exit
search

Лютий

Щотижневий політичний аналіз Центру політико-правових реформ включає аналіз найважливіших процесів та подій у сферах конституціоналізму, політичних партій та виборів, урядування та публічної адміністрації, судівництва, протидії корупції, кримінальної юстиції, та ін.

Якщо ви бажаєте отримувати експертний аналіз електронною поштою - за останній тиждень і щовівторка - прохання надіслати листа за адресою busol@pravo.org.ua (Ярина Бусол, комунікаційний менеджер ЦППР).

Політичний аналіз за 20-26 лютого

Політичний аналіз за 12-19 лютого

Політичний аналіз за 5-12 лютого

Політичний аналіз за 20 - 26 лютого.

Суди не здатні оперативно розглянути справи від НАБУ і САП

1. Експертна позиція ЦППР

Наразі суди не в змозі оперативно розглянути справи, скеровані НАБУ та САП до суду. Така ситуація обумовлена кількома причинами: завантаженість судів, неявка учасників судового провадження, відводи суддів, неможливість сформувати колегію суддів тощо.

2. Позиція відповідних органів влади

За інформацією, наданою прес-службою НАБУ, Спеціалізована антикорупційна прокуратура направила до суду 116 обвинувальних актів. Проте судовий розгляд 44 з них й досі не розпочато. НАБУ наполягає на необхідності якнайшвидшого створення в Україні Спеціалізованого антикорупційного суду, який зможе поставити крапку у справах НАБУ.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Позиція НАБУ щодо необхідності створення Вищого антикорупційного суду відповідає позиції ЦППР.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Пункт 16 Прикінцевих і перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів», пункт 2 ч. 2 ст. 31 Закону «Про судоустрій і статус суддів», ст. 2 КПК, ст. 21 КПК.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Без створення Вищого антикорупційного суду вирішити проблему з оперативністю розгляду справ, в яких досудове розслідування проводиться НАБУ, буде вкрай важко. 

Висновок щодо проекту Закону України

«Про вибори народних депутатів України» № 7366

1. Експертна позиція ЦППР

6 грудня 2017 року було зареєстровано проект Закону про вибори народних депутатів (за мажоритарною системою) № 7366 (н.д. Барна та інші). Переважна більшість народних депутатів – ініціаторів законопроекту обрані в одномандатних округах. Сам факт реєстрації цього проекту викликає багато запитань, оскільки має ознаки невідповідності положенням ч.4 ст.100 Регламенту ВРУ, згідно з якими альтернативні проекти не можуть реєструватись щодо прийнятого в першому читанні законопроекту. 

Відповідно до вимог Регламенту Верховної Ради України, після реєстрації основного законопроекту народні депутати можуть зареєструвати альтернативні законопроекти протягом двох тижнів. Водночас, важливим у контексті реєстрації цього конкретного законопроекту є те, що у разі відкликання і повторного внесення законопроекту на розгляд Парламенту в межах двотижневого строку, строк внесення альтернативних законопроектів не переривається. Саме тому останнім днем для подання альтернативних законопроектів до проекту № 7366 (навіть у разі його відкликання та повторного внесення) було 20 грудня 2017 року.

Так, 8 грудня 2017 р. проект Закону № 7366 було відкликано, але 19 грудня, за день до кінця строку подання альтернативних законопроектів його було повторно внесено до Верховної Ради за підписами 30 народних депутатів від «Блоку Петра Порошенка «Солідарність», «Народного фронту», «Радикальної партії Олега Ляшка» та позафракційних народних депутатів, значна частина яких була обрана на виборах 2014 року в одномандатних округах. Через відкликання законопроекту та його повторне внесення через 10 днів, а саме 19 грудня, решта народних депутатів України мала лише один день на внесення альтернативних законопроектів.

2. Позиція відповідних органів влади

Відсутня. 

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Ч. 3 ст. 1 проекту Закону України «Про вибори народних депутатів України» № 7366 (далі – Проект) визначає, що вибори депутатів здійснюються за мажоритарною системою відносної більшості в 450 одномандатних виборчих округах (далі – одномандатні округи).

Сама ідея запровадження мажоритарної системи відносної більшості в одномандатних округах не може бути підтримана з кількох причин.

Через агресію Російської Федерації Україна не контролює територію АР Крим та частини Донецької та Луганської областей. На цих територіях фактично не можуть утворюватися округи, окружні та дільничні виборчі комісії, не зможе відбуватися агітація, голосування та підрахунок голосів. Станом на лютий 2018 року не обрано 27 народних депутатів з 225 мажоритарних округів. Оскільки автори Проекту пропонують утворювати 450 округів, то в наступному скликані ВРУ може бути вакантними 50-55 місць, що суттєво ускладнить ефективність роботи Парламенту, насамперед  ухвалення законів.

Мажоритарна система відносної більшості в українських умовах сприяє організації підкупу виборців під час виборів, а потім розвитку політичної корупції у міжвиборчий період.

З Експертним висновком ЦППР на проект Закону про вибори народних депутатів (за мажоритарною системою) № 7366 можна ознайомитися за посиланням.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Запровадження мажоритарної системи суперечить Коаліційній угоді та Плану законодавчого забезпечення реформ в Україні.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Верховній Раді України, з огляду на попередньо взяті на себе зобов’язання, слід відхилити проект Закону про вибори народних депутатів (за мажоритарною системою) №  7366 (н.д. Барна та інші).

 

Політичний аналіз за 12 - 19 лютого

В Конституційному Суді тривалий час залишаються 4 вакантні посади,

2 – за Верховною Радою та 2 - за Президентом

1. Експертна позиція ЦППР

В Конституційному Суді тривалий час залишаються 4 вакантні посади, 2 – за Верховною Радою та 2 за Президентом. Президент не призначає за своєю квотою 2-х суддів Конституційного Суду без будь-якої аргументації. Так, відповідно до, Умов проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів Конституційного Суду України, затверджених протоколом № 1 засідання Комісії для здійснення відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду України щодо осіб, яких призначає Президент України, від 18 жовтня 2017 року, процедура відбору розпочалася 19 жовтня та закінчилася 19 грудня 2017 року. Отже Президент мав здійснити призначення суддів КСУ за своєю квотою ще вкінці грудня.

2. Позиція відповідних органів влади

Відсутня публічна позиція Президента.

3. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином

Президент відповідно до п.22 ч.1 ст.106 Конституції України призначає третину складу КСУ (6 суддів). У червні 2017 року утворилися дві вакантні посади суддів КСУ за квотою Президента. До грудня 2017 року затримка призначення Президентом нових суддів КСУ була пов’язана з об’єктивними умовами імплементації конституційних змін червня 2016 року – необхідністю прийняття нового Закону «Про Конституційний Суд України» та проведенням конкурсного відбору кандидатів на посаду суддів КСУ. На сьогодні ці умову виконано: парламент прийняв новий закон у липні 2017 року та конкурсна комісія, створена Президентом, провела конкурсний відбір, за результатами якого у грудні 2017 р. відібрано 6 кандидатур.  Отже, на сьогодні Президент без будь-якої аргументації свідомо затягує призначення суддів Конституційного Суду за власною квотою, що стримує вихід КСУ з кризи, в якій він сьогодні знаходиться. Зокрема, КСУ не розглядає конституційні скарги, оскільки не вистачає голосів для прийняття КСУ свого нового Регламенту та за умов 4 вакантних посад складно ухвалювати будь-які рішення КСУ. Так. У 2017 року Суд зміг ухвалити лише 3 рішення.

4. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Президенту негайно виконати свої кадрові повноваження щодо призначення 2 суддів Конституційного Суду за результатами конкурсного відбору. Тобто призначити 2-х кандидатів, які виявилися з великим відривом найкращими у рейтингу конкурсної комісії (С. Головатий, В.Лемак).

Політичний аналіз за 5-12 лютого 

Регламент реалізації повноважень Директором Державного бюро розслідувань,

затверджений Директором ДБР, спрямований на розв’язання прогалини в законодавстві 

1. Експертна позиція ЦППР

Регламент реалізації повноважень Директором Державного бюро розслідувань, затверджений Директором ДБР, спрямований на розв’язання прогалини в законодавстві щодо процедури погодження Директором ДБР певних рішень і дій зі своїми заступниками.

2. Позиція відповідних органів влади

Глава Державного бюро розслідувань Роман Труба збирається розширити свої повноваження, порушуючи норми Закону «Про Державне бюро розслідувань». Про це повідомив народний депутат Мустафа Найєм з посиланням на оприлюднений Регламент реалізації повноважень директором ДБР на сайті Кабінету міністрів.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Проте, сам факт затвердження Директором ДБР зазначеного Регламенту є ілюстрацією наміру вийти із законодавчого кута (колізії) у правовий спосіб.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Законами «Про Державне бюро розслідувань», «Про центральні органи виконавчої влади» та іншими прямо не визначено, що означає «колективний спосіб реалізації окремих повноважень Державного бюро розслідувань». Погодження рішень Директора ДБР його заступниками означає механізм  інформування заступників про проекти таких рішення, право заступників висловити свої пропозиції та зауваження до такого проекту. Водночас непогодження не може мати блокуючого характеру, зважаючи на те, що ДБР є єдиноначальним органом. Директор ДБР відповідно до Закону здійснює керівництво діяльністю ДБР і несе відповідальність за діяльність ДБР.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Для уникнення ситуації блокування діяльності ДБР його Директор може своїм наказом, виданим в межах одноосібних повноважень, передбачених Законом «Про Державне бюро розслідувань», визначити порядок погодження із першим заступником та заступником Директора ДБР реалізації повноважень Директора ДБР з питань, передбачених пунктами 2, 6, 7, 9, 10, 11, 12, 13, 19 частини 1 статті 12 Закону «Про Державне бюро розслідувань».

9 лютого 2018 року НАЗК вперше в своїй історії провело засідання у повному складі

та затвердило новий розподіл повноважень між членами НАЗК

1. Експертна позиція ЦППР

Функціонування НАЗК у повному складі (5 членів) має суттєво полегшити процес прийняття рішень цим органом (останні півроку такі рішення могли бути прийняті лише одностайно, бо в НАЗК було лише 3 члени), а також підвищити якість, оперативність та ефективність діяльності НАЗК по всіх сферах його відповідальності (до цього часу кожному з членів доводилося опікуватися одразу кількома принципово різними напрямками діяльності НАЗК).

Утім, п’ять членів колегіального органу – це критичний мінімум, що забезпечує лише певний рівень незалежності цього органу. Для нормальної та справді незалежної роботи НАЗК мало би функціонувати у складі не менше 7 (а ще краще – 9) членів.

2. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Відповідно до ст. 5 Закону «Про запобігання корупції» НАЗК є колегіальним органом, до складу якого входить п’ять членів. Призначення Урядом (17 січня 2018 року) останніх двох членів НАЗК є реалізацією вимог закону, які мали бути виконані ще два роки тому.

3. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

У найкоротші терміни всі члени НАЗК (особливо «нові»: О. Магул та С. Патюк) мають досконально розібратися зі своєю сферою відповідальності та нарешті забезпечити ефективну реалізацію НАЗК всіх тих повноважень, якими його наділено відповідно до антикорупційного законодавства, законодавства про партії та вибори.

В подальшому ж слід розробити та внести зміни до Закону «Про запобігання корупції» із тим, щоб НАЗК функціонувало у складі 9 (як-от Антимонопольний комітет чи Рахункова палата) або більшої (Центральна виборча комісія, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Вища рада правосуддя тощо) кількості членів.

Наступ на НАБУ триває

1. Експертна позиція ЦППР

7 лютого 2018 року в Комітеті з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності планувався розгляд законопроекту 7315 «Про внесення змін до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (щодо особливостей початку досудового розслідування по окремим категоріям правопорушень)», відповідно до якого вносити відомості до ЄРДР щодо декларування недостовірної інформації та незаконного збагачення стане можливим лише після наявності відповідного висновку НАЗК.

2. Позиція відповідних органів влади

Автори законопроекту стверджують, що його метою є забезпечення єдиного підходу при порушенні кримінальних проваджень за статтями 366-1, 368-2 КК України, а саме наявності висновку щодо недостовірності задекларованих відомостей або наявності ознак незаконного збагачення в рішенні НАЗК, прийнятому за результатами здійснення повної перевірки декларації (декларацій) осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

ЦППР підготовлено Висновок громадської антикорупційної експертизи, в якому рекомендовано законопроект 7315 відхилити, як такий, що не відповідає вимогам антикорупційного законодавства.

Запропонована прив’язка до наявності висновку НАЗК (щодо недостовірності задекларованих відомостей або наявності ознак незаконного збагачення) з моментом початку досудового розслідування створює необґрунтовані перешкоди у діяльності слідчих, прокурорів, які згідно КПК є єдиними  уповноваженими суб’єктами у цьому питанні. За умов, запропонованих законопроектом, на НАЗК покладаються невластиві цьому органу функції, які суперечать ідеї його створення.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Пропоновані законопроектом зміни до ч. 9 ст. 214 КПК суперечать ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 214 КПК (загальні положення про початок досудового розслідування).

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Для уникнення зазначених вище ризиків за результатами розгляду ВР в першому читанні законопроект доцільно відхилити.

Проблемне питання - незаконні платежі за адміністративні послуги

1. Експертна позиція ЦППР

30 квітня 2016 року до органів місцевого самоврядування (ОМС), за ініціативою Міністерства юстиції України, перейшли повноваження з державної реєстрації у сфері бізнесу та нерухомого майна (внаслідок прийняття Парламентом законів № 835-VIII та № 834-VIII). Така політика дозволила максимально наблизити дані адміністративні послуги до споживачів та уможливила їх надання через центри надання адміністративних послуг (ЦНАП), де громадяни можуть замовляти їх в комплексі разом з іншими потрібними для них послугами.

В той же час, окрім ОМС суб’єктами надання адміністративних послуг з державної реєстрації у сфері бізнесу та нерухомого майна були визначені також і «акредитовані суб’єкти». Ними є державні та комунальні підприємства. Недоліками таких суб’єктів є комерційна орієнтація. Як показує практика України, публічні підприємства часто стають інструментом для заробляння органами влади додаткових коштів на адміністративних послугах, які не потрапляють до бюджету і використовуються у непрозорий спосіб. Для запобігання такої ситуації, в законодавчих актах щодо вищезазначених послуг передбачено, що фінансове забезпечення «акредитованих суб’єктів» має здійснюватись виключно за рахунок 60 відсотків коштів адміністративного збору, що залишається для них від надання реєстраційної послуги.

Але Міністерство юстиції України схоже вирішило ігнорувати норми законодавства щодо заборони стягнення додаткових платежів при наданні адміністративних послуг. Так, на 8-му поверсі київського торговельного центру «Гулівер» Міністерством юстиції відкрито так званий «Будинок юстиції», технічне обслуговування якого здійснює компанія VFS.GLOBAL. При наданні адміністративних послуг у сфері державної реєстрації бізнесу, нерухомого майна, проставлені апостилю та реєстрації шлюбу у цьому «Будинку юстиції» з громадян стягуються не передбачені законодавством платежі. Наприклад, при реєстрації особи підприємцем (ФОП), з неї стягують додатково 250 грн., при реєстрації юридичної особи – 600 грн., при реєстрації або зміни відомостей речового права – 450 грн. При цьому такі «послуги» і платежі заборонені законодавством при надання адміністративних послуг.

2. Позиція відповідних органів влади

Міністерство юстиції України, за запитом  Центру політико-правових реформ (ЦППР), надало відповідь у формі листа. У листі Міністерство зазначило, зокрема, що відповідно до національного законодавства, акредитовані суб’єкти (зокрема, і цей «Будинок юстиції») є самостійними суб’єктами господарювання, що мають право без обмежень здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. При цьому, по суті наших питань відповіді не надано.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

ЦППР не заперечує право суб’єктів господарювання самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Однак в даному випадку, на нашу думку, має місце якраз порушення законодавства. Адже плата, що додатково стягується при наданні послуг у «Будинку юстиції» – заборонена Законом України «Про адміністративні послуги».

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Стягнення вищезазначених платежів є грубим порушенням вимог Закону України «Про адміністративні послуги». Відповідно до частини 6 статті 11 даного Закону, «стягнення за надання адміністративних послуг будь-яких додаткових не передбачених законом платежів або вимагання сплати будь-яких додаткових коштів забороняється». Крім того, згідно частини 1 статті 14 цього законодавчого акту, «забороняється відносити до супутніх послуг надання консультацій та інформації, пов’язаних з наданням адміністративних послуг, продаж бланків заяв та інших документів, необхідних для звернення щодо надання адміністративних послуг, а також надання допомоги в їх заповненні, формуванні пакета документів». Це означає, що вимагати оплату за них недопустимо.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Міністерство юстиції України повинне повернути роботу акредитованого суб’єкта «Будинку юстиції» у правове поле України та припинити стягнення ним, або пов’язаними з ним структурами, тих платежів, що не передбачені законодавством. Ситуація, за якої органи державної влади влаштовують бізнес на публічних послугах є неприйнятною. В цьому є і корупційний чинник, адже громадян схиляють сплачувати кошти, які вони не повинні сплачувати. Важливо, щоб Європейський Союз втрутився в цю ситуацію та нагадав українській владі про необхідність відданості верховенству права і правам людини. На жаль, до закликів громадянського суспільства влада не дослухається та робить часто неправдиві заяви.

Конституційний Суд надалі не розглядає конституційні скарги

1. Експертна позиція ЦППР

Після введення інституту конституційної скарги на рівні Конституції України (червень 2016) та на законодавчому рівні (липень 2017 року), його реалізація і надалі залишається неможливою. Проблемою, з якою пов’язана неможливість застосовувати нове право на оскарження неконституційних законів за допомогою конституційної скарги, є відсутність Регламенту діяльності Конституційного Суду, який він має ухвалити самостійно.

2. Позиція відповідних органів влади

Всі 515 скарг, поданих до Конституційного Суду «зависли», оскільки Конституційний Суд не може прийняти Регламент своєї роботи, без якого відмовляється розглядати скарги та виконувати своє нове конституційне повноваження.

3. Експертна оцінка позиції відповідних органів

Відповідно до прикінцевих положень Закону, Регламент мали ухвалити ще до 3 листопада 2017 року.

Безумовно, Регламент є важливим як і для організації внутрішньої роботи Конституційного Суду так і в контексті встановлення повної процедури роботи з конституційними скаргами, що лише сприятиме належній реалізації прав осіб на конституційну скаргу.

Але Конституційний Суд не може ставити реалізацію права осіб в залежність від власної неспроможності організувати внутрішню роботу, тим самим порушуючи Конституцію, а не захищаючи її. Це триває вже протягом чотирьох місяців і є неприйнятним.

Це, не в останню чергу, пов’язано з неповним складом Конституційного Суду, в якому нині має повноваження 14 суддів з 18 (для ухвалення Регламенту необхідно 12 голосів). Верховна Рада та Президент прострочили призначення суддів за власною квотою (по 2 в кожного), що мало відбутися ще вкінці минулого року.

Таким чином, з одного боку винним у ситуації, що склалася є сам Конституційний Суд, з іншого боку – Парламент та Президент, які відверто затягують виконання своїх кадрових повноважень.

4. Необхідні регуляції, які вимагають від органу діяти відповідним чином 

Стаття 1511 Конституції України, встановлює що Конституційний Суд дії на підставі Конституції та Закону, тобто можливість розгляду конституційних скарг не ставиться в залежність до наявності чи відсутності Регламенту. Закон України Про Конституційний Суд України», в окремих положеннях, встановлює що для розгляду конституційних скарг необхідним є існування Регламенту. Водночас, відповідно до прикінцевих положень Закону, Регламент мали ухвалити ще до 3 листопада 2017 року.

5. Пропозиція ЦППР: як вирішити проблему, використовуючи наявні юридичні механізми

Верховній Раді та Президенту негайно виконати свої кадрові повноваження щодо призначення 4 суддів Конституційного Суду, у відповідності до Конституції України.

Конституційному Суду ухвалити Регламент та почати розгляд конституційних скарг.