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який визначає, що ГРД має право делегувати уповноваженого представника для участі у засіданні Комісії щодо кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді). Закон не встановлює жодних обмежень такої участі залежно від того, засідає Комісія у пленарному складі чи у складі колегії.

2. Позиція відповідних органів влади

Як зазначив представник ВККС: «На конкурсі до Верховного Суду (йдеться про перший конкурс – прим. авт.) фактично співбесіди з кандидатами в межах кваліфікаційного оцінювання проводили колегії, і за наявності висновку ГРД колегія ухвалювала рішення передати це питання на розгляд всієї Комісії в пленарному засіданні. Час показав, що ця процедура дуже енерго- і часозатратна. Комісія в пленарному складі знову розглядала всі ті самі питання від самого початку».

Тобто процедура розгляду висновків на пленарному засіданні була змінена задля економії часових ресурсів ВККС.

У січні 2019 року ГРД опублікувала заяву, у якій закликала ВККС «провести пленарні засідання щодо всіх кандидатів, які мають негативний висновок Громадської ради доброчесності, як того вимагає закон, за участі представників Ради і з наданням їм слова для виступу».

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

У зміненому Регламенті ВККС визначила, що на пленарному засіданні доповідач інформує присутніх на засіданні членів Комісії про ухвалене у складі колегії рішення, зокрема про зміст висновку та пояснення судді (кандидата на посаду судді). Роль пленарного засідання зводиться до формального затвердження рішення колегії і відхилення висновку ГРД.

Тобто внесенням змін до власного Регламенту Комісія позбавила ГРД права не тільки представити висновок на пленарному засіданні Комісії, але й поставити питання кандидату для того, щоб члени ВККС могли безпосередньо сприйняти та оцінити достатність та обґрунтованість його відповідей. Такими діями Комісія практично нівелювала роль Ради в процедурі добору  суддів Верховного Суду.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Згідно із ч. 1. ст. 88  Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якщо ГРД у своєму висновку встановила, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, то ВККС може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого кандидата здійснювати правосуддя у відповідному суді лише в разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж 11 її членами.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ГРД делегує уповноваженого представника для участі в засіданні ВККС щодо кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді.

Підпункт 2.1.1 п. 2.1 Розділу ІІ Регламенту Комісії визначає, що організаційними формами діяльності Комісії є засідання у складі колегій, палат або в пленарному складі.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

ВККС має забезпечити виконання прямої вимоги закону про право членів ГРД брати участь у засіданнях Комісії (п. 4 ч. 6 ст. 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), щоб представити негативний висновок щодо кандидата всьому складу ВККС. Для цього ВККС мала б повернути положення свого Регламенту до редакції, яка діяла під час першого конкурсу до Верховного Суду,  щоб допустити членів ГРД до участі в пленарних засіданнях Комісії, на яких будуть розглядатися висновки ГРД.


Політичний аналіз 28 січня – 4 лютого 

Вища кваліфікаційна комісія суддів демонструє різні стандарти поведінки, взаємодіючи з Громадською радою міжнародних експертів і Громадською радою доброчесності

1. Експертна позиція ЦППР

В Україні паралельно тривають процеси формування Вищого антикорупційного суду і Верховного Суду (до заповнення вакантних посад). Обидва проводить Вища кваліфікаційна комісія суддів (ВККС), але до першого процесу залучена Громадська рада міжнародних експертів (ГРМЕ), а до другого – Громадська рада доброчесності (ГРД).

28 січня 2019 року ГРМЕ провела останнє спільне засідання з ВККС з відбору суддів Вищого антикорупційного суду. За результатами спільних засідань 39 кандидатів із 113 припинили подальшу участь у конкурсі через невідповідність критеріям, визначеним законом. 3 кандидати закінчили участь у конкурсі з власної ініціативи. До того ГРМЕ поставила під сумнів доброчесність 49 кандидатів. Отже, у 86% сумнів ГРМЕ призвів до вибуття кандидатів з конкурсу.

Натомість у конкурсі до нового Верховного Суду станом на 1 лютого 2019 року ВККС провела співбесіду з 97 кандидатами. Щодо 28 з них ГРД надала негативні висновки. ВККС припинила участь у конкурсі лише 6 кандидатів з негативними висновками ГРД. Окрім того, ГРД заявила про незаконне залишення без розгляду декількох висновків, яке ВККС вмотивувала отримання їх за коротший термін, ніж за 10 днів. Співбесіди ще триватимуть до середини лютого.

Порівняння процесів формування Вищого антикорупційного суду і Верховного Суду дає можливість дійти таких попередніх висновків:

1) ГРМЕ і ГРД затвердили критерії, за якими вони оцінюють кандидатів відповідно до закону, ВККС натомість не має чітких критеріїв та передбачуваної практики, що в конкурсі до Верховного Суду дає можливість діяти в маніпулятивний спосіб;

2) ВККС створила ГРМЕ умови для роботи – надала повний доступ до досьє кандидатів, включаючи контактну інформацію. Натомість ГРД, всупереч закону, не отримала доступ до повної інформації у досьє;

3) ГРМЕ мала потужну підтримку секретаріату і достатньо часу для опрацювання кандидатів, натомість у ГРД такий секретаріат відсутній, і ВККС відвела менший час для підготовки висновків за більшого обсягу роботи;

4) за однакових показників невідповідності кандидатів критерію доброчесності механізм за участі ГРМЕ виявився набагато ефективнішим, ніж за участі ГРД, оскільки ГРМЕ ухвалювала рішення спільно з ВККС і мала право «блокувального» голосу. Натомість ГРД має тільки дорадчі повноваження.

Така ситуація загрожує низьким рівнем суспільної довіри до результатів конкурсу до Верховного Суду, тоді як Вищий антикорупційний суд матиме високий рівень суспільної легітимності та міжнародної підтримки. При цьому Верховний Суд є судом касаційної інстанції щодо всіх судів, включаючи Вищий антикорупційний суд.

2. Позиція відповідних органів влади

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів влади

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» питання про відповідність цих кандидатів на посади суддів Вищого антикорупційного суду критеріям доброчесності (ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд») має бути розглянуто на спеціальному спільному засіданні ВККС та ГРМЕ. Рішення про відповідність кандидатів критеріям доброчесності має бути ухвалене більшістю від спільного складу ВККС та ГРМЕ (за умови, що за нього проголосували не менше половини членів ГРМЕ). У разі неухвалення такого рішення кандидат вважається таким, що припинив участь у конкурсі.

Згідно із ст. 87-88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ГРД може надати ВККС висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики. ВККС може подолати такий висновок не менш як 11 голосами з 16.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи юридичні механізми

Важливо переглянути конкурсні процедури до усіх судів, включаючи Верховний Суд, використавши досвід формування Вищого антикорупційного суду. Замість дорадчого голосу представників ГРД, доцільно інкорпорувати представників громадськості у структуру ВККС з повноцінним правом голосу. Ці зміни вимагають законодавчої роботи.

Натомість до законодавчих змін ВККС має:

- навчитися ефективно використовувати допомогу, яку їй надає ГРД, не створюючи перешкод у законній діяльності ГРД, дбаючи про суспільну легітимність процесу;

- забезпечити передбачуваність своєї практики, зокрема затвердити показники, за якими ВККС встановлює невідповідність кандидатів критеріям доброчесності та професійної етики.